Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері освіти
Організація ліцензійно-акредитаційних процесів є основою адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності та забезпечення державних стандартів у галузі освіти України, що охоплює понад 970 вищих навчальних закладів різних форм власності й понад 1080 професійно-технічних та вищих професійних училищ.
Ліцензування навчальних закладів — це система державного визнання спроможності навчального закладу здійснювати освітню діяльність за заявленими обсягами підготовки відповідно до державних вимог щодо кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Термін дії ліцензії повинен відповідати терміну навчання за даним освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Акредитація напрямів (спеціальностей) навчальних закладів — це підтвердження здатності вищих навчальних закладів (ВНЗ) здійснювати підготовку фахівців на рівні державних вимог з певного напряму (спеціальності) — інститут державно-громадського визнання такого статусу. Термін дії сертифіката про акредитацію має бути 5 років, для національних вищих навчальних закладів — 10 років.
Акредитація навчального закладу в цілому. Її необхідною умовою повинен бути певний відсоток акредитованих за відповідним рівнем спеціальностей (до 70 відсотків), при цьому повинні враховуватись спеціальності, акредитовані не раніше ніж три роки тому. Для ВНЗ різних рівнів акредитації вимоги повинні бути різні. При акредитації ВНЗ у цілому за IV рівнем мають враховуватись: загальна кількість студентів; наукова робота студентів: участь у конкурсах та олімпіадах, отримані призові місця, кількість публікацій у наукових виданнях та ін.; наукова робота професорсько-викладацького складу; міжнародні зв'язки навчального закладу; внесок у систему освіти: кількість власних видань з грифом Міністерства освіти і науки, участь у роботі науково-методичних комісій, розробці стандартів МОН та ін.; рівень інформаційного забезпечення навчального процесу (доступ студентів до Інтернету).
|
|
|
Всі ці дані повинні бути представлені в результатах самоаналізу навчального закладу, а також перевірені експертами комісії. Акредитація спеціальностей національних навчальних закладів має проводитись за результатами самоаналізу навчального закладу.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про ліцензування освітніх послуг» від 29 серпня 2003 р. МОН видало наказ «Про затвердження ліцензійних умов надання освітніх послуг, порядку здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг, Положення про експертну комісію та порядок проведення ліцензійної експертизи та Типового положення про регіональну Експертну раду з питань ліцензування та атестації навчальних закладів» від 24 грудня 2003 р.
|
|
|
Цим наказом затверджено такі документи:
• Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти;
• Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері загальної середньої освіти;
• Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері позашкільної освіти;
• Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти;
• Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти;
• Порядок здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг;
• Положення про експертну комісію та порядок проведення ліцензійної експертизи;
• Типове положення про регіональну експертну раду з питань ліцензування та атестації навчальних закладів.
Важливим адміністративно-правовим засобом державного впливу у сфері освіти є встановлення державних стандартів освіти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. затверджений Державний стандарт базової і повної середньої освіти, який визначає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави у її досягненні.
|
|
|
Державний стандарт охоплює Базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної й варіативної складових змісту базової та повної середньої освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Виконання вимог Державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.
Офіційне визнання відповідності навчальних видань, засобів навчання, навчального обладнання вимогам державних стандартів освіти, навчальним програмам, іншим нормативним документам освіти реалізується МОН через процедуру надання відповідного грифа. Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв МОН затверджено наказом міністра від 17 червня 2008 р.
МОН встановлює два види грифів:
• «Затверджено Міністерством освіти і науки України»;
• «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України»;
Підручникам і навчальним посібникам:
• з різних напрямів підготовки фахівців, які застосовуються у вищих навчальних закладах I—IV рівнів акредитації та вищих професійних училищах, надаються грифи «Затверджено Міністерством освіти і науки України» (виключно підручникам) або «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» (навчальним посібникам) без проходження апробації та моніторингових досліджень.
|
|
|
Свідоцтво МОН «Використання в закладах освіти України дозволяється» надається таким засобам навчання і навчальному обладнанню: навчальним моделям, приладам і пристосуванням, обладнанню загального призначення, допоміжним друкованим засобам навчання та обов'язковій діловій документації закладів освіти.
Порядок скасування наданого грифа здійснюється наказом МОН на підставі висновків відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти МОН.
Важливим адміністративно-правовим засобом державного впливу у сфері освіти є присвоєння вчених звань професора і доцента.
Порядок присвоєння вчених звань професора і доцента затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р.[59]
Вчені звання професора і доцента присвоюються МОН. Для проведення атестації наукових і науково-педагогічних працівників у МОН утворюється атестаційна колегія, головою якої є міністр освіти і науки.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 145; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!