Компетентнісний підхід до навчання мови та літератури.
В останні десятиліття визначилися й нові підходи до навчання української мови:
· українознавчий
· етнопедагогічний
· культурологічний
· діяльнісно-орієнтований
· функціонально-стилістичний
· комунікативний
Українознавчий (народознавчий), етнопелагогічний, культурологічний аспекти передбачаюь засвоєння учнями мовної картини світу засобами рідної мови, формування національної свідомості учнів, виховання патріота, громадянина України на основі національної й загальнолюдської культури. Діяльнісно-орієнтований підхід до навчання мови базується на мовленнєвій діяльності, враховує когнітивні (пізнавальні), емоційні, вольові здібності учня. Він передбачає формування системи компетенцій (комунікативної – мовленнєвої, мовної, соціокультурної та діяльнісної (стратегічної).
Останнім часом учені почали виділяти компетентність як окремий підхід до навчання мови. Компетентісний підхід забезпечує формування низки компетенцій, якими має оволодіти кожний мовець. У Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти виділяють загальні компетенції (знання світу, соціокультурні знання, практичні вміння і навички) та лінгвістичні, комунікативні, соціолінгвістичні, дискурсивні та інші компетенції [3].
Виходячи з того, що компетенції є системою знань, умінь і навичок, які дозволяють особистості виконувати певні дії, цей підхід орієнтує на розвиток загальних і комунікативних мовленнєвих компетенцій. Сформовані компетенції використовуються з необхідності в різних контекстах залежно від умов і потреб мовленнєвої діяльності, до яких належать мовленнєві процеси продукування або сприйняття висловлювань (текстів), пов’язаних із певними темами у специфічних сферах спілкування.
|
|
|
БІЛЕТ № 4
Мовна система та її структура.
Мова, як система, як структура (20ст, Мельничук) – під системою розуміють сукупність взаємозв’язків і взаємозумовлених елементів, яка розгляд з боку елементарних її частин, це певним чином організовані компоненти складного цілого (мови); під структурою – складну, внутр. організацію єдиного цілого, що розгляд з боку його цілісності, це розчленована певним способом цілісність складного об’єкта (мови). Мовна система – ієрархічно організована, упорядкована цілісність взаємозв’язаних, внутр. систем і підсистем, структура мови – спосіб організації мовної системи, це відношення і зв’язки між елементами мови.
В суч науці 2 типи системи: 1. гомогенна (склад з однорідних елементів, розміщ в лінійному порядку). 2. гетерогенна (склад з неоднорідних елементів, багатоверховна система). Мова – гетерогенна система, бо має складну структуру, має багато підсистем.
|
|
|
Мовна сис-ма не складає суму елементів, а утвор одиниці нової якості. Охоплює одиниці різних типів, які фігурують у 2х планах: 1. конкретному (практичне вивчення мови, її використання), 2. абстрактному (забесп теор вивчення мовної сис-ми). Всі одиниці перебувають у певних відношення, 3 типи: 1. прагматичні – фіксують схожість і відмінність грам форм, перебувають в них частини мови+відбува на морфологічному рівні. 2. синтагматичні – схожість взаємного лінійного розміщення одиниць, розміщені горизонтально, будова речення, відбув на синтаксичному рівні. 3. ієрархічні – ієрархічне членування мовних одиниць, це відношення одиниць нижчого рівня по вищого (фонема-морф-слово-словосполучення). Спираюсь на ці відношення, вчені виявили внутрішню і зовнішню структури мови: внутрішня – об’єднані, ієрархічно пов’язані між собою одиниці, які забесп тривале існування мови і її розвиток з метою спілкування, зазнає невеликих змін, стабільна (фонетико-фонологічна система, морфеміко-морфологічна, лексико-семантична, синтаксична –основні рівні,що склад мовну систему, проміжні рівні – морфологічна підсистема, словотвірна, фразеологічна – проміжні рівні). Зовнішня система – це стилі, різні ділянки мовленнєвої діяльності (типи мовлення, мовленнєві ситуації, жанри мовлення).
|
|
|
Структура і елементи внутрішньої форми художнього твору.
Внутр форма худ твору — це той його рівень, який вбирає в себе сукупність засобів предметного зображення у творі, на відміну від рівня словесного зображення (сукупності словесних прийомів) та структурно-організуючого рівня — композиції, що зв'язує в єдину цілість усі рівні форми твору та їхні окремі компоненти. В художньому творі цей рівень форми постає у вигляді динамічної картини зображуваного життя, даної з усіма її індивідуальними подробицями — образами твору, що, розгортаючись у ньому, певним чином між собою взаємодіють. Двокомпонентна структура внутрішньої форми твору, до якої включають, з одного боку, систему образів, даних у творі, з іншого — динамічну послідовність їх розгортання у творі - сюжет. Система образів – склад з ряду образів: дійови особи (персонаж, оповідач, учасники подій, розповідачі), творець твору – образ автора, адресат твору – образ читача, образи природного оточення – пейзаж, образи речового оточення – інтер’єр. Сюжет - перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання й конкретизації його фабули. Категорія сюжету з'являється у зв'язку з необхідністю якось позначити специфічність предмета зображення у словесному мистецтві. Динаміку розгортання зображуваних подій у свою чергу має на увазі й категорія фабули. Елементи: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розвязка) + пролог, епілог. Способи побудови С: сюжет=фабула, хронологічне пересталяння подій, прийом замовчування (детективи), насиченість перипетіями (подіями), інтригуючи паузи, монтаж епізодів – емоц-смисловий зв'язок.
|
|
|
Функції С: 1. перепетінйа (пов’язана із подіями, її швидкими змінами). 2. характерологічна (внутр. Зміст події – людськи хар-ри, це історія хар-ів). Типи: епізодична фабула (часові зв’язки) та фабули, засновані на цілісній дії (причино-наслідкові зв’язки). У чистому вигляді не існуються. В основі внутр орг-ії сюжету як певної послідовності перебігу і розгортання лій лежить конфлікт, ибо колізія (конфлікт особистісного значення, літ конфлікт), ибо інтрига (конфлікт суспільного значення, складний запутаний сжет). Сис-ма образів + сюжет = композиція (побудова літ твору, розміщення та співвідношення його компонентів). Позасюжетні елементи: авторські відступи (лір, філософ, істор) + види описів (інтер’єр, пейзаж, портрет) + вставні епізоди (сон, лист, марення, спогади) – не мають зв’язку з даним сюжетом.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 184; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!