Фізіологічні та фармакологічні властивості
Ейкозаноїдів
1. Біологічні функції простагландинів зде-
більшого пов’язані з багатобічним впливом на
скорочувальну функцію гладеньких м’язів,
проте окремі простагландини мають різні фізі-
ологічні ефекти, які, до того ж, відрізняються в
певних тканинах-мішенях.Характерною особливістю простагландинів Е2 та F2 (які
містяться в сім’яній рідині) є їх унікальний
стимулюючий ефект стосовно м’язів матки, що сприяє переміщенню спермато-
зоїдів у порожнину фаллопієвих труб, де відбувається запліднення;
2. Простациклін є простаноїдом, що продукується ендотеліальними клітинами
судин. Його фізіологічні ефекти полягають у вазодилатації, особливо стосовно
коронарних артерій, та в протизгортальній дії — PGI2 протидіє агрегації
тромбоцитів та їх адгезії з поверхнею ендотелію, що є найбільш потужним з
відомих у наш час інгібіторів коагуляції крові і тромбоутворення.
3. Тромбоксани є фізіологічними антагоністами антитромботичних ефектів прос-
тацикліну. На відміну від простацикліну, тромбоксани, особливо тромбоксан А2, що
також утворюється в інтимі кровоносних судин, спричиняє скорочення гладеньких
м’язів судин та сприяє агрегації тромбоцитів. Біохімічні механізми проагрегантної
дії тромбоксану полягають у його позитивному впливі на мобілізацію з внут-
рішніьоклітинних депо іонів Са2+, які спричиняють активацію скорочувальних білків
|
|
|
тромбоцитів і їх адгезію на поверхні ендотелію.
4. Важливою функцією ейкозаноїдів різних класів, особливо простагландинів
та лейкотрієнів, є їх участь у розвитку і регуляції такого загальнопатологічного
процесу, як запалення, яке є біологічним захистом тканин на дію пошкоджуваль-
них факторів.
Відповідно до розглянутих властивостей ейкозаноїдів, біологічно активні
сполуки природного та синтетичного походження, що гальмують продукцію про-
стагландинів, можуть застосовуватися як протизапальні засоби. Такий механізм
дії мають давно відомий ефективний фармакологічний засіб Аспірин та близькі
до нього лікарські засоби.), в основі протизапальної дії аспірину (аце-
тилсаліцилової кислоти) знаходиться гальмування синтезу простагландинів за рахунок незво-
ротного блокування простагландин-синтази (циклооксигенази).
Розподіл кальцію в організмі
Загальна кількість кальцію в тілі дорослої людини досягає 1 кг, близько 99 %
якого локалізовано в кістках, де кальцій разом із фосфатами утворює кристали
гідроксіапатиту, що складають основу неорганічної структури скелета.
Гомеостаз кальцію
Як загальна кількість кальцію в організмі, так і концентрація його іонізованої
|
|
|
форми в екстрацелюлярних просторах та всередині клітин, тобто гомеостаз каль-
цію, визначається функціонуванням таких анатомо-фізіологічних систем:
1. Кісток скелета — резервуара кальцію.
Клітинні елементи кісткової тканини здійснюють не тільки утворення кісток, але
й виконують найважливішу функцію контролю кальцієвого гомеостазу в організмі:
а) завдяки діяльності клітин, що утворюють кісткову тканину (остеобластів)
відбувається як біосинтез компонентів остеоїду — органічного матриксу кісткової
тканини (містить колаген I типу — близько 90 % всіх білків кісткового матриксу,
глікопротеїни та протеоглікани), так і відкладення впродовж колагенових фібрил
кристалів гідроксіапатиту кальцію, тобто мінералізація остеоїду;
б) завдяки функціонуванню остеокластів (похідних моноцитів) — клітин, що
здійснюють резорбцію (resorptio — лат.) кісткової тканини, відбувається звільнен-
ня кальцію, що зв’язаний з органічним матриксом кісток, та вихід Са2+ в кров.
2. Тонкої кишки, у верхніх відділах якої здійснюється всмоктування (абсорбція
та реабсорбція) кальцію і фосфатів, які споживаються у складі продуктів харчу-
|
|
|
вання або надходять у порожнину кишечника внаслідок звільнення цих іонів у
процесі метаболізму.
3. Нирок, уздовж канальців яких відбувається реабсорбція іонів кальцію та
У свою чергу, ефекторна функція кісток, кишеч-
ника та нирок відносно обміну та гомеостазу кальцію
є об’єктом гуморального контролю з боку трьох фізіо-
логічно активних сполук, які є головними регуля-
торами кальцієвого балансу в організмі: паратгормону,
кальцитріолу (вітаміну D3) та кальцитоніну (рис. 25.4).
Паратгормон
Паратгормон (паратиреоїдний гормон ) — спо -
лука , що синтезується в головних і ацидофільних
клітинах паращитовидних залоз .
За хімічною природою є простим білком ( м . м .=
9,5 кД ), який має один поліпептидний ланцюг , що
складається з 84 амінокислотних залишків . Парат -
гормон синтезується на рибосомах у формі препро-
паратгормону (115 амінокислотних залишків ),
який підлягає процесингу в ендоплазматичному
ретикулумі та апараті Гольджі з утворенням спочат -
ку пропаратгормону (90 амінокислотних залишків ),
а потім — паратгормону .
Паратгормон має гіперкальціємічний ефект , водночас зменшуючи концентрацію
в крові фосфатів , що є результатом його впливу на обмін цих сполук в таких
|
|
|
ефекторних системах :
Кальцитріол (1,25( ОН )2D3)
Кальцитріол — сполука гормонального типу дії , що утворюється в організмі з
біологічного попередника , яким в організмі людини та вищих тварин є
жиророзчинним вітаміном D3 ( холекальциферол ).
.Порушення кальцієвого гомеостазу
Найбільш поширеними клінічно окресленими порушеннями гомеостазу каль -
цію є патологічні синдроми , пов ’ язані з дефіцитом вітаміну D3 ( які проявляються
як рахіт у дітей і різні форми остеопорозу в дорослому та похилому віці ) та
захворювання , спричинені первинною патологією паращитовидних залоз — гіпер -
та гіпопаратиреоз .
Рахіт — захворювання дитячого віку , яке спричиняється зменшеним надхо -
дженням та ( або ) синтезом в організмі вітамінів групи D — тваринного D3 ( холе -
кальциферолу ) та рослинного D2 ( ергокальциферолу ). Вірогідність захворювання
значно зростає в умовах недостатнього опромінення шкіри дитини сонячним світлом ,
що є необхідним для утворення вітаміну D3 з 7- дегідрохолестерину . Основними
проявами рахіту є гіпокальціємія та гіпофосфатемія , які призводять до глибоких
порушень кальцифікації кісткової тканини та специфічних змін скелета .
Гіперпаратиреоз — група захворювань , розвиток яких пов ’ язаний із надлиш -
ковою секрецією паратгормону , аномальним збільшенням внаслідок цього
концентрації кальцію в сироватці крові і гіпофосфатемією . Первинний гіпер -
паратиреоз — патологія , що спричиняється наявністю в паращитовидних залозах
гормонально активних пухлин — аденоми , карциноми або гіперплазією залози .
Провідними симптомами захворювань цієї групи є ураження кісткової системи
( проявляється демінералізацією кісток — остеопорозом ) та нирок із розвитком
сечокам ’ яної хвороби ( внаслідок відкладання солей та утворення__
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 68; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!