Контрольні питання розділів 5–6
1. Захист прав патентовласника.
2. Патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах.
3. Значення знаків для товарів і послуг.
4. Поняття та види знаків для товарів і послуг.
5. Суб’єкти права на знаки для товарів і послуг.
6. Права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак.
7. Захист прав на знаки для товарів і послуг.
8. Всесвітня організація інтелектуальної власності.
9. Міжнародна охорона промислової власності.
10. Ліцензії на право користування об’єктами інтелектуальної власності.
11. Види ліцензійних угод.
12. Авторські договори.
13. Поняття і види ліцензійних договорів.
14. Договори на створення і використання результатів науково-технічної діяльності.
15. Характеристика раціоналізаторської пропозиції.
16. Право на винагороду при використанні об’єктів промислової власності.
17. Поняття патентоспроможності.
18. Види патентного пошуку.
19. Правила складання та подання заявки на видачу патенту України.
20. Правила складання та оформлення патентно-ліцензійних угод.
Розділ 7-8
ПРАВО НА НАУКОВО-ТЕХНІЧНУ ІНФОРМАЦІЮ.
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
Науково-технічна інформація в умовах ринкової економіки є досить цінним товаром. Без належного забезпечення науково-технічною інформацією неможливий більш-менш успішний розвиток сучасного виробництва, обігу товарів, послуг тощо. Той, хто володіє інформацією – володіє ситуацією. Тому володільці інформації намагаються убезпечити її від будь-якого розголошення і видають як товар, за який потрібно платити, і досить високу ціну. То й же, хто намагається заволодіти інформацією незаконним шляхом, вчиняє неправомірні дії, які зумовлюють певну правову відповідальність. Але для того, щоб настала така юридична відповідальність, необхідна правова охорона інформації. Країни з розвинутою ринковою економікою мають досить ефективну систему правової охорони інформації, яка має неабияке значення для її володільця.
|
|
|
На сьогодні в Україні склалась досить парадоксальна ситуація. З одного боку, здобутки нашого науково-технічного потенціалу не завжди знаходять у нас попит, а з другого іноземні агенти намагаються за мізерну ціну “виловити” будь-яку, особливо науково-технічну, інформацію і викрасти або іншим шляхом неправомірно заволодіти нею.
Науково-технічний потенціал України поки-що має достатньо надзвичайно цінної науково-технічної інформації, у якій зацікавлені певні кола за кордоном. Саме цим пояснюється актуальність правової охорони будь-якої інформації. Тим паче, далеко не всі види інформації, в тому числі і науково-технічної, знайшли надійний правовий захист чинними законами. Мова йде про так звані ноу-хау – нерозкриту інформацію тощо.
|
|
|
Між тим, міжнародна правова практика свідчить, що значення нерозкритої інформації (ноу-хау) в міжнародній торгівлі ліцензіями швидко і невпинно зростає. Нині понад 70% ліцензій, що укладаються у світі, супроводжуються нерозкритою інформацією (ноу-хау).
Справа в тому, що патент, як правоохоронний документ, на те чи інше науково-технічне досягнення має одну досить істотну ваду. У своєму описі винаходу чи будь-якого іншого науково-технічного досягнення, що є складовою частиною патента, він розкриває сутність винаходу чи іншого досягнення. У патентних законах світу наголошується, як правило, необхідність складання точного і якісного опису сутності винаходу (іншого досягнення), який би давав можливість будь якому фахівцю скористатися запатентованим досягненням. Патент оберігає таке науково-технічне досягнення від будь-якого неправомірного використання третіми особами, проте лише в тій країні, яка видала патент. Водночас він не забороняє будь-кому внести до запатентованого чи іншого досягнення певні суттєві зміни, які виводять цей результат з-під охорони патенту. Внесені зміни дають можливість їх запатентувати як новий винахід і користуватися ним уже як власним, без виплати патентовласнику первинного винаходу будь-якої винагороди. Це надзвичайно вразливе місце патентної охорони об’єктів промислової власності, чим часто користаються підприємливі винахідники і просто підприємці, які в такий спосіб виводять неправомірне використання чужого винаходу з-під патентної охорони. Це явище стало надзвичайно поширеним у світовій практиці, а патент за таких умов уже не завжди є надійним правоохоронним документом. З-під його охорони “вислизають” найбільш цінні науково-технічні досягнення, оскільки “полюють” саме на них.
|
|
|
Тож заявники почали шукати більш ефективні способи захисту винаходів та інших запатентованих пропозицій. Для цього вони в заявочних матеріалах на те чи інше рішення його сутність стали розкривати не до кінця, а одну з ознак не включали до формули винаходу, залишаючи її нерозкритою. Це й був той нерозкритий секрет, без якого винахід або взагалі не можна було використати, або можна було використати неповною мірою. При продажу ліцензії на використання винаходу покупця попереджали про наявність певного нерозкритого секрету (ноу-хау), який супроводжує винахід чи інше технічне рішення, без якого його використання не буде досить ефективним. Безумовно, цей секрет передавався за певну додаткову винагороду і з певними застереженнями.
|
|
|
Виходячи з наведеного, поняття “інформація” можна визначити як певну суму знань про той чи інший об’єкт, які можна використати в доцільній діяльності людини. Отже, науково-технічна інформація – це сума знань, що стосується розвитку науки, техніки і виробництва.
Для надійного правового захисту науково-технічної інформації та її раціонального використання в Україні створена національна система науково-технічної інформації. ЇЇ основним завданням є задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави в науково-технічній інформації.
Національна система науково-технічної інформації має своїм завданням:
– формування державної інформаційної політики в галузі науки і техніки;
– координацію робіт по створенню, користуванню, зберіганню та поширенню національних ресурсів науково-технічної інформації;
– забезпечення інтересів держави у сфері національної безпеки.
Звідси напрошується лише один неспростовний висновок – національна система науково-технічної інформації покликана акумулювати, зберігати і раціонально використовувати чи не найцінніший суспільний капітал України, який користується значним попитом на ринку науково-технічної продукції.
Національна система науково-технічної інформації складається з:
– спеціалізованих державних підприємств, установ, організацій, державних органів науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, об’єднаних загальносистемними зв’язками та обов’язками;
– підприємств будь-яких організаційно-правових форм, заснованих на приватній чи колективній власності, предметом діяльності яких є інформаційне забезпечення народного господарства і громадян України.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 79; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!