Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні
Форма державного устрою|устрою|
Форма державного устрою|устрою| — це елемент форми держави, що характеризує внутрішню структуру держави, спосіб його політичного і територіального ділення|поділки|, що обумовлює|зумовлює| певні взаємини органів всієї держави з|із| органами його складових частин.
За допомогою даного поняття державний устрій|устрій| характеризується з точки зору|з погляду| розподілу влади в центрі і на місцях.
Форми державного устрою|устрою|:
1) унітарна (проста, єдина держава, частини|частки| якої є адміністративно-територіальними одиницями і не володіють ознаками державного суверенітету; у нім існує єдина система найвищий орган і єдина система законодавства, як, наприклад, в Польщі, Угорщині, Болгарії, Італії. Унітарні держави бувають централізованими — Швеція, Данія і тому подібне|тощо|, децентралізовані — Іспанія, Франція та інші, в яких крупні регіони користуються широкою автономією, самостійно вирішують|рішають| передані їм у ведення центральними органами питання);
2) федеральна (складна, союзна держава, частини|частки| якої є державними утвореннями і володіють в тій чи іншій мірі державним суверенітетом і іншими ознаками державності; у нім поряд з|поряд із| федеральними найвищий орган і федеральним законодавством існують найвищий орган і законодавство суб'єктів федерації, як, наприклад, в Німеччині|Германії|, Індії, Мексиці, Канаді; федерації можуть бути побудовані|спорудити| по територіальному (США) або за національно-територіальним принципом (Росія). Федерації будуються на основі розподілу
|
|
|
функцій між її суб'єктами і центром, зафіксованого в союзній конституції, яка може бути змінена лише|тільки| з відома суб'єктів федерації. При цьому одна частина|частка| повноважень є винятковою компетенцією союзних органів, інша — суб'єктів федерації, третя — спільною|сумісною| компетенцією союзу|спілки| і його членів);
3) конфедерація (тимчасовий союз|спілка| держав, що утворюється для досягнення політичних, військових|воєнних|, економічних і інших цілей). Конфедерація не володіє суверенітетом, бо відсутні загальний|спільний| для суб'єктів, що об'єдналися, центральний державний апарат і єдина система законодавства. В рамках|у рамках| конфедерації можуть створюватися союзні органи, але|та| лише по тих проблемах, ради вирішення яких вони об'єдналися, і лише координуючої властивості. Конфедерація є нестійкі| державні утворення і існує порівняно не довго|: вони або розпадаються (як це сталося з|із| Сенегамбієй — об'єднанням Сенегалу і гамбії в 1982—1989 рр.), або перетворяться у федеральні держави (як це, наприклад, сталося з|із| Швейцарією, яка з|із| конфедерації Швейцарський союз|спілка| (1815—1848) трансформувалася у федерацію.
|
|
|
З'явилася|появлялася| нова форма асоційованого державного об'єднання, названа|накликати| співдружністю держав. Прикладом|зразком| є СНД (Співдружність Держав Незавісимих). Ця форма ще більш аморфна і невизначена, чим конфедерація.
Окрім|крім| названих|накликати| форм державного устрою|устрою| в історії мали місце і деякі інші специфічні форми — імперії, протекторати і інше. Так, імперії виступають|вирушають| державними утвореннями, відмітними особливостями яких є обширна|величезна| територіальна основа, сильна централізована влада, асиметричні стосунки панування і підпорядкування|підкорення| між центром і периферією, різнорідний етнічний і культурний склад населення. Імперії (наприклад, Римська, Британська, Російська) існували в різні історичні епохи.
Протекторат — формальна опіка слабкої|слабої| держави сильнішим, що, як правило, веде до втрати суверенітету першого і може супроводитися|супроводжуватися| його окупацією. Так, Великобританія окуповувала Єгипет в 1882 р., а в 1914 р. встановила над ним протекторат.
Правова держава. Розвиток теорії правової держави
|
|
|
Правова держава: поняття і принципи
Правова держава — це організація політичної влади, що створює умови для якнайповнішого забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також для найбільш послідовного “скріплення|зв'язування|” державної влади за допомогою права в цілях недопущення| зловживань.
Прообраз ідеї правової держави виник як протиотрута від свавілля|сваволі|, як реакція на деспотизм, тиранення.
Для правової держави характерні два основні принципи (дві сторони суті|єства|):
1) якнайповніше забезпечення прав і свобод людини і громадянина, створення|створіння| для особи|особистості| режиму правового стимулювання (соціальна, змістовна сторона);
2) найбільш послідовне “скріплення|зв'язування|” державної влади правом, формування для державних структур правового режиму обмеження (формально-юридична сторона).
Другий основний принцип правової держави втілюється|утілює| в життя з використанням наступних|слідуючих| способів, промовців як самостійні, конкретніших принципів:
— розділення|поділи| влади на законодавчу, старанну|виконавчу| і судову з метою виключення|винятку| зловживань нею;
— федералізму, який доповнює горизонтальне розділення|поділ| влади ще і розділенням|поділом| її по вертикалі;
|
|
|
— верховенства закону (закон, прийнятий верховним органом влади при строгому|суворому| дотриманні всіх конституційних процедур, не може бути скасований, змінений або припинений актами виконавчої влади);
— взаємній відповідальності держави і особи|особистості| і так далі
Можна виділити і інші принципи правової держави, які в тій чи іншій мірі витікають з|із| наведених вище і створюють для них забезпечуючий фон: високий рівень правосвідомості і правової культури в суспільстві|товаристві|; наявність цивільного|громадянського| суспільства|товариства| і здійснення контролю з його боку за виконанням законів всіма суб'єктами права.
Ідея правової держави є ідея взаїмоправління громадянського| суспільства|товариства| і держави, що передбачає|припускає| руйнування монополії держави на владу з|із| одночасною зміною співвідношення свободи держави і суспільства|товариства| на користь останнього і окремій особі.
При всьому різноманітті принципів правової держави два з|із| них все одно залишаються головними|чільними|, визначаючими, і їх необхідно розглядати|розглядувати| у взаємозв'язку. Якщо аналізувати перший (соціальний, показуючий привабливість, цінність ідеї правової державності, її самоціль) без другого (формально-юридичного, втілюючого|уособлювати| собою засобу|кошту| досягнення названих|накликати| привабливих ідеалів), то не ясно, як добитися якнайповнішого забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Якщо ж, навпаки, брати за основу лише|тільки| формально-юридичний аспект, тоді стає не зовсім зрозуміло, в ім'я чого і ради кого необхідно обмежувати державну владу за допомогою права. Адже таке обмеження не самоціль. Можна його так обмежити, що держава взагалі не виконає жодної зі своїх функцій. І тоді те ж цивільне|громадянське| суспільство|товариство| від цього нічого не виграє, а навпаки, лише|тільки| програє.
Правова держава важливий|поважний| етап в розширенні свободи індивіда і суспільства|товариства|, але|та| в своєму класовому ліберальному варіанті концепція правової держави робить|чинить| акцент на формальній правовій рівності, не зачіпаючи проблем досягнення фактичного, соціально-економічного рівноправ'я|рівноправності| громадян, тому в післявоєнний період теорія правової держави була доповнена теорією і практикою соціальної держави.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 203; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!