ТВОРЕННЯ СВІТУ ВИДИМОГО . МОЙСЕЄВА РОЗПОВІДЬ ПРО ТВОРЕННЯ СВІТУ І її ІСТОРИЧНИЙ ХАРАКТЕР
Вчення про походження світу речовинного міститься в об'явленні, у священній історії світотворення, якою починається Письмо, тобто в Першій книзі Мойсеевій (Бут. 1). Це - основа всього богооб'явленого вчення про походження світу видимого. Повніше і докладніше, аніж у цій книзі, не говориться про походження світу ніде ні в Старому, ні в Новому Заповітах; доповнення цієї розповіді в пізніших священних письменників полягає лише в більш ясній вказівці, аніж у Мойсея, на участь у справі творення всіх Осіб Св. Тройці, І в цей же час, хоч би хто з них говорив про світотворення, кожен говорить згідно з Книгою Буття. Вона ж лежить в основі всіх церковних викладів догмата про Бога як Творця речовинного світу.
Чи є розповідь Мойсея про поступовість творення світу історією, чи це алегорія, в якій вільно зображається можливий або більш-менш імовірний порядок світотворення для наочного вираження думки про те, що Бог є Творець світу?
Мойсей дивився на свою розповідь як на історію. Він помістив її на початку своєї історичної книги. Якщо вся його книга - історична, то, звичайно, так потрібно дивитися і на розповідь про світотворення. Закони про суботній спокій (Вих. 20:8-11, 31:12-17) і про ювілейні свята не могли б мати обов'язкової сили, якби не були обґрунтовані на історичній істині.
Як на істинну історію світотворення дивились на розповідь Мойсея і пізніші священні письменники Старого Заповіту, а також новозаповітні. Це можна побачити з їхніх численних свідчень, які підтверджують достовірність Мойсеєвої оповіді (див. напр.: Бут. 1:2, 7, 15; Пс. 32:6-9,148:4; 104:19; 2 Кор. 4:6; Євр. 4:3-4таін.). Сам Спаситель на прикладі розповіді про створення людини (Бут. 1:27, 2:24) утверджував нерозривність шлюбу як Божественної установи й осуджував розлучення (Мф. 19:4-6); ап. Павло звідси робить висновки, які визначають правила поведінки в подружньому житті (1 Кор. 11:3-12; Еф. 5:25-33 та ін.).
Як історію сприймали розповідь Мойсея і юдейські тлумачі (за винятком Філона), не виражаючи сумніву в її Божественному походженні. Таке розуміння було панівним і в давньоотецькому вченні про світотворення. Лише деякі з них дивились на неї як на іносказання, в якому безсумнівна лише думка, що Бог є Творець усіх речей (Климент Олександрійський, Оріген і блаж. Августин). Більшість, і при цьому із найбільш авторитетних і найвідоміших отців і вчителів Церкви (Василій Великий, Амвросій Медіоланський, Григорій Нісський, Іван Золотоустий, а також св. Епіфаній, блаж. Феодорит, Єфрем Сирин, Іван Дамаскин і багато ін.), розуміли розповідь Мойсея в буквальному значенні і відповідно до цього тлумачили її. "Ніхто не повинен думати,- говорить св. Єфрем Сирин,- що шестиденне творіння є іносказанням" (На Бут.).
Необхідно однак пам'ятати, що розповідь Мойсея не є звичайною історичною розповіддю. Оскільки свідком творення ніхто з людей бути не міг, то предмет його міг бути відкритий тільки Самим Богом. Творення - це об'явлення Боже. Воно дане було, без сумніву, не тільки пророкові Мойсею, але і першим людям. Шляхом споглядання природи і власних узагальнень вони не могли дійти до висновку, що світ був створений за шість днів, що сьомий день був благословенний і освячений. А тому в основі викладу Мойсеєм історії шестиденного творення були і Божественне Об'явлення, і Передання.5
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ РЕЧОВИННОГО СВІТУ
Мойсей розрізняє два головних види творіння: загальне, початкове, яке полягало у створенні самої речовини світу, та частинне, що слідувало за загальним і полягало в утворенні з першоствореної речовини силою і премудрістю Творця різних видів творінь протягом шести епох різної тривалості, які названі "днями". "Той, Хто вічно живе, усе разом створив" (Сир. 18:1),- говорить премудрий син Сираха, маючи на увазі це творення. Про шестиденне творення всього чуттєвого світу творчою діяльністю Бога з цієї першоречовини інший мудрець Старого Заповіту говорить, що рука всемогутня "створила світ із безформної маси" (Мудр. 11:17, Хоменко).
ТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНЕ
У Першій книзі Мойсеевій сказано: "Напочатку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, І Дух Божий ширяв над поверхнею води" [Бух. 1:1-2). Отже, першою творчою дією Божою щодо створення Всесвіту було створення Неба І землі. Під землею Мойсей розумів не землю у власному значенні, яка створена пізніше, а те, що знаходилося спочатку в стані змішаності й невлаштованості,- матерію, з якої розвивалося подальше світотворення. Але що потрібно розуміти під Небом? Слова "небо", "небеса", крім значень атмосферного й астрономічного, мають у Старому Заповіті ще значення символічне, переносне. Під Небом нерідко розуміється в Письмі світ гарній (2 Кор. 12:2), місце перебування Бога (Пс. 68:34; З Цар. 8:27-30; Мф. 6:9; їв. 6:38; Євр. 8:1 та ін.), ангелів (Пс. 148:1-2; Мф. 18:10; Еф. 1:20 та ін.), які називаються воїнством небесним (3 Цар. 22:19-21; Пс. 148:2; Лк. 2:13 та ін.), і святих Божих (4Цар. 2:11; Мф. 6:20; 19:21; Євр. 10:31 та ін.).
Існує думка, що в переносному значенні вжито слово "Небо" і на початку Книги Буття, під Небом розуміють тут "небеса небес" (3 Цар. 8:27, ЗО, 39), або світ невидимий, ангельський, створений перед світом видимим. Святий же Іван Золотоуст, маючи на увазі це, мовить: "Мойсей не говорить про сили невидимі, не говорить: спочатку створив ангелів чи архангелів... Напочатку Бог розстеляє небо, а потім підстеляє землю, спершу робить дах, а потім основу" (На Бут. 11:2). Точно так інші знамениті тлумачі Шестиднева (напр., Василій Великий, Григорій Нісський, блаж. Феодорит, Єфрем Сирин, Іван Дамаскин) розуміли під першоствореними небом і землею - небо і землю в буквальному розумінні, не розуміли слово "небо" в переносному, духовному значенні.
Відповідно до початкового стану землі і під першо-створеним небом правильніше розуміти такий же стан змішаності й невлаштованості першоречовини світу, з якої було створено пізніше всі небесні тіла.
Небо і землю, тобто загальний склад усього світу видимого, Бог створив із нічого. Стан першоствореної землі описано так: "Земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води" (Бут. 1:2). Таке зображення стану першоствореної землі стосується і неба, бо з тієї ж першоречовини, із якої виникла земля, було створено небо. "Письмо, - говорить св. Василій Великий, - справедливо називало землю невлаштованою. Але те ж саме можемо сказати і про небо. Воно не мало ще повного утворення, не отримало властивої йому прикраси, тому що не освітлювалось місяцем і сонцем, не вінчалося сонмами зірок. Усього цього ще не було; а тому не згрішимо проти істини, якщо і небо назвемо невлаштованим" (На Шестидн., 2бес).
Першопочаткова земля (власне, всесвітня речовина) була невидимою і невлаштованою, тобто була пустою, безжиттєвою масою. Такий перший стан далі називається безоднею (євр. іекот - простір води, який вражає глибиною і протяжністю), а також водами, чим показується, що "із відомих родів тіл світова пер-шоречовина найбільш наближалась до властивостей рідких тіл" (митр. Філарет, Зап. на Кн. Бут.). Вся ця безодня, дивовижна пустота перебувала у повній темряві, бо світла ще не існувало.
"Посилаєш Ти Духа Свого - вони творяться, і Ти відновлюєш обличчя землі" (Пс. 104:30). Дух Божий-Божественний творчий Дух, третя Особа Св. Тройці -ширяв поверх води, тобто над безформною, безжиттєвою масою. Слово "ширяв" у перекладі з оригінального тексту, за поясненням св. Василія Великого, вжито замість слова "зігрівав", на зразок пташки, яка висиджує яйця і надає тому, що нагрівається, цілющу силу (На Шестидн., 2 бес). Таким чином, Божий Дух носився над безформною - безжиттєвою - масою, щоб вдихнути в неї життєві сили, приготувати ті форми життя, які викликані до буття наступним творчим Словом.6
ТВОРЕННЯ ЧАСТИННЕ
Творення частинне полягало в утворенні Богом із першоствореної світової речовини дією Його всемогутнього Слова різноманітних видів творіння протягом шести "творчих днів".
Перший день (Бут. 1:3-5). Початок творчої седмиці покладено створенням світла, «і сказав Бог: "Хай станеться світлої" і сталося світло"» (євр. ог). Як говорить апостол, "Бог... звелів був світлу засяяти з темряви" (2 Кор. 4:6). Під світлом, першим витвором Божественного Слова, розуміється світова матерія, відмінна від світил, створених пізніше.
Світло І з'єднана з ним теплота (євр. ог поєднує в собі два значення - світла і теплоти) - це перша, найголовніша умова органічного життя: без світла і поєднаної з ним теплоти не може розвиватись ні рослинне, ні тваринне життя. Вплив світла в більшості випадків необхідний і для неорганічних сполук. Слова Творця "Хай станеться світлої" можна розуміти саме так, що Господь премудро - всемогутнім Словом Своїм спочатку надав руху першоречовині, а потім викликав у ній, разом з теплотою й іншими явищами, світло. Таким чином, Бог є спочатку Творцем інертної матерії (яка сама по собі не здатна вийти зі стану спокою), а потім її Першорушієм.
Другий день (Бут. 1:6-8). На другий день за творчим повелінням Божим з'явилась твердь (євр. гикіа) посеред води. Це слово (від дієслова гока - поширювати) означає протяжність повітряного простору, який оточує, подібно до шатра (Пс. 104:2) чи прозорого покривала (Вих. 40:22), земну кулю і відділяє її від інших тіл Всесвіту. Створенням тверді покладено розділення між водами, які під твердю, і між водами, які над твердю. "Можна думати, що письменник Буття водами тут називав те, що і раніше називав тим же ім'ям, і також безодню, тобто першостворена невлаштована речовина стала прозорою" (митр. Філарет, Зап. на Кн. Бут.). Якщо погодитися з такою думкою, то справу творення в другий день можна зображати так: у безмірно великій, що не мала обрису, масі першоствореної речовини здійснився поділ на частини, тобто на тіла небесні; простір, який утворився між частинами розділеного цілого, став їх твердю. Визнаючи, що за творчим повелінням "Нехай станеться твердь посеред води" стали утворюватися світові тіла, можна думати, що в другий день отримала окреме існування у визначеному обрисі й об'ємі, з атмосферою, і наша планета Земля; вона являє собою все ще води під небесами, під твердю, як інші тіла - води над твердю (2 Пт. 3:5, 10, 16).
Третій день (Бут. 1:9-13). На третій день, за словом Творця, відбувся розподіл невизначеного до цього часу цілого земного тіла на воду та сушу {докладніше це описано в Пс. 103:6-10) і викликало перше життя у воді - рослинне. «І сказав Бог: "Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний". І сталося так» (Бут. 1:9). Як відбулося зібрання вод земних і виникнення суші, Святе Письмо нам не повідомляє. Земля і море є складовою частиною земної кулі; після їх розподілу було закінчено її утворення. Вказуючи на утворення землі в третій день, Мойсей не згадує про те, чи здійснювалось одночасно з утворенням нашої планети утворення інших світових тіл. Але у зв'язку з тим, що в описі другого і четвертого днів говориться про дійство Творця в цілому світотворенні, і що Земля становить дуже малу частину всього Всесвіту, "можна думати, що творча дія на третій день не обмежувалась однією Землею, але й інші однорідні з нею тіла небесного простору отримали в цей день більш визначене утворення, властиве їм" (митр. Філарет, Зап. на Кн. Бут.).
З появою суші стало можливе життя рослин. Інші умови для існування рослинного царства вже були -світло, теплота, повітря, вологість. Створити рослини Господь велить землі: «і сказав Бог: "Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі". І сталося так. і земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його» (Бут. 1:11-12), Ці три класи обіймають усі види рослинного царства. Прекрасним є при цьому перерахування новостворених видів - спочатку простих, а потім більш складних і досконалих. Можна думати, що послідовність в описі вказує на послідовність самого творіння видів рослинного царства.
Четвертий день (Бут. 1:14-19). На четвертий день були створені сонце, місяць, зорі - взагалі небесні тіла. Творче повеління про буття цих тіл зображається словами: "Нехай будуть світила на тверді небесній" (Бут. 1:14). Цей вираз вказує не на першопочаткове творення, тобто з нічого, а, як і вирази "Хай станеться світло <...> Нехай збереться вода", на творче утворення предметів. Основна матерія не тільки для землі, але і для неба й небесних тіл створена була спочатку (небеса і води над твердю); утворення небесних тіл, можна думати, здійснювалось одночасно з утворенням землі в тому ж послідовному порядку. На четвертий день було закінчено творче утворення цих тіл, подібно до того як на третій - нашої планети. Разом зі своїм повним утворенням вони стали з четвертого дня за особливим творчим повелінням світилами для землі - носіями першоствореного світла, його збудниками або знаряддями (саме таке значення має євр. -таоr-, на відміну від - оr- - світла першоствореного), чим до цього часу вони не були. Одні стали так званими світними тілами (зорі), інші - сяючими відбитим світлом (напр., Місяць, планети).
П'ятий день (Бут. 1:20-23). На п'ятий день було покладено початок творенню царства тварин: спершу були створені мешканці вод, а потім - повітря.
При створенні мешканців вод Бог сказав: "Нехай закишать води живими створіннями" {Бут. 1:20, Хоменко). Вираз "нехай закишать" значить: нехай наповниться вода живими істотами, які здатні жити в ній, але не дією наданих матерією сил, а дією творчого повеління Божого: "І сотворив (bаrа - дієслово, яке вживається лише там, де вказується на творення у власному значенні) Бог (пряме заперечення думки про здатність матерії утворювати життя) великих морських потвор і великі живі створіння, що повзають та кишать у воді (євр. scherar - тих, що багато родяться, від scharaz - плазувати, кишіти; обіймає собою всіх водних тварин - від найбільших до найменших), за їхнім родом" (Бут. 1:21, Хоменко).
До п'ятого дня належить творення мешканців повітря. Боже закликання їх до буття виражено словами: "...Нехай птаство літає над землею попід твердю небесною" (Бут. 1:20, Хоменко). І створив Бог мешканців повітря за родом їх.
Шостий день (Бут. 1:24-25). Цього дня отримали буття наземні тварини і людина - вінець земних творінь. «І сказав Бог: "Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її". І сталося так» (Бут. 1:24). «Коли сказав Бог: "Нехай видасть земля",- зауважує св. Василій Великий,- це не означає, що земля виносить уже те, що знаходилося в ній, але Той, Хто дав повеління, подарував землі і силу видати». Творець тварин є Бог, Який утворив їх із землі (Бут. 2:10), як і людей (Бут. 2:7). Створених із землі (тобто із земних елементів) наземних тварин Письмо розділяє на три класи: це, по-перше, худоба, чотириногі тварини, найбільш здатні до приручення; по-друге, земні плазуни - всі тварини, котрі рухаються без ніг або з допомогою ледве помітних кінцівок (напр., черви, безкрилі комахи); по-третє, земні звірі, тобто дикі тварини. До цих класів входять усі види наземних тварин.
Така біблійна історія створення світу видимого. З неї випливають загальні догматичні положення:
I. Небо, і земля, і все військо їх - весь матеріальний світ зі всім, що живе на ньому, - зобов'язаний Творцю не лише своїм буттям, але й частинним утворенням і своєю досконалістю. Бог є Творець стихій світу матеріального. Бог і створив, і влаштував космос (світ) із першоствореної речовини. Дією ж творчості Божої отримали буття і досконалість природи всі істоти, які живуть у воді, в повітрі і на суші, кожне за своїм родом.
II. Cвіт створений не миттєво, не одноразовою творчою дією Божою: крім створення спочатку "Неба і землі" повне формування його здійснювалося протягом шести "днів". Які це "дні", відомо лише Творцеві. Але "дні" творення показують істини й порядок безпосередніх дій Творчої Сили, які здійснились у визначений час. Отже, світне вічний, а отримав буття і влаштування в часі. З початком світотворення отримав початок і сам час як щось, що має вимір.
III. Порядок світотворення полягав у сходженні від загального до часткового, від найпростішого до найскладнішого, від нижчих ступенів життя до вищих,- у загалі, від менш до більш досконалого, причому кожна ланка в ланцюгу творінь Божих є приготуванням до вищої, у вищій має найближчу свою мету. В усій історії світотворення не можна не вбачати приготування до створення такої істоти на землі, яка могла б розуміти чудо творення Божого і розумно користуватися створеним, тобто людини, котра поставлена царем природи.
ДОСКОНАЛІСТЬ ТВОРІННЯ
Всесвіт створено досконалим, тобто таким, що відповідає тому призначенню, яке визначене для нього Творцем. І об'явлення показує, що світ на початку дійсно відповідав творчим задумам про нього, Самим Творцем було визнано добрим, а по закінченні творення "побачив Бог усе, що вчинив. І ото,- вельми добре [воно!]" (Бут. 1:31). Навіть про світ у теперішньому його стані апостол вчить: "Кожне бо Боже твориво добре" (1 Тим. 4:4). Псалмоспівець описує світ як чудовий і величний орган об'явлення слави (Пс. 18:2), премудрості (Пс. 103:24) і благості Божої (Пс. 144:9), і внаслідок такого відображення у світі досконалостей Божих вказує на нього як на найкращий для людей посібник істинного богопізнання і богошанування (Пс. 85:8-10; 91:1-6; Іс. 40:26). Але, з іншого боку, в об'явленні немає думки, що цей світ є найкращим з усіх можливих, які тільки міг створити Бог. Навпаки, воно вчить, що теперішні небо й земля минуться (Мф. 24:35; 2 Пт. 3:10, 12), що буде нове небо і нова земля, в яких перебуватиме правда (2 Пт. 3:18; Рим. 8:20-21), тобто кращий і досконаліший світ, ніж теперішній.
Отже, всесвіт створений відповідно до свого призначення. Він досконалий. У створеному Богом світі, і створеному завдяки Божественній благості, не було і не могло бути зла; зло не може бути справою Творця7. За богооб'явленим ученням, поява у світі зла і смерті є наслідком гріха і посилаються вони Богом для лікування гріха, а гріх, або моральне зло, є справою морально вільних істот, які зловживають своєю волею всупереч намірам Творця.
Висновок
Бог є не тільки Творець, але й Промислитель світу, Вседержитель. Переконання в бутті промислу Божого є настільки загальне в людському роді, як і переконання в бутті Божому, як і сама релігія. Без віри в промисел неможлива ніяка релігія. Наочним свідченням всезагальної віри в Бога-Промислителя є молитва, якою людина прагне ввійти в живе спілкування з Божеством; молитва не могла б виникнути без упевненості в безпосередній близькості Бога до світу і Його піклуванні про світ.
Але не тільки окремі вислови, а й усе Писання свідчить про промислительну дію Божу в світі. Воно і саме по собі - свідчення промислу Божого, адже є надзвичайним засобом спасіння людини.
Промисел Божий відкривається переважно у збереженні творінь і керуванні ними. Світ і всі істоти, що в ньому знаходяться, з їх законами, силою і діяльністю, зберігаються в бутті дією Бога-Промислителя, Без дії всезберігаючої сили Божої світ не міг би існувати й однієї миті - все б відразу зруйнувалось, адже він підлягає постійним змінам, несамобутній і в цілому, і в частинах.
Бог-Вседержитель не тільки зберігає буття всього світу, але всі дії створених сил, істот, що знаходяться в світі, і всі події, що в ньому відбуваються, направляє до досягнення призначених світу цілей. Саме творіння без керівництва і співдії промислительної сили, тільки своїми силами, при схильності істот світу цього до чуттєвого, а особливо морального відхилення від порядку, не може підтримувати порядок і благоустрій у світі, безсильне і в досягненні призначених цілей. Тільки через Господа все у світі може успішно досягнути свого призначення (Сир. 43:28).
Біблія стверджує істину про Боже керування світом, коли вчить про Бога, що Він як Творець неба і землі є верховний Владика всесвіту (Пс. 95:3; Зах. 14:9; Мф. 11:25), "Господь над панами та Цар над царями" (Об. 17:14; Тим. 6:15). "Господня земля, і все, що на ній, вселенна і мешканці її" (Пс. 24:1; див. також 89:12).
Дії світоуправління Божого поширюються як на світ матеріальний, так і на світ розумно вільних істот. Бог, за свідченням Писання, "наказує сходити сонцю Своєму над злими і над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних" (Мф. 5:45), зодягає польову траву (Мф. 6:30), подає дощ і врожайні часи (Дії 14:17), вказує шлях для блискавки (Йова 28:26, 38:25, 35), "випроваджує вітер із запасів Своїх" (Пс. 135:7) тощо. Всі явища у світі матеріальному, співдіючі зі шляхами промислу про людину, слугують для морального світоуправління Божого. Залежно від цілей цього світоуправління, подаються в Писанні не тільки часткові й місцеві зміни, але і зміни у стані всього матеріального світу, як ті, що відбулися (прокляття землі за гріх людини і всесвітній потоп - Бут. З і 7 розд.), так і ті, що мають відбутися (при відкритті царства слави - Рим. 8:19-22). Відчутним доказом морального Богокерівництва світом є чудеса, які звершуються з волі Божої для Своїх великих цілей.
Керує Бог і світом розумно вільних істот, співдіючи досягненню ними призначених цілей.
Використана література
1. Макарий (Булгаков). Православно-догматическое богословие. - Москва, 1999.-Т. 1.- С. 486.
2. Православное исповедание, или Изложение российской веры Петра Могиы. - Ч. 1, отв. на вопр. 27.- Москва, 1996.- С. 31.
3. Православна віра. Послання східних патріархів. - 14 чл. - Вінніпег, 1957.- С. 43.
4. Книга правил святих апостолів, святих соборів вселенських і помістних, ісвятих Отців. - Бровари, 2002. (Репринт. воспроизведение изд. 1893 г.- С. 238).
5. Григорий Богослов. Собр. творений: В 2-хт. Т. - 1. Слова 38 и 45.- Москва, 1994.
6. прот. Іван Нідзельський, - Основи православного віровчення. – Луцьк, 2005. – С. 383.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 220; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!