Стадійність процесу статево-рольової соціалізації.
Семінар 6. Статево-рольова соціалізація особистості.
Поняття статево-рольової соціалізації особистості. Статева диференціація.
Стадійність процесу статево-рольової соціалізації.
Гендерна культура суспільства. Гендерні норми.
Гендерні стереотипи як протиставлення маскулінності й фемінності.
Гендерні ролі.
Гендерна ідентичність особистості.
Питання і завдання для самостійної роботи:
Здійсніть порівняльний аналіз змісту понять сексуальна та гендерна соціалізація особистості.
2. Поясніть значення понять "маскулінність і фемінність".
3. Визначте основні функції статеворольової соціалізації. Поясніть сутність функції "інкультурація"?
Чи є різниця між статевим вихованням і сексуальним вихованням? Обгрунтуйте свою думку.
Поняття статево-рольової соціалізації особистості. Статева диференціація.
Статеворольова соціалізація - це формування особистості як представника певної статі. Стать - це комплекс анатомічних, репродуктивних, поведінкових і соціальних ознак, що визначають індивіда як чоловіка або жінку. В залежності від аспекту дослідження статі розрізняють: біологічну стать - це сукупність контрастуючих генеративних ознак осіб одного виду; психологічну стать - це характеристика особистості і поведінки індивіда з точки зору маскулінності-фемінності.
|
|
|
Маскулінність - сукупність ознак, які відрізняють чоловіка від жінки. Фемінність - це сукупність ознак, які відрізняють жінку від чоловіка. Гендер - це соціально-психологічне поняття, яке визначає статус людини з точки зору маскулінності або фемінності.
Вчені виявили середньостатистичні відмінності між чоловіками і жінками в ряді моторних і когнітивних функцій. Жінки, в середньому, демонструють більш високі показники в тестах на швидкість мовлення, правопис, швидкість письма і читання, розуміння соціальних взаємодій і емоційної інформації, перцептивну швидкість, тонку моторику, арифметичний рахунок і асоціативну пам'ять. Чоловіки, в середньому, краще справляються з тестами на полінезалежність, математичні судження, абстрактне мислення, розуміння просторових відносин, цілеспрямовану моторику, а також стереотипно чоловічі захоплення: технічну обізнаність, електронну інформацію і інформацію, пов'язану з автомобілями і крамницями.
Загально прийнято, що права і ліва півкуля головного мозку людини здатна відповідати за виконання різних функцій. Є вказівки на те, що півкулі чоловіків і жінок можуть по-різному спеціалізуватись в розумових процесах. Чоловіки, напевно, більш латералізовані, тобто конкретні функції мозку у них частіше локалізуються переважно в одній півкулі. Це може допомогти пояснити їх інтерес і більші здібності, наприклад, до механіки, розуміння просторових відносин і математичних суджень. Жінки, як правило, менш латералізовані і відрізняються більшою взаємодією між півкулями. Це цілком може робити для них доступним більш широкий діапазон розумових задач і пояснити їх більшу здібність пояснювати і обробляти емоційний матеріал, а також добре писати. Статева дифереціація основана, в першу чергу, на різній ролі чоловічого і жіночого організму у здійсненні репродуктивної функції.
|
|
|
Взагалі не можна досягти якоїсь визначеності і однозначно розділити поведінку людини відповідно до статі. Вчені вважають, що мозок людини має можливість програмувати поведінку як за чоловічим, так і за жіночим типом. Іншими словами, кожна людина володіє одночасно маскулінними і фемінними рисами, і лише ступінь вираженості й особливості поєднання визначають індивідуальність особистості, її маскулінність або фемінність.
Як системне ціле, образи маскулінності і фемінності є історичними і етноспецифічними. Деякі риси, які їм приписуються, є транскультурними: наприклад, ототожнення маскулінності з силою, агресивністю, а фемінності - з м'якістю, ніжністю.
|
|
|
Бути чоловіком або жінкою - це не просто бути людиною з жіночою або чоловічою анатомією чи фізіологією; одного цього недостатньо. Необхідно, по-перше, щоб людина сама відчувала себе представником чоловічої або жіночої статі, а, по-друге, щоб це відчуття було в гармонії з певними соціокультурними експектаціями відносно прийнятих у суспільстві зразків поведінки і зовнішнього вигляду чоловічого й жіночого, яке воно приписує індивідам. Отже, статеві відмінності формуються під впливом соціального оточення в результаті входження людини в певну соціокультурну систему через засвоєння її норм. Можна умовно виділити три сфери, в яких здійснюється статеворольова соціалізація: поведінкова, сфера спілкування і сфера самосвідомості.
Протягом всього процесу статеворольової соціалізації особистість засвоює моделі статеворольової поведінки, які є позитивними для чоловічої і жіночої статі. Люди демонструють оточуючим, наскільки вони по відношенню до суспільства займають чоловічу, жіночу, або кроссгендерну позицію своїми висловлюваннями на цю тему, поведінкою. Це публічне, зовнішнє вираження гендера називається гендерною поведінкою
|
|
|
Протиставлення „чоловічого" і „жіночого" світів відбувається в специфічних гендерних приписах і обов'язках чоловіків і жінок, а також пов'язаних з ними гендерних стереотипах. Сукупність норм, що вміщують узагальнену інформацію про властивості, які притаманні кожній статі, називається гендерними ролями. Суспільство через гендерні ролі формує психологічні якості індивідів, заохочуючи розвиток одних і гальмуючи інші. Через гендерні соціокультурні конструкти суспільство детермінує також стиль поведінки, стиль одягу, форму спілкування особистостей. В цьому розумінні бути чоловіком або жінкою означає виконувати ту чи іншу гендерну роль, яка нав'язується індивідові на підставі його біологічної статі. Гендерна поведінка здебільшого базується на тому, як особистість сприймає вимоги до своєї гендерної ролі. В соціальні психології особлива увага звертається на такі механізми засвоєння індивідом гендерної ролі як диференційне підсилення та „диференційне наслідування
Диференційне підсилення - це процес соціалізації, в ході якого прийнятна для даного суспільства гендерно-рольова поведінка заохочується, а неприйнятна карається соціальним несхваленням, за умови, що схвалення і покарання людини за певні моделі поведінки залежить від її біологічної статі. Диференційне наслідування - це процес соціалізації, в ході якого людина вибирає рольові моделі у відповідності з групою, до якої вона належить з точки зору загальноприйнятих норм, і починає наслідувати їм.
Стадійність процесу статево-рольової соціалізації.
Процес статеворольової соціалізації починається з раннього дитинства, продовжується довгі роки і відбувається стадійно. Можна виокремити принаймні такі періоди статеворольової соціалізації. По-перше, це первинна статеворольова соціалізація. Період первинної статеворольової соціалізації охоплює декілька вікових стадій: від народження до початку навчання в школі і від початку навчання в школі до соціальної зрілості. У відповідності з роллю провідної діяльності дитини, а також інституціями, які відіграють вирішальну роль у статеворольовій соціалізації, можна виділити два важливих етапи в первинній статеворольовій соціалізації: по-перше, дитинство, в якому домінуючим інституттом є сім'я, а провідною діяльністю - гра, і, по-друге, підлітковий період, особливістю якого є те, що до сім'ї приєднується такий інститут, як школа, а провідною діяльністю стає спілкування з однолітками. Вторинна статеворольова соціалізація починається з періоду соціальної зрілості і продовжується все життя. Цей період теж має декілька стадій, які відповідають переходу від одного соціально-вікового статусу до іншого. Процес статеворольової соціалізації особистості продовжується до тип пір, поки продовжується її спілкування, соціальне пізнання, соціальна активність. Звичайно, що в молоді роки цей процес протікає більш інтенсивно, ніж у старших людей, що досягли певного ступеня зрілості.
Гендерна ідентичність, точніше, її необхідна складова - розуміння константності своєї статі, - формується у дітей у віці 5 - 7 років, а у подальшому іде її розвиток і змістовне насичення за рахунок власного досвіду.
Виділяють механізм статево-рольової ідентифікації, суть якого полягає в ототожненні дитиною себе з представниками певної статі, орієнтація на ідеал статеворольової поведінки, яка відповідає її системі уявлень про найбільш позитивні риси конкретного представника даної статі (найчастіше це мати чи батько).
Формування особистості дитини визначають тип, склад, структура сім'ї, порядок народження дітей, професійні ролі батьків, характер подружніх та батьківсько-дитячих взаємостосунків. Найважливіші агенти ґендерної соціалізації у сім'ї - особистісні і ґендерні характеристики батьків, їх ідентичність і рольові моделі, стать народженої дитини, уявлення батьків про те, якою повинна бути дитини даної статі.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 795; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!