Характеристика району дослідження
Загальна характеристика
Жидачівський район розташований на південному-сході Львівської області. Територія району: 996 км². Населення: 78,4 тис.осіб у тому числі: міське – 30,9 тис.осіб (з нього у м. Жидачеві – 11,6 тис.осіб), сільське – 47,5 тис.осіб. Щільність населення: 79 осіб/км². На рис 2.2 наведено карту Жидачівського району.
Рис. 2.1 Карта Жидачівського району
Жидачів — міcто з дванадцятитиcячним наcеленням, pайонний центp. Pозташований Жидачів 60 км на південь від Львова. Міcто має мальовничі кpаєвиди, cлавитьcя cвоїми озеpами пpиpодного і штучного поxодження.
Площа району близька 1,0 тисячі квадратних кілометрів. Його протяжність із півночі на південь – 52 км., із заходу на схід – 32 км.
На півночі і заході район межує з Перемишлянським, Стрийським і Миколаївським районами Львівської області, на півдні і сході - Калуським та Рогатинським районами Івано-Франківської області.
Пеpша пиcьмова згадка пpо Удеч (cеpедньовічна назва міcта Жидачева) датуєтьcя 1164 pоком. В кінці XIV cтоліття на тpивалий чаc міcто підпало під владу Польщі. В 1393 pоці отpимало Магдебуpзьке пpаво, що cпpияло його економічному pозвитку. Було одним з найбільшиx міcт Галичини, центpом тоpгівлі cіллю. З іcтоpією міcта пов'язані імена відомиx пpедcтавників укpаїнcького, польcького і євpейcького наpодів — Данила Галицького, Яна ІІІ Cобєcького, Цві Анxенштайна та іншиx. Пеpші виpобництва pозвинулиcь на початку XІX cтоліття. В 1889 pоці міcто отpимало залізничне cполучення.
|
|
|
Заpаз в Жидачеві pозташовані найбільший в Укpаїні целюлозно-папеpовий комбінат, cиpзавод, цегельний завод, інші підпpиємcтва і виpобництва. В міcті пpацює 2 cеpедні школи, гімназія, 3 готелі.
Чеpез міcто пpоxодить залізнична колія Cтpий-Xодоpів-Теpнопіль, шоcейні доpоги Львів-Жидачів-Івано-Фpанківcьк і Cтpий-Теpнопіль.
Природно-кліматичні умови
Клімат району помірно-континентальний, але досить мінливий, оскільки великий вплив на нього мають географічна широта, близькість гір і сусідство з обширними просторами суші. Вітри з Атлантичного океану приносять тепле вологе повітря, яке дає велику кількість опадів. Середньо-річна кількість опадів становить 660 мм.
В цілому для району характерна відносно м’яка зима, тривала волога весна, нежарке літо, тепла і досить суха осінь. Засухи бувають рідко. Зима з потужними сніговими покривами ( в окремих місцях до метра ). Весна починається на території району неодночасно. Коливання буває до 30 днів. Літо вологе, зі значною кількістю хмарних днів, особливо в першій половині. Максимальні температури спостерігаються в липні (до 37°С). Часто спостерігаються літні зливи, які призводять до того, що в занижених частинах застоюється вода. З серпня починається незначне зниження температури повітря. Перша половина осені, як правило, суха, а друга – волога. Перші морози бувають в останній декаді жовтня.
|
|
|
Стійкість вітрів переважаючих напрямів не дуже виражена. На зміну напрямку і швидкість вітрів впливають циклони, що рухаються з Атлантичного океану. Це також викликає різкі коливання температури, що в зимку призводить до відлиги, а влітку до жаркої погоди з опадами. Середня швидкість вітру становить 2,5 – 4 м/с.
Сонячні дні розподіляються протягом року нерівномірно. В районі на рік в середньому припадає 130 – 150 хмарних днів, але найбільша їх кількість в зимовий період. Найбільше сонячних днів – у другій половині липня і в серпні.
Кліматичні дані, що наводились вище, в основному характерні для правобережжя Жидачівського району, оскільки лівобережжя зазнає незначних змін від Подільської височини, на відрогах якої розташоване.
Сучасний рельєф району сформувався в різних умовах, має різну геологічну будову, тому дуже різноманітний. У будові поверхні виділяється три геоморфологічні райони. Один з них - відроги Поділля, який тут називається Бібрсько-Перемишлянське Опілля. Воно має загальний схил до Дністра, куди стікають його ліві притоки. Горбисті пасма, поділені численними річковими долинами, мають загальний напрям із північного заходу на південний-схід і південь. Контури височин м'які, пологі. Середня висота Опілля на території району становить 320-350 метрів над рівнем моря, найвища вершина 401 м.
|
|
|
Друга частина району - правобережжя - займає частину Верхньо-Дністрової рівнини Передкарпаття, яка простягається до впадіння в р. Дністер р. Свічі. Тут вона називається Стрийсько-Жидачівською низовиною, яка має рівнинний характер, місцями заболочена. Висоти її утворені наносами рік Стрий і Свіча. Переважаючі висоти 200-250 м, в околицях м. Жидачева є височини 294 м.
Третьою складовою частиною поверхні району є частина Передкарпатської височини, яка розташована на південь від Дністра, ліва частина вододілу рік Свічі і Лімниці. В межах району ця частина височини має назву Надсвічанська, яка своєю будовою тісно пов'язана з будовою Карпат. Надсвічанська височина на території району розчленована на кілька довгих гряд, різко порізана ярами і має загальний нахил до Дністра. Загальна її висота становить 300 м над рівнем океану, а біля с. Чертіж – 368 м.
|
|
|
За тектонічною будовою наш район поділяється на дві частини: на Передкарпатський передовий прогин, який дуже тісно пов’язаний з Карпатами і на Волино–Подільську плиту, яка є Південно–Західною країною Східно–Європейської платформи. Межа між Передкарпатським прогином проходить по лінії на південь від Заріччя–Жидачева-Бережниці–Млиниськ–Журавно-Монастирця.
Волино-Подільська плита займає північну лівобережну частину району і незначну територію правобережжя. Це найдавніша суша, що існує з докембрійського часу. За геологічну історію плиту кілька раз заливало море, на дні якого утворились морські відклади. Верхня частина Волино–Подільської плити складена з відкладів неогенового періоду.
Основна частина правобережжя (Передкарпаття) являє собою молоду складчасту країну, яка виникла разом із Карпатами в кінці неогенового періоду. На значній частині Передкарпаття сталося занурення фундаменту. Утворився так званий Передкарпатський прогин, який був залитий водою. На опущеному морському дні нагромаджувалися відклади.
Геологічна будова Жидачівщини характеризується наявністю відкладів крейдового, неогенового і четвертинного періодів. Більш потужними є третинні відклади. Вони складені з пісків, глин і гіпсу, а також вапнякових мергелів, які досягли великої потужності в районі міста Миколаєва. Відклади крейди мають у районі велике поширення. Вони представлені верхньокрейдовими відкладами пісковиків, піскуватих вапняків і мергелів у долині Дністра і його лівих приток.
Четвертинні відклади на території району є наймолодшими геологічними напластуваннями. Особлива значна їх товща на горбах північної частини району. Післяльодовикові і сучасні алювіальні відклади поширені в долинах рік у межах сучасних заплавних терас.
Розподіл грунтів на території району підпорядковується закону горизонтальної зональності на рівнинах. Великий вплив має рельєф місцевості, рівень залягання ґрунтових вод, кількість сонячного тепла, опади і їх розподіл, рослинний і тваринний світ.
Для території Жидачівського району характерні такі типи грунтів:
- дерново-підзолисті поверхнево оглеєні;
- дернові опідзолені оглеєні;
- темно-сірі опідзолені;
- світло-сірі й сірі лісові опідзолені;
- чорноземи опідзолені і чорноземи типові малогумусні;
- лучні;
- чорноземи й дернові карбонатні грунти на елювії карбонатних порід.
Територія Жидачівського району багата річками - з заходу на південний схід район перетинає одна з найбільших річок України – Дністер, який східніше м. Жидачева приймає найбільшу праву притоку р. Стрий.
Розподіл стоку впродовж року нерівномірний. Більша його частина припадає на весняно-літній період. Витрати води залежать від запасів снігу, тривалості сніготанення і кількості опадів. Максимальний стік найбільш ймовірний в травні–серпні, що зумовлено особливостями випадання опадів. Найбільші витрати води в осінньо–зимовий період.
Живляться ріки в основному дощовими і талими водами. Режим річок району - повеневий. Ймовірні три підняття рівнів води:
1. літні повені (від випадання тривалих літніх дощів) – найбільші за рівнем води;
2. весняна повінь (від танення снігу) – величина якої в останні роки дуже незначна;
3. зимові повені внаслідок раптових відлиг (за величиною значно поступаються рівню літніх повеней).
Крижаний покрив річок району нестійкий, в окремі роки вони зовсім не замерзають.
Головними ріками району є: Дністер, Стрий, Свіча, Луг.
Зелені насадження
Площа земель лісового фонду складає 16237,74га в т.ч. під лісовими масивами 15872,8га. З вищевказаних земель в користуванні лісогосподарських підприємств знаходиться 11341,94га земель лісового фонду, в т.ч. під лісами 10977га. Крім того в землях запасу і загального користування знаходяться невеликі масиви зайняті лісами загальною площею 181,6га.
Лісистість в Жидачівському районі становить 15,4%. Ліси 1 групи становлять 2,7 тис га. Загальний запас по Жидачівському районі становить 1913тис м3 . По видовому складу переважають насадження дуба черешчатого 35% та бука європейського 30%. Середній вік насаджень – 56 років. Насадження з повнотою 0,7 і вище займають 72% покритої лісом площі, а рідини 3%. Середній запас по 1га на площі покритої лісом становить 210м3 , а середній приріст 3,6м3 .
У формуванні флори Жидачівського району брали участь північні та південно-східні види, які прийшли сюди з далекої півночі та північного сходу, гірські види, які перемістилися з Карпат, а також рівнинні види. З південного сходу занесені до нас степові види. У зв'язку з цим флора району неоднорідна за своїм складом.
Природна рослинність збереглася лише на одній третині площі і характеризується, передусім, лісовими, луговими та болотними угрупуваннями. На дуже обмежених ділянках збереглися фрагменти степової рослинності. Домінуючим рослинним типом в районі є ліси.
Лісова рослинність має свої основні типи: широколистяні, мішані й хвойні ліси. На рівнинах основними лісоутворюючими породами широколистяних лісів є дуб звичайний, бук лісовий, граб. У мішаних - поруч ростуть сосна звичайна, дуб, рідше бук. Хвойні ліси утворює сосна на рівнині, а в передгірній зоні - ялина, смерека. В загальному, майже 70% становлять природні ліси, решта штучні насадження.
Найбільше розповсюджена група лісової формації на території району – широколисто-соснові ліси. В першому ярусі таких лісів разом або окремо росте сосна, у другому – дуб, граб, бук. Підлісок і трав'янистий ярус розвинені добре..
В Стрийсько-Жидачівському природному районі, яке займає межиріччя рік Колодниці, Бережниці, переважає місцевість низьких терас (заплава, перша і друга тераси Дністра і Стрия). Тут поширені перезволожені землі з луговими і зерновими ґрунтами, які займають 89% усієї площі. А ліси державного фонду вкривають лише 2% території, що свідчить про значні антропогенові зміни в природних комплексах району. Ліси району мають велике кліматорегулююче, гідрологічне, ґрунтозахисне, водоохоронне, санітарно–гігієнічне значення. Їх деревина йде на виготовлення паперу, меблів.
Серед трав'янистих формацій на рівнині району панівне місце належить лукам, зокрема, заплавним. На межиріччях переважають суходільні луки. Кожне угрупування характеризується своїм відповідним панівним видовим домінантом, який визначає структуру цієї луки та її основні еколого-біологічні особливості.
Найнижчі перезволожені ділянки річкових заплав вкриті болотистими й торф'яними луками. Основними типами рослинності тут є такі злаки, як очеретянка звичайна, очерет звичайний, осока струнка, очерет, хвощ, пухівка вузьколиста, ситник розлогий.
В заплавній долині річки Лугу переважає різнотравнозлакова рослинність. Домінуючими видами є біла і повзуча конюшина, гусячі лапки, мітлиця тонка, костриця лучна. В окремих заболочених місцях та вздовж берегів поширені зарості верболозу й інша чагарникова рослинність.
Основна маса заболочених лук зосереджена по долинах дрібних річок, менше по заплавах великих річок. Заплавні болота всі низинні.
На осушених болотах виростають угрупування очеретянки, осоки стрункої, пухівки широколистої, хвоща болотного, очерету лісового. Найбільше боліт у заплавах Дністра та в долинах його приток і в старих руслах. Перезволожені землі займають 20% сільськогосподарських угідь району. В окремих місцях є торф’яники, які розташовані вздовж долини Дністра.
На території Жидачівського району недостатньо природоохоронних територій. Державний заказник “Діброва” загальною площею 830 га займає всього 0,8% від загальної площі району.
Відповідно до принципів сталого розвитку теперішні покоління повинні використовувати природні ресурси так, щоб не обмежувати майбутні покоління. Отож, для того щоб зберегти природні пам’ятки, флору та фауну Жидачівського району в наближеному до первісного вигляді, необхідно створити мережу природоохоронних територій та заповідників.
Екологічна ситуація району
Екологічна ситуація в Жидачівському районі, так само як в Україні загалом, залишається напруженою. Причинами такого стану є застарілі технології виробництва, поганий стан очисного обладнання і споруд, накопичення значних обсягів промислових відходів та побутових відходів, відсутність єдиної системи їх збирання, зберігання та утилізації, низька екологічна свідомість населення, відсутність низки правових норм тощо. Незважаючи на те, що протягом останніх років спостерігалось покращення стану навколишнього природного середовища, залишається загроза збільшення забруднення довкілля при подальшому підйомі економіки. В регіоні залишається цілий ряд проблемних екологічних питань отриманих в результаті недосконалої радянської системи господарювання. Для того щоб ефективно вирішувати ці проблеми необхідно застосовувати екологічні критерії при прийнятті всіх управлінських рішень, планувати певні заходи та дії з охорони навколишнього природного середовища.
Складність екологічної ситуації полягає не стільки в її гостроті, скільки у відсутності реальних механізмів для її покращення в сучасних умовах, що є наслідком системної екологічної кризи в державі. Специфікою існуючої ситуації слід вважати досить слабку соціальну реакцію на існуючі екологічні проблеми. Таке явище можна пояснити як низьким рівнем загальної екологічної свідомості населення, так і наявністю складних соціальних проблем, вирішення яких для окремих категорій людей є питанням взагалі фізичного виживання.
У районі загострено стоять екологічні проблеми, пов’язані із забрудненням природного середовища, відходами виробництва і споживання.
З розвитком паперової промисловості знищувалось навколишнє середо-вище і, в результаті, регіон м. Жидачева поступово перетворювався в зону екологічного лиха. Свідченням цього можуть бути такі факти:
- більше ста гектарів земель колись живописних місць є під сміттєзвалищами і відстійниками відходів паперового виробництва, які від неправильної експлуатації постійно самозагоряються та викидають у повітря небезпечні речовини. У місті існує велика загазованість меркаптаном, який утворюється в результаті целюлозного виробництва (сумарний показник становить 39). Третина житлового масиву з досить значною кількістю населення розташована у санітарно-захисній зоні, яка найбільше піддається шкідливому впливу ряду підприємств;
- основна індивідуальна житлова частина (особливо в промисловій зоні) не каналізована;
- значно погіршена якість води, що подається населенню з водозабору, в якій великий вміст заліза у воді ;
- незадовільний стан озер у східній частині міста, в які попадають неочищені дощові стоки вперемішку з фекальною каналізацією, існує значна забрудненість поверхневих вод, що досягла індексу 15;
- за рахунок висотної забудови міста зменшилась кількість зелених насаджень, а лісові урочища знищені й перетворені в городні наділи, які надзвичайно забур'янені і в більшості перетворені у пустирі;
- через відсутність об'їздної дороги в результаті роботи автотранспорту в центральній частині міста існує перевищення допустимих норм шкідливих речовин.
На забруднення навколишнього середовища впливає сусідство хімічних гігантів Нового Роздолу, Калуша, Миколаєва.
Гострою є проблема запобігання забрудненню поверхневих та підземних вод. Найбільшими забруднювачами поверхневих вод є великі целюлозно-паперові, хімічні, харчові підприємства, гірничорудні комбінати, а також сільськогосподарське виробництво.
Сільське господарство — одне з найбільших споживачів і одночасно забруднювачів природних вод, через використання міндобрив, пестицидів, та інших хімікатів, зрошування земель.
Сполуки азоту і нітратні іони належать до мутагенних речовин, які призводять до генетичних захворювань.
Особливо небезпечні наслідки для здоров'я людини викликає забруднення природних вод побутовими стоками. Така вода зовсім непридатна для поста-чання населенню оскільки містить збудники різноманітних інфекційних захво-рювань, таких як паратиф, дизентерія, інфекційний вірусний гепатит та ін.
Основним методом захоронення сміття (твердих побутових відходів — ТПВ) надалі залишається його складування на звалищах, в ґрунтових засипках. Це приводить до виникнення небезпечних джерел забруднення довкілля.
Підсумовуючи все вищесказане можна відмітити, що критична ситуація з станом навколишнього природного середовища в Жидачівському районі обумовлена неврахуванням екологічних факторів при плануванні розвитку регіону. Внаслідок цих помилок край отримав значні проблеми, а саме: очисні споруди не розраховані на таку кількість викидів, вони неефективні; відсутні полігони для утилізації та розміщення як промислових, так і побутових відходів; велика кількість порушених земель; щороку значно збільшується смертність населення; спостерігається велика кількість захворювань на хвороби, які пов’язані з харчуванням та ін.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!