Завдання державної виконавчої служби України
У відповідності до статті 1 Закону України “Про державну виконавчу службу” державна виконавча служба України входить до системи органів Мін’юста і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби України є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Незважаючи на те, що стаття має назву “Завдання державної виконавчої служби”, вона містить в собі не тільки завдання, але й визначає організаційні моменти правового статусу дежавної виконавчої служби України, а також закріплює основні принципи виконання рішень, що складає основний зміст її діяльності.
Державна виконавча служба України входить до системи органів Мін’юста, а її структура визначена у статті 3 зазначеного Закону. Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою КМУ від 14 листопада 2006 р. № 1577, Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики. З цього випливає, що організація та практичне виконання рішень судів та інших органів є невід’ємною частиною державної правової політики. При цьому з огляду на те, що Мін’юст є органом виконавчої влади, діяльність ДВС представляє собою один із проявів практичної реалізації виконавчої влади.
|
|
Крім того, у частині 1 вищезазначеної статті закріплено основу функцію ДВС, а саме практичне виконання рішень різноманітних органів, що здійснюють правозастосування (судів, третейських судів та інших органів).
Включення ДВС у систему органів виконавчої влади і визначення її основної функції – виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), свідчить про те, що практична реалізація виконавчої влади полягає не тільки в організації виконання та практичному виконанні індивідуальних рішень правового характеру. Тим самим закладаються основи механізму втілення у життя волі держави, відображеної в рішеннях судів та інших органів.
Важливим моментом, відображеним у частині 1 вказаної статті, є вказівка на те, що ДВС здійснює виконання рішень відповідно до законів України. Це означає, що процедура і принципи виконання рішень мають бути визначені виключно на законодавчому рівні. Це положення також підкріплюється вимогою частини 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
|
|
У частині другій цієї статті сформульоване завдання ДВС і зафіксовані принципи його реалізації. Зокрема, виконання рішень має здійснюватися з дотриманням принципів законності, своєчасності, повноти, неупередженості і примусовості.
Принцип законності, в контексті основного завдання ДВС, полягає в тому, що виконанню органами ДВС підлягають тільки рішення, передбачені законом або, іншими словами, тільки ті, виконання яких віднесено законом до компетенції ДВС.
Принцип своєчасності виконання рішень полягає в тому, що рішення має бути виконане строго у термін, передбачений законом, або самим рішенням.
Принцип повноти виконання рішення полягає в тому, що рішення має бути виконане в повному обсязі, в точній відповідності з його змістом.
Примусовість виконання рішення означає, що його виконання здійснюється ДВС незалежно від бажання особи, відносно якої винесене це рішення, підкоряться йому чи ні.
Неупередженість виконання рішень полягає в тому, що державний виконавець у процесі иконання рішення має керуватись виключно вимогами закону та змістом виконуваного рішення буз урахування власного ставлення до особи, відносно якої винесене рішення, а також власної оцінки його доцільності та справедливості.
|
|
Правова основа діяльності державної виконавчої служби України
У відповідності до статті 2 Закону України “Про державну виконавчу службу” правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України “Про державну виконавчу службу”, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до цього ст. 2 встановлено коло нормативно-правових актів, які становлять правову основу діяльності ДВС. Виходячи із юридичної сили правових норм в ієрархії нормативно-правових актів ключове місце займає Конституція України, яка встановлює загальні засади функціонування органів державної влади та їх взаємовідносин з громадянами та іншими особами і служить основою для інших законів, що становлять правову основу діяльності ДВС.
Наступними за юридичною силою нормативно-правовими актами після Конституції України є закони. Правову основу діяльності ДВС складає також досить велика кількість законів, серед яких головне місце посідають закони “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження”.
|
|
Закон “Про державну виконавчу службу” визначає основи організації та діяльності ДВС, її завдання, правовий статус працівників органів ДВС та їх соціальний захист. Закон “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Якщо зазначені закони повністю присвяченні регулюванню діяльності ДВС, то ціла низка інших законів визначає окремі сторони їх діяльності або регламентує відносини, тим чи іншим чином пов’язані з діяльністю ДВС. Наприклад, Закон України “Про державну службу” визначає правовий статус працівників органів ДВС як державних службовців. У подібному контексті можна розглядати, зокрема, Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” частина 3 п.п. б) п. 18.5.1. ст. 18, згідно з якою у разі коли уповноважена платником податку особа заповнює декларацію за винагороду або зобов’язана здійснювати таке заповнення згідно з нормами цього пункту, то зобов’язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на державного виконавця, уповноваженого вживати заходів щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, об’явленого в установленому порядку банкрутом. Відповідно до частини 1. ст. 43 Закону України “Про іпотеку” (Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – N 38. – Ст.313.) прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення. Відповідно до ст. 308 Кодексу про адміністративні правопорушення України (Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р., введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР N 8074-10 від 07.12.84 // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР). – 1984. – Додаток до N 51. – Ст.1122.) (далі – КУпАП) у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу ДВС за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Окремо слід згадати ЦПК України та Господарський процесуальний кодекс України (Господарський процесуальний кодекс України, прийнятий 6 листопада 1991 р., введений в дію постановою ВР N 1799-XII. від 06.11.91. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – N 6. – Ст.56.) (далі – ГПК України). Зокрема, нормами глави 31-Г ЦПК України “Скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадової особи державної виконавчої служби” визначено порядок провадження по скаргах на дії або бездіяльність державного виконавця. У свою чергу, відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів можуть бути подані стягувачем, боржникам або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 103; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!