Овочівництво — галузь сільського господарства, метою якої є забезпечення населення високоякісними овочами.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Розрізняють овочівництво відкритого ґрунту, що об’єднує польове і присадибне вирощування овочевих культур, та овочівництво закритого ґрунту, яке забезпечує виробництво овочів у міжсезонний період і вирощування розсади. Під овочевими культурами зайняті великі сільськогосподарські площі,

що зумовлено сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами, збільшенням площі зрошуваних земель на півдні країни, концентруванням їх виробництва у приміських аграрно-територіальних комплексах. Найбільше товарних посівів овочевих культур у степовій і лісостеповій зонах. Овочівництво закритого ґрунту розвинене переважно у приміських зонах. Навколо великих міст створено спеціалізовані регіони для вирощування овочів. Усе більшого значення набуває вирощування овочевих культур на присадибних ділянках, у колективних садах і фермерських господарствах.

Овочівництво— галузь сільського господарства, завданням якої є вирощування овочів. Як наука - овочівництво вивчає біологічні особливості, рост і розвиток овочевих рослин, технології їх розмноження та вирощування екологічно чистої продукції, прогнозує розвиток галузі.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов зони овочеві культури вирощують в умовах зрошення (зрошуване овочівництво) і без зрошення (богарне). Розрізняють також овочівництво відкритого (в польових умовах) і закритого (у теплицях, парниках тощо) ґрунту. Створення в спорудах закритого ґрунту сприятливого для рослин мікроклімату дає змогу вирощувати овочеві культури в різні пори року там, де вони у відкритому ґрунті не ростуть, а також збирати два і більше врожаї упродовж року.

Овочі споживають у свіжому, засоленому, квашеному, сухому, замороженому, консервованому та переробленому вигляді. Це дає змогу максимально зберігати врожаї, значно подовжувати період споживання овочевої продукції впродовж року, транспортувати її на далекі відстані.

Овочі— основне джерело біологічно активних речовин. Особливо в час, коли знижені фізичні навантаження, коли в організм людини потрапляє велика кількість токсинів з оточуючого середовища : повітря, води, продуктів живлення. Вживання овочів оздоровлює людину, регулює обмін речовин. До їх складу входять майже всі поживні речовини, що активізують фізіологічні процеси в організмі. Вони є також основним джерелом вітамінів, які стимулюють обмін речовин і значно підвищують стійкість організму проти захворювань. Це насамперед провітамін А (каротин), вітамін С (аскорбінова кислота), вітамін В (тіамін), РР (нікотинова кислота) та ін. Багато овочів запобігають захворюванням і є ефективними засобами лікування людини. Крім того, овочі, містять органічні кислоти (яблучну, лимонну, саліцилову), яких немає в Інших продуктах. Ці кислоти стимулюють секреторну і перистальтичну діяльність органів травлення та мають бактерицидні властивості.

Для задовольняння потреб людина повинна кожнодобово вживати 700 г (37%) їжі тваринного походження і більше 1200 г (63%) рослинного, в тому числі 400 г овочів та 220 г картоплі. Науково обґрунтована річна норма для кожної людини в залежності від регіону складає: картоплі 100-120 кг, овочів 126-164 кг, в тому числі капуст різних видів 35-55, помідорів 25-32, огірків -10-13, моркви-6-10, буряка столового-5-10, баклажанів-2-5, перця-1-3, зеленого горошку-3-8, плодів баштанних 20-30, іншіх овочів -3-7 кг.

Ґрунтово-кліматичні умови країни сприятливі для вирощування високих урожаїв усіх овочевих культур. Для теплолюбних культур найкращі умови у південних районах. Саме тому в Степу розміщено основні посіви баштанних культур І баклажана, понад 80 % перцю солодкого, близько 75 % помідора.

У Лісостепу найбільше вирощують огірка (33,4 %) і цибулі (16,9 %), а також помідора (21,3 % загальної площі овочів).

Полісся і західні області країни — райони достатнього зволоження, де найсприятливіші умови для вирощування капусти, огірка, столових коренеплодів. У структурі посівів ці культури займають відповідно 27,1, 30 і 14 %.

Плоди багатьох овочевих культур (капуста, морква, столовий буряк, цибуля та ін.) придатні для тривалого зберігання. Дані науково-дослідних установ і передових господарств свідчать, що продукцію найдоцільніше зберігати поряд з місцем виробництва у стаціонарних овочевих сховищах із регульованим газовим середовищем. У таких сховищах якість продукції зберігається впродовж 5—6 міс. і довше, а втрати не перевищують І—5 %. У разі застосування післязбиральної і перед реалізаційної доробки якість її значно підвищується. Овочі, які незадовільно зберігаються, заморожують. Продукцію, непридатну для тривалого зберігання, маринують, квасять, солять, консервують, сушать.

Ліквідація сезонності в забезпеченні населення свіжою продукцією впродовж року можлива лише за належного підбору сортів і гібридів та створення оптимальних умов для правильного зберігання продукції.

В Україні у відкритому ґрунті вирощують близько 500 сортів і гібридів овочевих та 60 баштанних культур. Серед них найпоширеніші 18— 20 видів. Ще менший асортимент їх у спорудах закритого ґрунту: огірок, помідор, перець солодкий, цибуля на зелене перо, а із ягідних культур — суниця. Передбачається збільшення виробництва продукції закритого ґрунту і значне розширення асортименту.

3.КЛАСИФІКАЦІЯ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

Загальні відомості. До овочевих належать понад 1200 ботанічних видів рослин, з яких майже половина дикоростучих, а решту вирощують як культурні. На території України в культурі поширено понад 70 видів овочевих культур. Основні з них належать до 11 ботанічних родин. Біологічні і господарсько-технічні особливості овочевих культур, а також умови їх вирощування різні. Для зручності вивчення, планування, організації виробничих, агротехнічних заходів вирощування їх умовно поділяють на окремі виробничо-біологічні групи.

Ботанічна класифікація. За ботанічними ознаками розрізняють два класи овочевих культур: одно- і двосім'ядольні, їх об'єднують в 11 ботанічних родин. До овочівництва відносять також грибівництво.

До класу односім'ядольних належать такі родини:

родина Цибулинних (Аliасеае) — цибуля-ріпка, шалот, батун, порей, багатоярусна, шніт, слизун, часник;

родина Тонконогових (Роасеае)— кукурудза цукрова;

родина Спаржевих (Asparagaceae) — спаржа.

До класу двосім'ядольних:

родина Капустяних (Brassicaceae) — капуста білоголова, червоноголова, цвітна, броколі, савойська, брюссельська, кольрабі, пекінська, редька, редиска;

родина Селерових (Аріасеае) — морква, петрушка, пастернак, селера, кріп;

родина Лободових (Chenopodiaceae) — буряки, мангольд, шпинат;

родина Гарбузових (Cucurbitaceae) — огірок, кабачок, патисон, гарбуз, кавун, диня;

родина Пасльонових (Solanaceae) — помідор, перець, баклажан, фізаліс;

родина Бобових (Fabaceae) — горох, квасоля, біб;

родина Айстрових (Asteraceae) — салат-латук, ендивій, ромен, цикорій салатний, естрагон, артишок;

родина Гречкових (Polugonaceae)— щавель, ревінь;

родина Плівчастих (Agaricaceae) — печериця двоспорова, глива звичайна, шиїтаке, кільцевик, опеньок літній.

Агобілогічна класифікація. За основу виробничої класифікації беруть такі ознаки: спільність біологічних особливостей, агротехнічних вимог і господарських властивостей продуктивних органів. Виділено 8 груп овочевих рослин:

1) Капустяні - капуста білоголова, червоноголова, савойська, брюссельська, кольрабі, цвітна, проколі, листкова, пекінська, китайська. Всі види капусти належать до родини капустяних (Brassicaceae).

2) Плодові - томати, баклажани, солодкий і гіркий перець, фізаліс з родини пасльонових (Solanaceae), гарбузи великоплідні, звичайні, мускатні, кабачки, патисони, крукнеки, кавуни, дині, огірки з родини гарбузових (Cucurbitaceae), горох, квасоля, овочеві боби з родини бобових (Fabaceae), кукурудза цукрова з родини тонкоголосих (Роасеае).

3) Коренеплідні - столові буряки з родини лободових (Chenopodiaceae), морква, петрушка, пастернак, селера з родини селерових (Аріасеае), редька, редиска, бруква, ріпа з родини капустяних (Brassicaceae).

4) Бульбоплідні - картопля з родини пасльонових (Solanaceae), батат з родини березкових (Convolvulaceae).

5) Цибулинні - цибуля-ріпка, цибуля-шалот, цибуля-батун, цибуля-парей, цибуля-шніт, цибуля багатоярусна, часник з родини цибулинних (Аliасеае).

6) Листкові - салат-лутук, салат-ендивій, салатний цикорій (вітлуф) з родини айстрових (Asteraceae), шпинат, листкові буряки, або мангольд, з родини лободових (Chenopodiaceae), кріп, кмин, коріандр, ганус, кервель з родини селерових (Аріасеае), крес-салат, ріпак, листова гірчиця з родини капустяних (Brassicaeceae), майоран однорічний, чабер, васильки з родини ясноткових (Lamiaceae), огірочник (огіркова трава) з родини шорстколистих (Boriginaeceae) портулак з родини портулакових (Portulacaeae).

7) Багаторічні - щавель, ревінь з родини гречкових (Polugonaceae), спаржа з родини спаржевих (Asparagaceae), хрін, катран з родини капустяних (Brassicaeceae), естрагон, артишок, скорцонера з родини айстрових (Asteraceae), фенхель, любисток з родини селерових (Аріасеае), м'ята перцева, майоран багаторічний, чабер з родини ясноткових (Аріасеае).

8) Гриби - шампіньйони з родини пластинчастих (Agaricaceae) класу базидіальних.

Господарча класифікація . За способом використання овочеві культури поділяють на 11 груп:

1) листкові — капуста, салат, шпинат, щавель, цибулі багаторічні та ін.;

2) коренеплідні — буряк, морква, петрушка, селера, редька, редиска;

3) стеблоплідні — кольрабі;

4) плодові — помідор, перець, баклажан, огірок, кабачок, кавун, диня, гарбуз, патисон, горох, квасоля, біб, кукурудза;

5) цибулинні — цибуля-ріпка, шалот, порей, часник;

6) квіткові — капуста цвітна, броколі, артишок;

7) ароматично-смакові — кріп, естрагон, петрушка і селера;

8) черешкові — ревінь;

9) бульбоплідні — картопля, топінамбур;

10) грибів — печериці двоспорової, гливи звичайної, кільцевика, опенька літнього.

Класифікація за тривалістю життя . За тривалістю життя овочеві культури поділяють на три групи:

1.Однорічні - монокарпічні культури, які закінчують свій розвиток від насіння до утворення нового насіння за один вегетаційний період і відмирають. Біологічні однорічки-це редиска, салат, шпинат, кріп, чабер, пекінська капуста, цвітна капуста і проколі, ріпак, салатна гірчиця, горох, квасоля, овочеві боби. Вимушені однорічки-томати, перець, баклажани, огірки та інші овочеві культури з родини гарбузових.

2. Дворічні - також монокарпічні культури, але для повного циклу розвитку потребують два роки, тобто два вегетаційних періоди і одну зиму. Оцієї групи належать усі коренеплідні, крім редиски, капустяні, крім цвітної капусти, проколі, пекінської капусти.

3. Багаторічні - полікарпічні культури, які можуть формувати повноцінне насіння кілька разів за своє життя. Тривалість життя залежно від умов-5-20 років. Щороку відновлюється надземна маса за рахунок бруньок, що закладаються на підземних органах цих рослин. Плодоношення їх починається переважно з другого року життя і триває багато років. До них належать спаржа, ревінь, щавель, хрін, естрагон, катран, цибулинні культури, icon, меліса, артишок, м'ята, фенхель, любисток тощо.

4.БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

Залежно від тривалості життя, овочеві рослини поділяють на одно-, дво-і багаторічні. Звичайно, даний розподіл носить умовний характер. Якщо на своїй батьківщині такі рослини, як томат, перець, базилік і майоран - багаторічники, то в середній смузі Росії це типові однорічники. Для нормального росту і розвитку необхідні тепло, світло, волога, повітря і живильні елементи. Але вимоги овочевих культур до умов середовища в різні періоди їхнього життя неоднакові. Так, у фазі набухання насіння більше необхідна волога, проростання - тепло, в період появи сходів - світло. При оптимальної забезпеченості рослини всім необхідним для його життєдіяльності максимально реалізуються генетичні можливості його зростання, розвитку і продуктивності, закладені в ньому.

Відношення до тепла. По вимогливості до цього фактору овочеві рослини поділяють на кілька груп: +Зимостійкі (багаторічні луки, щавель, ревінь, спаржа, хрін, естрагон). Ці культури починають рости при температурі 1 ° С, переносять заморозки до -10 ° C Оптимальна температура для їх росту і розвитку - 15-20 ° C. +Холодостійкі (капуста, коренеплоди, салат, кріп, шпинат, ріпчаста цибуля, овочевий горох, боби і ін.) Насіння даних культур проростають при температурі 2-5 ° C. Температура вище 25 ° C пригнічує рослини. +Теплолюбні (огірки, кабачки, томати, перець, баклажани). Їх насіння пускаються в ріст при 12-15 ° С. Температура нижче 15 і вище 30 ° С пригнічує рослини, а при 0 ° С вони гинуть.

-Жаростійкі (кавуни, дині, гарбуза). Ці культури витримують і 40 ° C. У різні фази розвитку рослини всіх груп пред'являють неоднакові вимоги до тепла. Наприклад, насіння можуть набухати при низькій позитивній температурі, а проростати - тільки при порівняно високою. Потреба овочевих культур в теплі буває різною навіть протягом доби. Так, в темряві вони не витрачають енергію на фотосинтез, отже, вона зменшується. Крім того, вночі знижується необхідність у поживних елементах, тому температура повітря повинна бути на 5-7 ° C нижче, ніж вдень. Багатьом овочевим культурам, і особливо теплолюбних, велику шкоду приносять весняні морози. Причому невеликі, але тривалі (кілька годин) заморозки рослини переносять гірше, ніж короткочасні (до 1 год), але більш сильні.

Ставлення до світла. Для надземних органів рослин (листя, стебел, квіток) світло грає першорядну роль, адже вони містять хлорофіл і на світлі з діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) повітря, води і мінеральних речовин утворюють цукру, білки, вітаміни та інші необхідні для свого зростання речовини. Найважливіший період в житті рослин - поява сходів. У цей час потреба в світлі у них - найвища. При його недоліку рослини витягуються, накопичують мало хлорофілу і часто гинуть. Занадто загущені посіви неприпустимі. По відношенню до світла овочеві рослини поділяють на дуже вимогливі (кавуни, дині, гарбуза, перці, томати, овочева квасоля, горох, огірки); менш вимогливі (часник, цибуля, столовий буряк, морква, капуста); невимогливі (салат, шпинат, ревінь). Для нормального розвитку рослинам необхідна певна тривалість світлового дня. За цією ознакою їх відносять до трьох основних груп: +Рослини довгого дня (капуста, шпинат, салат, цибуля, морква, селера, горох та ін): для цвітіння і плодоношення цих культур необхідний світловий день тривалістю більше 13 ч. При короткому у них ростуть лише вегетативні органи, а генеративні не утворюються зовсім або формуються слабо. +Рослини короткого дня (перці, деякі сорти томатів, баклажани, кавуни, дині, гарбуз, кукурудза, квасоля): в умовах короткого дня (менше 12 год) раніше переходять до плодоношення і дають вищий урожай. +Рослини нейтрального дня (деякі сорти огірків і томатів). Ці культури однаково добре ростуть як при короткому, так і при довгому дні. Подовжуючи або скорочуючи світловий день, можна регулювати терміни цвітіння овочевих культур і в результаті отримувати хороший урожай.

Відношення до вологи. Овочеві рослини містять 70-95% води: вона необхідна для підтримки клітин в стані гарного тургору (наповнюваність). При нестачі води тургор послаблюється, і рослини в'януть. За допомогою води всередині рослин відбувається транспортування поживних елементів. Завдяки її випаровуванню, культури регулюють свою температуру. Найбільш вимогливі до вологості грунту огірки, салат, шпинат, капуста і редис. Коренева система у них розвинена слабо і знаходиться на невеликій глибині, а листя випаровують дуже багато води. Менш вологолюбні кавуни, дині, гарбуза, морква, буряк, горох, квасоля і кукурудза. Однак зайва волога витісняє з грунту повітря, негативно впливаючи на ріст і розвиток рослини. На грунтах перезволожених або з близьким стоянням грунтових вод овочеві культури погано розвиваються, а їх врожайність різко знижується.

Ставлення до повітря. З повітря рослини споживають диоксид вуглецю і кисень. В останньому листя і стебла недоліку не відчувають, але коріння, особливо на щільних грунтах, часто страждають від кисневого голодування. Діоксид вуглецю - єдине джерело вуглецевого живлення. Отже, зусилля городника повинні бути спрямовані на постійне забезпечення доступу повітря в грунт і підтримання достатньої кількості в ньому цього з'єднання. Для цього землю постійно містять в рихлому стані і вносять органічні добрива. Таким чином, для створення оптимальних умов для овочевих культур необхідно - за допомогою агротехнічних прийомів - прагнути змінити умови середовища, щоб наблизити їх до біологічно необхідних. Але культури і сорту все ж краще підбирати відповідно до кліматичних і грунтовими умовами ділянки.

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 120; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!