Права людини та Права громадянина
Позатериторіальні — існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і поза зв'язком їх носія з конкретною державою. Територіальні — передбачають наявність громадянства, тобто особливий зв'язок людини і держави
Загальносоціальні — належать людині через факт народження як природні, невідчужувані права, тобто не завжди виступають як юридичні категорії (апатриди, біженці не мають статусу громадянства, але мають права людини) Спеціально-соціальні (юридичні) — закріплюються в законодавстві і перебувають під захистом держави, громадянином якої є дана особа — реалізація здійснюється у сфері будь-якого громадянського суспільства, де б не знаходилася людина — реалізація охоплює сферу відносин індивіда з певною державою.
Характеристика основних громадянських та політичних прав і свобод:
У Конституції України виділяють такі основні групи прав і свобод, а також групу обов'язків:
Природні (особисті) права і свободи людини, які надаються їй з народженням, а не державою, яка залежно від ступеня демократичності, може закріпити ці права в Основному законі або ні.
Конституційне регулювання виборів, референдум, як форми безпосередньої демократії
Чинна Конституція України визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Здійснення влади народом відбувається, за Конституцією, як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тобто Конституція України проголошує всебічне і повне народовладдя.
|
|
|
Дана норма є точним відображенням положення розділу II „Народовладдя” Декларації про державний суверенітет України. Декларація зазначає, що „народ України є єдиним джерелом державної влади... Повновладдя народу реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР”.
З правової точки зору, народовладдя означає приналежність усієї суспільної влади, в тому числі й державної, народові - вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як всього суспільства загалом, так і кожної людини зокрема. Визнання народу верховним носієм державної влади є вираженням народного суверенітету. Це означає, що народ, не поділяючи ні з ким своєї влади, здійснює її самостійно і незалежно, виключно у своїх інтересах. Право народу на встановлення і здійснення влади є його природним правом, а відтак народний суверенітет - невідчужуваний і недоторканний. Іншими словами, як проголошено у статті 5 Конституції України, ніхто не може узурпувати державну владу. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.
|
|
|
Залежно від форми волевиявлення народу розрізняють інститути представницької і безпосередньої демократії.
Проголошуючи народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, Конституція України надала безпосередньому волевиявленню пріоритетного значення, що стало об’єктивним відображенням суспільно-політичної практики незалежної України. Таким чином, влада народу може розглядатися як провідна правова категорія, ключове поняття сучасного конституціоналізму. В юридичному сенсі це передовсім виявляється в тому, що установча влада українського народу є первинною щодо всіх гілок державної влади, які є похідними від народного суверенітету. Вищими формами безпосереднього здійснення народом влади визначено вибори і референдуми, на основі яких забезпечується формування, узгодження й координування інтересів у суспільстві, проявляється воля народу. При чому, вияв такої волі відбувається як через формування представницьких органів держави та органів самоврядування і прийняття ними відповідних рішень, насамперед у формі законів, так і через прийняття рішень безпосередньо громадянами.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 102; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!