Препарати, як і застосовують при порушен ні функ ції щитопод і бно ї залози.

⇐ ПредыдущаяСтр 49 из 64Следующая ⇒

Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної
залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засоби):

• монокомпонентні тиреоїдні засоби — тиреоїдин, левотироксин (L-тироксин), трийодтироніну гідрохлорид;

• комбіновані препарати — тиреокомб, тиреотом.

Тиреоїдин — тиреоїдний зaci6, що отримують iз щитоподібних залоз тварин, містить тироксин та трийодтиронін; прискорюе основний обмін. Дія препарату розвивається через 2—3 доби, триває 20—30 днів. Застосовують для лікування вcix форм гіпотиреозу (мікседеми, кретинізму, ендемічного зобу), раку щитоподібної залози.

Побічна дія — кумуляція, пітливість, серцебиття, тахікардія.

Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної
залози (антитиреоїдні засоби):

• мерказоліл (тіамазол), пропілтіоурацил;

• препарати йоду (розчин йоду спиртовий, розчин Люголя,
калію йодид, мікройод, антиструмін).

Мерказоліл — антитиреоїдний засіб, що зменшує синтез горmohib у щитоподібній залозі, знижує основний обмін речовин.

Застосовують для лікування різних форм токсичного зобу (базедова хвороба, тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб).

Протипоказаний вагітним, при лейкопенії.

Препарати йоду — чинять антитиреоїдну дію, гальмують синтез гормонов щитоподібної залози, порушують зворотний зв'язок у системі аденогіпофіз—щитоподібна залоза.

Д і я препарата проявляється через 12—24 год..

Застосовують при гіпертиреоі, ендемічному зoбi, для профілактики радіаційного ураження щитоподібної залози. При передозуванні — явища йодизму (отруєння йодом).

3. Протидіабетичні засоби. У β-клітинах острівців підшлункової залози (Лангерганса) синтезується інсулін. Основна фізіологічна роль інсуліну в opraнiзмi — зниження вмісту цукру в крові. Це відбувається за рахунок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоення їїтканинами, посилення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах печінки).

За в ід сутност і або недостатнос ті і нсул і ну розвива є ться цукровий д і абет.

Розр і зняють 2 типи цього захворювання (за класиф ік а ціє ю ВООЗ):

• інсулінозалежна форма (діабет I типу, діабет юнацький);

• інсулінонезалежна форма (діабет II типу, діабет дорослих).
При цукровому діабеті з'являється сильна спрага, підвищується споживання рідини, хворий втрачає масу тіла, знижується імунітет, сповільнюється загоєння ран, виникають ускладнення з боку судин. Лабораторно — гіперглікемія (piвeнь цукру в крові більше ніж 6,6 ммоль/л), глюкозурія (цукор у сечі), ацидоз.

Залежно в ід типу хвороби застосовують 2 групи протид і абетичних препарат і в:

— гормональні препарати —інсуліни;

—синтетичні протидіабетичні засоби (пероральні гiпoглікемічні препарати).

Інсуліни — це гормональн1 препарати, які застосовують для лікування I типу діабету (інсулінозалежного).

Класиф ікація інсулінів

1. І нсул ін и людс кі .

1.1.Коротко ї д ії (6—8 год . ) — лізпроінсулін (хумалог), інсулін
людський для ін'єкцій (актрапід НМ), монотард.

1.2.Середньо ї тривалост1 д ії (12—14 год . ) — хумулін НПХ, суспензія цинк-інсуліну людського (монотард НМ).

1.3. Довгої дії (24—36 год.) — суспензія цинк-інсуліну кристалічного (ультратард НМ).

Інсуліни тваринного походження.

2.1. Короткої дії (6—8 год.) — моноінсулін МК, актрапід НС.

2.2.Середньої тривалості дії (12—14 год.) — Б-інсулін, суспезія
цинк-інсуліну аморфна (інсулін-семіленте).

2.3.Тривалої дії (24—36 год.) — суспензія цинк-інсуліну криста
лічного (ультраленте МС).

Інсулін для ін 'єкційвиявляє найкоротшу дію — 6 год..

Доза залежить від важкості хвороби, стану хворого та рівня цукру в сечі за добу. Для грубого розрахунку виходять з того, що 1 ОД інсуліну сприяє засвоєнню 4—5 г цукру. Як правило, добова потреба в інсуліні становить 30-50 ОД.

Інсулін вводять під шкіру або внутрішньом'язово за 30—40 хв. до їди.

Основне застосування інсуліну — лікування цукрового діабету І типу, діабету будь-якого типу на фоні вагітності та хірургічних втручань.

Побічна дія — алергійні реакції, ліподистрофія на місці ін'єкції.

Інсуліни тривалої дії — суспензії, які вводять внутрішньом'язово одноразово до сніданку.

Гіпоглікеміяможе розвинутися внаслідок передозування інсуліну або фізічного навантаження.

Хворому дають цукор або солодкий чай, при важкому стані вводять внутрішньовенно струменево 20—50 мл 40% розчину глюкози. За відсутності ефекту вводять 5% розчин глюкози внутрішньовенно крапельно. Для стимуляції глікогенезу і корекції A/T вводять 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду.

Гіперглікемія (діабетична кома)розвивається внаслідок несвоєчасного введення інсуліну.

Для лікування застосовують лише інсуліни короткої дії, які вводять внутрішньовенно. Існують різні схеми лікування гіперглікемічної коми. Найоптимальніший метод — внутрішньовенне крапельне введення інсуліну протягом перших 2 год. зі швидкістю 8 ОД/год з розрахунку 0,1 ОД/кг маси тіла. Для цього І мл інсуліну (40 ОД) розчиняють у 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду, вводять внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 30—35 крапель за 1хв.

Пероральні гіпоглікемічні препарати — це синтетичні препарати для внутрішнього застосування при цукровому діабеті II типу (ін-сулінонезалежному).

Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 237; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 44 45 46 47 484950 51 52 53 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!