Як відбувалася комуністична ідеологізація культури
Культурно-освітнє життя
Перша світова війна, революції та національно-визвольні змагання, збройні
військові втручання з боку різних держав украй несприятливо позначилися
на матеріальних виявах тогочасного українського життя. Проте культурний
процес в умовах революційної ситуації не уповільнився, а, навпаки, пришвид-
шився. Потяг народних мас до культурних надбань людства істотно зростав.
Адже революція знищила самодержавний лад – основне гальмо на шляху роз-
витку національної культури.
Культурна діяльність Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР, по-
при деяку декларативність, була послідовною й мала історичну тяглість. Най-
більш сприятливі умови для розвитку культури склалися в Українській
Державі П. Скоропадського. Окрім українізації освіти, відкриття українських
шкіл, вищих навчальних закладів, було засновано Український національний
архів, Український історичний музей та Українську національну бібліотеку,
створено Українську академію наук. Тоді ж таки постали Національна опера,
драматичний театр, державна капела, кобзарська школа.
Комуністична партія намагалася використати народжене революцією куль-
турне піднесення в інтересах зміцнення своєї диктатури. Надаючи матеріальну
підтримку митцям, ученим, працівникам народної освіти, вона водночас здій-
снювала політичні репресії. Ця політика батога й пряника давала можливість
|
|
|
обплутувати культурний процес ідеологічними стереотипами і впливати на
думки мільйонів людей, які тягнулися до культури.
До яких заходів вдавалися уряди УНР і Української Держави
Для українізації освіти та створення національної школи
Від початку Української революції запровадження української мови в освіті
набуло широкої громадської підтримки. У березні 1917 р. Товариство україн-
ських поступовців звернулося до громадян із закликом «закладати українські
школи, насамперед народні, українізувати теперішні...» Уряд УНР опікувався
створенням нових освітніх закладів з українською мовою навчання. У «Списку
українських шкіл, що відкрилися в 1917 р.» зазначено, що на території УНР по-
чали діяти 35 українських гімназій, 2 реальні школи, 6 учительських семінарій.
Українізація освіти була одним із провідних напрямів внутрішньої політики
уряду Української Держави П. Скоропадського. Закон «Про обов’язкове на-
вчання української мови і літератури, а також історії та географії України по
всіх середніх школах» від 1 серпня 1918 р. закріплював обов’язкове викладання
української мови не тільки в усіх типах шкіл, а й в учительських семінаріях, ін-
|
|
|
ститутах, духовних семінаріях. За цим законом передбачалося ввести у шкільні
навчальні плани викладання української мови не менш як 3 години на тиждень
у перших п’яти класах і не менш як 2 години – в останніх. Також було введено
штатну посаду вчителя української мови й літератури. Восени 1918 р. в Україні
налічувалося близько півтори сотні українських гімназій, у тому числі сіль-
ських. У Київському, Харківському й Одеському університетах було створено
українознавчі кафедри – української мови, літератури, історії, права. Виняткове
значення мало відкриття українських університетів: Київського, що постав на
основі створеного урядом Центральної Ради народного університету, та
Кам’янець-Подільського.
Українські уряди здійснювали масштабні заходи для утвердження україн-
ської мови як державної в діяльності органів влади та управління.
1 січня 1919 р. Директорія УНР затвер-
дила ухвалений Радою народних міністрів за-
кон про державну мову в УНР. Українська
мова ставала обов’язковою для вжитку в ар-
мії, на флоті, в усіх урядових, загальногро-
мадських і публічно-правових установах.
Практичні результати запровадження
української мови як державної та їх широка
|
|
|
суспільна підтримка змусили більшовиків,
які спочатку відкидали ідею державності
української мови, підтримати її. Адже це був
найефективніший спосіб утвердити свою
владу на українських теренах.__
Вітальний адрес Української державної ака-
демії мистецтв Кам’янець-Подільському дер-
жавному університету з нагоди заснування. Ху-
дожнє оформлення Г. Нарбута. Київ. 1918 р.
Як відбувалася комуністична ідеологізація культури
Більшовики намагалися використати надзвичайний потяг мас до культури у
власних інтересах. Пов’язуючи ідеологію й культуру, партія В. Леніна обирала
найпродуктивніший шлях до зміцнення своєї диктатури.
Ідеологізація культури почалася зі створення в лютому 1919 р. Наркомату
агітації і пропаганди в українському радянському уряді. З кінця того самого
року функції управління агітацією та пропагандою перейшли до комітетів
КП(б)У. Політичні агітація та пропаганда відтоді стають функціональними
обов’язками парткомів усіх рівнів.
В Україні почалася швидка розбудова мережі
культурно-освітніх закладів, метою яких були
популяризація, поширення й нав’язування кому-
ністичних ідей. Створювалися палаци культури,
|
|
|
народні університети, селянські будинки, клуби,
хати-читальні. Влаштовувалися мітинги, лекції,
диспути, концерти тощо. Водночас зі створен-
ням нових культурно-освітніх закладів ішов ак-
тивний процес більшовизації «Просвіт»,
заснованих українською інтелігенцією у попере-
дні роки.
Усі «буржуазні» газети були закриті. Проте
радянська влада подбала про регулярний випуск
власних періодичних видань, які активно поширювали комуністичну ідеологію.
При ВУЦВК було засноване Всеукраїнське державне видавництво, яке ви-
пускало матеріали для пропагандистів і агітаційну літературу для широких мас.
Попри нестачу паперу і поліграфічних потужностей сумарна кількість віддру-
кованої у 1920 р. пропагандистської продукції (періодичних видань, проклама-
цій, плакатів, брошур тощо) перевищила 18,5 млн примірників.
Більшовики надавали великого значення монументальній пропаганді, у якій
революційні ідеї пов’язували з національною традицією. Зокрема
До кінця 1920 р. в Україні
діяло близько 15 тис. куль-
турно-освітніх установ різ-
ного типу. Серед них було
1300 клубів, 5000 хат-
читалень, близько 4000
«Просвіт». У всіх великих
містах працювали палаци
культури.
Пам’ятник у сквері на бульварі
ім. Т. Шев ченка в Ромнах на Сум-
щині – перший в історії повнофігур-
ний пам’ятник Кобзарю, відкритий у
1918 р. Нині цей пам’ятник є візитів-
кою міста. Його автор – відомий
український скульптор Іван Кавале-
рідзе.
У січні 1919 р. в Наркоматі освіти УСРР було створено Всеукраїнський кі-
нокомітет (ВУФКУ). Він узяв під суворий контроль виготовлення й прокат
фільмів, кіноапаратуру, запаси імпортної плівки. У кіновиробництві надавали
перевагу хронікальним журналам і агітаційним стрічкам.
У попередні періоди важливим елементом духовної культури народу була
релігія. Комуністична партія поставила собі за мету підпорядкувати або й зо-
всім винищити церкву. Вона прагнула виховати нове покоління цілковито ате-
їстичним. Тож із суспільного життя було вилучено духовну музику, чимало
шедеврів світової літератури, релігійну філософію, неперевершені досягнення
живопису на релігійну тематику тощо.
Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 204; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!