Стаття 17. Узгодження умов проведення мирного зібрання для запобігання обмеженню свободи мирних зібрань



1. Якщо повідомлення про проведення мирного зібрання чи інша інформація, якою володіє орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що отримав таке повідомлення, вказує на наявність підстав для обмеження свободи мирних зібрань, установлених цим Законом, такий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування ініціює проведення переговорів з організатором мирного зібрання щодо зміни умов його проведення.

2. Переговори з організатором мирного зібрання проводяться з метою запобігання обставинам, що є підставою для обмеження свободи мирних зібрань. З цією метою орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який отримав повідомлення про проведення мирного зібрання, може дати організатору мирного зібрання рекомендації щодо зміни часу, місця, мети, встановлення наметів, сцен та інших тимчасових споруд чи інших умов проведення мирного зібрання, що виключатиме підстави для обмеження свободи мирних зібрань.

3. За згодою або на прохання організатора мирного зібрання у переговорах можуть брати участь інші особи, зокрема представники засобів масової інформації, Національної Поліції, Національної Гвардії України та інших правоохоронних органів. Це рішення не вимагає подання нового повідомлення або заяви про зміну чи доповнення повідомлення про проведення мирного зібрання і за бажанням однієї зі сторін переговорів оформлюється письмово та реєструється у органі, який брав участь в переговорах.

4. Рішення про зміну часу, місця, мети, встановлення наметів, сцен та інших тимчасових споруд або інших умов проведення мирного зібрання приймає організатор мирного зібрання.

5. Подання позову до суду про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань не є перешкодою для проведення переговорів щодо зміни умов проведення мирного зібрання. Результати переговорів можуть бути зафіксовані в умовах примирення, про які повідомляється суд.

 

Стаття 18. Дії Національної поліції та Національної гвардії України та інших правоохоронних органів у разі втрати зібранням мирного характеру

1. Національна поліція та Національна гвардія України, інші правоохоронні органи відповідно до компетенції оголошують про втрату зібранням мирного характеру, якщо його учасники масово застосовують насильство, або своїми діями перешкоджають затриманню осіб, що вчинаяють насильство в ході мирного зібрання, та якщо іншим чином припинити насильство не можливо.

2. В оголошенні про втрату зібранням мирного характеру правоохоронні органи повідомляють про:

1) надання часу для залишення місця проведення зібрання для осіб, що не беруть участь у актах насильства;

2) можливість реалізувати своє право на мирне зібрання таким чином, щоб не перешкоджати законним діями працівників правоохоронних органів, в тому числі шляхом проведення спонтанного зібрання.

Стаття 19. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що порушують право на свободу мирних зібрань

1. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що порушують право на свободу мирних зібрань, а також відшкодування завданої ними матеріальної і моральної шкоди здійснюється в порядку, встановленому законом.

2. Суд забезпечує розгляд справ про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань, про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань у строки встановлені законом, у тому числі у вихідні, святкові чи інші неробочі дні.

Стаття 20. Відшкодування шкоди

1. Шкода, завдана у зв’язку з проведенням мирного зібрання, підлягає відшкодуванню в установленому законом порядку.

Стаття 21. Відповідальність за порушення цього Закону

1. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

 

Розділ ІV. ПРИКІНЦЕВІ І ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-36, № 37, ст. 446):

а) пункт 4 частини четвертої статті 50 викласти в такій редакції:

«4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань»;

б) статті 182, 183 викласти в такій редакції:

«Стаття 182. Особливості провадження у справах про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань

1. У випадках, встановлених законом, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування можуть звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань на території, на яку поширюються їх повноваження.

У позовній заяві позивач зазначає інформацію про проведення переговорів з організатором мирного зібрання та їх результати (у разі їх проведення).

Позовну заяву має бути подано безпосередньо до адміністративного суду протягом двадцяти чотирьох годин після реєстрації повідомлення про проведення мирного зібрання.

Якщо обставини, які зумовлюють необхідність звернення до суду виникли після закінчення цього строку, то позовну заяву може бути подано не пізніше двадцяти чотирьох годин з дня виникнення таких обставин незалежно від того, чи почалося мирне зібрання.

2. Позовну заяву, яка надійшла після закінчення строків, визначених частиною першою цієї статті, або після закінчення мирного зібрання суд залишає без розгляду в судовому засіданні.

Позовну заяву, яка стосується невизначеного переліку відповідачів, суд залишає без руху відповідно до частини першої статті 108 цього Кодексу.

3. При зверненні до адміністративного суду із позовною заявою позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу – організатору (організаторам) мирного зібрання – копії позовної заяви та доданих до неї документів або доказ особистого їх вручення, а також доказ розміщення копії позовної заяви та доданих документів на своєму офіційному веб-сайті у разі його наявності (з вилученням адрес і номерів засобів зв’язку фізичних осіб).

Копію позовної заяви і доданих до неї документів позивач надсилає відповідачу також електронною поштою, якщо її адреса зазначена у повідомленні про проведення мирного зібрання.

4. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд у той же день повідомляє сторони. Ухвала суду про відкриття провадження розміщується на офіційному веб-сайті суду у день її постановлення.

5. Якщо відповідач не отримав копію позовної заяви, за його клопотанням надається час для ознайомлення з нею в суді та підготовки заперечень.

6. Суд вирішує адміністративну справу про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідного зібрання – невідкладно.

Участь позивача або його представника у судовому розгляді є обов’язковою. Неприбуття у судове засідання позивача або його представника, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, має наслідком залишення позовної заяви без розгляду.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

7. Обов’язок доказування обставин, що є підставами для обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, лежить на позивачеві. Позивач повинен обґрунтувати необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань у демократичному суспільстві та пропорційність запропонованого у позові способу обмеження.

8. У разі можливості досягнення згоди між сторонами щодо зміни умов проведення мирного зібрання з метою усунення підстав для встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, суд надає сторонам час для примирення.

9. У разі задоволення позову суд повинен обґрунтувати у постанові необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань у демократичному суспільстві, а також пропорційність способу такого обмеження. Якщо для досягнення цілей такого обмеження достатньо застосувати менш обтяжливий для відповідача спосіб обмеження, ніж запропонував позивач, суд зобов’язаний його застосувати.

10. Обмеження свободи мирних зібрань встановлюється виключно щодо відповідачів, які були належним чином повідомлені про судове засідання в справі.

11. Судове рішення проголошується негайно в повному обсязі.

Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Судове рішення розміщується на офіційному веб-сайті суду у день його ухвалення.

12. Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом двадцяти чотирьох годин після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом двадцяти чотирьох годин після отримання копії цього рішення.

У разі апеляційного оскарження постанови або ухвали, що перешкоджає провадженню у справі, суд першої інстанції не пізніше наступного дня після надходження апеляційної скарги передає її разом зі справою до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу у триденний строк з дня її надходження до суду апеляційної інстанції, а в разі надходження апеляційної скарги менш як за три дні до проведення мирного зібрання – невідкладно.

13. Судові рішення першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, ухвалені за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

 

Стаття 183. Особливості провадження у справах про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань

1. Організатор (організатори) або учасники мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих зібрань із позовною заявою про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.

2. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд у той же день повідомляє сторони.

3. Суд вирішує адміністративну справу про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів – невідкладно.

4. Судове рішення проголошується негайно в повному обсязі.

Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

5. Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом двадцяти чотирьох годин після його проголошення.

У разі апеляційного оскарження постанови або ухвали, що перешкоджає провадженню у справі, суд першої інстанції не пізніше наступного дня після надходження апеляційної скарги передає її разом зі справою до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу у триденний строк з дня її надходження до суду апеляційної інстанції, а в разі надходження апеляційної скарги менш як за три дні до проведення мирного зібрання – невідкладно.

6. Судові рішення першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, ухвалені за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку»;

в) пункти 6 та 7 частини першої статті 256 викласти в такій редакції:

«6) встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань;

7) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань»;

 

2) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

у частині першій статті 1851 слова: "Порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій" змінити словами: "Організація або проведення мирних зібрань всупереч встановленій судом забороні";

у частині другій статті 1851  слова "або організатором зборів, мітингу, вуличного походу, демонстрації," виключити;

статтю 1852 виключити;

в частині першій статті 255:

в абзаці другому пункту 1 цифри «1813 – 1852» замінити цифрами «1813 – 1851»;

в пункті 2 цифри «1851» виключити;

у пункті 1 частини другої статті 262 слова «порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» виключити;

у статті 328 слова та цифри «частиною другою статті 1851» виключити».

 

3) частину п’яту статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 25, ст. 283) викласти в такій редакції:

«В інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії, процесії та інші мирні зібрання релігійних організацій проводяться в загальному порядку, визначеному законодавством про свободу мирних зібрань»;

 

4) підпункт 3 пункту б частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України,              1997 р., № 24, ст. 170) викласти в такій редакції:

«3) вирішення відповідно до закону про свободу мирних зібрань питань, пов’язаних із забезпеченням проведення мирних зібрань; вирішення відповідно до закону питань про проведення спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку»;

 

5) частину дев’яту статті 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 34, ст. 227) виключити;

 

6) пункт 15 статті 22 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 11, ст. 79) виключити;

 

7) частину третю статті 29 Закону України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207) доповнити реченням такого змісту:

«Провадження виконавчих дій, що стосуються обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, допускається у нічний час, якщо мирне зібрання розпочалося після двадцять другої години»;

 

8) частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87) доповнити пунктом такого змісту:

«17) сторони – у справах про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань»;

 

9) У частині другій статті 43 Закону України «Про Національну поліцію » (Відомості Верховної Ради 2015 р., № 40-41, ст. 379) після  слів «звернення до великої групи людей» доповнити словами «у тому числі під час проведення мирних зібрань».

 

3. Визнати нечинним на території України Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня1988 року № 9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних і походів і демонстрацій в СРСР».

 

4. Кабінету Міністрів України протягом 90 днів після опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів центральних та місцевих органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

 

5. Рекомендувати органам місцевого самоврядування визнати нечинними свої акти, що покладають на організаторів та учасників мирних зібрань додаткові обов’язки порівняно з цим Законом або в інший спосіб обмежують свободу мирних зібрань.

 

Голова Верховної Ради


Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 162; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!