Передумови та причини виникнення українського козацтва
Передумови:
· Наявність великого масиву вільних земель ДикогоПоля зі сприятливими умовами для ведення господарствау прикордонних територіях.
· Поява значної кількості людей, які внаслідок погіршення умов життя, зростання повинностей і податків прагнули переселитися на нові землі у пошуках кращої долі
Причини:
· Нездатність влади організувати надійний захист населення Південної Київщиниі Східного Поділля від татарськихнападів
· Посилення соціального і національно-релігійного гноблення українського населення,запровадження кріпацтва
Дмитро Вишневецький
Наприкінці 40-х років(з 1551-го) король Сиґізмунд II Авґуст призначив Дмитра Вишневецького старостою міст-фортець Черкас та Канева. Від цього часу оборона від татарських набігів стала його офіційним обов'язком. 1553 року Дмитро Вишневецький власним коштом розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки; фортеця мала стати форпостом у боротьбі проти татарської агресії. Улітку 1553 року Дмитро Вишневецький несподівано залишив Малу Хортицю, з усім своїм військом відправився до Стамбула, де служив султанові Сулейману I півроку. Ймовірно, безпечному перебуванню в Стамбулі сприяла дружина султана Роксолана.
1556 р. козаки Вишневецького напали на Аслам-город. Замок був здобутий, гармати з нього були перевезені до Хортицької фортеці. Девлет-Гірей спочатку спробував домовитись з Вишневецьким, запрошуючи його до себе на службу. Згоди він не одержав і в січні 1557 р. зібрав всю орду і зробив спробу захопити хортицьку фортецю. Облога тривала 24 дні, після чого татари з великими втратами відступили. Вишневецький сповістив Сигизмунда II про свою перемогу і запевнив його, що татари не зможуть нападати на Україну, доки стоїть його фортеця. При цьому він просив «посилити замок людьми й стрільбою», але одержав від великого князя тільки похвалу, обіцянку жалування та рекомендацію не загострювати відношення з татарами. Тим часом, улітку 1557 р, Девлет-Гірей зібрався з новими силами у похід на дніпровський замок. Фортецю на острові було взято у повну блокаду, і після тривалої облоги Вишневецький змушений був її залишити через нестачу провіанту. Покинута фортеця була зруйнована.
|
|
|
Осередком козаччини стало Запорожжя — район на півдні України, за дніпровськими порогами, де пролягали незайняті землі, в лісах було багато дичини, а в ріках — риби. Пороги – пасма кам'яних скель, що виступали з води до 5 метрів і майже суцільною масою перекривали ріку, залишаючи лише невеликі і небезпечні проходи ставали надійним захистом втікачам. Порогів було 9: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Волниговський, Будильський, Лишній та Вільний. Пороги тягнулися від сучасного Дніпропетровська до Запоріжжя.
|
|
|
Козаків приваблювала місцевість за порогами – Великий Луг (сьогодні там Каховське море) – серце козацьких земель. Задніпровські степи були багатими дичиною, рибою, птахами. Тут були добрі ґрунти для ведення сільського господарства. Саме тут козаки облаштовують свої поселення – зимівники, хутора і села. На початках головним заняттям козаків було сільське господарство. Також поширені – мисливство, рибальство. Для продажу продуктів своєї діяльності козаки відправлялися до міст.
На землях козаків розвивалися різні ремесла. Серед них були теслі, ковалі, зброярі, кожум'яки, шевці, бондарі та ін. Розвитку господарства сприяло проходження через козацькі землі торгівельних шляхів.
Найпоширенішою формою господарювання був зимівник, що відігравав провідну роль в економіці краю. Зимівниками називалися невеликі поселення, мешканці яких вели власне господарство. У кожному зимівнику, в середньому, було по 2-3 хати для людей і ряд господарських будівель для коней, худоби, овець, бджіл, а також для зберігання збіжжя, овочів тощо. Як правило, зимівники споруджувалися на трьох-чотирьох власників, кожен з яких мав від 3 до 6 козаків, а при них – ще 10 молодиків. Старшим над усіма був господар, тобто управитель.
|
|
|
Центром козаччини стає Запорозька Січ (фортифікаційні укріплення на дніпровських островах). Січ – від слова сікти. Поряд вживається "кіш" – тюркського походження, означає місце знаходження вождя, ставку.
Перша з відомих Січей (1553 - 1557 рр.) створ. за участі українського князя Дмитра Вишневецького (Байди).
На Запоріжжі зорганізувався окремий військовий і соціальний устрій. Основою його стало демократичне правління республіканського типу, коли кожен козак приймає участь у виборах керівництва (гетьмана чи кошового отамана та козацької старшини), яке було підзвітне козацькій громаді, а головні питання життєдіяльності Січі вирішувалися на загальних радах. Січове товариство об'єднувалося в кіш, який поділявся на курені. Кожен курінь обирав свою старшину.
Доступ на Січ мав кожен, хто поділяв козацькі ідеали, був православного віросповідання, володів козацькою (українською) мовою та засвоїв козацьку науку (особливості козацького військового мистецтва та взаємовідносин між козаками). Новоприбулим козакам надавали нові імена, що було надійною гарантією для селян-втікачів. Найбільшою провиною, за яку карали смертю, було привести на Січ жінку. Особливо суворо каралися порушення дисципліни під час військових походів.
|
|
|
Фактичне визнання козацтва як стану відбувається у 70-х рр. XVI ст., коли виникає реєстрове козацтво (від слова реєстр, тобто список). До спеціального реєстру вносилися імена певної кількості козаків, які перебували на службі у польського короля і отримували за це платню. Перший реєстр було утворено у 1572 р. королем Сигізмундом ІІ Августом і складався він з 300 чоловік. У 1578 р. король Стефан Баторій збільшив реєстр до 600 чоловік, надав їм право землекористування, а також привілей на володіння містечком Трахтемирів. Головний результат цього те, що козаки отримали офіційний статус регулярного війська.
Причинами виникнення реєстру було бажання польського уряду залучити козацьку силу для оборони південних кордонів, а також намагання взяти під контроль козацтво.
Козацька рада — відігравала роль законодавчо-розпорядчого зібрання Війська Запорозького на якому кожен козак міг висловити свою думку. Її рішення були обов’язковими до виконання. Козацька рада обирала гетьмана і військову старшину.
Гетьман наділявся вищою судовою і виконавчою владою, був головнокомандувачем, представляв Військо Запорозьке на дипломатичних переговорах. У розпорядженні гетьмана була військова старшина, до якої належали обозний (керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).
За допомогою кошової системи здійснювалося розміщення козаків у коші — польовому таборі під час військових походів та на самій Січі. У коші козацтво розподілялося на курені (усього 38) — військово-адміністративна одиниця і, одночасно, козацьке житло. Їх очолювали виборні курінні отамани. Адміністративно-територіальною одиницею були паланки (8-10)
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 664; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!