Основні адміністративно-правові засоби державного впливу в агропромисловій сфері
Держава для реалізації економічної політики у сфері агропромислового комплексу, виконання національних, цільових, галузевих, економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби й механізми регулювання господарської діяльності. Основними адміністративно-правовими засобами впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання в агропромисловій сфері є: державна реєстрація, ліцензування, патентування і квотування, сертифікація та стандартизація, застосування нормативів та лімітів і т. ін.
Інспекції державного технічного нагляду за станом сільськогосподарських машин обласної державної адміністрації здійснюють державну реєстрацію та ведуть облік тракторів, самохідних шассі, самохідних сільськогосподарських, шляхово-будівельних і меліоративних машин, тракторних прицепів, які мають підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і у власності громадян, видають на них державні номерні знаки і реєстраційні документи, здійснюють щорічні огляди, видають посвідчення тракториста-ма- шиніста тощо.
Для забезпечення єдиної державної політики в агропромисловій сфері господарювання та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів здійснюється ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності в сільському господарстві. Згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (2000 р.) Мінагрополітики забезпечує ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.
|
|
|
Крім цього, Державний комітет ветеринарної медицини проводить ліцензування господарської діяльності відповідно до актів законодавства.
Закон України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» (1997 р.) встановлює порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської сировини і продуктів її переробки для створення рівних умов конкуренції між продукцією вітчизняного виробництва та іноземною продукцією. Так, цей Закон передбачає застосування ввізного (імпортного) мита та сезонного ввізного (імпортного) мита на сільськогосподарську продукцію певних груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, а також для підтримки конкурентоспроможності вітчизняних виробників продукції тваринництва Кабінет Міністрів України встановлює щорічні квоти (кількісні обмеження) на ввіз продукції, що підпадає під визначення першої і другої груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності.
Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає обов'язковій сертифікації, санітарно-епідеміо- логічному, радіологічному, а у випадках ввозу об'єктів ветеринарно- санітарного контролю та нагляду — також ветеринарно-санітарному контролю.
|
|
|
З метою недопущення утворення штучного дефіциту сільськогосподарської продукції в Україні та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності заборонено введення обмежень на вільне переміщення сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва на всій території України, визначення сільськогосподарському товаровиробнику конкретних переробників або споживачів, а також встановлення обов'язкових мінімальних цін їх реалізації (продажу), крім обов'язкових мінімальних цін на реалізацію цукрового буряка і цукру, які визначаються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» (1999р.). •
Державний контроль та нагляд в агропромисловій сфері
Важливою функцією державного управління агропромисловим комплексом є здійснення державного контролю та нагляду в цій сфері через відповідні структурні підрозділи Мінагрополітики.
Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції обласної, Севастопольської міської державної адміністрації здійснюють державний нагляд за дотриманням товаровиробниками, заготівельними організаціями, підприємствами, господарствами стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, пов'язаних із якістю та сертифікацією сільськогосподарської продукції; беруть участь у організації роботи щодо формування державних і регіональних ресурсів, закупівлі на конкурсних засадах (через систему інфраструктури аграрного ринку) сільськогосподарської продукції та сировини за державні кошти для забезпечення потреб внутрішнього й зовнішнього ринку тощо.
|
|
|
Відповідно до покладених на них завдань зазначені інспекції беруть участь у формуванні обсягів сільськогосподарської продукції та сировини, що постачають для державних і регіональних потреб, готують інформаційні матеріали для відповідної держадміністрації та Мінагрополітики; здійснюють інспекційний контроль за якістю й екологічною чистотою продукції, яку реалізують на внутрішньому й зовнішньому ринках, контролюють процес її сертифікації; контролюють правильність приймання сільськогосподарської продукції закупівельними та переробними підприємствами й організаціями, визначення якості цієї продукції, дотримання правил зберігання під час закладання її до державних ресурсів, державного резерву та регіональних фондів, а також здійснюють нагляд за їх цільовим використанням і виконують інші функції відповідно до законодавства.
|
|
|
Державні інспектори якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції мають право: здійснювати перевірки дотримання сільськогосподарськими виробниками, заготівельними підприємствами й організаціями, незалежно від форм власності, вимог стандартів, технічних умов та інших нормативних документів у процесі заготівлі, торгівлі, відвантаження, зберігання продукції та проведення розрахунків за неї; давати їх керівникам обов'язкові до виконання розпорядження про усунення виявлених порушень; відбирати безоплатно у виробників, заготівельних і збутових підприємств і організацій, незалежно від форм власності, зразки сільськогосподарської продукції для перевірки її на відповідність вимогам стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, пов'язаних із якістю й сертифікацією сільськогосподарської продукції; забороняти здавання-приймання та відвантаження такої продукції, якщо вона не відповідає вимогам стандартів, технічних умов та інших нормативних документів.
Інспекції державного технічного нагляду обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації здійснюють нагляд за дотриманням правил технічної експлуатації, ремонту і вибракування сільськогосподарських машин підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, й громадянами, правил транспортування та зберігання нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу.
Інженери-інспектори таких інспекцій мають право: безперешкодно відвідувати підприємства та організації для проведення перевірок; вимагати зупинення тракторів і самохідних машин для перевірки їх технічного стану; перевіряти наявність у трактористів-машиністів посвідчення тракториста-машиніста й реєстраційного документа; направляти на позачерговий медичний огляд трактористів-машиністів. Крім того, вони можуть заборонити експлуатацію сільськогосподарських машин, робити попередження трактористам-машиністам у талоні попереджень тощо.
Відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» (2001 р.) державний ветеринарно-санітарний контроль — це перевірка лікарями державної ветеринарної медицини дотримання ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі експорту, імпорту продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, ветеринарних лікарських засобів, готових кормів, кормових добавок і засобів ветеринарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації продукції тваринного походження та ветеринарних препаратів. Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюють лікарі державних установ ветеринарної медицини, а на об'єктах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної служби у справах охорони державного кордону України — підрозділ ветеринарної медицини цих органів.
Державний ветеринарно-санітарний нагляд — це інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини з метою повторної перевірки стану дотримання законодавства з питань ветеринарної медицини. Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюють Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, його заступники, головні державні інспектори ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, їх заступники, головні державні інспектори ветеринарної медицини регіональних служб державно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, їх заступники й державні інспектори ветеринарної медицини.
Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, мають право: перевіряти дотримання суб'єктами господарювання ветеринарно-санітарних правил транспортування об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю й нагляду та вимог щодо оформлення ветеринарних документів; перевіряти якість та безпеку продукції тваринного походження на всіх стадіях виробництва, її відповідність стандартам; проводити відбір продукції тваринного походження для ветеринарно-санітарної експертизи; перевіряти санітарний стан виробничих приміщень і умов зберігання продукції тваринного походження; перевіряти якість і безпеку виготовлення, умови зберігання продукції тваринного походження; перевіряти експортні, імпортні, транзитні об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.
Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, мають право: безперешкодно відвідувати об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду всіх форм власності на відповідній території; отримувати інформацію, необхідну для встановлення епізоотичного стану, виявлення причин захворювання тварин і оцінки ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного походження, перевіряти стан здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю; видавати обов'язкові для виконання розпорядження про здійснення протиепізоотичних і ветеринарно- санітарних заходів; обмежувати, тимчасово припиняти або забороняти будівництво (реконструкцію) об'єктів державного ветеринарно- санітарного контролю та нагляду, обмежувати, забороняти або припиняти діяльність суб'єктів господарювання в разі порушення ними ветеринарно-санітарних вимог, що може зумовити загрозу життю та здоров'ю людей і тварин; накладати адміністративні стягнення та інше.
Згідно із Законом України «Про карантин рослин» (2003 р.) центральним державним органом з карантину рослин є Головна державна інспекція з карантину рослин України з центральною науково- дослідною карантинною лабораторією і центральним фумігаційним загоном, прикордонні державні інспекції з карантину рослин АРК, прикордонних обласних або обласні й міські інспекції з карантину рослин здійснюють державний фітосанітарний контроль: за виробництвом, заготівлею, транспортуванням, збереженням, переробкою, використанням і реалізацією насіння, рослин і продукції рослинного походження, що експортуються або імпортуються; за проведенням карантинних заходів підприємствами, установами, організаціями та громадянами; за діяльністю інтродукційно-карантинних розсадників, державних сортодільниць, оранжерей і теплиць, що проводять карантинну перевірку насіння рослин та садибного матеріалу, завезених з-за кордону.
Законом України «Про насіння і садибний матеріал» (2002 р.) передбачено здійснення державного контролю в насінництві. Виконання функцій такого контролю покладено на службу державного насіннєвого контролю, яка складається з Української державної насіннєвої інспекції, державної насіннєвої інспекції АРК, обласних, міжрайонних, районних та міських державних насіннєвих інспекцій.
Державні насіннєві інспектори забезпечують державний контроль за діяльністю усіх форм власності і господарювання у сфері насінництва, які займаються реалізацією і використанням насіння сільськогосподарських культур, декоративних і лікарських рослин та садибного матеріалу картоплі щодо дотримання ними методичних і технологічних вимог із забезпечення сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння, за веденням документації сортових посівів ділянок гібридизації насіння за правильним відбором проб на визначення посівних якостей насіння для власних потреб виробника, за оформленням документів про сортові, гібридні та посівні якості насіння, за введенням насіння в обіг. Право видачі документів про якість насіння для всіх видів використання і при експортно-імпортних операціях надається лише державним насіннєвим інспекціям.
Державні насіннєві інспектори мають право: давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) щодо усунення порушень вимог законодавства, чинного в цій сфері; забороняти реалізацію будь-якого насіння, що не відповідає встановленим вимогам державних стандартів; доступу в будь-яке місце оброблення і зберігання насіння; знайомитися з документацією з насінництва, відкривати будь-яку упаковку насіння для відбирання контрольних зразків; здійснювати безоплатно відбір зразків насіння в суб'єктів усіх форм власності і господарювання в насінництві для перевірки на відповідність; накладати на правопорушників адміністративні стягнення; у випадках, передбачених законодавством, направляти у встановленому порядку матеріали про порушення законодавства про насінництво до відповідних органів для вирішення питання щодо притягнення правопорушників до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності; забороняти суб'єктам насінництва реалізацію або використання для посіву насіння або садибного матеріалу картоплі, які не мають сертифікатів, що засвідчують їх сортові та посівні якості.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 159; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!