СИСТЕМИ ШТРИХОВОГО КОДУВАННЯ ТОВАРІВ



 

З розвитком виробництва і збільшенням товарообігу виникла проблема пошуку універсальних засобів маркірування, які б дозволили визначати рух товарів на шляху від виробника до споживача. Передбачалося, що маркіровка повинна бути простою й доступною для нанесення на упаковку, нести необхідний мінімум інформації, іншими словами, давати змогу ідентифікувати товар. Водночас зазначена маркіровка має легко й безпомилково читатися за допомогою відносно простих, надійних і недорогих технічних засобів, доступних для придбання підприємствами. Поєднання подібних засобів з обчислювальною технікою, її необмеженими можливостями з нагромадження, обробки й передачі інформації дозволило б вийти на якісно новий рівень автоматичної ідентифікації товарів.
Таким універсальним засобом маркіровки, яка характеризує споживчі властивості товару і несе інформацію про його виробника, стала невелика смужка на упаковці, що являє собою чергування темних і світлих штрихів різної ширини, під якими розміщені цифри, інколи цифри й букви — так званий «штриховий код».
Повертаючись до питання щодо введення інформації в ЕОМ, слід зазначити, що найпростіший спосіб введення реалізується за допомогою клавіатури, однак він не зовсім досконалий. Навіть висококваліфікований оператор ЕОМ фізично не може досить швидко і безпомилково ввести інформацію в машину. За даними статистики, оператор робить у середньому одну помилку на 300 знаків.
Зовсім інші результати дає автоматизоване зчитування інформації, яку відображають штрихові коди. При цьому швидкість, порівняно з ручним введенням, зростає в десятки, а вірогідність — у сотні разів.
Уперше штрихове кодування стало застосовуватись у США в 60-ті роки для ідентифікації залізничних вагонів. У 1973 р. універсальний код UPC (Universal Product Code) набув поширення в промисловості й торгівлі. У 1977 р. штриховий код з’являється в Європі. Цей рік став датою народження Європейської системи кодування товарів EAN (European Artiсle Numbering).
Асоціація EAN у 1987 р. виділила СРСР десять тризначних кодів — з 460 по 469. Наприкінці 1990 р. 14 підприємств, розташованих на території колишнього СРСР, вирішили об’єднати свої зусилля й створили зовнішньоекономічну асоціацію ЮНІСКАН.
Одним із основних напрямків роботи асоціації ЮНІСКАН є надання практичної допомоги промисловим, сільськогосподарським, транспортним та іншим організаціям щодо впровадження систем автоматичної ідентифікації та штрихового кодування.
Асоціація ЮНІСКАН як член EAN видає підприємствам реєстраційні номери в системі EAN і веде відповідні банки даних. Для підприємств України спочатку було виділено код 465, а пізніше 482. В Україні створено подібну організацію СКАН, яка поки що не є членом EAN. Тому за спільною домовленістю реєстраційні номери підприємствам України видає асоціація ЮНІСКАН.
Штрихове кодування в країнах далекого зарубіжжя широко використовується в комерційній діяльності, оптовій і роздрібній торгівлі, сфері послуг. У США 90 % товарів, які виробляються, несуть на упаковці штриховий код, у Німеччині — 80%, у Франції — близько 70 %. Використання інформації, отриманої зчитуванням штрихових кодів, — сьогодні одна з найпривабливіших технологій автоматичної ідентифікації. Це пояснюється низькою вартістю, а також можливістю нанесення й зчитування коду практично з будь-якого предмета.
Розглянемо різновиди кодів, які застосовуються в різних сферах людської діяльності:
— коди сім’ї 2 із 5 (ITF);
— код Codabar;
— код 39;
— код 93;
— код 128;
— коди сім’ї UPC (UPC-A, UPC-Е);
— коди сім’ї EAN (EAN-8, EAN-13);
— код JAN (Japan Artiсle Numbering);
— код NCB (багатокомірковий код);
— коди підвищеної щільності (мозаїчний, PDF-417).
Кожний код має свою галузь застосування, правила нанесення і використання. Найбільшого поширення набули коди сім’ї EAN.
Штрихове кодування являє собою систему збирання даних (цифр, букв, інших знаків), записаних у вигляді штрихів і пробілів. Носієм закодованої інформації є відносна ширина темних і світлих смужок. Основна одиниця інформації штрихового коду — знак. Знак складається із штрихів і пробілів (найвужчий з них прийнято називати модулем. Наприклад, у системі EAN-13 знак складається із семи модулів).
Кожному типу товару присвоюється номер, який найчастіше складається з 13 цифр (рис. 3.1) (EAN-13). Жодний інший товар, який обертається в міжнародній торгівлі, не може мати такий самий номер. Отже, що саме означають ці 13 цифр? Для відповіді на це запитання розглянемо рисунок.

Перші дві цифри (40) — так звані «прапори» — присвоюються країнам які входять до EAN, штаб-квартира якої знаходиться в Брюсселі. Наступні п’ять цифр (12345) присвоюються національними відомствами підприємству, яке виробляє або реалізує продукт. І ще п’ять цифр (98765) присвоюються товару безпосередньо самим підприємством з урахуванням його споживчих властивостей, розмірів, кольору, упаковки. І остання цифра (2) — контрольна — використовується для перевірки правильності зчитування штрихового коду спеціальним пристроєм — сканером. Можливий також варіант, коли для коду країни-виробника відводиться три знаки, а для коду підприємств — чотири.
Прапори країн наведено в табл. 3.8.

Коди EAN можуть відображати лише цифрову інформацію, що обмежує галузь їх застосування в основному сферою торгівлі. У виробництві, медицині, поштово-пакункових відправленнях, бібліотечній справі застосовуються інші типи штрихових кодів, у яких зберігається загальний принцип: чергування темних і світлих смужок різної ширини, але конкретна система кодування для кожного коду індивідуальна. Яку ж користь мають власники торгових точок при впровадженні штрихового кодування і оснащенні магазинів електронно-реєструючими апаратами?
По-перше, це збільшення продажу, а отже, прибутку на 1–1,5%. Це залежить від інформованості власника про ціни. Краща інформація дає змогу укласти більш вигодні угоди. По-друге, зменшення на 2–5% обслуговуючого персоналу. Це важливий чинник.
При використанні цієї системи немає потреби виконувати ручну роботу, підраховувати кількість замовлень і прибуток. Ще один найбільш важливий чинник — зменшення «усадки». Цей термін використовується замість слова «крадіжка». Випадки крадіжок зменшуються на 10–30% завдяки більш легкому ідентифікуванню товарів.
Звичайне повернення капіталу при використанні штрихових кодів досягає 30%. Це означає, що на кожні вкладені $ 100 буде отримано $ 130 прибутку. Отже, витрати на штрихове кодування і оснащення торгових підприємств електронно-касовою технікою є необхідною і прибутковою справою.

 

Упаковка

Упаковка товару — це його відображення у свідомості покупця. Засоби товарної інформації: маркування, технічна документація. Зручність, зовнішній вигляд, надійність, престижність упаковки. Безпека упакування. Екологічні якості та надійність упаковки.

Розробка упаковки — важливий елемент планування нової продукції, тому цей процес відбувається за тими самими етапами, що й інші інноваційні процеси
Поштовхом до запровадження інновацій в упаковці, як правило, стають дві обставини. По-перше, зменшення обсягів продажу. По-друге, бажання залучити нові групи покупців. Деякі фірми змінюють упаковку відповідно до змін у програмі просування товару: нова упаковка стає головним елементом рекламної компанії. Створення нової упаковки здебільшого розпочинається з розробки її концепції, тобто визначення мотивації та контингенту споживачів. Як приклад розглянемо один із можливих варіантів концепції упаковки такого товару широкого вжитку, як печиво.
Печиво — це тип товару, що орієнтується на широке коло споживачів. Мотивація купівлі пов’язана з родинними мотивами, потребою в затишку, комфорті (зрозуміло, що можливі також і додаткові мотиви, залежно від побудови маркетингової концепції). У будь-якому разі такий товар, як печиво, має асоціюватися з надійністю, стабільністю та добробутом. Асортимент різних гатунків печива є дуже широкий, але в Україні цей товар здебільшого перебуває в нижньому та середньому діапазоні цін. Верхній ціновий діапазон практично є вільним для вітчизняного товаровиробника. Відтак печиво найвищої якості в яскравій, сучасній упаковці, вирішеній у національному українському стилі, забезпечить завоювання вітчизняною продукцією вільного сектору ринку цього продукту з верхнім діапазоном цін.
Інша стратегія стосується багаторазового використання упаковок, для стимулювання повторного продажу. Так, оригінальні та зручні скляні ємкості завжди повторно використовуються в домашньому господарстві. Інновація упаковки завжди пов’язана з додатковими витратами: на проект (розробка ідеї, графіка, текст, виготовлення зразка), на придбання та збереження матеріалів тощо. Зрозуміло, що найдорожчим буде безпосереднє виготовлення індивідуальної упаковки, пакування в неї товару, а також її зберігання та транспортування. Тому найбільш відомі фір­ми користуються (за рідкісними винятками) тільки стандартною упаковкою. Це сприяє абсолютному й відносному зменшенню вартості упаковки, що в деяких випадках досягає 40 % роздрібної ціни. Отже, упаковка є важливим інструментом про­грами маркетингу і, багаторазово повторюючи рекламу, сприяє збільшенню прибутку фірми. Ясна річ, треба вміло визначити місце, зміст і розмір етикетки, а також зони штрихового коду­вання інформації.
Штрихове кодування інформації — це система запису необхідних даних (у вигляді цифр, літер, інших знаків), записаних з допомогою чорних штрихів та білих проміжків (пропусків) між ними. Переваги цього методу полягають у збільшенні швидкості та точності обробки техніко-економічної інформації. У ринковій економіці штрихове кодування широко застосовується в комерційній діяльності, оптовій торгівлі, для обліку матеріальних запасів, у технологічних процесах. Використання штрихових кодів у торгівлі приблизно на 30 % скорочує час отримання покупцем чеку за придбаний товар і введення даних у ЕОМ. Автоматизований облік реалізації товарів здійснюється постійно, що дає можливість своєчасно надсилати зі складу необхідні товари (замість проданих), прогнозувати їх надходження, спрощувати інвентарізацію.
Носіями інформації в штрихових кодах є відносна ширина темних і світлих смуг. У структурі коду штрихи позначаються цифрою «1», а проміжки — «0». Основною одиницею інформації є знак. Кожен з них складається із двох штрихів та двох проміжок. Ліворуч і праворуч символ штрихового коду обмежено двома штрихами — знаками початку та кінця символу (кінцеві знаки). Окрім цього він ділиться на дві половини центральними обмежувачами (роз’єднувальний знак). Ліворуч проставляються коди країни та виробника, а праворуч — код товару і контрольний код. Існують міжнародні, національні та локальні коди. Інформація «зчитує» світловий промінь.Чорні штрихи поглинають світло, а білі проміжки його відбивають. Пульсуючий світловий потік з допомогою спеціального пристрою трансформується у знаки, придатні до обробки засобами обчислювальної техніки.

 

 

Логістика


Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!