Запобігання випадків сімейного насилля, працівниками міліції
Робітниками міліції Торезького МВ УМВС України в Донецькій області було розроблено ряд заходів із попередження насилля у сім’ї. Таких, як – профілактичні співбесіди із неблагополучними родинами.
Відкрита анонімна телефонна лінія довіри на яку може подзвонити кожен бажаючий та поділитися своїми проблемами та отримати кваліфіковану психологічну допомогу, пораду.
Організація лекцій для батьків «Ваша дитина.» За допомогою цих лекції батьки можуть краще розуміти свою дитину та вчасно розглянути прояви делінквентної поведінки. Організується проведення круглих столів на теми: «ми проти сімейного насилля», «Разом проти наркоманії», «підліткова злочинність».
Дії працівників міліції з попередження підліткової злочинності
За офіційними даними Держкомстату, на початок 2009 р. в Україні проживало 9.503.315 дітей, що становило 20,2% населення. Досить непривабливою є наступні дані зі становища українських дітей:
- 2,6 млн. живуть в малозабезпечених сім’ях;
- 156 тисяч дітей не забезпечені належним доглядом, бо живуть в неблагополучних сім’ях;
- 96 тисяч дітей мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- 65,8 тисячі з них перебувають в інтернатах, що на 75% більше, ніж 1995 р. При цьому 90% дітей втратили сім’ю не через смерть батьків, а через відмову дорослих опікуватись долею дитини;
- 3 000 дітей вважаються на 2005 рік зниклими безвісті, і це при тому, що за оцінками експертів, лише 10% батьків докладають зусиль для розшуку дітей, які перебувають у стані бродяжництва;
|
|
|
- соціальними службами та службами у справах неповнолітніх виявлено 50 тисяч асоціальних сімей (за даними Міністерства молоді, сім‘ї та спорту на червень 2005 року);
- 50 тисяч дітей є безпритульними, 12 тисяч з них – вперше поставлено на облік;
- на профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх сьогодні перебуває 145 тис. неповнолітніх, які бродяжать, жебракують, схильні до правопорушень, уживають наркотичні речовини та алкоголь, тощо [1].
Злочинність неповнолітніх в школах, училищах і в країні знижувалась, перш за все – реалізація на рівні регіону – загально-соціальні, економічні, організаційні міри, здійснювались місцевими органами влади. В районах де неповнолітня злочинність була меншою важливу роль відігравали координаційні поради, які складалися в кожній області із представників правоохоронних органів, загальних організацій і системи освіти, котрі забезпечували планомірність та контрольованість застосування мір. Важливо скласти систему профілактики в кожному навчальному закладу. Вона повинна включати, як загальні міри удосконалення навчально-виховного процесу, так і спеціально ціленаправлені психолого-педагогічні, організаційні і спеціально кримінологічні міри попередження індивідуальних групових злочинів, як на рівні навчального закладу, так і на рівні навчальних груп.
|
|
|
Загальні міри включають підвищені якості всього навчального процесу, удосконалення його організацію. Сюди відносяться – чітко виконаний навчальний план, попередження пропусків занятій без поважної причини і прогулів, а після занятій і в вільний час корисними видами діяльності. Загальні міри також включають в себе виховні міри. Сюди відносяться гуманізація між особистих відносин педагогів з учнями. Також важливо спеціально організувати виховний процес в навчальному закладі і в загалом в суспільстві в цілях формування високої духовної і моральної культури, оскільки стало ясно, що «бездуховність породжує злочинність». Нажаль , «кожна школа сама створює свою виховну систему». Підліток який навчається є не тільки об’єктом але і суб’єктом виховання, що головним інструментом виховання є колектив учнів. Одним із інструментів виховного процесу повинні стати стихійно відроджувані загальні організації підлітків і молоді.
|
|
|
Система профілактика також включає в себе організаційно-правові міри:
- сформування в кожному навчальному закладі відповідних органів профілактики правопорушників, що навчаються;
- сформування загальних формувань із числа дорослих учнів і педагогів молодіжного віку;
- сформування різних груп, взводів із числа неповнолітніх;
- сформування органів профілактики із учнів, які проживають в гуртожитках;
- створення інших правоохоронних формувань із числа учнів;
- забезпечення тісного взаємозв’язку внутрі шкільних і внутрі ішних навчальних органів профілактика між собою і зовнішнім організаціям.
Для успішної діяльності цих формувань потрібна елементарна правова база. В деяких випадках можна скористуватись нормативними актами про діяльність деяких формувань, а в інших випадках потрібно розробляти нові документи, які будуть відповідати вимогам сьогоднішнього дня.
До спеціальних психолого-педагогічних мір відносять:
- психодіагностичні: вивчення поступаючого на навчання контингенту і виявлення осіб з підвищеним кримінальним ризиком, виявлення їх дружніх зв’язків в нутрі вулиці і за її межами;
- психокоррекційні: систематична правовиховна робота з цими учнями з використанням особистих і колективних форм роботи;
|
|
|
- психопрофілактичні: використання широкого діапазону мір ранньої профілактики групових правопорушень зі сторони підлітка,які з неблагополучних сімей до спеціальних кримінологічних методів відносять:
- виявлення асоціальних, криміногенних і кримінальних груп, встановлення їх внутрішньоособистісних і зовнішніх зв’язків;
- виявлення ролі кожного члена групи і розробка мір його відриву від групи;
- виявлення фактичних і потенціальних лідерів і розробка мір по припиненню їх діяльності в подібних групах;
- розробка тактика роботи з асоціальними і криміногенними групами.
Принципи профілактичної роботи. Успіх застосування названих мір залежить від високого рівня правової і психолого-педагогічної компетентномті осіб, яякі займаються особистою профілактикою і профілактикою групової злочинності неповнолітніх, глибокого знання і притримування основних принципів профілактичної роботи. Перш за все кожний учасник профілактичної роботи повинен діяти в рамках законності, чітко представляти собі груповий характер злочинів, як обставини, що отягчають вину, вміти диференціювати роль кожного в злочинній груповій діяльності. Принцип компетентності забороняє робити “все за всії”, предполагає повне використання адміністрацією навчального закладу і його колективом представлених їм прав і повноважень.
В профілактиці злочинності неповнолітніх важливо дотримуватись вимог принципу взаємодії всіх сил і ресурсів, які ведуть боротьбу з злочинністю неповнолітніх.
- в своєчасному обміні інформації між учасниками профілактичної роботи;
- спільної розробки планів по переорієнтації, розкриттю і припиненню діяльності злочинних груп;
- забезпечення сумісного постійного контролю за функціонуванням таких груп;
- вміло використовувати переваги кожної із взаємодією таких сторін.
Необхідним принципом являється своєчасність виявлення груп , які формуються на кримінальній спрямованості і прийняття до них належних мір. Необхідно не тільки своєчасно відірвати підлітка від кримінальної сфери але і поліпшити умови їх життя і мікросередовище їх знаходження. Якщо з прийняттям таких мір запізнитись, то група може із асоціальної перерости в кримінальну.[11]
Досить важливим є підтримання принципу упередженості, який міститься в максимальному використанні тимчасового фактора, в неприпущенні конкретних асоціальних і кримінальних проявів групи. Разом з тим всі міри профілактики повинні застосовуватись диференційовано з урахуванням рівня криміногенного розвитку групи, її складу, характеру скоєних вчинків. Цей принцип означає вибірковий відбір профілактичних мір.
Диференціація профілактичних мір, яка доведена до рівня індивіда, стає індивідуальним підходом, з урахуванням якого повинні застосовуватись ті чи інші міри профілактики до кожного члена криміногенної чи асоціальної групи. Важливим принципом профілактики злочинів являється послідовність застосування різноманітних засобів з зростаючими вимогами до кожного члена групи. Спочатку необхідно застосовувати більш м’які міри, якщо такі міри не діють, то необхідно переходити до більш строгих мір. Послідовність проявляється і в часі. Це означає, що асоціальна або кримінальна група повинна бути під безпосереднім і постійним виховально-профілактичним впливом і соціальним контролем на протязі всіх суток, неділі, місяця, року і т.д.
Плануючи і проводячи профілактичну роботу, необхідно добиватися комплексного використання сил і засобів профілактики групової злочинності учнів. В таких цілях використовується вплив сім’ї, педагогічного колективу, психологічної служби, суспільних формувань, спільноти за місцем проживання, і т.д. досягається комплексність тим, що план профілактики правопорушень стає органічною частиною комплексного перспективного планування виховної роботи на весь час навчання. Виховна робота в гуртожитках навчального закладу повинна плануватись з урахуванням характеру моральної поведінки і скоюваних в гуртожитках правопорушень і злочинів – порушення розпорядку дня, сексуальна розпущеність, зберігання заборонених предметів і т.д.
Профілактична робота в навчальному закладі в період виробничої практики повинна плануватись з урахуванням криміногенних факторів на підприємстві разом з адміністраціє підприємства і суспільними організаціями. Успіх залежить в першу чергу від надійного інформаційного забезпечення попереджувально-профілактичної роботи з криміногенним контингентом і правдивого прогнозування динаміки групової злочинності.
Іншими словами ми можемо сказати, що підліткова злочинність - це кримінальна субкультура. У підлітковому віці дитина проходить соціалізацію. Але не всі підлітки проходять її успішно, а ті в кого виникли труднощі під час соціалізації стають на хибний шлях. Певний час ми називаємо їх важкими підлітками. Важкими прийнято називати підлітків, які скоюють правопорушення, грублять старшим, не дотримують моральні норми. А це говорить про відхилення їх від загальноприйнятих людських норм. Це перші кроки до злочинного світу.
Існує думка, що кримінальна субкультура має місце лише в виправних закладах (колоніях, тюрмах), приймальниках-розподілювачах для неповнолітніх і молоді, слідчих ізоляторах, а також в близьких до них спеціальних навчально-виховних закладах для неповнолітніх правопорушників. Звичайно, саме тут кримінальна субкультура особливо рельєфно виражена однак слід враховувати і те, що вона існує поза цими закладами, тобто на волі в інших закладах ( дитячих будинках, інтернатах, гуртожитках для дорослих на підприємствах, в армійських підрозділах і навіть в звичайних загальноосвітніх школах і ПТУ). Таким чином за змістом ступені сформованості, структури і характеру діяльності підліткова субкультура далеко неоднорідна. Якщо те чи інше об’єднання молоді, або підлітків переростає в кримінальне, або відразу виникає як таке, то в ньому докорінно змінюються норми, цінності і установки “нормальної” підліткової субкультури.[4]
Кримінальна субкультура – це образ життєдіяльності неповнолітніх і підлітків, які об’єдналися в кримінальні групи. В них діють чужі суспільству і загальнолюдським цінностям, вимогам, правилам поведінки, традицій. Кримінальна субкультура не любить розголосу. Життєдіяльність осіб, які входять в асоціальні і в кримінальні групи в значній мірі скрита від очей викладачів і дорослих норми, цінності і вимоги цієї субкультури демонструють тільки, якщо їм ніщо не протистоїть. З січня по серпень 1990 року ленінградські соціологи опитали 1100 учасників молодіжних “тусовок “ в Москві, Сочі, Ленінграді, Тюмені, Нижньому Тагілі і Кустанаєві, з яких 80% - являються неповнолітніми. Із даної кількості неповнолітніх 39% - школярі, 20% - навчаються в ПТУ, 6% - навчаються в технікумах, 3% - у вищих навчальних закладах, а 16% - працюють. Вияснилося, що 58% - опитаних щодня свій вільний час проводять на “ тусовці”.
У кожної третьої молодої людини, яка прийшла на “тусовку” немає батька, або він не проживає з сім’єю, а у кожного десятого немає матері. Кожний третій стоїть або стояв на обліку в інспекції по справам неповнолітніх. Особиста справа кожного п’ятого розглядалась комісією по справам неповнолітніх. Тільки 40% опитаних переконували, що вони не скоювали правопорушень.
Дослідження показало, що 60% - учасників “тусовок” психологічно готові до вживання алкоголю, 8% - до вживання наркотиків, 5% - до вживання токсичних речовин. І лишень 36% - мають самостійний заробіток.
Згідно результату даного опитування для “тусовщиків” – неповнолітніх і молоді, найбільш значними являються такі цінності, як гроші, порнографія і секс, “тачка“ (автомобіль), відвідання ресторанів, відпочинок на престижних курортах. Із всіх видів діяльності, більш за все їх приваблює комерція, робота охорони у банках, рекет. Особливість кримінальної субкультури заклечається в тому, що в ній постійно відновлюються і вдосконалюються норми і цінності злочинної сфери. Традиції замінюються новими, або трансформуються в залежності сьогодення.
Кримінальна субкультура приваблює підлітків тим, що в кримінальній структурі не існує заборони на будь-яку інформацію, в тому числі на інтимну. Засвоєння її норм і цінностей проходить досить швидко, оскільки підлітки бувають зацікавлені її атрибутами.
Між вихованцями ВТК, та учнями із спецшкіл, спец ПТУ, загальноосвітніх шкіл існують канали зв’язків по яким проходить обмін “духовними цінностями”. Більшість неповнолітніх, які знаходяться в колоніях і спец закладах ведуть переписку із своїми однолітками, які знаходяться на волі. Це означає, що духовні процеси в сфері неповнолітніх і не можливо відгородити стінами цих закладів, де вони знаходяться. Такий же обмін проходить і між “штатською” молоддю. В умовах взаємопроникнення кримінальна субкультура має агресивний характер і стає зв’язком між первинними і рецедивиськими злочинами, соціально-психологічний механізм її ескалації неповнолітній правопорушник, який повернувся із ВТК, спецшколи, спец ПТУ, це готовий лідер, який намагається організувати криміногенну групу. Знаючи норми, правила і вимоги кримінальної субкультури, він не тільки самоутверджується, але і примушує оточуючих його підлітків прийняти їх і відповідати їм. Так може робити деяка частина звільнених із армії в запас “дідів”, самоутверджуючись в підлітковій сфері в якості кримінальних лідерів. Розповсюдженню і закріпленню кримінальної субкультури сприяє обвальний зріст кількості детективної літератури, кінофільмів, відеофільмів. В яких ярко виражені елементи злочинності, їх роль і функції в житті членів злочинних співтовариств.
Молодіжна субкультура виникла тому, що завдяки їй молоде покоління зможе задовольняти які-небудь життєво важливі потреби. При поясненні причин та цілей виникнення підліткової субкультури у спеціалістів склалася наступна точка зору.
1.Бажання займатися злочинною діяльністю. Гендерні норми, соціальний контроль, недолік фізичної сили, моральні установки і прив’язаність до інших людей вносять свій вклад в гендерні відмінності,існуючі і в мотивації: тяга до ризику, можливість відчувати сором, рівень самоконтролю і оцінка витрат. Хоч мотивація відрізняється від можливостей, наявність можливосте може посилювати мотивацію. Правопорушники обох полів намагаються займатися злочинною діяльністю, тією яку легше здійснити.
2. Контекст правопорушення. Характер правопорушень здійснюваних чоловіками і жінками, має великі відмінності по відношенню до контексту. Під контекстом розуміють обставини і особливості окремого злочинного акту, такі як місце, присутність інших правопорушників, відношення між злочинцем та жертвою і т.д. Навіть при скоєнні жінкою і чоловіком одного і того ж злочину картина різко відрізняється . кримінологи вважають, що жінка обладає таким же потенціалом. Що й чоловік. Хоч за останні роки чоловіки склали тільки одну четверту всіх жертв, доля жінок досягала половини всіх потерпілих. Але контекст насилля зі сторони супруга кардинально відрізняється для чоловіків і жінок Жінки предпочитають бути жертвами і скоювати вбивство тільки в стані смертельного страху. Чоловіки вбивають рідко,ідуть на таке із-за страху за своє життя. При крадіжка жінки набагато менш використовують зброю, ніж чоловіки.
Таким чином можемо сказати, що підліткова злочинність - це кримінальна субкультура. У підлітковому віці дитина проходить соціалізацію. Але не всі підлітки проходять її успішно, а ті в кого виникли труднощі під час соціалізації стають на хибний шлях. Певний час ми називаємо їх важкими підлітками. Важкими прийнято називати підлітків, які скоюють правопорушення, грублять старшим, не дотримують моральні норми. А це говорить про відхилення їх від загальноприйнятих людських норм. Це перші кроки до злочинного світу.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 101; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!