Дипломатична бесіда та переписка
Дипломатична бесіда - це переговори дипломатів між собою.
В Україні існують наступні основні принципи ведення дипломатичних бесід: • залучення уваги;
• пробудження зацікавленості;
• детальне обґрунтування;
• виявлення інтересів і усунення сумнівів;
В процесі дипломатичної бесіди важливо використовувати вітання, компліменти та звернення на ім'я.
Дипломатичне листування - листування держави, уряду, відомства закордонних справ з відповідними іноземними державами, дипломатичними представництвами цих держав, міжнародними організаціями, а також листування дипломатичних представництв між собою. Всі документи дипломатичного листування носять офіційний характер.
Нота - документ дипломатичного листування. У міжнародній практиці розрізняють особисту ноту і вербальну ноту.
Обмін нотами, це звичайна форма дипломатичного листування органів зовнішніх справ держав і міжнародних організацій. Іноді обмін нотами використовується в якості спрощеного способу укладення міжнародних договорів.
Особиста нота - документ дипломатичного листування, що має форму листа.
Особиста нота:
• складається від імені особи яка її підписує;
• починається зі звернення до особи, якій адресована;
• закінчується формулою ввічливості;
• друкується на спеціальному нотному бланку.
У верхньому правому кутку особистої ноти проставляються місце і дата відправлення. У лівому нижньому кутку першої сторінки проставляється адреса, що складається з ініціалів, прізвища та повної офіційної посади особи, якій нота призначена.
|
|
|
Вербальна нота - в міжнародній практиці - документ дипломатичного листування, в якому викладаються поточні питання різного характеру. При написанні вербальної ноти керуються традицією і існуючою практикою.
Вербальна нота:
• складається від імені посольства або міністерства закордонних справ;
• починається і закінчується формулами поваги;
•складається в третій особі;
• друкується на спеціальному нотному бланку;
• має номер, дату відправки і відбитки печатки МЗС або посольства;
• вручається особисто або надсилається з кур'єром;
• не підписується, але, зазвичай, візується ініціалами особи, яка склала ноту.
У лівому верхньому кутку вербальної ноти ставиться вихідний номер. У лівому нижньому кутку першої сторінки проставляється адреса. Під текстом вербальної ноти вказуються місце і дата її відправки.
Також в Українській (та світовій) дипломатичній практиці широко застосовуються візитні картки, які повинні мати всі дипломати посольства, як для безпосереднього, так і для заочного знайомства. За допомогою візитної картки можна поздоровити з національним святом чи іншою видатною подією, з днем народження, підвищення на посаді, сімейним торжеством, передати подяку, зав'язати знайомство.
|
|
|
Якщо картка передається адресату особисто (без нанесення візиту), то вона загинається справа по всій ширині (в залежності від місцевої практики може загинатися лівий чи правий кут). Грубе порушення етикету — передача загнутої картки через кур'єра чи водія. З ними, але в жодному разі не поштою, можуть посилатися незагнуті картки. Для друкування візитних карток використовується високоякісний папір.
Розмір візиток не регламентується, але найпоширенішим є: для чоловіків — 90×50 мм; для жінок — 80×40 мм. На візитній картці друкується лише ім'я, по батькові і прізвище дипломата (в українській дипломатичній практиці — лише ім'я і прізвище), може даватися науковий ступінь «доктор», «професор», «магістр» і в правому кутку — назва столиці країни перебування. На візитці часом дають номер службового або навіть домашнього телефонів, хоч це абсолютно не обов'язково.
В лівому верхньому кутку візитки може друкуватися герб держави. Для зручності користування візитка друкується рідною мовою дипломата і мовою країни перебування (або англійською). Звертається увага на шрифт друку, розташування тексту, колір тощо.
|
|
|
В исновок
Дипломатичний протокол - зразок міжнародного спілкування, на який орієнтуються державні та бізнесові структури, приватні особи. Представники країн, які залучаються до міжнародної діяльності, потребують стабільних універсальних інструментів такої діяльності, якими, зокрема, є правила й норми ділового етикету, що формувався за зразком дипломатичного протоколу й етикету (порядок зустрічей і проводів іноземних делегацій, нанесення візитів, ведення переговорів, організація прийомів тощо). Знання і дотримання протокольних норм - елемент іміджу людини не лише вихованої та культурної, але й надійної, обов'язкової, яка заслуговує на довіру.
Як вважає Жюль Камбон, "Правила "протоколу" сьогодні здаються дещо старомодними. Дехто ставиться до них благоговійно, дехто критикує. І ті, й інші помиляються. Така вже властивість звичаїв: хоча їх критикують, їм потрібно коритися. Не робити цього так само безглуздо, як не знімати капелюха, входячи до церкви, або взуття, входячи до мечеті.
|
|
|
Іноземні дипломати є представниками того, що вище за них. Почесті, що надаються їм, звернені до глави держави, представниками якого вони є.
"Протокол" не знає народів-переможців та народів-переможених.
Завдяки телебаченню, сьогодні багато чого можна побачити на власні очі: урочисті зустрічі глав держав, урядові прийоми, бесіди, прес-конференції. Але все це - «сцена». А ось про те, що відбувається «за лаштунками» дипломатичного протоколу, знає лише невелике коло фахівців.
Сьогоднішня тенденція до співпраці держав, спілкуванню людей прийняла воістину глобальний характер. А це в свою чергу підсилює значення дотримання певних церемоніальних і протокольних звичаїв і правил.
Список літератури
1. Віденко А.Н. Сучасне діловодство. – Київ: Либідь, 1998.
2. Деловой протокол и этикет. – М., 1996.
3. Коваль А.П. Ділове спілкування – Київ: Либідь, 1992.
4. Лоза О.В. Діловодство та документування управлінської діяльності. Навчальний посібник. – Київ: УААУ, 1997.
5. Палех Ю.В. Управлінське документування. Навчальний посібник у 2-х частинах – Київ: ВКУ, 2001.
6. Руденко Г. Основи дипломатичного протоколу. – К.,1996.
7. Вуд Джон. Дипломатичний церемоніал та протокол. М., 1974.
8. Серре Жан. Дипломатичний протокол. М. 1961.
9. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.
10. Положення про Міністерство закордонних справ України: Указ президента України від 03.04. 1999 № 357/99.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 641; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!