НЕБЕЗПЕКИ , ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ,

ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ .............................................................. 170

4.1. Природні небезпеки........................................................................................................ 172

4.1.1. Літосферні стихійні лиха...................................................................................... 172

4.1.2. Гідросферні стихійні лиха.................................................................................... 180

4.1.3. Атмосферні стихійні лиха..................................................................................... 183

4.2. Небезпеки техногенного характеру........................................................................ 188

4.2.1. Антропогенний вплив на навколишнє середовище........................................ 189

4.2.2. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.......... 191

4.2.3. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин.......................................... 194

4.2.4. Аварії на транспорті.............................................................................................. 196

4.2.5. Пожежі та вибухи.................................................................................................... 199

4.3. Соціально-політичні небезпеки............................................................................. 200

4.3.1. Війни........................................................................................................................... 201

4.3.2...................................................................................................................................... Тероризм 204

4.3.3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення 208

4.3.4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння............................................ 211

4.4. Комбіновані небезпеки............................................................................................. 216

4.4.1. Природно-техногенні небезпеки......................................................................... 216

4.4.2. Природно-соціальні небезпеки........................................................................... 219

4.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі........................................................ 239

4.5.1. Забруднення атмосфери міст.............................................................................. 241

4.5.2. Забруднення міських приміщень........................................................................ 242

4.5.3. Забруднення питної води в містах...................................................................... 243

4.5.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст............................ 245

Завдання для самостійного опрацювання ...................................................................... 247

Питання для обговорення на семінарських заняттях ................................................................. 248

Теми для доповідей , рефератів і контрольних робіт ................................................... 249

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ........ 250

5.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків 252

5.1.1. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій.................... 252

5.1.2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій........................................... 256

5.1.3. Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання

інформації про їх загрозу або виникнення......................................................... 262

5.1.4. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях....... 266

5.1.5. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій...................................................... 269

5.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому....................................... 271

5.2.1. Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання 271

5.2.2. Надання першої допомоги при враженні діяльності мозку, зупинці дихання

та серцевої діяльності............................................................................................. 273

5.2.3. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин................. 278

5.2.4. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв'язок

та при переломах кісток......................................................................................... 281

5.2.5. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках................ 285

5.2.6. Допомога при отруєннях....................................................................................... 288

5.2.7. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою..................... 290

5.2.8. Надання першої допомоги при утопленні......................................................... 291

Завдання для самостійного опрацювання ...................................................................... 293

Питання для обговорення на семінарських заняттях ................................................................ 293

Теми для доповідей , рефератів і контрольних робіт ................................................... 293

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ .................... 294

6.1. Правові основи безпеки життєдіяльності............................................................. 295

6.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності............................................ 306

Завдання для самостійного опрацювання ..................................................................... 311

Питання для обговорення на семінарських заняттях ................................................................. 311

Теми для доповідей , рефератів і контрольних робіт ................................................... 37/

Література ............................................................................................................................. 312

Словник основних термінів і понять з безпеки життєдіяльності .............................. 316

Додаток 1 .............................................................................................................................. 324

Додаток 2 ( до розділу 5.1)................................................................................................. 327

ПЕРЕДМОВА

Для України період останніх років XX і початку XXI століть характерний низкою катастроф техногенного та природного походження, зростанням числа соціальних небезпек, пов 'язаних з економічними негараздами.

Вихід з цього становища полягав у реалізації комплексу заходів, спря мованих на мобілізацію державних структур, громадськості на те, щоб створити матеріальні засади, підготувати відповідні людські ресурси і, найголовніше, змінити спосіб мислення та поведінки людей.

Серед заходів, започаткованих в галузі освіти, було введення в дію Програми підготовки студентів вищих закладів освіти з дисципліни «Без пека життєдіяльності» (спільний наказ Міністра освіти України та На чальника штабу — Заступника начальника цивільної оборони України від 20.06.95 р. № 182/200 «Про викладання дисциплін «Безпека життє діяльності» та «Цивільна оборона»). Ця програма неодноразово піддава лась критиці, оскільки в ній було зроблено акцент, головним чином, на питання безпеки людини у виробничих умовах і надзвичайних ситуаціях, дублювалися розділи дисципліни «Охорона праці», водночас питома вага питань, зокрема теоретичні аспекти безпеки життєдіяльності, роль люд ського фактору в її забезпеченні була надзвичайно мала.

Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» у всіх вищих закладах освіти України спонукало до виходу у світ великої кількості навчальних посібників. Серед них слід відмітити посібники, написані І.М.Мицен-ком ; М.В. Захарченком зі співавторами; І.П. Пістуном; В.Н.Лапіним; Н.М. Заверухою; Я. І. Бедрієм; В.С. Джигереєм зі співавторами та ряд інших. Але недоліки програми, коли автори прагнули дотримуватись її, не дозволяли їм створити повноцінний посібник. Проте вони зробили великий внесок у розвиток безпеки життєдіяльності як нормативної дисципліни.

Відповідно до наказу Міністра освіти України № 420 від 2 грудня 1998р. «Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти» у 1999 році була видана Програма з дисципліни «Безпека життєдіяльності» для вищих закладів освіти. Згідно з новою програмою метою вивчення дисципліни є забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і роз витку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх ліквідації і запобігання їм, захисту людей та навколишнього середовища.

Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» повинно базуватися на засадах інтеграції теоретичних і практичних знань, отриманих студентами в загальноосвітніх навчальних закладах (природознавство, фізи ка, хімія, біологія, цивільна оборона у складі допризовної підготовки, фізична культура, трудове навчання тощо), одержаних при вивченні загально освітніх дисциплін та набутому життєвому досвіді.

Автори в цьому навчальному посібнику намагалися врахувати як пози тивний досвід викладення данної дисципліни, так і певні недоліки і про-рахунки , що містяться в деяких попередніх, а також: створити такий посібник, який би в повній мірі відповідав новій навчальній програмі.

Весь матеріал, що вміщено у посібнику, викладено таким чином, щоб він був доступним для розуміння студентам І- II курсів навчання всіх вищих закладів освіти України незалежно від профілю закладу та спрямованості навчання.

Навчальний посібник написали:

— докт. хім. наук, проф. Є.П. Желібо (Академія державної податко
вої служби України) — передмова, розділи 2, 3;

— канд. біол. наук Н.М. Заверуха —розділи 4, 6 (Київський торгово-
економічний коледж:);

— канд. техн. наук, доц. В.В. Зацарний (Національний технічний уні
верситет України «Київський політехнічний інститут») — передмова, вступ,
розділи 1 та 5, параграф 2.2.4; параграфи 1.3.1, 1.3.2 написані спільно з
канд. техн. наук Л. О. Мітюк.

Автори і видавці будуть вдячні за всі зауваження та побажання щодо покращення навчального посібника, які можна надсилати за адресою: ви давництво «Каравела», а/с В 474, м. Київ-1, 01001, Україна; видавництво «Новий Світ-2000», а/с 2623, м. Львів-60, 79060, Україна.

ВСТУП

Проблема захисту людини від небезпек постала водночас з появою на Землі людства. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких, так само як і людству доводилося дбати про безпеку свого існування.

Первісна людина була тісно пов'язана з природою. Наші предки не просто поклонялися рослинам, звірам, птахам, сонцю, вітру, воді тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили головну загрозу.

Другою групою небезпек, які почали становити загрозу людині з часу існування її на нашій планеті, були дії інших людей. Війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти та інші акти насильства супроводжували і в наш час продовжують супроводжувати розвиток суспільства.

Третьою на Землі з'явилась група небезпек, що походять від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників: машин, хімічних та вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань, макро- та мікроорганізмів тощо. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишний світ, створювати матеріальні блага і, як не парадоксально, з пошуком більшої безпеки.

Протягом усієї своєї історії, людство прагне зробити життя зручним. У людському прагненні до пізнання дуже часто засоби витісняють мету, людина стає додатком до створеного нею, а її ж творіння становлять загрозу для неї самої.

Можна навести багато прикладів, які, здавалося, свідчать про те, що завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя у розвинених країнах світу вже наближається до 80 років і продовжує зростати. Цих результатів досягнуто завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коренями часів Гіппократа (460-370 рр. до Р.Х.), який здійснив реформу античної медицини, та Арістотеля (384-322 рр. до Р.Х.), який вже в ті далекі часи вивчав умови праці.

Однією з найнебезпечніших галузей людської діяльності була і залишається в багатьох країнах, в тому числі в Україні, гірнича справа. Останні свідчення цьому — загибель 80 українських гірників на початку березня 2000 р. і 55 — у серпні 2001 р. Тому вже з часів

8СГУП

середньовіччя учені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною справою. Георгій Агрікола (1494-1555 рр.) у 1545 р. першим зробив запис про випадок виділення та вибуху рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрута і все є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками». Цей вираз можна вважати основою принципу нормування шкідливих речовин, який використовується дотепер.

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломо-носов (1711-1764). У 1763 р. він видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення грунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.

У 1847 р. А.М.Нікітін видав книг}' «Хворобиробітників із зазначенням попереджувальних заходів», де описав заходи, що мають попереджувати професійні захворювання та аварії.

У ХІХ-ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки на виробництві займається багато вчених. Відзначимо насамперед учених, діяльність яких пов'язана з Україною. Це перший ректор Харківського технологічного та Київського політехнічного інститутів В.Л.Кірпічов (1845-1913 рр.), який у своїх працях пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів, та академік А.А. Скоиинський (1874-1960 рр.), який зробив величезний внесок у розвиток техніки безпеки на вугільних шахтах.

Суттєва роль у забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним з показових прикладів цих засобів є протигаз, створений академіком М.Д.Зелінським у 1915 р., який майже без принципових змін використовується дотепер.

Можна наводити ще багато прикладів, які свідчать про людські зусилля, спрямовані на власну безпеку, та водночас можна навести не менше прикладів, які дали підставу Жану Батісту Ламарку майже двісті років тому, а саме 1809 р., заявити: «Інколи здається, що при значення людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя». Але катастрофічні потрясіння XX ст. перевершили всі найжахливіші побоювання стосовно долі людства і можуть розглядатися не інакше як війна на знищення, яку оголосила сучасна цивілізація самому феномену людини.

ВСТУП

У XX ст. людство увійшло у складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я та життя сучасного та майбутніх поколінь людей, існування людської цивілізації.

Людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів. Стало зрозумілим, що для усунення цієї небезпеки необхідні перегляд традиційних принципів природокористування та докорінна перебудова господарської діяльності у більшості країн світу. Одним з перших у світі звернув увагу на цю проблему перший президент Академії наук України В.І.Вернадський (1863-1945 рр.).

Основою вчення академіка Вернадського була «жива речовина», до складу якої входять всі живі організми, що мешкають на планеті. Незважаючи на малий обсяг — 0,25% маси всієї біосфери, — завдяки геохімічній активності і здатності до розмноження, жива речовина, використовуючи і перетворюючи світлову енергію, розвиває величезну вільну енергію, через що функції її проявля ються в планетарному масштабі. До складу живої речовини Вернадський вклю чив також і людину, розглядаючи природу і людське суспільство як одне ціле. Вернадський обгрунтував положення про те, що обрис сучасної Землі сформова ний людиною, і показав, що діяльність сучасної людини викликає рух основних хімічних елементів у масштабах, які порівнюються з природними циклами руху цих елементів. За визначенням Вернадського, людина стала наймогутнішою гео логічною силою на планеті, людська діяльність почала перевищувати масшта би найпотужніших стихійних явищ.

Такий стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної соціоекологічноі' ситуації спонукали до проведення спеціальних досліджень та виконання заходів, які б дозволили вирішити двоєдине завдання — збереження рівноваги в природі та задоволення вимог умов життя, які весь час зростають. Перші положення, що отримали всесвітнє визнання, викладені у працях так званого Римського клубу. Римський клуб — це неформальна організація вчених математиків, економістів, екологів, соціологів, фахівців з управління тощо, створена у 1968 р. Основна мета робіт, що виконувались під керівництвом цього клубу, полягала у розробці наукових методів опису світу як складної біосоціальної

системи. Результати робіт, виконаних в рамках Римського клубу, показали, що необхідно переглянути систему загальноприйнятих цінностей і цілей і переходити від вузьконаціональних, регіональних цілей до оцінки глобальної світової рівноваги, що забезпечить безпеку життєдіяльності всього людства.

38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН 1983 р. створила Міжнародну комісію по навколишньому середовищу та розвитку, яка покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у 1987 р. ця комісія підготувала фундаментальне дослідження «Наше спільне майбутнє». На сучасному рівні об'єктивних знань у ньому відображено розуміння світовим співтовариством гостроти соціоекологічноі' проблематики, необхідність глобальної переорієнтації соціально-політичного, економічного, технічного, технологічного та культурного розвитку, здійснення для цього відповідних національних і загально-планетарних проектів.

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присвячена Концепції сталого розвитку світового співтовариства. Конференція прийняла документ «Порядок денний XXI століття» та зробила висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства.

Наша країна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток. Одним із ключових завдань державної політики України на найближчу перспективу, визначених в Посланні Президента до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та політичного розвитку на 2000-2004 роки", в Указі Президента від 09.02.2001 р. №80/2001 "Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", у Програмі діяльності Кабінету Міністрів "Реформи заради добробуту", є зниження рівня техногенно-екологічних ризиків та захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Законодавчою базою для реалізації цих завдань є низка нових законів, що стосуються захисту населення від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, прийнятих Верховною Радою, проект Закону "Про Концепцію сталого розвитку в Україні".

Зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій є для України першорядним завданням, оскільки економіка її десятиліттями формувалась без урахування об'єктивних потреб та інтересів народу, належної оцінки екологічних

ВСТУП

можливостей окремих регіонів. Сьогоднішня структура економіки України не відповідає потребам людини, не забезпечує нормальних умов життя. Висока матеріале ємкість і енергоємкість виробництва призвели до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробки і спалювання, породили додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи та шлаків, шкідливих викидів у воду І атмосферу. Все це, підсилене радіоактивним забрудненням територій в результаті найбільшої на планеті техногенної катастрофи — аварії на Чорнобильській АЕС, призвело до створення не лише в багатьох містах, а й на цілих територіях нашої країни несприятливих умов проживання людей.

Статистика свідчить про те, що рівень смертності, травматизму, аварій і катастроф в Україні набагато перевищує аналогічні показники розвинутих країн.

Незважаючи на те, що в останні роки спостерігається чітке зниження рівня травматизму та загибелі людей на виробництві, загальний рівень каліцтва та смертності людей працездатного віку залишається надзвичайно високим. За темпами вимирання людей Україна входить В першу десятку країн світу, а дитяча смертність в ній найвища в Європі. За результатами Всеукраїнського перепису населення, що відбувся у грудні 2001 р.чисельність співвітчизників скоротилася майже на 4 млн.

У такій ситуації зрозумілим є те, що кожна людина і безперечно людина з вищою освітою повинна усвідомлювати важливість питань безпеки життєдіяльності.

Як нормативна навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» — це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

Професійна освіта покликана забезпечити майбутнього спеціаліста знаннями, уміннями і навичками безпечної професійної діяльності, зокрема під час виконання управлінських дій, при проектуванні чи розробці нових процесів, виконанні конкретних виробничих дій, технологічних операцій тощо. Відомо, що знання, навички, досвід, набуті в одній ситуації, можна з успіхом застосовувати в інших обставинах. Такий перенос зветься позитивним проекціюванням. Безпека життєдіяльності, як навчальна дисципліна, дає широкі можливості для реалізації цього принципу тому, що вона вирішує двоєдину задачу. З одного боку, вона підвищує гуманітарну складову при підготовці майбутніх спеціалістів

12 вступ

технічного напрямку, а з іншого — дає студентам гуманітарних закладів освіти необхідний для подальшої діяльності мінімум технічних знань.

Підготовка студентів в рамках цієї навчальної дисципліни містить теоретичні питання, спрямовані передусім на формування світогляду, вироблення ідеології поведінки, і забезпечує майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до майстерного виконання різної складності технологічних процесів. Завдяки цій дисципліні майбутній фахівець має опанувати філософію безпеки локальних екосоціосистем, знати, як будується логічне дерево подій, визначати існуючі проблеми безпеки.

Безпека життєдіяльності, як навчальна дисципліна, не вирішує спеціальних проблем безпеки. Це справа спеціальних дисциплін — охорони праці, цивільної оборони, промислової екології, комунальної гігієни тощо. Але безпека життєдіяльності забезпечує загальну освіту в галузі безпеки, що є науково-методичним фундаментом для всіх без винятку спеціальних дисциплін з безпеки.

Безпека життєдіяльності не засіб особистого захисту, а дисципліна, що навчає основам захисту особистості, суспільства, держави, людства. Спеціаліст, що досконало засвоїв предмет «Безпека життєдіяльності», здатний вміло діяти в умовах небезпеки, захищаючи таким чином як своє життя та здоров'я, так і життя та здоров'я інших людей.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

шнпвивявганж

. м ш 11 її .... шишці її .... ■ .. її « ■ шин» і .. ■ ..

/ В результаті вивчення цього розділу та матеріалу, що міститься у вступі, Ви повинні знати:

"Ь про зв'язок курсу «Безпека життєдіяльності» з навчальними дисциплінами

та практикою життєвого досвіду;

ч> мету та основні завдання курсу «Безпека життєдіяльності»; *Ь основні етапи розвитку проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності

людини;

ч> основні поняття, визначення та терміни безпеки життєдіяльності; ч> загальні положення теорії управління ризиком; ч> основні положення концепції прийнятного (допустимого) ризику; ч> характеристики системи «людина — життєве середовище»; ч> об'єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системі «людина - життєве

середовище» різного рівня; Ч> класифікацію джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів.

На основі набутих теоретичних знань Ви повинні вміти:

Ь визначати рівень безпеки системи «людина - життєве середовище»;

Ч> ідентифікувати небезпеку;

Ч> складати номенклатуру небезпек;

ч> визначати зону небезпеки;

5> визначати причини та можливі наслідки небезпек;

ч> класифікувати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори;

<Ь оцінювати рівень небезпеки;

%> моделювати умови виникнення небезпечних ситуацій.

План

( логіка викладу і засвоєння матеріалу )

Безпека життєдіяльності як категорія ................................................................. 16

1.1.1. Наукові засади безпеки життєдіяльності...................................................................... 16

1.1.2. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності......................................... 17

1.1.3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих

факторів......................................................................................................................... 20

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності ..................................................... 27

1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз — методологічна основа
безпеки життєдіяльності................................................................................................ 27

1.2.2. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти....................................... 31

1.2.3. Рівні системи «людина — життєве середовище»........................................................ 36

Ризик як оцінка небезпеки ........................................................................................... 37

1.3.1. Загальна оцінка та характеристика небезпек.............................................................. 37

1.3.2. Оцінка ризику небезпеки............................................................................................... 40

1.3.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику............................................................. 43

1.3.4. Управління ризиком..................................................................................................... 45

1.3.5. Якісний аналіз небезпек.............................................................................................. 50

.-■
* безпека	* джерело небезпек
* небезпека	* вражаючий фактор
* життєдіяльність	* шкідливий фактор
* безпека життєдіяльності	* небезпечний фактор
* життєве середовище	* безпека систем
* система «людина - життєве середовище»	* ризиковий баланс
* ризик	* катастрофа
* техногенне середовище	* допустимий ризик
* побутове середовище	♦ дерево помилок
* виробниче середовище	* аварія

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1 1 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЯК КАТЕГОРІЯ Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека,

Інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона
111 Наукові Засади безпеки ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та

комунальна гігієна І багато інших дисциплін.

Виходячи з сучасних уявлень безпека життєдіяльності є багатогранним У деяких підручниках, довідниках і навіть нормативній літературі

об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, науки

різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому

цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. вона перебуває.

У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, по- Наука - це сфера людської діяльності, функціями якої є опрацю-

в'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою на- вання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а

вчання у сфері наук з ризиків «РСЖМ-О8Е», науки про безпеку мають метою - опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності,

світоглядно-професійний характер. До них належать: що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкри-

* гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика); ває. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру до-

* природничі (математика, фізика, хімія, біологія); сліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим,

* інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка); що вона теоретично обґрунтовує дійсність.

* науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка); Безпека життєдіяльності зараз формується як наука, яка забезпечує

* науки про суспільство (соціологія, економіка, право). Науки про | єдиний, загальний, підхід до розробки і реалізації відповідних засобів
безпеку мають спільну та окремі частини. ї та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов

життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

1.1.2. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності

Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» розпочнемо з назви, яку складають два слова «безпека» і «життєдіяльність».

Спочатку розглянемо термін «життєдіяльність».

Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування люд-
^ь—. ства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з'я-

вився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села,

Рис 1 1 Структура наук про безпеку ™^ста' Р^аЙ0НУ' ^навіть ^ПР° життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як

буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно.

«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність»,

Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про _тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.

суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою житгє- _д _Життя _ _це _одт ₃ _форм _{існування} матерії, яку відрізняє від інших

діяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері і здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого

безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна культу- \ складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до

ра , соціальна екологія та інші науки. середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

ТрГ ~~ —— - - _т _{ТЕОрЕтчнІ} ₀ _СНОВИ _БЕЗП ЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЄЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ;' Яч П У (Г'; Т" ''■■"' : 17

5 ■ ■* ^"^ £/ А Л Ч^У А |_^ XV Х~ї _ І

і Донецького гірничо-

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо.

А Життя — це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, самороз витком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів.

З цього досить складного визначення виведемо головне: життя мож на розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.

Невід'ємною властивістю усього живого є активність. «Усі живі істо ти повинні діяти або ж загинути. Миша повинна перебувати у стані руху, птах літати, риба плавати і навіть рослина повинна рости» (Се-лье Г. От мечтьі к открьітию. — М., 1987. — С. 32). Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.

■& Діяльність є специфічно людською формою активності, необхід ною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Поняття «людина», «життя» і «діяльність людини» ширше розглянемо у наступному розділі. Зараз же лише зазначимо, що людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його" для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі людина відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.

"йг Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Вивченню фізіологічних та психологічних особливостей людського організму, медико-біологічних та соціальних проблем здоров'я людей присвячений наступний розділ посібника.

Перейдемо до визначення терміна «безпека».

Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як «такий стан будь- якого об'єкта, за якого йому не загрожує небезпека». Але подібне визначення не може нас задовольнити повністю, оскільки таке розуміння безпеки лише вказує на відсутність джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати якусь ідеальну ситуацію, в якій безпека виступає як бажана, але недосяжна мета.

Безпеку краще визначити як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Та це визначення, як і попереднє, містить термін «небезпека», який сам потребує визначення. В спеціальній літературі можна зустріти такі визначення:

• небезпека — негативна властивість живої та неживої матерії, що
здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу,
матеріальним цінностям;

• небезпека — це умова чи ситуація, яка існує в наколишньому середо
вищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може
спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

Державний стандарт України 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

У цьому визначенні поняття «безпека» присутній термін «ризик». Більш детально з поняттям ризику, його вимірюванням та оцінкою ми будемо знайомитись далі. Тут же зазначимо, що ризик виникнення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити не досить складно. Для складних же технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке ми і будемо використовувати надалі.

II ■& Безпека — це збалансований, за експертною оцінкою, стан люди-11 ни , соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини -невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» (ЗгМаіпаЬіе Ншпап Оеуеіортепї) - такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності (БЖД) - це галузь знання та науково- практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виник нення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров 'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

1.1.3. Класифікація джерел небезпеки,

небезпечних та шкідливих факторів

Небезпека, як вище було зазначено — це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елемен-там Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов'язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля — основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

а) рівня соціального і духовного розвитку особистості;

б) ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впли
вають на світосприйняття громадянина.

При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу «все впли ває на все», тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, а підлягати небезпеці також може все живе і неживе.

Джерелами + природні процеси та явища (носіями) ♦ елементи техногенного середовища небезпек є ♦ людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки

Небезпеки існують у просторі і часі і реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля. Причинами, через які окремі об'єкти не страждають від певних небезпек або ж одні страждають більше, а інші менше, є властивості самих об'єктів.

Наприклад, куля, що вилетіла з дула, небезпечна для будь-якого живого чи неживого об'єкта, який знаходиться на траєкторії її польоту. Водночас, якщо людина чи тварина в такому разі може загинути, скло буде розбито, то в цегляній стіні це спричинить лише невелику вибоїну, а зіткнувшись з бронею, куля розплющиться, не завдавши такій перепоні шкоди.

Номенклатура, тобто перелік можливих небезпек, налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативним наслідкам існує необхідність класифікації небезпек, джерел, що породжують їх, та тих чинників (факторів), які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину. .

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації — за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вдалою класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження, на нашу думку, є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину — природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.98 р. № 1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на: * НС техногенного, * НС природного, * НС соціально-політичного та * НС воєнного характеру.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Крім того, з такою класифікацією добре узгоджується класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, встановлена ГОСТ 12.0.003-74.

& Природні джерела небезпеки — це природні об'єкти, явища приро ди та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров 'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин).

& Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов 'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально- транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням про цесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки,-так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища. Такою небезпекою, наприклад, можна вважати і виведену людьми породу собак — бультер'єр, яка небезпечна не лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії. "А- До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: * бродяжництво, * проституція, * п'янство, * алкоголізм, * злочинність тощо. Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному грунті,

■& Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний те роризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлік ти, війни. І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось лише невелика їх частка:

ш природно-техногенні небезпеки — смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

■ природно-соціальні небезпеки — химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші;

в соціально-техногенні небезпеки — професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

Коли говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність, професійний травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї осо би, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до зменшення продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості, підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних конфліктів, які вже своєю чергою є носіями різного роду небезпечних та шкідливих факторів.

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині чи групі людей обов'язково повинна бути спричинена якась шкода Чи пошкодження. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде спричинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров'ю, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути * фізичні, в тому числі * енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою ШВИДКІСТЮ або мають високу температуру тощо), * хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об'єктів життєвого середовища), * біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми), * соціальні (збуджений натовп людей) та * психофізіологічні. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

і . ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Основні групи факторів

♦ фізичні

♦ хімічні

біологічні

психофізіологічні

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні праці для організації розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, налагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту працівників, профілактику травматизму та захворюваності на виробництві.

За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні,- хімічні, біологічні та психофізіологічні (рис. 1.2).

Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх.

Сонячне випромінювання, яке необхідне для існування майже всіх живих організмів на Землі, в тому числі людини, може бути причиною захворювань шкіри. Приваблива дитяча іграшка може виділяти шкідливі речовини, а паса жир, який мирно куняє в кріслі салону літака, може виявитися, терористом. В кожному з цих випадків, як і в усіх Інших, коли джерело небезпеки є більш очевидним, наприклад, вибухівка, зброя, автомобіль, діючий вулкан, будинок, що руйнується, ми говоримо про наявність джерела небезпеки, але це ще не завжди означає наявність небезпечної ситуації, тобто події, при якій створюється ре альна можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється.

Взаємозв'язок між джерелом небезпеки, небезпечною ситуацією (небезпекою) та небезпечним фактором показано в табл. 1.1.

Необхідно мати на увазі, що поділ на джерело небезпеки, небезпечну ситуацію та небезпечний фактор проводиться залежно від завдання, яке ставиться, передусім, від рівня системи «людина — життєве середовище», яка розглядається.

Наведемо приклад: якщо для однієї конкретної особи або групи людей вража ючим фактором є осколки від вибуху бомби; падіння бомб (бомбування) є небез печною ситуацією, а літак, з якого здійснюється бомбування, — джерелом небез пеки, то для рівня країни чи регіону, в якому ведуться бойові дії, небезпечним фактором є бомби; поява літаків, що несуть бомби, — це небезпечна ситуація; а джерелом небезпеки є війна.

їх основна характеристика

О підвищена швидкість руху повітря

О підвищена або понижена вологість

О підвищений або понижений атмосферний тиск

О недостатня освітленість

О конструкції, що руйнуються

О підвищений рівень статичной електрики та ін.

О хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані: а твердому □ газоподібному о рідкому

О які різними шляхами проникають в організм людини

О через органи дихання

О через шлунково-кишковий тракт

О через шкірні покрови та слизисті оболонки О які за характером дії виділяють таки речовини: # токсичні, * наркотичні, * подразнюючі, Ж задушливі, * сенсибілізуючі, * канцерогенні, » мутагенні, * такі, що впливають на репродуктивну функцію

О макроорганізми:

X рослини та тварини

О мікроорганізми:

V , бактерії, X віруси, X рикетсії,

У. спірохети, Я грибки, М найпростіші

О фізичні перевантаження

•& статичні, ■& динамічні О нервово-психічні перевантаження

® емоційні перевантаження

Рис. 1.2. Основні групи небезпечних та шкідливих факторів

1, ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Таблиця 1.1

Джерела небезпеки, небезпечні ситуації (небезпеки) та вражаючі фактори

Джерело небезпеки	Небезпечна ситуація (небезпека)	Вражаючий фактор
Війна	Наліт бомбардувальників	Бомба Бомбові уламки
Електрична мережа	Обрив лінії електропередач Дотик до оголених контактів Коротке замикання	Напруга струму; електричний струм Електричний струм Підвищена температура; вогонь
Повінь	Затоплення населеного пункту	Високий рівень води Низька температура
Автомобіль	Керування в нетверезому стані Порушення правил руху Несправність	Автомобіль, що рухається Автомобіль, що рухається Залежно від виду несправності

Слід також знати, що одне джерело небезпеки може призводити до різного роду небезпечних ситуацій, а останні породжують різні вражаючі фактори. Своєю чергою, вражаючі фактори можуть спричиняти утворення нових небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпек.

Приклад. Газова плита на кухні становить загрозу отруєння, пожежі та вибуху. Отже, вона може розглядатися як джерело небезпеки. Коли ж через якісь обставини будуть залишені відкритими конфорки, і газ, що заповнив приміщення, вибухне, з 'являються інші джерела небезпеки та інші небезпечні фактори, а саме: елементи будівлі, що руйнується, полум'я, чад ний газ тощо.

Сучасне життєве середовище, навіть побутове, не кажучи вже про виробниче, містить багато джерел небезпек. Це і електрична мережа та електроапаратура, система водопостачання, медикаменти, отруйні та по-жежонебезпечні речовини, балкони, що знаходяться на висоті, мисливська чи інша зброя тощо. Для того щоб виникла реальна небезпечна ситуація, необхідна причина або умова, своєрідний «пусковий механізм», при якому потенційна небезпека переходить у реальну. Логічним процесом розвитку небезпеки, реалізації потенційної загрози є тріада «дже рело небезпеки — причина (умова) — небезпечна ситуація».

Небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона. На рис. 1.3 наведено графічні варіанти взаємного розташування зони перебування людини та небезпечної зони.

26 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

III

Рис. 1.3. Графічні варіанти взаємного розташування

небезпечної зони 1, зони перебування людини 2

та засобів захисту 3.

Варіант /ілюструє найбільш небезпечну ситуацію, коли людина, яка не має засобів захисту або не використовує їх, знаходиться у небезпечній зоні. При варіанті //небезпека існує лише у місці суміщення зон 1 та 2. Оскільки людина в такому місці знаходиться, як правило, короткочасно (спостереження, огляд, невеликий ремонт тощо), то під небезпечним впливом вона може опинитись лише в цей період. У варіанті III небезпека виникає тільки у випадку порушення засобів захисту 3. Повну безпеку, точніше, прийнятний рівень ймовірності прояву небезпеки, гарантує лише варіант IV , наприклад, дистанційне керування технологічним процесом.

Отже, найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов:

> небезпека реально існує;

> людина знаходиться в зоні дії небезпеки;

> людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх або
ці засоби неефективні.

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 270; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!