IV. Сприйняття й засвоєння школярами нового матеріалу
Слово вчителя
Наступна книга «Рання осінь» відрізняється від «Днів» своєю тональністю, у ній менше трагізму й мотивів жертовності. Здебільшого це коротенькі віршіроздуми, мета яких — знайти позицію й певний спокій у житті. Часто це була позиція самітника та відлюдника, людини хворої, яка має багато часу на міркування й мало практично діє. Звичайно, наш сучасник не поділятиме цієї позиції. Але в «Ранній осені» ми знаходимо іскри справжньої поезії, які можуть вдовольнити найтонших поціновувачів.
Є. Плужник ніколи не був ворожий новому ладові, а його інтелігентські побоювання нівеляції індивідуальності були безпідставними. У кращих
віршах він розуміє це:
Шлях до останньої межі,
Свій коротенький перейшовши,
Не нарікатиму, — я жив!
До цієї збірки входить поезія «Вчись у природи творчого спокою».
Виразне читання поезії
3. Бесіда за прочитаним
Коментар учителя
Розповідь про останню збірку поезій Є. Плужника «Рівновага»
Не побачила світу і третя книга віршів Є. Плужника «Рівновага» (1933).
Рукопис її зберігся завдяки дружині письменника та був вивезений за кордон і надрукований там 12 років після смерті поета, а тепер основні вірші з неї надруковані у «Вибраних поезіях». Остання збірка поезій Є. Плужника «Рівновага» — це є документ перемоги «духової людини», що серед бурхливої доби знайшла собі «тишу», душевну рівновагу, певність своєї правди, красу «світу єдиного», серед загального розпаду — «міцний зв’язок між днем біжучим і простором часу». Так, Є. Плужник — син свого часу. Він, попри всі
|
|
|
перешкоди, ішов до осягнення мудрості віку. Шкода, що передчасна смерть спинила його «на повороті до мети». Вірш, що ввійшов до збірки «Рівновага» — «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» — це мариністично-символічна поетична мініатюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності,
що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла: «Злітай, душе! І, мов нове світило, // Осяй глибини й простори ці!».
Виразне читання поезії напам’ять одним із підготовлених учнів
Бесіда з елементами дискусії
- Чим саме поезія Є. Плужника споріднюється із поезіями романтиків? (Пафосом пошуку, неспокою, захопленням гармонією космічної сфери й морської стихії)
- Доведіть, що ще в романтиків образ човна набув символічності й позначав долю людини в бурхливому морі життя. (Такий образ наявний в «Абідоській нареченій» Джорджа Байрона, «Парусі» Михайла Лермонтова, «Човнику» Віктора Забіли, «Човні» Євгена Гребінки, у поезії «Вітер з гаєм розмовляє» Тараса Шевченка, в яких він є символом свободи самотньої людини)
- Яким новим змістом наповнює митець образ човна? (Човен уподібнюється до срібного птаха, стає другим «я» митця)
- Доведіть, що у вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною.
- Перечитайте поезію, зверніть увагу на розділові знаки. Яку роль відіграє кількаразове вживання трьох крапок? (За допомогою трьох крапок автор передає глибоке внутрішнє хвилювання ліричного героя)
- Порівняйте поезію Є. Плужника «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» з віршем П. Тичини «Не Зевс, не Пан…». (Як і Тичина, Плужник у своєму обожненні Всесвіту й природи доходить до пантеїзму, до космічного виміру нової людини. Таким же радісним світосприйманням, захопленням красою)
8. Індивідуальне письмове завдання за поезію Є. Плужника «Ніч.., а човен — як срібний птах!..»
|
|
|
Слово вчителя
Глибокий світ почуттів відображає любовна лірика Є. Плужника. Для поета кохання — дарунок долі, одне з життєстверджуючих начал буття, яке вимагає від людини самовдосконалення, творчості й внутрішньої свободи. Справжня любов наснажується високими духовними цінностями, адже потребує «живої душі», «гарячого серця», самовідданості, готовності до дії й самозречення, тривоги й піклування. Особиста драматична доля письменника наклала відбиток на його лірику, тому поезії Плужника відтінюють гіркі, позбавлені романтики реалії тяжко хворої людини, сірі лікарняні будні, боротьбу за життя.
|
|
|
Однак його вірші не стали інтимним щоденником спаленої болем і коханням людини, її розпачу, страху за спливаючим щастям, ревнощів, безнадії.
Навпаки, інтимна лірика поета складна за своєю внутрішньою структурою, адже в ній відтворено боротьбу різних начал, різних «голосів» у душі ліричного героя. У цих поезіях Є. Плужника сильним є елегійне начало душевних дисонансів, сум’яття, спогадів, але перемагає в них глибока щирість ліричного героя, відчуття щастя й гармонії, довіри й добра.
Дата добавления: 2019-02-22; просмотров: 126; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!