Система управління структурою капіталу
Управління капіталом відноситься до фундаментальних основ бізнесу. Управління капіталом – це система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням з різноманітних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у різних видах господарської діяльності підприємства. Тобто, управління капіталом – це вплив суб’єкта ринку (тобто підприємства) на об’єкт управління (тобто капітал) з метою ефективного та оптимального використання цього об’єкта для ведення господарської діяльності суб’єкта.
Ефективність діяльності значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом. Управління капіталом суб’єктів господарювання тісно пов’язане із прийняттям управлінських рішень, оскільки його величина та динаміка є важливими критеріями для встановлення їх оптимальності. Капітал завжди є необхідним атрибутом діяльності – від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Своєю чергою, управління капіталом передбачає вплив на його обсяг і структуру, а також джерела формування з метою підвищення ефективності його використання. Налагоджений механізм управління капіталом передбачає: чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді; удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їх аналізу і впровадження; розроблення методики оперативного управління високоліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом; використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування; орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу на процес управління капіталом .
|
|
|
Управління капіталом належить до основних завдань фінансового менеджера на будь-якому підприємстві, оскільки обсяг, структура та вартість капіталу суттєво впливають на основні показники фінансово-господарської діяльності даного підприємства та в цілому на ефективність його діяльності.
Управління капіталом підприємства, як і весь процес управління, в залежності від термінів має два напрями: стратегію і тактику управління, що тісно пов’язані між собою.
В залежності від бажання підприємця отримувати відповідний рівень доходу, базові стратегії управління капіталом підприємства поділяються на види:
- консервативна, що має на меті дохідності вище, ніж за банківськими депозитами за значно меншими ризиками, ніж на ринку акцій;
|
|
|
- збалансована, що має на меті отримання середньоринкової дохідності за найбільш ліквідними акціями, але з меншим ризиком;
- індексна, що має на меті інвестиційний дохід з портфеля цінних паперів, сформованого на основі індексу.
Структурність капіталу підприємства пояснюється сукупністю його компонентів та зв’язками між ними, що мають стійкий характер та визначають внутрішню будову та організацію капіталу як цілісної системи. При дослідженні структура капіталу підприємства виступає як спосіб описання його організації, дозволяє виявити й показати зв’язки та функції, які він виконує. Ієрархічність капіталу підприємства виражається у тому, що кожен його компонент можна розглядати як систему (підсистему) більш широкої глобальної системи.
Налагоджений механізм управління капіталом передбачає :
– чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді;
– удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їхнього аналізу і запровадження;
|
|
|
– розроблення методики оперативного управління високоліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом;
– використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування.
В умовах ринкової економіки одним з важливих питань для керівників підприємств є формування організаційно - економічного механізму управління капіталом.
Під організаційно - економічним механізмом управління капіталом підприємства розуміють систему взаємозалежних організаційно - економічних елементів (принципів, методів управління, організаційних форм, норм і нормативів), а також спеціальних функцій управління, спрямованих на досягнення цілей, пов’язаних із забезпеченням постійного відтворення капіталу на основі встановлення оптимальних параметрів його обсягу і структури, ефективного використання та організації обороту.
Основні задачі, які можна вирішувати за допомогою організаційно-економічного механізму управління капіталом:
- формування системи параметрів управління капіталом та відповідність цієї системи умовам, в яких вона буде функціонувати;
- забезпечення ефективного функціонування капіталу;
|
|
|
- створення нормативної бази управління капіталом з метою обґрунтування управлінських рішень, що приймаються;
- реалізація стимулів, спрямованих на ефективне використання і відтворення капіталу;
- раціональне використання усіх видів капіталу тощо.
Організаційно-економічний механізм управління капіталом підприємства складається з таких елементів: суб’єкти та об’єкти управління; послідовність етапів впровадження та використання системи управління капіталом підприємства; функції управління капіталом підприємства; сукупність принципів та методів, які забезпечують ефективне управління капіталом підприємства. Алгоритм реалізації організаційно-економічного механізму управління капіталом підприємства наведено на рисунку 1.1.
Використання запропонованого алгоритму реалізації організаційно-економічного механізму управління капіталом створить основу для забезпечення високих темпів нарощування ресурсного потенціалу підприємства, дозволить підприємству в повному обсязі реалізувати його цілі та задачі, зокрема щодо ефективного використання та відтворення капіталу підприємства.
| Постановка конкретних задач щодо управління капіталом на даному етапі розвитку підприємства |
| Визначення суб'єктів управління та напрямків впливу на капітал підприємства |
| Коригування заходів |
| Обґрунтування методів управління капіталом підприємства |
| Визначення функцій управління капіталом підприємства |
| Встановлення нормативів та правил формування та використання капіталу підприємства |
| Контроль, аналіз і оцінка результатів |
| Впровадження розроблених заходів |
| Розробка заходів щодо формування достатнього рівня, забезпечення ефективності використання та відтворення капіталу підприємства |
| Формулювання основної мети управління капіталом |
| Формування принципів управління капіталом підприємства |
| Ні |
| Так |
| Задачі щодо управління капіталом на даному етапі розвитку підприємства |
Рис. 1.1 Алгоритм реалізації організаційно-економічного механізму управління капіталом підприємства.
Управління структурою капіталу підприємства зводиться до двох основних напрямів: встановлення оптимальних для підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу та забезпечення залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення оптимальних пропорцій його структури.
До складу системи управління капіталом входять два процеси: процес формування власного та позикового капіталу та процес оптимізації структури капіталу. Кожна з цих складових має певний перелік необхідних дій (рис. 1.2).
| Система управління капіталом підприємства |
| Процес формування капіталу |
| 1. Аналіз структури капіталу за минулі роки. 2. Визначення обсягу капіталу, необхідного у майбутньому періоді. 3. Оцінка вартості необхідної величини капіталу з урахуванням джерел його залучення. 4. Визначення форм та термінів залучення позикового капіталу. 5. Формування необхідного обсягу капіталу за рахунок різних джерел фінансування. |
| Процес оптимізації структури капіталу |
| 1 етап – підготовчий - прийняття рішення щодо оптимізації структури капіталу; - встановлення цілей та завдань процесу оптимізації; - формування інформаційної бази процесу. |
| 2 етап – аналіз - оцінка стану та використання капіталу в попередніх періодах; - визначення основних факторів, що впливають на обсяг, структуру, використання капіталу. |
| 3 етап – оптимізація - встановлення оптимального обсягу власного та позикового капіталу; - оптимізація структури капіталу за обраним критерієм. |
| 4 етап – заключний - оцінка ступеня відповідності проведеної оптимізації поставленим цілям і завданням; - моніторинг результатів оптимізації, здійснення коригуючи заходів. |
Рис. 1.2 Система управління капіталом підприємства.
Складові процесу формування капіталу включають у себе аналіз структури капіталу суб’єкта господарювання за минулі періоди, визначення обсягу капіталу, необхідного підприємству для здійснення фінансово-господарської діяльності у майбутньому періоді, оцінка вартості необхідної величини капіталу з урахуванням джерел його залучення, визначення форм та термінів залучення позикового капіталу та формування необхідного обсягу позикових коштів за рахунок різних умов їхнього залучення.
Формування структури капіталу підприємства у вигляді необхідних обсягів власних та позикових коштів визначає необхідність проведення процесу її оптимізації. Здійснюючи процеси оптимізації капіталу підприємства, виділяється декілька основних етапів:
1 етап – прийняття рішення щодо необхідності оптимізації капіталу, встановлення її мети та завдання, здійснення формування інформаційної бази;
2 етап – здійснення аналітичних процедур щодо оцінювання стану та ефективності використання капіталу;
3 етап – здійснення заходів з оптимізації капіталу за обраним критерієм як за його обсягом, так і за структурою;
4 етап – перевірка структури капіталу на оптимальність.
На сьогодні не існує єдиного оптимального підходу визначення співвідношення структурних елементів капіталу для різних підприємств. Тому виникає потреба у процесі оптимізації структури капіталу дослідження питання порядку встановлення цільової структури капіталу підприємства з урахуванням економічного середовища, сфери і галузі діяльності. Здійснюючи процес оптимізації структури капіталу, варто враховувати вплив безлічі як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.
До внутрішніх чинників можна віднести:
1. Рівень та динаміку прибутковості підприємства. Більш високий та стійкий рівень прибутковості підприємства дає змогу використовувати більше власних внутрішніх фінансових ресурсів, з одного боку, а з іншого – дає змогу знайти зацікавлених інвесторів;
2. Масштаби та темпи зростання обсягів продажу. Зростання обсягів продажу стимулює процес залучення як власних внутрішніх джерел капіталу, так і зовнішніх;
3. Напрям виробничо-господарської діяльності. Виробничу діяльність промисловості та в аграрному секторі економіки орієнтована на переважання власного капіталу, а в торговельній сфері, будівельному бізнесі – доцільна на залучення зовнішніх джерел фінансування;
4. Структура активів підприємства. Наявність високоліквідних активів дає змогу підприємствам залучати зовнішні джерела фінансування.
5. Необхідність істотного розширення розмірів бізнесу або реалізації масштабного інвестиційного проекту. Для цих цілей залучають фінансові ресурси, які не можуть бути отримані за рахунок власних джерел.
До зовнішніх чинників, що впливають на оптимізацію структури капіталу, можна віднести:
1. Податкову політику у країні. Ця політика позначається на використанні як власних, так і залучених джерел формування капіталу;
2. Стан фондового ринку. За розвиненості фондового ринку, доступності вільних фінансових ресурсів на ньому, у підприємств з'являється більше можливостей формування оптимальної структури капіталу;
3. Загрозу банкрутства. За загрози банкротства підприємство має віддавати перевагу власним внутрішнім джерелам формування капіталу.
Формування оптимальної структури фінансового капіталу потрібно здійснювати окремо на підприємствах різних форм власності, різного організаційно-правового статусу з урахуванням галузевої належності, розмірів і виробничої структури. Процес оптимізації структури капіталу здійснюється за такого схемою (рис. 1.3).
Процес формування оптимальної структури капіталу підприємства з врахуванням зазначених факторів здійснюється за наступними критеріями:
1) максимізація рівня рентабельності власного капіталу, яка передбачає використання механізму фінансового левериджу. Фінансовий леверидж - це використання підприємством позикового капіталу, яке впливає на зміну доходності власного капіталу і дає йому можливість одержати додатковий прибуток на власний капітал. Показник, який відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається ефектом фінансового левериджу.
| -Максимізація чистого прибутку; -Максимізація ринкової вартості підприємства; - Мінімізація середньозваженої вартості капіталу |
| -Забезпечення достатньої фінансової стійкості підприємства; -Забезпечення високої кредитоспроможності підприємства підприємства; -Нормалізація фінансового стану |
| Аналіз поточного стану капіталу підприємства, прогнозування можливої потреби в капіталі |
| -Забезпечення оптимальності фінансової структури капіталу з позиції мінімізації загальної його вартості; -Забезпечення оптимальності фінансової структури капіталу з позиції достатньої фінансової стійкості підприємства |
| Визначення спрямованості оптимізації структури капіталу |
| -Забезпечення оптимальності фінансової структури капіталу з позиції високої кредитоспроможності підприємства; - Забезпечення оптимальної фінансової структури капіталу з позиції підвищення його ринкової вартості |
| -Леверидж, метод «мертвої точки»;; -Метод «ризик-дохідність» |
| Вибір методу оптимізації |
| -Нормативно-коефіцієнтний; -Мінімізація СЗВК |
| Оптимізація за строковістю |
| Оптимізація за достатністю |
| Оптимізація за вартістю |
| Розрахунок оптимальної структури капіталу |
| Коригування оптимальної, визначення цільової структури капіталу |
| Порівняння витрат з вигодами від оптимізації |
| Складання плану-графіка оптимізації капіталу |
| План фінансування |
| План рекапіталізації |
Рис. 1.3 Схема оптимізації структури капіталу підприємства [32]
Розрахунок ефекту фінансового лівериджу можна проводити за формулою:
ЕФЛ = (1 – Сн) х (ЕР – СРСВ) х (ПК / ВК) (1.1)
де Сн – ставка податку на прибуток;
ЕР - коефіцієнт валової рентабельності активів (економічна рентабельність), %;
СРСВ – вартість позикового капіталу (середня процентна ставка за користування позиковим капіталом), %;
ПК – обсяг використаного позикового капіталу;
ВК – обсяг власного капіталу підприємства.
Економісти вважають, що ефект фінансового важеля повинен дорівнювати в середньому половині рівня економічної рентабельності активів, лише за таких умов підприємство буде спроможне компенсувати податкові вилучення й забезпечити власним коштам гідну віддачу .
2) мінімізація вартості капіталу, заснована на попередній оцінці вартості власного і залученого капіталу та багатоваріантних розрахунках середньозваженої вартості капіталу;
3) мінімізація рівня фінансових ризиків, пов’язана з процессом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства. З цією метою всі активи поділяють на три групи:
а) необоротні активи;
б) постійна частина оборотних активів – це незмінна їх частина, яка не залежить від змін обсягу діяльності і не пов’язана з формуванням запасів сезонного зберігання, довгострокового забезпечення і розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення поточної операційної діяльності;
в) змінна частина оборотних активів – варіююча частина оборотних активів, яка пов’язана із збільшенням обсягу випуску продукції відповідно до сезону, необхідністю формування товарних запасів сезонного зберігання, довгострокового завезення і цільового призначення.
Отже, ефективність діяльності підприємства значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління структурою капіталу, оскільки необхідний обсяг фінансових ресурсів є важливою умовою сталого економічного зростання. Під час розроблення загальної системи управління підприємством необхідно вибрати таку структуру капіталу, яка дасть змогу знизити до мінімуму середньозважену вартість капіталу, забезпечуючи при цьому достатній рівень ділової активності підприємства.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!