Розподіл хворих за нозологічними формами психічних розладів
|
Психічний розлад | Кількість хворих у групах | |||||||||||
| 1-я | 2-я | 3-я | Усього в 1,2,3 | 4-я | Загальна к-ть | |||||||
| Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | |
| 1. Змішана тривожно-депресивна реакція | 36 | 64,2 | 24 | 61,3 | 20 | 62,5 | 80 | 62,9 | 45 | 63,3 | 125 | 60,6 |
| 2. Пролонгована депресивна реакція | 9 | 16,3 | 7 | 17,7 | 5 | 15,8 | 21 | 16,5 | 12 | 16,7 | 33 | 17,1 |
| 3. Змішаний розлад емоцій і поведінки | 4 | 7,1 | 3 | 7,6 | 2 | 6,2 | 9 | 7,3 | 5 | 7,4 | 14 | 7,6 |
| 4. Стан тривожно-фобічного розладу | 5 | 8,9 | 2 | 5,2 | 1 | 3,1 | 8 | 6,3 | 4 | 5,6 | 12 | 6,7 |
| 5. Обсесивно-компульсивний розлад | — | — | 1 | 2,5 | 1 | 3,1 | 2 | 1,5 | 2 | 2,8 | 4 | 2,6 |
| 6. Панічний розлад | 2 | 3,5 | 2 | 5,7 | 3 | 9,3 | 7 | 5,5 | 3 | 4,2 | 10 | 5,4 |
| Усього | 56 | 100 | 39 | 100 | 32 | 100 | 127 | 100 | 71 | 100 | 198 | 100 |
Клінічно представлені форми характеризувалися так: тривожно-депресивний розлад — сполученням тривоги різних рівнів: фізіологічної, вітальної, ситуаційної з депресивними станами різного ступеня, обумовленими переважно усвідомленням важкої соматогенії і супутньої кризової ситуації. Пролонговану депресивну реакцію відрізняв затяжний депресивний стан з частою наявністю суїцидальних думок. Змішаний розлад емоцій і поведінки характеризувався, в основному, наявністю суїцидальних тенденцій, частіше на тлі тривожно-депресивної симптоматики. Стан тривожно-фобічного розладу відрізнявся сполученням психічного відчуття страху і вираженої тривоги за свій подальший стан у плані несприятливого результату.
|
|
|
За основним психопатологічним синдромом хворі на РМЗ розподілилися таким чином. За нозологічною формою основним синдромом був тривожно-депресивний, відповідно: у ГОЗТ і контрольній — 54,7 і 55,0%; рідше - тривожно-фобічний (14,1 і 15,4%) (табл. 3).
Таблиця 3
Розподіл хворих за ведучим психопатологічним синдромом
|
Психічний розлад | Кількість хворих у групах | |||||||||||
| 1-а | 2-а | 3-а | Усього в 1,2,3 | 4-а | Загальна к-ть | |||||||
| Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | |
| Тривожно-депресивний синдром | 31 | 55,3 | 21 | 53,1 | 17 | 53,1 | 69 | 54,7 | 39 | 55,0 | 108 | 54,4 |
| Астено-депресивний синдром | 14 | 25,0 | 9 | 24,0 | 7 | 22,0 | 30 | 23,4 | 16 | 22,6 | 46 | 23,2 |
| Тривожно-фобічний синдром | 8 | 14,5 | 5 | 12,6 | 5 | 15,6 | 18 | 14,1 | 11 | 15,4 | 29 | 14,8 |
| Депресивно-апатичний синдром | 2 | 3,5 | 2 | 5,1 | 1 | 3,1 | 5 | 3,9 | 4 | 5,6 | 9 | 4,5 |
| Обсесивно-депресивний синдром | 1 | 1,7 | 2 | 5,2 | 1 | 3,1 | 4 | 3,1 | 1 | 1,4 | 5 | 2,6 |
| Інші синдроми | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 3,1 | 1 | 0,8 | 0 | 0 | 1 | 0,5 |
| Усього | 56 | 100 | 39 | 100 | 32 | 100 | 127 | 100 | 71 | 100 | 198 | 100 |
Клінічно характеристика основних психопатологічних синдромів виглядала таким чином: тривожно-депресивний — висока тривожність з явищами інсомнії на тлі вираженого зниження настрою, порушення контакту із навколишніми, зниженням психічних і фізичних функцій, варіюванням переваги тривоги або депресії, часом суїцидальні думки. Тривожно-фобічний синдром характеризувався станом вираженої тривоги, яка поєднувалася зі страхами, переважно в плані захворювання, думками про безвихідність свого стану, безсонням, занепокоєною поведінкою, бажанням одержати психологічну підтримку з боку навколишніх, афективними проявами, багатомовністю, нерідко суїцидальними діями. Аналіз преморбідних особливостей особистості хворих на РМЗ виявив у більшості хворих наявність різних рис акцентуації особистості (77,4%). Найбільш частими були риси дистимічності — 35,2%; тривожної боязкості — 16,3%; емотивні — 12,1%; демонстративні — 8,0% та ін. (табл. 4).
|
|
|
Таблиця 4
Розподіл хворих аналізованих груп залежно від характеристики акцентуації особистості
| Риси акцентуації | Досліджувані групи | |||||||||||
| 1-а | 2-а | 3-я | Усього в 1,2,3 | 4-а | Загальна к-ть | |||||||
| Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | |
| Дистимічність | 19 | 32,7 | 15 | 35,0 | 11 | 34,3 | 45 | 35,1 | 26 | 36,8 | 71 | 35,2 |
| Тривожна боязкість | 9 | 16,8 | 8 | 22,2 | 6 | 19,0 | 23 | 18,1 | 10 | 14,0 | 33 | 16,3 |
| Емотивність | 7 | 12,7 | 4 | 12,4 | 5 | 15,5 | 16 | 12,3 | 8 | 11,3 | 24 | 12,1 |
| Демонстративність | 5 | 9,1 | 2 | 5,0 | 3 | 9,3 | 10 | 7,7 | 6 | 8,4 | 16 | 8,0 |
| Застрягання | 1 | 1,8 | 1 | 2,5 | 0 | 0 | 2 | 1,5 | 3 | 4,2 | 5 | 2,4 |
| Інші | 2 | 3,6 | 1 | 2,5 | 0 | 0 | 3 | 2,3 | 1 | 1,4 | 7 | 3,4 |
| Усього з акцентуацією | 43 | 76,7 | 31 | 79,5 | 25 | 78,6 | 99 | 77,9 | 54 | 76,1 | 153 | 77,4 |
| Без акцентуації | 13 | 23,3 | 8 | 20,5 | 7 | 21,4 | 28 | 22,1 | 17 | 23,9 | 45 | 22,6 |
| Загальна кількість | 56 | 100 | 39 | 100 | 32 | 100 | 127 | 100 | 71 | 100 | 198 | 100 |
|
|
|
Дистимічність характеризувалась переважно схильністю до зниженого, пригніченого настрою; тривожна боязкість — непевністю в собі, високим рівнем тривожності, немотивованими страхами, побоюваннями; емотивність — рисами сенситивності, емоційною лабільністю (за слабким типом), нестерпністю перевантажень будь-якого порядку, особливо емоційного; демонстративність — рисами істероїдності, зміною емоцій, високою напруженістю.
Експериментально-психологічне дослідження жінок, хворих на РМЗ, виявило таке (табл. 5).
Таблиця 5
Характеристика самооцінки особистості (метод САН)
| № групи | Кількість хворих | Самопочуття (бали) | Активність (бали) | Настрій (бали) |
| 1-а | 56 | 1,86 ± 0,13 р < 0,05 | 1,91 ± 0,14 р < 0,05 | 1,45 ± 0,12 р < 0,05 |
| 2-а | 39 | 1,93 ± 0,11 р < 0,05 | 1,89 ± 0,12 р < 0,05 | 1,39 ± 0,11 р < 0,05 |
| 3-я | 32 | 1,84 ± 0,09 р < 0,05 | 1,86 ± 0,10 р < 0,05 | 1,43 ± 0,13 р < 0,05 |
| 4-а | 71 | 1,90 ± 0,14 р < 0,05 | 1,88 ± 0,11 р < 0,05 | 1,40 ± 0,12 р < 0,05 |
| Усього | 198 | — | — | — |
| Показники норми | 5,42 ± 0,11 | 5,04 ± 0,8 | 5,13 ± 0,10 |
|
|
|
Показники характеристики самооцінки особистості (САН) у всіх досліджуваних групах під час попереднього дослідження виявилися патологічно зміненими з вираженим зниженням, причому більше за параметром „настрій”. Психологічно зниження тла настрою мотивувалось хворими з позицій усвідомлення наявності в них онкологічного захворювання, страхом перед майбутньою операцією, крахом надій на майбутнє. Результати дослідження стану тривоги (за методом Ч. Спілбергера - Ю. Ханіна) характеризувались зміненими показниками - високим рівнем як особистісної, так і реактивної тривожності (табл. 6).
Таблиця 6
Результати дослідження рівня тривоги за методом Ч.Спілбергера-Ю.Ханіна
| Група | Кількість | Показники тривоги (бали) | |||
| Особистісна | Р | Реактивна | Р | ||
| 1-а | 56 | 37, 4 ± 1,2 | <0,05 | 50,0 ± 1,05 | <0,05 |
| 2-а | 39 | 37,0 ± 1,04 | <0,05 | 51,1 ± 1,2 | <0,05 |
| 3-я | 32 | 36,8 ± 1,32 | <0,05 | 50,34 ± 1,41 | <0,05 |
| 4-а | 71 | 37,2 ± 1,12 | <0,05 | 50,24 ± 1,23 | <0,05 |
| Усього | 198 | — | — | ||
Якщо високий рівень реактивної тривоги знаходив природне пояснення в наявності вираженої психічної реакції хворих на своє захворювання, страх за майбутнє, ситуацію онкологічного стаціонару, наступну операцію та інше, то високий рівень особистісної тривоги, характеризуючи преморбідні особливості індивіда, був об’єктивним підтвердженням визначеної своєрідності рис характеру досліджуваного контингенту осіб.
Результати дослідження рівня депресії і тривоги (за методом М. Гамільтона) показали виражене збільшення рівня депресії, а також тривоги, що обумовлювалося важкою стресовою ситуацією (табл. 7).
Таблиця 7
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 87; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!