Лекція 3. Фізіологічні механізми формування рухового навику і розвитку витривалості
В.С. Фомін
Поняття про руховий навик
Руховий навик (ДН) - це індивідуально вироблена стереотипна композиція довільних рухів, виконувана без участі свідомості. ДН є стереотипним елементом багатопланової структури рухової активності. У одних видах спорту ці елементи не зв'язана між собою, в інших є "цеглою" єдиної композиції вправ.
Системні механізми формування рухового навику
Процес формування рухового навику є елементарною моделлю багатопланового спортивного тренування, тому він здійснюється по психофізіологічних закономірностях, передбачених теорією функціональних систем. У цьому процесі беруть участь ті ж п'ять компонентів діяльності - темперамент, психічний, нейродинамічний, енергетичний і руховий. Основні психофізіологічні вимоги до організації процесу формування рухового навику, тобто спортивного тренування:
- вироблення настановної потреби і повнота обстановочної афферентациі, конкретизація і корекція співали тренування;
- повторення вправ тільки після розбору з тренером результатів попередніх спроб;
- наближення режиму тренувань до умов змагань;
- регулярність тренувань і змагань в річному циклі.
Стадії формування рухового навику
Процес формування ДН /навчання/ умовно розділяється на 4 послідовні стадії по структурі рухів: ті, що генералізують -консолідациі - стабілізації - вдосконалення. На перших двох стадіях переважають навантаження на психічний і нейродинамічний компоненти діяльності, а надалі ці навантаження поступово знижуються, але зростають навантаження на енергетичний і руховий компоненти діяльності.
|
|
|
Витривалість, як віддзеркалення ефективності "рекрутування" кліток збудливих тканин
Витривалість спортсмена - це здатність мобілізації граничних функціональних можливостей /резервів/ організму на досягнення максимального результату в конкретному виді спорту. Фізіологічним механізмом цієї мобілізації є "рекрутування" "дрімаючих" кліток збудливих тканин, закладених в надмірній кількості в генетичному коді організму. В процесі життя лише невелика часто цих кліток залишається функціонально активною. Так, з 20 млрд. "дрімаючих" нейронів, закладених в генетичному коді, не більш I млрд. зберігається в повсякденному житті, а основна маса атрофується /заменяется жирової або сполучної тканью/. В процесі життя кількість "рекрутуючих" кліток збудливих тканин /нейронов і м'язових волокон/ зростає пропорційно інтенсивності процесу навчання в конкретному виді діяльності, що супроводжується прогресуванням результатів. Подолати виникнення відчуття психологічного "бар'єру" можна тільки мобілізацією вольових зусиль, в основі яких лежить розвиток і вдосконалення витривалості.
|
|
|
Розвиток психофізіологічних якостей витривалості можливий лише при систематичному виконанні граничних тренувальних і особливо змагань навантажень по конкретному виду спорту. Рівень розвитку витривалості є віддзеркаленням ефективності відновної функціональної системи в процесі і, особливо, після виконання інтенсивних тренувальних або змагань навантажень. Рівень розвитку витривалості можна оцінити в трьох ситуаціях: в умовах відносного спокою /преобладание парасимпатичної регуляції вегетативних функций/, при виконанні тестових розумових і фізичних навантажень /высокие результати на фоні низкою "енергетичної стоимости/ і при виконанні граничних тренувальних або змагань навантажень /максимально можливі результати на фоні максимального розгортання вегетативних функций/.
Лекція 4. Енергетичне забезпечення м'язової діяльності
М.М. Синайській
Загальна характеристика механізмів енергозабезпечення спортивної діяльності
Хімія руху (майже по Гіппократу)
Анаеробні процеси
|
|
|
Ось м'яз - відмінний двигун наш.
А в ній АТФ (фосфаген), що миттєвим розпадом своїм енергію дасть для руху,
І в ній креатінофосфат, що миттєвим розпадом своїм ресинтез її АТФ забезпечить,
І тим забезпечить він потужність вибухового руху, можливість його повторити і силам бійця не вичерпатися.
Гліколіз
І в ній глікоген і глюкоза, що швидким розпадом своїм ресинтез фосфатів ведуть, зовсім кисень не маючи,
І тим забезпечать вони високу потужність руху, але все ж до кінця не сгорят, а кров лише лакатором наповнять -
фрагментом глюкози, що після зовсім догорить або знову глюкозою стане.
Процеси аеробів
Жири, вуглеводи спокійним горінням своїм в кисні ресинтез фосфатів підтримають
І тим забезпечать вони помірної потужності біг і біг нашого життя нелегкого.
Звичайно, не знаючи ланцюжка процесів сиіх,
Великим спортсменом ти можеш і бути,
Але грамотним тренером стати ти не зможеш!
Розбір тексту:
Що відрізняє наш м'яз як двигун?
Існуючі, створені людиною двигуни внутрішнього згорання здатні розвивати стійку потужність лише за умови доставки кисню.
Вибухові двигуни, наприклад патрон снаряда або кулі, здібні лише до одноразової вибухової енергоосвіти.
|
|
|
М'яз же людини здатний як до вибухової енергоосвіти так і до тривалої енергоосвіти аероба.
У основі будь-якого скорочення м'яза лежить миттєвий розпад енергоємного фосфату АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти). Вся решта процесів енергоосвіти направлена на ресинтез (відновлення) АТФ.
Запасів АТФ в м'язі вистачить лише на частки секунди, тому навіть при вибуховій роботі вони повинна так же миттєво ресинтезіроваться. Це відбувається за рахунок миттєвого розпаду іншого фосфату КФ (креотінфосфата), запаси якого в м'язі забезпечують 5-6 секундну підтримку максимальної потужності.
Менш інтенсивним, теж анаеробним процесом ресинтеза АТФ є гліколіз, що забезпечує високу потужність. Гліколіз забезпечує так звану анаеробну місткість руху. Нарешті, в основі існування організму лежить процес аероба (окислювальний) ресинтез АТФ.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 196; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!