СПОСІБ БОЖЕСТВЕННОГО ТВОРЕННЯ СВІТУ
Спосіб Божественного творення світу недосяжний для обмеженого розуму людського. На постійному досвіді ми бачимо тільки походження із готового матеріалу, але не бачимо походження чого-небудь із цілковитого небуття. Засвоїти тайну творення ми можемо тільки вірою. "Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме" (Євр. 11:3),- вчить апостол. Віра приводить нас до розуміння того, як дією всемогутності Божої віки, тобто часи, які стали існувати тільки з появою залежних від умов часу істот, а отже, і весь створений світ, од існування їх вічно в розумі Божому, тільки в одному уявному і таємному вигляді, стали видимими; як втілилась думка Божа про створення світу за відсутності всякого побічного, зовнішнього матеріалу.
Не пояснюючи сутності таїни творіння, об'явлення дає розуміти, що спосіб творення світу повністю відповідний властивостям уседосконалого Бога. Воно вчить, що творення не було викликане якими-небудь непередбаченими Богом, випадковими і зовнішніми причинами, але од вічності призначено Ним же Самим. Господу споконвіку відомі всі вчинки Його (Дії 15:18; Дан. 13:42; Сир. 23:29, 39:26). Світотворення, отже, є тільки здійсненням вічних ідей Божих про світ, у якому Він вбачав одвіку всі майбутні Свої творіння: "Бог бачив усе перед тим, як стало існувати,- говорить святий Іоан Дамаскин,- од вічності, уявляючи в розумі Своєму; і кожна річ отримує буття своє у відповідний час, унаслідок вічної Його із хотінням поєднаної думки" (Точное изложение прав. веры, І кн., 9 р., "Об иконах", сл.З).
Далі об'явлення вчить, що світ створений Богом за Його бажанням, а не з якої-небудь необхідності. Усе, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах {Пс. 135:6, 114:11; Об. 4:11). Якщо б не було в Бога вільного бажання створити світ, то Він і не створив би його, бо щодо дій Божих неможливий ані зовнішній, ані внутрішній примус. Зовнішнє насилля неможливе, бо Він єдиний самобутній і всемогутній, притому ж до початку світобуття крім Бога нічого не було. Але не могло бути в Нього і внутрішнього насилля до творення. Бог як Особа повністю досконала, а тому всеблаженна не мав потреби в якому-небудь іншому, відмінному від Себе бутті, для переповнення своєї довершеності і блаженства.
Нарешті усе Господь створив без найменших труднощів і яких-небудь перешкод: «І сказав Бог: "Хай станеться світло!" І сталося світло» (Бут. 1:3); "Він наказав - і створились вони" (Пс. 148:5; Вих. 40:22-23). Під творчим словом Божим, звичайно, ми повинні розуміти не слово, подібне до людського, а вираження всемогутньої волі Всевишнього.
Таким чином, Бог створив світ за вічними первообразами (ідеями) Своїми про нього, абсолютно вільно, всемогутністю Своєї волі.3
СПОНУКА І ЦІЛЬ ТВОРЕННЯ
Вседосконалій волі Божій не властиво діяти невмотивовано або за випадковим потягом почуття, а всемогутності Наймудрішого - без цілей. "Не створив її пустою",- говорить Він про землю (Іс. 45:18); "Недарма Я вчинив усе те, що вчинив у нім, - каже Адонай Господь" (Єз. 14:23). Отже, що ж спонукало Бога до створення світу і для якої мети він створений? «Того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2:11). Про спонуку і ціль творення ми можемо знати тільки з об'явлення Господнього.
Православною Церквою вчення про це подається так: "Потрібно вірити, що Бог... будучи благим і преблагим, хоч Сам у Собі предосконалий і преславний, створив із нічого світ для того, щоб і інші істоти, прославляючи Його, брали участь у Його благості" (Пр. исп., ч. 1, отв. на вопр. 8; пор.: Простр. кат., о 1 чл.). Таким чином, спонукою для творення світу була безмежна благість Божа, бажання мати причасників слави Своєї поза Своїм внутрішнім життям, ціллю творення - блаженство створінь і слава Творця.
Любов "породила" у Бозі бажання створити світ і "спонукала" Його всемогутність і премудрість до здійснення цього бажання. Благість і любов є самою сутністю Божою; "Бог є любов" (1 їв. 4:8; 4:16); "Ніхто не благий, окрім одного Бога" (Мр. 10:18, Хоменко). Тому і воля Його блага і бажає тільки добра. Але любові не властиво залишатися замкнутою, не проявлятися назовні. Навпаки, одна з основних властивостей любові, благості - давати свої блага якнайбільшій кількості істот і найбільш можливою мірою. За Своєю безмежною бла-гістю Бог і створив світ із численними родами здатних до прийняття благ дочасних видів і форм життя, і дав їм стільки і таких благ, скільки і які може прийняти дочасна жива істота за своєю природою. І Писання, звертаючи наші погляди на самі творіння, запрошує вбачати і визнавати у творенні діло благості Божої: "Господь добрий до всіх, а Його милосердя - на всі Його творива!" (Пс. 145:9; пор. Прем. 11:26-27). "Дякуйте Господові, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!" (Пс. 106:1; пор. 135:5-9).
На благість Божу як на спонуку до створення світу вказували і древні отці Церкви. "Бог нічого не потребує, - говорить блаж. Феодорит,- але Він, будучи безоднею благості, благоволив неіснуючим дарувати буття". За словами св. Івана Дамаскина, «благий і всеблагий Бог не задовольнявся спогляданням Себе Самого, але за ("надлишком") благості Своєї благоволив, щоб з'явились істоти, що
Відповідна до спонуки і ціль творення. Всевишній усе створив для блаженства творінь і заради великої Своєї слави. Що блаженство творінь є однією із цілей творення, ясно з тієї спонуки, із якої Бог благоволив створити світ. Об'явлення свідчить, що всі дії Божі щодо світу - провидіння, викуплення, спасіння людини - мають за мету блаженство творінь, що блаженство творінь і було ціллю творення.
За ясним ученням Біблії, усе створене призначено бути об'явленням слави Божої й існує на славу Божу. У пророків уся природа вбачається такою, що славить Творця або прикликається до Його прославлення: "Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід" (Пс. 18:2); "уся земля повна слави Його!" (Іс. 6:3).
Людина також створена на славу Божу і для об'явлення досконалостей Його (Сир. 17:7-8, 17:10-11; Іс. 43:7; 61:3). Усе існування її повинно бути спрямоване до однієї цілі - слави Божої: "Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони" {1 Кор. 6:20); "Тож коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите,- усе на Божу славу робіть!" (1 Кор. 10:31; пор. Мф. 5:16). Життя ангельське є безперервним славословленням на честь і похвалу Господа (Іс. 6:3; Пс 102:20; Об. 4:8).
У діях Божих щодо світу і людини остання їх ціль є славою Божою. Спаситель свідчить, що найвеличніше діло Божественної любові - викуплення людей - має на меті славу Божу: "Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог" (їв. 13:31; пор. 8:50-54; 17:1-4),- говорив Він у прощальній бесіді з учнями. Так само і друге пришестя Господа на землю буде ради слави Його: "Прийде [Спаситель світу],- говорить апостол, - прославитися у Своїх святих і появити Себе того дня на подивусім, які увірували" (2 Сол. 1:10, Хоменко).
Отже, всі дії Божі мають одну ціль - Його безконечну славу, або прояв Його вічних досконалостей у часовому і зовнішньому бутті: "Все Господь учинив ради цілей Своїх", - говорить Мудрий. За словами апостола: "Усе через Нього й для Нього створене!" (Кол. 1:16), "все ради Нього й усе від Нього" (Євр. 2:10); "все з Нього, через Нього і для Нього" (Рим. 11:36), "щоб Бог був у всьому все" (1 Кор. 15:28).
Слава Творця у досконалості й блаженстві творінь є загальною й останньою метою всього створеного буття. Само собою зрозуміло, що цим не виключаються й особливі, окремі цілі для окремих видів створених істот, для світу ангельського, землі і земних творінь, для людини. Але ці окремі цілі підлеглі вказаній найвищій меті.
Створення світу ради слави Божої не стоїть у якому-небудь протиріччі з ученням про створення всього для блаженства творінь. По суті - це не дві мети, а тільки дві сторони однієї і тієї ж цілі, яка розглядається з різних точок зору і в різних відношеннях. Слава Божа не є щось подібне до славолюбства людського. Бог "шукає" Собі слави не так, як шукають її люди: Його слава нерозривно з'єднана з блаженством творінь, - вона і є їх досконалістю і блаженством. Наскільки творіння засвоює, відображає славу Божу, Його досконалості і через це прилучається до Творця, Джерела істинної досконалості і блаженства, - настільки можливе і його блаженство.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 159; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!