Гендерна ідентичність особистості.
Ґендерна ідентичність — усвідомлення індивідом себе як представника даної статі, відчуття свого жіночого, чоловічого або андрогінного тіла, усвідомлення своєї приналежності до чоловічої, жіночої або якоїсь іншої статі у соціальному контексті. Ґендерна ідентичність не є автоматичною надбудовою над біологічною статтю, вона поетапно формується в особистості у ході виховання та соціалізації.
Потрібно розрізняти статеву ідентичність та ґендерну. Людина може володіти чітко визначеною статевою ідентичністю та водночас мати труднощі із ґендерною ідентичністю, переживати невідповідність жіночому чи чоловічому ідеалам. Ґендерна ідентичність залежить здебільшого від соціальних чинників, а не від біологічної природи людини. Для зрілої особистості ґендер стає заміною статі.
Ґендерна ідентичність — поняття ширше, ніж статеворольова ідентичність, оскільки ґендер включає в себе не тільки рольовий аспект, а й, наприклад, образ людини в цілому (зачіску, одяг, охайність і т. д.). Поняття «ґендерна ідентичність» нерівноцінно й поняттю «сексуальна ідентичність» (ґендер - поняття не так біологічне, скільки культурне, соціальне). Сексуальну ідентичність можна описати з точки зору особливостей самосприйняття і уявлень людини про себе в контексті сексуальної поведінки.
У структурі ґендерної ідентичності можна виділити три компоненти:
• когнітивний (пізнавальний) — усвідомлення приналежності до певної статі і опис себе за допомогою категорій мужності-жіночності. Це Я-образ чоловіка або жінки, усвідомлення ступеня типовості-нетиповість своїх якостей як представника гендерної групи;
|
|
|
• афективний (оцінний) — що припускає оцінку рис особистості та особливостей рольової поведінки шляхом співвіднесення їх з еталонними моделями маскулінності-фемінінності (поняття «позитивна і негативна ідентичність» стосуються саме оціночного компонента);
• конатівний (поведінковий) — самопрезентація себе як представника гендерної групи, а також дозвіл криз ідентичності шляхом вибору поведінки відповідно до особистісно значущими цілями і цінностями.
Питання і завдання для самостійної роботи:
Здійсніть порівняльний аналіз змісту понять сексуальна та гендерна соціалізація особистості.
2. Поясніть значення понять "маскулінність і фемінність".
3. Визначте основні функції статеворольової соціалізації. Поясніть сутність функції "інкультурація"?
4. Чи є різниця між статевим вихованням і сексуальним вихованням? Обгрунтуйте свою думку.
Здійсніть порівняльний аналіз змісту понять сексуальна та гендерна соціалізація особистості.
|
|
|
Необхідність розрізняти поняття "сексуальне" і "статеве".
Можливо, ці поняття не слід "розводити" за обсягом, однак їх слід розрізняти за аспектом. Коли мова йде про "сексуальне", то наголос робиться на особливостях особистості, які пов'язані, в першу чергу, з репродуктивними властивостями. У понятті "статеве" домінуючими характеристиками виступають загально особистісні, соціокультурні властивості.
В будь-якому суспільстві статеве виховання передбачає засвоєння індивідом гендерних ролей і навчання статеворольової поведінці. Поведінку, яка узгоджується з прийнятим у даному суспільстві розподілом статевих ролей, називають статевотипізованою. Це - генералізоване, узагальнене уявлення про "типово" жіночу або "типово" чоловічу рольову поведінку. В узагальненому вигляді вони існують як маскулінні та фемінні риси.
2. Поясніть значення понять "маскулінність і фемінність".
Маскулінність - сукупність ознак, які відрізняють чоловіка від жінки.
Фемінність - це сукупність ознак, які відрізняють жінку від чоловіка
мозок людини має можливість програмувати поведінку як за чоловічим, так і за жіночим типом. Іншими словами, кожна людина володіє одночасно маскулінними і фемінними рисами, і лише ступінь вираженості й особливості поєднання визначають індивідуальність особистості, її маскулінність або фемінність.
|
|
|
Бути чоловіком або жінкою - це не просто бути людиною з жіночою або чоловічою анатомією чи фізіологією; одного цього недостатньо. Необхідно, по-перше, щоб людина сама відчувала себе представником чоловічої або жіночої статі, а, по-друге, щоб це відчуття було в гармонії з певними соціокультурними експектаціями відносно прийнятих у суспільстві зразків поведінки і зовнішнього вигляду чоловічого й жіночого, яке воно приписує індивідам.
3. Визначте основні функції статеворольової соціалізації. Поясніть сутність функції "інкультурація"?
В статеворольовій соціалізації можна виокремити такі функції: соціальну адаптацію, яка означає стандартизацію мови, жестів, характер них для індивідів певної статі, сприйняття гендерних стереотипів, засвоєння гендерних цінностей, значень, символів, формування со-ціального характеру гендера; інкультураціюзасвоєння традицій ген-дерної культури суспільства з метою передачі їх наступному поколі-нню; інтерналізацію особистості, що включає розвиток специфічної ієрархії мотивів, цінностей, інтересів, формування гендерної ідентич-ності, відповідності між психічною статтю і гендерною роллю.
|
|
|
Процес входження в новий культурний простір і присвоєння етнокультурного досвіду, специфічного для локальної історично сформованої культури, визначається як процес інкультурації.
Социологизация культури, широко застосовувана в американській культурантропологии, передбачає, що кожна соціальна спільність має власну систему норм і правил поведінки (особливих структур), поділюваних усіма її учасниками. Тотожність процесів соціалізації та інкультурації, таким чином, випливає з єдності соціальних і культурних структур.
Інкультурація передбачає засвоєння і символічного простору культури. Безперервність культурного розвитку породжує єдиний процес засвоєння звичаїв та реалізації їх у майбутній практиці, умови для якої як раз і надає товариство. Таким чином, результатом соціалізації є набуття здатності змінюватися, результатом же інкультурації - якісні особливості змін.
Средовая ідентифікація людини визначає характер пізнання, середовище сприймається як істотна характеристика його соціального буття. Засвоєння її стереотипів - це і засвоєння даної символіки середовища, що має етнічне коріння. Критерієм инкультурированности людини є його переконання - апріорні знання, яким довіряють внаслідок їх испытанности попередніми поколіннями, затверджені авторитетом батьків і дідів . Переконаність в істинності положення речей підтримується їх практичним застосуванням, реалізацією в повсякденності. Саме в контексті повсякденності розкривається зміст культурного устрою, культурних символів, через розуміння відбувається пожвавлення культурно-історичного досвіду. Ця інформація подібна органічної їжі, засвоюючи яку, людина росте, розвивається. Ассимилированный досвід дозволяє розширювати можливості прояву індивідом своїх сутнісних якостей, трансформувати культурні об'єкти в процесі активної життєдіяльності, отримувати задоволення від відчуття "повноти життя".Саме "авторитет" культурних символів змушує людину самостійно стабілізувати персональні знання, співвідносячи їх з реальністю.
Роль інкультурації залишаєть значущою, однак виконує різні функції.
Персональне відділення від інших індивідів в процесі соціалізації компенсується почуттям етнічної приналежності через тіло - носій генофонду. . Світовими релігіями відкидається визначальне значення фактора національної належності, на перший план ставиться духовну спорідненість, що по праву дозволяє поміщати релігію в центр культури. Добровільний усвідомлений вибір людиною своєї релігійної приналежності визначає і його культурну приналежність, долаючи генетичну обмеженість.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 510; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!