Стаття 14. Повноваження органу, до компетенції якого віднесено вирішення питань, яких стосується мета мирного зібрання
1. Державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено вирішення питань, яких стосується мета мирного зібрання, після отримання інформації про проведення такого зібрання невідкладно вживає заходів для налагодження взаємодії з організатором мирного зібрання та/чи його уповноваженими представниками, яка може здійснюватися у формі зустрічей, нарад, переговорів, засідань за круглим столом, інших заходів, з метою спільного пошуку шляхів вирішення порушених питань.
2. Під час проведення мирного зібрання відповідний державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування має право направити до місця його проведення свого представника, уповноваженого проводити переговори з організатором мирного зібрання та/чи його уповноваженими представниками для спільного пошуку шляхів вирішення порушених питань.
3. У разі отримання під час проведення мирного зібрання чи після його завершення резолюцій, вимог та інших звернень відповідний державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування забезпечує їх розгляд, у тому числі за участю організатора мирного зібрання та/чи його уповноважених представників. Відповідь за результатами розгляду надається організатору мирного зібрання протягом п’яти днів, якщо порушене питання не потребує додаткового вивчення, а в разі потреби додаткового вивчення – протягом 15 днів.
|
|
|
Стаття 15. Повноваження Національної поліції та Національної гвардії України та інших правоохоронних органів із забезпечення проведення мирного зібрання
1. Національна поліція та Національна гвардія України та інші правоохоронні органи відповідно до компетенції:
1) забезпечують громадський порядок і безпеку людей під час проведення мирного зібрання;
2) здійснюють супроводження учасників мирного зібрання, а також за наявності дозволу органу місцевого самоврядування - тимчасове обмеження або зміну маршрутів руху транспорту, встановлення спеціальних знаків;
4) на прохання організатора одного з одночасних мирних зібрань або в разі необхідності під час проведення контрзібрань забезпечують розведення учасників зібрань на безпечну відстань, при цьому не обмежуючи сторони у праві проведення одночасних мирних зібрань;
5) у разі необхідності вживають інші заходи, пов’язані із забезпеченням безпеки громадян і громадського порядку під час проведення мирного зібрання, відповідно до закону.
Розділ III. ГАРАНТІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ
Стаття 16. Обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань
|
|
|
1. Обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань встановлює лише суд і не інакше як за сукупності таких умов:
1) обмеження відповідає частині другій статті 39 Конституції України;
2) наявна хоча б одна з підстав, визначених нижче у частині другій цієї статті;
3) таке обмеження є пропорційним відповідно до частини третьої цієї статті.
2. Обмеження реалізації права на свободу свободи мирних зібрань можливе лише з таких підстав:
1) метою зібрання є: ліквідація незалежності України, зміна конституційного ладу насильницьким шляхом, зміна меж території або державного кордону України, захоплення державних або громадських будівель чи споруд, перешкоджання діяльності Збройних Сил України або військових формувань;
2) необхідність захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України від незаконних посягань;
3) зібрання має метою пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
4) запобігання реальній небезпеці застосування з боку організаторів та учасників зібрання фізичної сили, зброї та інших небезпечних засобів для заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб;
|
|
|
5) установлення на відповідній території тимчасового обмеження щодо проведення мирних зібрань указом Президента України про введення надзвичайного стану або воєнного стану, затвердженим Верховною Радою України відповідно до Конституції України та законів України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану»;
6) установлення рішенням Кабінету Міністрів України на відповідній території карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо таке рішення передбачає можливість встановлення судом обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань з метою захисту населення від епідемії (спалаху) особливо небезпечної інфекційної хвороби.
7) зібрання має на меті порушення основоположних прав та свобод людини.
3. Реалізація права на свободу мирних зібрань може бути обмежена, якщо це необхідно у демократичному суспільстві, з урахуванням принципу пропорційності лише до тієї міри, яка є мінімально необхідною для захисту інтересів, зазначених у частині другій статті 39 Конституції України.
Право на свободу мирних зібрань може бути обмежене у спосіб:
1) повного або часткового обмеження щодо місця або маршруту проведення мирного зібрання у разі, якщо вони перетинаються з місцем, доступ до якого обмежено законом;
|
|
|
2)обмеження щодо часучи тривалості мирного зібрання;
3) повного або часткового обмеження щодо використання звукопідсилювальної апаратури чи інших джерел шуму відповідно до частини п’ятої статті 9 цього Закону;
4) часткового обмеження щодо місця встановлення тимчасових споруд;
5) заборони проведення мирного зібрання.
4. Заборона проведення мирного зібрання застосовується як винятковий захід – лише у разі неможливості досягнути законних цілей обмеження в інший спосіб, визначений частиною третьою цієї статті.
5. Встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань не повинно перешкоджати досягненню законної мети мирного зібрання щодо вільного вираження поглядів у межах видимості та чутності адресатів і своєчасного доведення цих поглядів до відома державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суспільства чи інших адресатів.
6. Не можуть бути підставою для обмеження свободи мирних зібрань:
1) чисельність учасників мирного зібрання;
2) проведення одночасних мирних зібрань, у тому числі контрзібрань;
3) проведення одночасно з мирним зібранням інших масових чи охоронюваних заходів, у тому числі святкувань, концертів, візитів посадових осіб.
7. Несвоєчасне подання повідомлення про проведення мирного зібрання не зумовлює його обмеження за відсутності підстав, визначених частиною другою цієї статті.
8. Суд може встановити обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань лише щодо конкретного мирного зібрання.
9. Не допускається обмеження свободи мирних зібрань чи надання переваг у її здійсненні за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 129; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!