РОЗДІЛ 1. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЦТВА КУЛЬТУРИ



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Стан та перспективи виробництва культури............................

1.1. Аналіз технології вирощування культури………………………………

1.2. Валовий збір, товарність і канали реалізації продукції рослинництва……………………………………………………………………

Розділ 2. Грунтово-кліматичні умови господарства та їх продуктивні

можливості...................................................................................................

2.1. Кліматичні умови…………………………………………………………

2.2. Агрохімічна характеристика ґрунтів господарства…………………...

Розділ 3. Прогнозування і програмування врожаїв с.-г. культур........

3.1. Принципи програмування………………………………………………

3.2. Прогнозування врожайності за вмістом елементів живлення в

ґрунті, ДМУ за природною родючістю…………………………………….

3.3. Розрахунок ефективності використання кліматичних ресурсів…….

3.3.1. .Розрахунок потенційної урожайності, ефективність

використання ФАР…………………………………………………………..

3.3.2. Розрахунок ДМУ за ресурсами вологи. Ефективність

використання вологи………………………………………………………..

3.3.3. Розрахунок ДМУ за ресурсами тепла та за гідротермічним

потенціалом. Ефективність використання ресурсів тепла………………..

3.3.4. Ефективність використання ресурсів живлення……………………

Висновки…………………………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………………………

 

 

ВСТУП

Програмування врожаю сприяє оптимізації умов вирощування культури. Його завданням є теоретичне обгрунтування і практична реалізація можливого рівня використання сонячної енергії, ґрунтово-кліматичних ресурсів, генетичного потенціалу районованих і перспективних сортів з метою одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур з мінімальними матеріальними, грошовими і енергетичними затратами.

Основою програмування є ефективне використання сонячної енергії (ФАР), ресурсів тепла, вологи, вуглекислоти повітря, мінеральних речовин грунту та добрив, створення необхідних біологічних, агроекологічних, організаційно-господарських та енергетичних передумов одержання високих врожаїв з мінімальними витратами на одиницю продукції.

Планування - це 1 етап програмування, який враховує досягнення попередніх років, але не враховує всіх чинників формування врожаю.

Прогнозування врожаю – науково-обгрунтоване передбачення продуктивності культур на декілька років, виходячи з грунтово-кліматичних умов, рівня матеріально-технічної забезпеченості тощо.

Програмування врожайності має певну історію. Ще в 40-х роках відомий селекціонер Ф. М. Лорх опрацював програму вирощування картоплі і отримав 400 ц/га бульб в умовах нечорноземної зони Росії, а проф. В. С. Савіцький в Білоруській сільськогосподарській академії обгрунтував оптимальні показники структури стеблостою для забезпечення високого врожаю зернових. В той самий період групою українських учених під керівництвом акад. П. А. Власюка була розроблена і реалізована програма вирощування 500 ц/га цукрових буряків.

Відомий український учений і спеціаліст у галузі рослинництва проф. С. М. Бугай в 50-60-х роках уперше висунув і теоретично обгрунтував положення про сортову агротехніку вирощування польових культур, що є важливим аспектом програмування врожайності, дає змогу повніше використати їх біологічний потенціал.

Провідними теоретиками програмування врожайності польових культур є акад. І. С. Шатілов і проф. Μ. К. Каюмов, останній видав підручник і низку навчальних посібників з програмування врожайності.

Елементи програмування врожаю. І. С. Шатілов виділив 10 рядів елементів програмування, які назвав принципами. Основна суть їх така:

1) розрахувати потенційну врожайність (ПУ) за використанням ФАР посівами;

2) розрахувати дійсно можливу, або кліматично забезпечену, врожайність (ДМУ, КУ) за природними ресурсами вологи і тепла;

3) спланувати реальну господарську врожайність (РПУ) за ресурсами, які є в господарстві;

4) розрахувати для спрогнозованої врожайності площу листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал (ФП) та інші фітометричні показники;

5) всебічно проаналізувати закони землеробства й рослинництва і правильно використати їх в конкретних умовах програмування;

6) розрахувати норми добрив і розробити систему найефективнішого їх використання;

7) скласти баланс води та для умов зрошення розробити систему повного забезпечення посівів водою по періодах вегетації;

8) розробити систему агротехнічних заходів виходячи з вимог вирощуваного сорту;

9) розробити систему захисту посівів від шкідників, хвороб та бур'янів;

10) скласти картку вихідних даних та використати ЕОМ для визначення оптимального варіанта агротехнічного комплексу по досягненні запрограмованої врожайності за величиною і якістю.

 

РОЗДІЛ 1. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЦТВА КУЛЬТУРИ

1.1. Аналіз технології вирощування культури

Гірчиця яра біла (Sinapis alba L.) — цінна олійна культура. В її насінні міститься 30-40% олії, яка за своєю якістю не поступається соняшниковій. Вона використовується на харчові цілі, в консервній, хлібопекарській, кондитерській промисловості, а також на технічні цілі. Гірчиця біла характеризується швидким ростом вегетативної маси. Укісна стиглість настає через 30-38 днів. Урожайність зеленої маси може досягати 200-300ц/га.

Коренева система має здатність засвоювати поживні речовини з важкорозчинних форм калію та фосфору, тому може рости на низькородючих грунтах із слабокислою реакцією. Культура холодостійка, насіння проростає за температури 1…3°С, сходи у фазі розетки витримують короткочасні весняні заморозки до -7…9°С. Оптимальне вологозабезпечення — 350–450 мм за вегетаційний період. Завдяки раннім строкам висівання гірчиці, вона найбільш ефективно використовує осінньо-зимові запаси вологи. Найкращими попередниками для гірчиці білої є зернові, зернобобові та пропашні культури, чистий і зайнятий пар. Не рекомендується сіяти після соняшнику, проса та культур родини капустяних (ріпак, суріпиця, гірчиця та ін).

В господарстві вирощується два сорти ярої гірчиці:

Сорт «Талісман» - рекомендований для вирощування в Степовій, Лісостеповій та Поліській зонах. Сорт Талісман занесений до Реєстру сортів рослин України з 2000 р. Тривалість вегетаційного періоду – 80-85 днів. Висота рослин – від 80 до 120 см (залежно від умов вирощування). Стебло гіллясте, вкрите жорсткими волосинами (як плоди і листя). Забарвлення стебла варіюється від світло-зеленого до антоціанового. Суцвіття верхівкове, багатоквіткове. Квітки лимонно-жовтого кольору, тичинки майже не виступають з віночка. Плід – стрючок, 2-4 см завдовжки, закінчується мечовидним широким носиком, вкритий волосками. Насіння кулясте (4-10 шт.), діаметр – 1,5-2,0 мм, кремово-білого кольору. Маса 1000 шт. насіння – 4-6 м, олійність – 28,4%. Урожайність насіння – 1,8-2,5 т/га.

Сорт «Кароліна» - Оригінатор Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, в Реєстрі сортів з 1994 р. для Полісся, Лісостепу і Степу. Рекомендується для використання як кормова, технічна та сидеральна культура. Сорт середньо-пізньо-стиглий. Підвищена кормова та насіннєва продуктивність, якість зеленої маси. Характеризується подовженим періодом використання на кормові цілі та високою посухостійкістю. Вегетаційний період до укісної стиглості – 40-45 днів, до збирання насіння – 85-95 днів. Урожай сухої речовини – 5,5 – 6,5 т/га, насіння – 1,5-2,3 т/га. Вміст в сухій речовині сирого протеїну – 17-19 %, клітковини – 21,5 %.

Яру гірчицю в сівозміні розміщували тільки після зернових попередників, а саме озимої пшениці (яка займала пар в попередньому році)

Сиситема обробітоку грунту була спрямована на накопичення вологи в ньому і наведена в табл. 1.1

Система застосування добрив

Гірчиця біла вимоглива до наявності в ґрунті поживних речовин. Тому N-P-K вносили під основний обробіток ґрунту, потім одночасно с посівом вносили Амофос (12:52)

А саме, під зяблеву оранку вносили N45–60 P45–60 К45–60. При сівбі в рядки вносили азотно-фосфорне добриво (Амофос) в нормі 50кг/га, яке підвищуює урожайність насіння та вихід олії на 20–22%.

Підживлення - робили два підживлення: перше — по сходах (N15) а друге - у фазі розетки-стеблування (N30).

Позакореневе підживлення - вносили гумат калію (1,0 л/ га) який сприяє перенесенню рослинами стресових умов довкілля (посуха і високі температури).

Система захисту від шкідливих організмів

Для захисту проростків і сходів від шкідників (хрестоцвітих блішок, тля, капустяного прихованохоботника і т.д.) насіння перед висівом протруюювали, використовуючи системний препарат «Круізер» (4,0 л/т) , який дає можливість захистити посіви на 20–30 днів від пошкодження шкідниками.

У період цвітіння - утворення стручків посівам гірчиці білої може завдати шкоди багато шкідників, особливо якщо рік сприятливий для їх розмноження. У цьому випадку слід своєчасно використовувати інсектициди, в нашому випадку це був «Канонір Дуо» (100г/га).

Окремо рослинам протягом вегетації можуть завдавати шкоди всеїдні листогризучі шкідники та гусениці совок - тому доцільно застосовувати препарати системної дії.

Таблиця 1.1

                            Система обробітку грунту

Технологічна операція Вид машини, агрегату Строк проведення
Лущення стерні на глибину 6-8см ХТЗ-243 К; АГД-3,5 Після збирання попередника
Оранка плугом с передплужником на глибину 22-26 см ХТЗ-233 К; ПЛН-5-35 Кінець серпня-вересень
Боронування середніми боронами МТЗ-82.1; БЗСС-1,0 З настанням фізіологічної стиглості грунту
Передпосівна культивація на глибину 3-5 см з одночасним боронуванням МТЗ-82.1; КПС-4,2 Безпосередньо перед посівом

 

Отже, технологія вирощування ярої гірчиці в ФГ «Дяченко» підтримується на високому рівні, всі технологічні операції виконуються вчасно і без економії коштів.

1.2. Валовий збір, товарність і канали реалізації продукції рослинництва

Однією з основних складових успіху діяльності підприємства є реалізація продукції. Але в даний час управління збутом є найбільш слабкою ланкою в системі функціонування сільськогосподарських організацій, що тягне за собою значні втрати виробленої продукції і доходів. Проблеми, пов'язані з реалізацією сільськогосподарської продукції, породжені безліччю причин: недосконалістю існуючого ціноутворення, слабо розвиненою інфраструктурою ринку, руйнуванням зв'язків між виробниками і споживачами, недоліком необхідної інформації про стан ринку, недостатнім рівнем державної підтримки вітчизняних товаровиробників.

Головним завданням системи управління збутом сільськогосподарського підприємства повинна стати реалізація економічного інтересу виробника в отриманні прибутку на основі задоволення попиту переважно цільових споживачів.

Завершальною стадією процесу кругообігу коштів підприємства є реалізація продукції (робіт, послуг), в результаті чого готові вироби (роботи, послуги) перетворюються на гроші.

Реалізація - основний об'ємний показник діяльності підприємства. Процесом реалізації є сукупність господарських операцій, пов'язаних зі збутом і продажем продукції. Планування процесу реалізації починається з забезпечення підприємства замовленнями. На їх основі складається план по номенклатурі, що є підставою організації виробничого випуску відповідних видів продукції. Замовлення узгоджуються з замовниками продукції і постачальниками матеріалів. З покупцями укладаються договори, в яких вказується асортимент, терміни відвантаження, кількість і якість продукції, ціна, форма розрахунків.

Реалізація продукції по різних каналах для конкретного сільськогосподарського підприємства є складною проблемою як в організаційному, так і в економічному аспектах.

Під каналами реалізації продукції увазі сукупність організацій та осіб, які виступають як посередники чи учасники збуту, беруть на себе або передають іншим особам право власності на той чи інший товар

Канали реалізації можуть бути прямі і непрямі:

Прямі канали руху товару припускають переміщення товарів безпосередньо від виробника до споживача, минаючи незалежних посередників. По прямих каналах може реалізуватися продукція через власні магазини, намети або ларьки. Таким способом реалізується також продукція сільського господарства місцевому населенню за готівку через касу підприємства.

Непрямі канали реалізації пов'язані з використанням незалежних посередників, які купують продукцію у товаровиробників і поставляють її споживачам. У якості посередників можуть бути державні організації, споживча кооперація, торгівля і промислові підприємства. Основними каналами реалізації сільськогосподарської продукції в сучасних умовах є: продаж державі у федеральний і регіональний фонди, вільна реалізація на розсуд підприємства.

Фактори, які визначають ціну основної продукції

На практиці визначення цін залежить від багатьох факторів. Виділяють три групи основних факторів: попит, витрати, конкуренція.

Фактори витрат:

Фірма, яка прийняла за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, буде встановлювати ціни, виходячи з витрат плюс процент прибутку.

Такий підхід звичайно застосовують стосовно товарів виробничого призначення, котрі не мають особливих відмін від своїх аналогів в очах покупця.

Фактори попиту:

Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: більш високі ціни призначаються тоді і там, де спостерігається підвищений попит, а низькі ціни — тоді і там, де попит слабий, навіть якщо вартість одиниці товару в обох випадках однакова.

Фактори конкуренції:

Найкращим прикладом ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, можуть бути біржеві ціни на пшеницю, чай, каву і т.п., де відомі світові ринкові ціни, котрі і диктують певний рівень цін. Ці ціни встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців. Для кожного продавця призначення ціни вище встановленого рівня може стати причиною катастрофічного зменшення замовлень, а продаж товарів за ціною нижчою від встановленого рівня приведе до невиправданого зменшення прибутків.

Головне в ціноутворенні, орієнтованому на конкурентів, врахувати кількість фірм, що виготовляють аналогічні продукти, інші поставки товарів на ринок, а також ціни на цю продукцію.

Товарність і канали реалізації продукції наведено в табл. 1.2

Таблиця 1.2

Товарність і канали реалізації продукції (гірчиця)

(фактичні показники за останні 2 роки)

 

Роки

Валовий збір, т

Товарне зерно, т

 

Відходи, т

Реалізація

Канали

Вартість тис. грн./т
 

2016

95

89,5 5,5 Непрямі

15

2017

99

92 7 Непрямі

18

                   

 

 

                                                                                                  

РОЗДІЛ 2. ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ГОСПОДАРСТВА ТА ЇХ ПРОДУКТИВНІ МОЖЛИВОСТІ

2.1. Кліматичні умови

Місцевість, де знаходиться фермерське господарство «Дяченко», розташована в степовій зоні півдня України в помірно-континентальному кліматичному поясі з м’якою зимою та жарким літом. Середньорічна температура становить +14,5 градусів( січня - 2,1 град., липня - +30,0 ). Абсолютний мінімум - -26,3 град., максимум - +40,7 град.

Клімат обумовлений його розташуванням у степовій зоні помірного поясу. Тривалість безморозного періоду в середньому 195-225 днів на рік. За сильного вітру часом навіть узимку виникають пилові бурі. Середньорічна кількість опадів від 300 до 420 мм.

Середні дані за 2017 рік по каховській метеостанції наведено в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Кліматичні умови

 

 

Місяць

 

Декада

Метеорологічний елемент

Сума температур

 

 

ГТК

опади, мм

Середньо місячна температур а, °С

Відноснавологістьповітря , %

 

>5°С

 

>10°С

 

Січень

1

8

 

-2,7

 

73

0

0

 

0,61

2

10

0

0

3

14

0

0

Сума

32

0

0

 

Лютий

1

0

 

-1,7

 

78

0

0

 

0,69

2

10

0

0

3

17

0

0

Сума

27

0

0

 

Березень

1

20

 

2,1

 

82

0

0

 

0,63

2

0

0

0

3

18

47

0

Сума

38

47

0

 

Квітень

1

16

 

9,7

 

80

67

0

 

0,74

2

20

72

70

3

3

89

85

Сума

39

228

155

 

Травень

1

10

 

15,9

 

71

122

163

 

0,65

2

20

150

144

3

8

198

204

Сума

38

470

511

 

Червень

1

30

 

20,1

 

62

228

232

 

0,59

2

6

268

245

3

0

301

278

Сума

36

797

755

 

Липень

1

0

 

22,5

 

47

335

299

 

0,55

2

12

389

302

3

10

402

310

Сума

22

1126

911

 

Серпень

1

0

21,9

 

41

379

257

 

0,52

2

0

330

238

3

21

298

244

Сума

21

1007

739

 

Вересень

1

15

 

16,8

 

53

238

102

 

0,66

2

8

190

90

3

0

112

25

Сума

23

540

217

 

 

Жовтень

1

10

 

10,4

 

59

90

30

 

0,70

2

6

62

12

3

4

48

0

Сума

20

200

42

 

 

Листопад

1

18

 

4,4

 

76

34

0

 

0,67

2

5

22

0

3

8

11

0

Сума

31

67

0

 

Грудень

1

12

 

0,5

 

84

0

0

 

0,56

2

15

0

0

3

9

0

0

Сума

36

0

0

За рік  

363/30,25

119,9/9,99=10

728/60,6

4482

 

3330

7,57/0,63
                                                         

 

      Отже, виходячи з даних що наведено в таблиці, можна зробити висновок, що кліматичні умови що склалися на території господарства є не дуже сприятливими для нормального введення сільського господарства, тому що кількість опадів, які випадають за рік не достатньо для більшості розвитку с-г культур, це можна спостерігати за показником ГТК Селянінова. Також часто бувають засухи і пилові бурі, які і впливають на те, що фактична врожайність значною мірою відрізняється від запланованої.

2.2. Агрохімічна характеристика ґрунтів господарства

Основним видом грунту який поширений в господарсві є темно каштанові  грунти, вони займають 97% . Ці грунти сформувалися під сухими степовими ділянками з бідною рослинністю при недостатньому зволоженні. Відрізняються не великим (від 2,7 до 3,3 %) вмістом гумусу, нейтральною реакцією (іноді лужною) і порівняно не великою товщиною шару - до півметра. Також вони характеризуються важким гранулометричним складом. Грунтотворною породою для даної території є лес, що є одною із найцінніших материнських порід. Такі грунти, для успішного вирощування сільгоспкультур потребують додаткового зволоження.

Основна агрохімічна характеристика грунтів господарства наведена в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Агрохімічна характеристика грунту

№ поля

Тип ґрунту

Бонітет (бал)

Показники

Глибина розрахункового шару, см

Вміст гумусу, %

рН сольове

Об'ємна маса, г/см3

Вміст елемента живлення, мг/100 г грунту

N

P2O5

K2O

1

Темно-каштан-ові

62

25

2,7 7,2 1,21 9,8

8,1

8,7

2

Темно-каштан-ові

60

25

2,9 7,1 1,30 9,9

8,0

9,1

3

Темно-каштан-ові

64

25

3,2 7,0 1,12 13,3

8,8

10,2

4

Темно-каштан-ові

65

25

3,2 7,2 1,16 14,4

9,0

10,9

5

Темно-каштан-ові

63

25

3,0 7,3 1,18 12,6

8,1

9,7
                                 

Отже, з даних які наведено в таблиці 2.2, можна зробити висновок, що грунти господарства є досить родючими і підходять для вирощування майже всіх сільськогосподарських рослин. За вмістом гумусу - всі поля знаходяться майже на однаковому рівні – тобто немає строкатості за родючістю, теж саме можна сказати і за вміст елементів живлення – це пояснюється тим, що всі поля однаково удобрюють, і слідкують за вмістом елементів живлення в них. Але, для успішного вирощування сільгоспкультур і отримання добрих врожаїв, такі грнути потребують додаткового зволоження.


Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 130; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!