Іноземні джерела фінансування інвестиційної діяльності
За недоступності банківського кредиту для вітчизняних підприємств, неспроможності держави бути інвестором, при наявності величезного відпливу вільних коштів за кордон особливої ваги набувають іноземні інвестиції. Магістральний шлях збільшення сукупного попиту – нарощування обсягів та удосконалення організації виробництва. Воно є не лише джерелом пропонування товарів і послуг, а й ринком збуту для постачальників засобів виробництва, а також продавців предметів споживання та послуг, що купуються підприємцями і працівниками даного підприємства.
Створення за допомогою іноземних інвестицій успішно працюючих підприємств могло б розширити сукупну місткість ринку товарів, послуг, робочої сили і за рахунок цього сприяти відродженню економіки. Шляхом купівлі акцій і підприємств іноземні інвестори спроможні забезпечити стартовим капіталом виробництва з потужностями, що простоюють. Іноземні інвестиції могли б стати важливим чинником економічного зростання в Україні, проте не сприяють цьому їх недостатній обсяг і, як наслідок, дуже мала частка їх серед засобів, залучених для відродження виробництва. За оцінками експертів, річна інвестиційна потреба в прямих іноземних інвестиціях перевищує 4 млрд дол США. Як видно з рис. 21, Україна тільки на шляху до досягнення необхідного.
Іноземні інвестиції потрібні не лише як допомога для виходу вітчизняної економіки з кризи, а й як одне з найважливіших джерел іноземної валюти. Найбільшу частину її надходження забезпечує експорт товарів і послуг. Хоча роль зарубіжних інвесторів як постачальників іноземної валюти не така вагома (доходи від товарного експорту перевищують загальний обсяг іноземних інвестицій в українську економіку), імпорт капіталу – це набагато більш вигідний для приймаючої сторони спосіб одержання іноземної валюти, ніж експорт товарів і послуг. Справа в тому, що при експорті товарів і послуг країна, з одного боку, приймає іноземну валюту, з другого – в обмін на неї відразу віддає за кордон певні цінності на суму, що дорівнює купівельній спроможності одержаної валюти. У випадку імпорту капіталу країна приймає іноземну валюту, але нічого натомість відразу не віддає. Саме така особливість іноземних інвестицій дала змогу багатьом країнам, що розвиваються, з обмеженими виробничими та експортними можливостями піднести економіку на основі закупівлі на світовому ринку значних обсягів сучасних засобів виробництва за рахунок інвестованого зарубіжного капіталу і перетворитися на нові індустріальні держави.
|
|
|
Залучення іноземних інвестицій – найбільш реальний ресурс у перехідній економіці східноєвропейських країн. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) залишаються основним джерелом фінансування капіталовкладень, а також дефіциту поточного рахунка платіжного балансу цих країн. Велика їх роль у забезпеченні економічного зростання країн Центральної і Східної Європи, в передачі західної технології, ноу–хау і передового досвіду.
|
|
|
Лідерами в залученні іноземних інвестицій є Польща, Угорщина і Чехія, на які стабільно припадає близько половини іноземного капіталу, що надходить в країни Центральної та Східної Європи. Припливу ПІІ в ці країни сприяють відносно сприятливі інвестиційні рейтинги великих міжнародних агенцій (Moody's, Standart and Poor's, Fitch–IBCZ та ін.), які свідчать про політичну та економічну стабільність країни, а також їх сприятливий інвестиційний клімат. Так, на підставі багатоаспектного аналізу економіки, проведеного Fitch–IBCZ, перші три країни в 2000 р. одержали оцінку ВВВ (рис. 22).
Без сумніву, існує деяка залежність між темпами економічного зростання і припливом ШІ в країну. Однак характер цього зв'язку не такий вже й однозначний. З одного боку, зростання може бути прискорене значними вливаннями іноземного капіталу, що приносить із собою нові технології та потужності, управлінський досвід, а також забезпечує вихід на світовий ринок. З другого – іноземні інвестиції спрямовуються насамперед у країни, що вже досягли найбільших успіхів у формуванні засад ринкової економіки і перебувають на виході на траєкторію сталого економічного зростання.
|
|
|
Варто мати на увазі, що жодна країна з перехідною економікою не в змозі вийти з економічної кризи без залучення іноземних інвестицій. Вони несуть із собою не тільки капітали, а й сучасні технології й організаційні методи, досвід управління, вихід на світові ринки капіталу і сприяють інтеграції національної економіки у світову економіку, виступають джерелом відносної стабільності в потоках капіталу, який спрямовується в країни, що розвиваються.
Іноземні інвестиції зумовлюють характер інвестиційних процесів в економіці, активізують напрями і шляхи економічного зростання. В остаточному підсумку іноземні інвестиції створюють додатковий потенціал внутрішньої інвестиційної діяльності.
Якщо брати походження інвестицій, то Сполучені Штати Америки залишаються домінуючим іноземним інвестором (18% сукупного доходу ШІ), за ними йдуть Нідерланди – 9%, Російська Федерація – 9%, Німеччина – 7% та Велика Британія – 7%.
|
|
|
Що стосується правового режиму іноземних інвестицій, то до нього входять як національно–правовий, так і міжнародно–правовий аспекти, і полягає він ось у чому.
По–перше, правовий режим прямих іноземних інвестицій визначається насамперед внутрішнім законодавством країни, що залучає інвестиції. Воно ж викликає особливий інтерес інвесторів, оскільки торкається найважливішого для них питання – пільгових умов інвестування та державних гарантій захисту іноземних інвестицій.
По–друге, правове регулювання залучення ПІІ здійснюється не тільки основним Законом України "Про режим іноземного інвестування", який визначає правовий статус іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями, а й положеннями низки інших законів і підзаконних нормативних актів у галузі інвестиційної діяльності, приватизації, оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності, підприємництва, валютного регулювання тощо. При цьому актуальності набуває їх спрямованість. Важливо, щоб їх зміст сприяв формуванню системи недискримінаційних правових умов для всіх інвесторів, включаючи ширший захист інвестицій.
По–третє, залучення ПІІ регулюється не тільки законодавством тієї або іншої країни, а й міжнародними угодами між державами. Тому важлива узгодженість останніх із національним законодавством. Україна підписала багато двосторонніх інвестиційних угод (усього 676, із них 43 – чинні), зокрема кілька угод з країнами – членами ОЄСР. Двосторонні угоди, що мають вищу силу, ніж закон України про іноземні інвестиції, і тому мають вищу силу над ним у разі конфлікту, в більшості випадків відповідають міжнародним стандартам. До того ж Україна підписала кілька багатосторонніх угод щодо іноземних інвестицій, таких як Конвенція ICSID 1965 p., Енергетична Хартія 1994 р. та Угода про співпрацю і партнерство з Європейським Союзом, що вимагає від неї певних зобов'язань, які мають бути законодавчо виражені.
По–четверте, досвід світового інвестиційного ринку свідчить, що найважливішими факторами втрати інвестиційної привабливості є непослідовність, нестабільність правових норм, що значною мірою пов'язано зі змінами курсу економічної політики держави.
Характеризуючи стан правового регулювання іноземних інвестицій в Україні на початку XXI ст., більшість українських спеціалістів оцінюють його як незадовільний. Незважаючи на прориви в окремих ланках, законодавство в цілому не завершене, що потребує кардинального доопрацювання. Уявляється досить актуальним проведення нової інвестиційної політики, яка забезпечила б потужний імпульс ефективному використанню прямих іноземних інвестицій.
Щоб підтримати певні позитивні зрушення в економіці України, ОЕСР та інші міжнародні донори вийшли з багатьма стратегічними рекомендаціям, спрямованими на поліпшення ділового інвестиційного клімату в цілому.
Виходячи з інвестиційної стратегії ОЕСР, владним структурам України рекомендовано такий сценарій дій:
♦ переорієнтувати урядове адміністрування на управління економікою з метою формування стратегічних засад, що сприяють розвитку приватного сектора;
♦ розвивати прозорий, прогнозований та стабільний процес приватизації за індивідуальними приватизаційними планами й гарантувати незалежність тендерної комісії;
♦ позбутися непрозорих і спотворених схем заохочення інвестицій;
♦ відкрити шлях міжнародному арбітражу для вирішення спорів законом про іноземні інвестиції та запровадити апеляційні суди для економічних спорів;
♦ привести у відповідність із міжнародними стандартами українські правила бухгалтерського обліку та аудиту, особливо для компаній і фінансових установ, акції яких виставлено на фондові біржі, для того щоб уникнути подвійної бухгалтерії та супутніх видатків, спростити фінансову звітність і гарантувати прозорість і правильність оцінки результатів діяльності;
♦ спростити взаємодію між іноземними інвесторами та владою України, розглянувши можливість створення механізму "купівлі всього необхідного в одному магазині", що дасть змогу іноземним інвесторам отримати усі необхідні ліцензії, дозволи та резолюції.
Це досить важливі рекомендації, врахування яких дозволить Україні заручитися довірою інвесторів та мобілізувати інвестиції для сприяння сталому економічному розвитку.
Питання для самоперевірки
1. Які Ви знаєте джерела фінансування інвестицій? Схарактеризуйте їх.
2. Назвіть основні фактори, які впливають на якість і обсяг інвестиційних процесів на підприємствах.
3. Чи має зростати роль державного інвестування в ринкових умовах? Обґрунтуйте свою відповідь.
4. Які канали передачі грошових ресурсів від постачальників до споживачів існують на фінансовому ринку?
5. Поясніть суть і зміст фінансових інвестицій.
6. Чим обумовлена зміна структури джерел фінансування інвестицій при переході до ринку.
7. Схарактеризуйте основні джерела інвестицій підприємства.
8. Відомо, що стосовно амортизації основного капіталу в ринковій економіці існують дві категорії: економічна і податкова. Поясніть їх.
9. Які зрушення в економіці України сприятимуть поліпшенню ділового інвестиційного клімату?
10. Дайте характеристику основних засобів залучення іноземних інвестицій.
Тести
1. Які джерела фінансування інвестицій належать до позичкових?
а) прибуток;
б) облігаційні позички;
в) бюджетні кредити;
г) акції;
д) пайові внески.
2. У випадку із позичковим капіталом власник грошових ресурсів виступає як:
а) продавець позичкового капіталу;
б)інвестор;
в) власник капіталу;
г) покупець позичкового капіталу;
д) усі відповіді правильні.
3. Що належить до власних ресурсів підприємства?
а) прибуток та амортизаційні відрахування;
б) бюджетні інвестиції;
в) пряме капіталовкладення;
г) неплатежі до бюджету;
д) неплатежі податків.
4. Чи має безпосередній зв'язок в умовах ринкової економіки амортизаційна й податкова політика?
а) так;
б) ні.
5. Які передумови сприяють зростанню ролі власних ресурсів підприємств у фінансуванні інвестицій?
а) удосконалення податкової політики;
б) оздоровлення грошового обігу;
в) поповнення обігових коштів підприємств;
г) суттєве поліпшення фінансового стану і фінансової дисципліни підприємств;
д) усі відповіді правильні.
6. Амортизація в економічній концепції розглядається як:
а) списання вартості основного капіталу за економічно обґрунтованими нормами;
б) прибуток підприємства;
в) складова вартості виробленого товару;
г) складова ціни виробленого товару;
д) усі відповіді правильні.
7. Чи ідентичні поняття "об'єкт інвестиційної діяльності" та "учасник інвестиційного проекту"?
а) так;
б) ні;
в) частково.
8. Чи це всі інституціональні інвестори фінансового ринку: інвестиційні фонди; інвестиційні банки; пенсійні фонди; страхові фірми; довірчі товариства.
а) так;
б) ні.
9. Яку роль виконують іноземні інвестиції в період стагнації національної економіки?
а) роль пускових інвестицій;
б) основного стабілізатора економіки;
в) руйнівника національної економіки;
г) прискорювача залежності економіки від інвестора;
д) усі відповіді правильні.
Тема 11 ФІНАНСОВИЙ РИНОК
Основні терміни і поняття
Фінансовий ринок, ринок грошей, ринок капіталів, процентні облігації, брокер, заставні, дилер, закрита передплата цінних паперів, відкрита передплата цінних паперів, вторинний ринок цінних паперів, андеррайтер, облікові акції, іменні акції, казначейські векселі, привілейовані акції, депозитні сертифікати, корпоративні облігації, комерційні папери, заставні облігації, банківські акцепти, варрант, опціон, хеджування цінових ризиків.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 279; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!