Суть і структура фінансового менеджменту
В умовах ринкової економіки особливого значення набуває регулювання фінансових відносин як на макро- , так і на мікрорівнях управління. Внутрішньосистемне регулювання фінансових відносин організаційних формувань щодо макрорівня є складовою механізму ринкового саморегулювання.
Функції регулювання і саморегулювання покладаються на функціональний - фінансовий - менеджмент. Він може бути вузькоспеціалізованим або інтегрованим залежно від розміру підприємств, розвитку зовнішніх джерел фінансування, організаційних форм і структур управління.
Фінансовий менеджмент - це специфічний вид діяльності, спрямований на забезпечення ефективності функціонування фінансових ресурсів агробізнесу в цілому та його організаційних формувань. З переходу фінансів від пасивного стану до активного роль фінансового менеджменту зростає.
Фінансовий менеджмент є також підсистемою менеджменту агробізнесу і водночас самостійною локальною системою, яка має свою структуру, завдання, цілі і механізми функціонування.
Структурний аспект фінансового менеджменту охоплює макро- і мікроекономічні фінансові органи управління, фінансові інститути ринкової економіки, завдання, цілі, функції і механізми фінансового регулювання (саморегулювання).
Завдання і цілі фінансового менеджменту випливають з основної функції організаційної системи та її майбутньої поведінки. Вони зводяться до: експертної оцінки проектів діяльності організаційного формування; забезпечення ефективного функціонування фінансових ресурсів; стабільного фінансового забезпечення організаційної системи; здійснення організаційним формуванням основної загальносистемної функції, яка впливає з обов’язків аграрного сектора перед суспільством; формування іміджу організації та підвищення її авторитету в ринковому споживчому та фінансовому середовищі.
|
|
|
Механізм функціонування фінансового менеджменту включає, з одного боку, завдання і цілі, а з другого - функції і методи їх реалізації. Серед функцій у загальній системі слід виділити: фінансове стратегічне планування, фінансове поточне і оперативне планування, фінансовий аналіз, фінансову діагностику, фінансове регулювання, фінансовий контроль і аудит, фінансовий облік, інформаційне забезпечення фінансового менеджменту агробізнесу, фінансову звітність, фінансове забезпечення ділової активності агробізнесу та організаційних формувань і т. ін.
Механізм функціонування фінансового менеджменту
Аграрний сектор економіки має свою специфіку формування механізмів функціонування фінансового менеджменту. Вона визначається особливостями сільськогосподарського виробництва, кругообороту капіталу, а також організацією простого і розширеного відтворення. Головними з цих особливостей є:
|
|
|
дія природно - кліматичного фактора, який формує різний природний потенціал організаційних систем і створює різні можливості для господарювання;
нерівномірність одержання доходів протягом виробничого циклу, що потребує формування специфічного механізму пільгового кредитування;
значно менші можливості диверсифікації виробництва та його монополізації порівняно з промисловістю та іншими галузями;
сільське господарство через низький рівень ліквідності господарських засобів внаслідок сезонності виробництва на етапі переходу до ринкової економіки не в змозі залучати інвестиції різних суб’єктів бізнесу;
розірваність технологічного зв’язку на різних стадіях (виробництво - переробка - споживання);
особливості формування соціальної інфраструктури в сільській місцевості;
різна густота населення сільської місцевості, різна вікова його структура в зональному і регіональному масштабах, що створює неадекватні проблеми.
Звідси очевидною є необхідність застосування специфічних механізмів макроекономічного державного регулювання, яке повинно охоплювати три блоки - програмний, стабілізаційний та спостережно-аналітичний.
|
|
|
Програмний блок передбачає розробку цільових програм і механізмів їх реалізації; стабілізаційний блок - розробку і реалізацію механізмів стабілізації аграрної економіки; спостережно-аналітичний блок дає змогу виявити можливі відхилення в часі і просторі від наміченої програми, забезпечити досягнення запланованих цілей.
У процесі формування специфічних механізмів ураховуються принципи аграрного протекціонізму, поєднання соціальних і економічних цілей, індикативності та директивності, програмного регулювання, гарантованості підтримки та цільової підтримки.
Економічне регулювання виробничої діяльності забезпечується також за допомогою цінового механізму, який включає:
встановлення прогресивно зростаючих цін залежно від рівня виконання зобов’язань перед державою;
встановлення фіксованих цін на певні елементи ресурсного забезпечення;
обмеження рівня рентабельності та розміру акцизних зборів.
Поряд з державним регулюванням аграрного сектора набувають
розвитку механізми саморегулювання агробізнесової діяльності. Ними передбачається зовнішнє і внутрішнє фінансування агробізнесу. Серед саморегульованих механізмів зовнішнього фінансування використовуються переважно кредитне і частково акціонерне фінансування. З розвитком приватизації і формуванням корпоративно-власницького бізнесу зростатиме частка акціонерного фінансування. Джерелами внутрішнього фінансування є амортизаційні відрахування та прибуток. Зростатиме роль системи страхового захисту. В умовах ринкової економіки вона має захистити організаційні формування від можливих втрат внаслідок виникнення ризикових ситуацій. В агропромисловому секторі економіки ризикові ситуації можуть мати різний характер.
|
|
|
З метою зменшення втрат від можливих ризикових ситуацій використовується добровільне і обов’язкове страхування. Перше здійснюється на підставі договору між страхувальником і тим, кого страхують. При обов’язковому страхуванні, страхувальник вільний у виборі клієнтів.
Менеджмент використовує майже всі економічні підйоми і важелі виробничої та комерційної діяльності. Йдеться про інструментарій ринків продукції і послуг, факторів виробництва, фінансового ринку.
Вузловим центром економічної системи бізнесу є механізм фінансового ринку. Рівень розвитку фінансового ринку характеризує стан розвитку економіки. За допомогою фінансового ринку забезпечується управління економічною активністю суспільства. Фінансовий ринок досить різнобічний. Предметом купівлі і продажу є гроші. Бізнес як система використовує механізм функціонування різних видів фінансового ринку.
Бізнес як систему обслуговують ринок грошей і ринок капіталів (інвестиційних фондів).
Ефективне функціонування бізнесу як сфери економічної активності населення регіонів і суспільства значною мірою залежить від рівня врахування характеристик фінансових активів суб’єктами бізнесу в процесі їх діяльності. Такими характеристиками є ліквідність, ризик, доходність. Названі характеристики тісно взаємозв’язані. Ризикованість фінансових активів підвищує їх доходність, а ліквідність зменшує.
Фінансовий ринок, який обслуговує економічну діяльність індивідуальних господарств, уряду і бізнесу, використовує різні інструменти. У цивілізованих країнах з розвинутою ринковою системою інструментами грошового ринку є казначейські короткострокові зобов’язання, комерційні папери, банківські векселі, обігові сертифікати вкладень, федеральні фонди, погодження про викуп.
Важливими інструментами економічної системи бізнесу є векселі, кредити (короткострокові, довгострокові) та інвестиційні фонди.
Отже, фінансовий ринок обслуговує система інструментів, яка дає
змогу створити дійовий механізм ринкової економіки. За допомогою названих інструментів здійснюється зовнішнє фінансування бізнесу в цілому, агробізнесу зокрема, а також організаційних формувань, забезпечується функціонування бізнесу як сфери економічної активності населення країни.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 93; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!