Управління товарним асортиментом і номенклатурою товарів підприємства

Товарна номенклатура — це групи (серії) товарів, тісно пов’язаних між собою або через подібність виконуваних функцій, або тому, що їх продають тим самим групам покупців, або через ті самі торговельні заклади, або в рамках того самого діапазону цін.

Товарний асортимент — це сукупність усіх товарних одиниць, що їх пропонує покупцям конкретний продавець. Основними характеристиками товарного асортименту є широта (кількість асортиментних груп товарів), насиченість (загальна кількість усіх товарних одиниць), глибина (варіанти пропонування товарів у рам­ках кожної асортиментної групи) та гармонічність (збіжність товарів різних асортиментних груп з погляду їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів розподілу тощо).

Формування товарного асортименту і номенклатури товарів підприємства обов’язково потребує узгодження різнонапрямлених інтересів. Так, з погляду виробника, ідеальною буде якомога менша кількість товарних позицій, стабільність їх виробництва протягом тривалого періоду, випуск товарів великими серіями, малі виробничі витрати тощо. З погляду споживача, — цілком навпаки. Отже, формування товарного асортименту і номенклатури потребує встановлення оптимального їх значення з урахуванням інтересів як товаровиробника, так і споживача, але з пріоритетом останнього.

Вибрати оптимальний асортимент товарів підприємство може способом, описаним нижче.

Традиційно прибуток підприємства розраховується за такою формулою:

Дохід від реалізації - Собівартість продукції = Валовий прибуток - Операційні витрати = Чистий прибуток

Ураховуючи поділ витрат на постійні і змінні, формула може набрати такого вигляду:

Дохід від реалізації - Змінні витрати = Прибуток покриття - Постійні витрати = Чистий прибуток

У тому разі, коли прибуток покриття дорівнює постійним витратам, кажуть, що підприємство досягло рівня беззбитковості. Це означає, що доходу підприємству вистачить, щоб покрити всі витрати, але прибутку при цьому не буде. Такий стан називається точкою беззбитковості, або точкою критичного обсягу виробництва, або порогом рентабельності. Процентне відношення прибутку покриття до загального обсягу доходу від реалізації називаються коефіцієнтом прибутку покриття. Цей коефіцієнт є винятково важливим, оскільки вказує на те, як зміниться величина прибутку покрит­тя за збільшення чи зменшення доходу від реалізації. Так, якщо коефіцієнт прибутку покриття становить, скажімо, 30 %, то це означає, що за збільшення доходу від реалізації на 1 грн прибуток покриття збільшиться на 30 коп. Чистий прибуток також збільшиться на 30 коп. за умови, що не станеться змін у структурі і величині постійних витрат. Таким чином, знаючи коефіцієнт прибутку покриття, досить легко і швидко можна підрахувати, як збільшиться чистий прибуток підприємства за збільшення обсягів продажу (зрозуміло, коли постійні витрати залишатимуться незмінними).

З використанням цього коефіцієнта можна визначити також і рівень беззбитковості:

Підприємства, як правило, випускають широкий асортимент товарів, а рівень прибутку від реалізації різних товарів є також різним. Для досягнення максимального рівня загального прибутку необхідно зосередити всі засоби і зусилля підприємства на виробництві найприбутковіших видів продукції.

 

«Товарна політика підприємства»

Діяльність будь-якого комерційного підприємства здійснюється в постійно мінливій економічній ситуації. У залежності від галузі, ринку, ступеня державного регулювання економіки підприємство виявляється в умовах тієї чи іншої ринкової моделі. І щораз воно зіштовхується з поруч взаємозалежних проблем:
1. Які товари варто робити й у яких кількостях? Коли їх треба робити, яке співвідношення повинне бути між різними товарами, тобто випускати більше продуктів харчування і менше одягу чи навпаки?
2. На яких ринках припускає працювати підприємство, тобто визначення кола потенційних покупців і попиту на пропоновану продукцію.
3. Яким чином ці продукти виготовити, за допомогою яких ресурсів, у тому числі кадрових і технологічних? І, отже, яка буде пропозиція цього товару?
4. Яка конкурентноздатність даного товару в порівнянні з товарами конкурентів?
Відповіді на всі ці питання і складають зміст товарної політики.

Товарна політика — це складова частина плану розвитку підприємства (бізнес-плану). Цей розділ плану розвитку буде згодом визначати всі інші. Вірніше сказати, що всі інші розділи плану розвитку підприємства будуть обґрунтовувати реалізацію товарної політики з позицій необхідної кількості різних видів ресурсів (технічних, технологічних, виробничих, матеріальних, трудових, фінансових і ін.).

Розробка товарної політики передбачає виконання наступного переліку робіт:
• комплексний аналіз можливостей діючих ринків з позиції забезпечення успішної реалізації попередньої номенклатури продукції, тобто оцінка ринків збуту;
• оцінка рівня конкурентноздатності власного товару й аналогічного товару, виробленого конкурентами;
• вибір найбільш сприятливих ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції, обсягу реалізації, ціни;
• аналіз зміни виторгу, визначення її оптимальних обсягів і відповідних їм цін, а також розробка плану перспективної номенклатури продукції з урахуванням її конкурентноздатності.

По кожній товарній одиниці, включеній в асортиментний портфель в рамках проведеної товарної політики, приймається рішення про марочне найменування: використовувати єдину марочну назву для всіх товарів, чи назва фірми в сполученні з індивідуальними марками товарів, чи застосувати багатомарочний підхід (дві і більш марки для однієї товарної категорії).
Елементом товарної політики в рамках товарної одиниці є також ухвалення рішення про упакування товару, що сприймається як складова частина якості товару, що формує його образ, а також і образ підприємства; про маркірування товару; ухвалення рішення про сервісне обслуговування покупця.
Під сервісним обслуговуванням розуміється надання безкоштовних послуг, зв'язаних із самим реалізованим товаром. Прикладами сервісного обслуговування можуть служити навантаження товару, доставка в межах визначеної відстані, оформлення кредиту, гарантії, консультації, інструктаж і ін. Характерною рисою сервісних послуг є те, що ціна товару не зміниться в залежності від того, скористається ними чи покупець відхилить їх.
Вибір підприємством каналу поширення товару також є елементом товарної політики. Традиційний ланцюжок поширення товару: виробник — оптовик — роздрібний торговець — споживач. Але можуть бути й інші можливості поширення товару. Основою для вибору того чи іншого каналу є властивості самого товару, а також додаткові вимоги, пов'язані з порядком продажу, збереження й обслуговування даного товару.
Таким чином, товарна політика — багатомірна, складна сфера діяльності, що вимагає прийняття рішень про конкретні особливості товарної номенклатури, товарного асортименту, використання марочних назв, упакування, сервісних послуг, каналах розподілу товару.

Стандартизація, сертифікація

Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції. Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.
Стандартизація продукції охоплює встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих; встановлення норм, правил в галузі проектування; формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень; створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.
Сертифікація продукції - один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документу - сертифікату.
Сертифікат—це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.
В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація.
Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.
Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єктів господарювання на договірних засадах.
Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри по найважливіших видах продукції. В останні роки почали формуватись міжнародні системи сертифікації;
Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт України, який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.
За порушення вимог стандартів виробники несуть матеріальну відповідальність у формі значних штрафів, суми яких розподіляються таким чином:
60% -у державний бюджет;
30% -у позабюджетні фонди місцевих органів влади;
10%- у Держстандарт України для розвитку матеріально-технічної бази.

Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.
Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тому підвищення якості має значний народногосподарський ефект. Цей ефект враховує ефекти і від виробництва, і від експлуатації (споживання) продукції підвищеної якості.
Конкурентоздібність продукції – сукупність споживчих якостей товару, яка відображає його відмінність від інших товарів іншого виробника (від товару -конкурента) по ступеню відповідності певним суспільним потребам і вартості (ціни).
Її важливими факторами є:

• орієнтованість на певного споживача;
• високий рівень якості;
• новизна;
• надійність в експлуатації;
• упаковка;
• енергомісткість;
• умови сервісу;
• реклама;
• попит.

Стандарт - це документ, розроблений на основі консен­сусу і затверджений визнаним органом, у якому встановлю­ються правила загального і багаторазового використання, за­гальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності та її результатів, і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. В перекладі з англійської слово «стандарт» означає зразок, норму, основу. Стандартизація ґрунтується на досяг­неннях науки, техніки та передового досвіду і має бути на­дійним гарантом якості товарів, які надходять на внутрішній і зовнішній ринки. Стандартизацію розглядають у трьох аспе­ктах:

як практичну діяльність;

як частину системи управління;

як науку.

Стандартизація як практична діяльність полягає в роз­робці, впровадженні і застосуванні нормативних документів і нагляді за виконанням вимог, правил і норм, викладених у них.

Стандартизація як частина системи управління здійсню­ється на основі державної системи стандартизації, яка спира­ється на комплекс основних стандартів в галузі технічної по­літики і управління якістю продукції.

Стандартизація як наука виявляє, узагальнює й аналізує закономірності в галузі стандартизації, у теорії систематизації, класифікації і кодуванні об'єктів, у розвитку наукових методів, у науковому обґрунтуванні норм і вимог до об'єктів стандартизації.

Будь-який товар, що надходить на ринок, повинен випус­катися у відповідності до вимог нормативних документів зі стандартизації, незалежно від того, на підприємстві якої фо­рми власності він виготовлений.

Сертифікація - це дія, яка засвідчує за допомогою серти­фіката або знака відповідності, що товар відповідає вимогам певних стандартів чи технічних умов. Вона є гарантією того, що даний товар відповідає вимогам стандартів. У більшості розвинутих країн існують національні системи сертифікації. Така система впроваджена в Україні з 1995 р. для харчових продуктів вітчизняного виробництва і тих, що завозяться, за назвою УкрСЕПРО.

 

 

Поняття якості продукції

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення.
Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від якості, тому що охоплює сукупність лише техніко - експлуатаційних характеристик. Показники технічного рівня встановлюються при проектуванні нових знарядь праці ( транспортних засобів, машин, приладів ).

Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами як:
• потребами науково-технічного прогресу;
• зміною споживчих запитів населення;
• нестачею або обмеженістю природних ресурсів;
• підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;
• розвитком зовнішньої торгівлі.

Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного перспективного і оптимального рівня.
Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у співставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків. Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки повинні відображатись у перспективному рівні якості виробів. Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.

Показники якості

В залежності від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:
• одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;
• комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;
• узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:
1) Показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та область використання).
2) Показники надійності і довговічності.
3) Показники технологічності (характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення).
4) Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).
5) Естетичні показники (характеризують виразність, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність).
6) Показники стандартизації та уніфікації, що відбивають ступінь використання у виробі стандартизованих та уніфікованих деталей та вузлів.
7) Економічні показники (відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу).

Комплексні показники
Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно цих показників продукцію поділяють на сорти, марки, класи.
В процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними серед яких є:
1) коефіцієнт оновлення асортименту;
2) частка сертифікованої продукції;
3) частка продукції, призначеної для експорту;
4) обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу.

Методи оцінки
Методи оцінки якості продукції поділяються
1) В залежності від способу одержання інформації на об'єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.
a) Вимірювальний метод - передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.
b) Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.
c) Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.
d) Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів.

2) В залежності від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на:
a) традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);
b) експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості);
c) соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.

Економічний механізм управління якістю продукції об'єднує способи і методи, які спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості. Складовими елементами цього механізму є планування і прогнозування виробництва високоякісної продукції, стимулювання і контроль за виробництвом, стандартизація і сертифікація продукції.

Рис.2. Елементи торговельної марки По своїй функціональній сутності торговельна марка також є багатогранноюкатегорією. Торговельна марка є важливим нематеріальним активом фірми, що маєринкову вартість і може бути внесений у бухгалтерський баланс. Цимактивом необхідно грамотно керувати, як і всіма іншими активами фірми. Визнаючи важливість керування торговельними марками, деякі західні фірмивводять посада керуючою маркою (brand manager). Вважається, що системаbrand management народилася у фірмах Procter & Gamble і General Food.Після другої світової війни branding (brandbuilding) як наука імистецтво створення і просування марки з метою формування довгостроковоїпереваги до неї стає однієї з найважливіших частин маркетингу. Особливохарактерно це для північноамериканської школи маркетингу. Марочний принцип керування полягає у виділенні окремих брендов усамостійні об'єкти маркетингу. Одночасно марка є об'єктивною характеристикою товару, тому необхіднорозглянути взаємозв'язок і розходження товару і його торговельної марки, Торговельна марка не є фізичною сутністю, за винятком того, що покупецьдумає, почуває і чітко уявляє собі, бачачи символ або найменуваннямарки. Марка – це обіцянка продавця постійно надавати покупцевіспецифічний набір якості, цінностей і послуг, у цій якості вона єринковим інструментом впливу на свідомість споживачів, на купівельнийвибір. Висновки Таким чином, на підставі вищевикладеного можна зробити висновки, що векономічній літературі поняття "товарний знак", "торговельна марка" і"бренд" найчастіше використовуються як взаємозамінні. Причому, якщотерміни "товарний знак", "торговельна марка" використовувалися і раніш,те поняття бренд з'явилося відносно недавно у вітчизняній практиці. Іпояснено це може бути не просто захопленням англомовною термінологією, аскоріше, інтуїтивним розумінням практиками того, що поняття бренд ширше,ніж товарний знак і просто марка. Поняття "торговельна марка" нестільки ідентифікує товар або послугу за допомогою визначеного наборувластивостей і характеристик, скільки акумулюють у собі всі почуття йемоції, викликувані споживачами стосовно них. Отже, торговельна марка -поняття більш широке, чим товарний знак, оскільки акумулюють у собі всіпочуття й емоції, викликувані в споживачів даним символом - товарнимзнаком. Крім того, товарний знак, являє собою складний інститут, аналізякого дозволяє оцінити діяльність держави в області антимонопольногозаконодавства. У цьому зв'язку проблеми створення і захисти товарнихзнаків виходять у даний час на передній план. Таким чином, можна укласти, що торговельна марка являє собою більшшироке поняття, принаймні, у трьох аспектах: у ступені акумуляціївідносини споживачів до товарного знаку, у силі законодавчої захищеностітоварного знаку й в оцінці діяльності державних антимонопольнихінститутів. Ім'я марки - це частина бренда, Воно може бути вимовлено, наприклад, увиді слова, позначено у виді букви або числа. Коли говорять пробездоганність бренда, те маються на увазі, його репутація, що додатковопозначає це ім'я або символ. В українському бізнесі вже зрить розуміннятієї обставини, що бренд виростає з товарного знаку, він - щось більше,ніж просто товар з особливою назвою й упакуванням. Бренд - цеособистість, якому властиві ті ж якості, які звичайно властиві людині.Бренд повинний викликати в споживачів визначений набір позитивнихемоцій, як викликають їхній приємні нам люди. Він повинний викликатирозташування, довіра і прихильність. Бренд має ще більш складнуструктуру, чим торговельна марка. Як уже відзначено в літературі: "Бренд- це більш ніж ... графічне або словесне позначення. Права на товарнийзнак також поширюються на помітний дизайн і упакування, але брендвключає і менш помітні деталі свого упакування, рецепт і стосовний донього "ноу-хау", слогани і знаки, зв'язані з брендом". Таким чином,товарний знак і бренд відрізняються по своєму змісті, як мінімум наскладову, зв'язану з захистом рецептури продукту, "ноу-хау" технології зану з захистом рецептури продукту, "ноу-хау" технологіїйого виробництва. Крім того, і товарний знак, і бренд є нематеріальнимиактивами компаній згідно, як вітчизняному, так і закордонномузаконодавству. Однак, у закордонній практиці вже накопичений доситьвеликий досвід роботи з цим специфічним активом, а вітчизняній практицінаходимо пройти ряд стадій усвідомлення необхідності роботи з цим видомнематеріальних активів.

Товарна марка

Торговою маркою називається будь-яке позначення чи будь-яка комбінація позначень, що придатні для виділення товарів чи послуг, котрі виготовляються (надаються) однією особою для іншої. Такими означеннями можуть бути слова, літери, цифри, художні елементи, комбінації кольорів, інше. Для отримання права власності на торгову марку її необхідно зареєструвати.

Дана послуга має декілька назв: реєстрація знаку для товарів та послуг, реєстрація товарного знаку та реєстрація торгівельної марки.

Реєстрацію і охорону прав на інтелектуальну власність в Україні проводить відділення експертизи заяв на знаки для товарів та послуг та промислових зразків Державного підприємства «Українського інституту промислової власності» держдепартаменту інтелектуальної власності Міністерства науки та освіти України, котрий знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Глазунова, 1.

Право власності на знак надається на 10 років, після спливу терміну цей строк може бути продовжений неоднократно на наступні 10 років.

Якщо торгівельна марка знаходиться на реєстрації, заявник має право використовувати маркування «ТМ», а якщо марка зареєстрована, то ставиться знак ® на продукцію рядом зі своїм торгівельним знаком. Реєстрація торговоі марки та одержання відповідного свідоцтва необхідно також для одержання домену в зоні UA (наприклад, proxima.ua). Зареєстрована торговельна марка, надає її власнику право розміщувати зображення торговельної марки на печатці підприємства, або фізичної особи-підприємця.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 447; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!