Система самоврядування в українських містах, що мали магдебурзьке право
Тема 5. Українські землі під владою Литви та Польщі (XIV – перша половина XVII ст.).
- Українські землі в складі Великого князівства Литовського.
- Кревська унія. Повстання литовсько-руської знаті на чолі з князем Свидригайлом проти Польщі.
- Українські землі у складі інших іноземних держав.
- Українські землі під владою Речі Посполитої у другій половині XVI ст. – першій половині XVIІ ст.
- Українське козацтво наприкінці XV – у першій половині XVII ст.
- Гетьман П.Конашевич-Сагайдачний.
- Визвольні повстання українського народу 20—30-х рр. ХVII ст.
1.Українські землі в складі Великого князівства Литовського.
Великий князь литовський Гедимін (1316—1341) Активно проводив політику захоплення українських і білоруських земель. Протягом 1319—1320 рр. приєднав Берестейщину, Підляшшя і Дорогочин. В 1340 р. поставив свого сина Любарта князем Волині.
Наступник Гедиміна, його син Великий князь литовський Ольгерд (1345—1377) Близько 1355—1356 рр. відвоював у татар Чернігів, Брянськ, Новгород-Сіверський, Стародуб.
1362 р. в битві біля річки Сині Води (вважається, що це річка Синюха — ліва притока Південного Бугу) розбив татар і приєднав до Литви Київщину, Поділля і Переяславщину. Вів тривалу боротьбу з Польщею за Волинь, унаслідок чого 1377 р. до Литви увійшли Берестейський, Володимирський і Луцький уділи. За його правління у Великому князівстві Литовському українська (руська) мова набула статусу офіційної.
|
|
|
Характерні риси першого періоду литовського володіння:
- більшість українських бояр і князів зберегли свої посади і володіння;
- православна церква не втратила свого статусу;
- руська мова використовувалася як офіційна;
- були перейняті основи руського державного, цивільного та кримінального права.
Литовське князівство являло собою фактично литовсько-руську державу, в якій руські бояри займали політично рівноправне становище. Збереження старого укладу за принципом: „ми старини не рушимо, а нового не запроваджуємо”, як сказано було в одному тогочасному документі.
Проте, починаючи з правління Ягайла (1377-1392) набирають сили тенденції централізму.
Кревська унія. Повстання литовсько-руської знаті на чолі з князем Свидригайлом проти Польщі.
Кревська унія — угода про державно-політичний союз між Польським королівством і Великим князівством Литовським, укладена поляками з литовським великим князем Ягайлом Ольгердовичем. 14 серпня 1385 р. в литовському місті Крево.
Причини укладення
• Прагнення Великого князя Литовського Ягайла знайти підтримку в боротьбі за владу, що точилася між синами Ольгерда та його племінником Вітовтом.
• Необхідність об’єднати сили Польського королівства і Великого князівства Литовського в боротьбі з агресією Тевтонського ордену
|
|
|
• Прагнення Польщі мирним шляхом через унію з Литвою здобути руські землі, підпорядковані литовцям
• Виникнення нової загрози Литві зі Сходу — з боку Московського князівства
Основні умови
• Великий князь литовський Ягайло Ольгердович мав одружитися з польською королевою Ядвігою і стати польським королем, одночасно залишаючись правителем Литви
• Польща і Литва утворювали єдину державу, хоча формально Литва зберігала незалежність
• Ягайло зобов’язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом
• Литва повертала Польщі всі будь-коли захоплені землі
• Ягайло мав сплатити 200 тис. флоринів австрійському принцу Вільгельмові за порушення шлюбного договору (останній був заручений з Ядвігою).
Наслідки
• Боротьба литовського боярства, підтримуваного частиною руської знаті, за збереження самостійності Литви
У 1386 р. Ягайла було обрано польським королем під ім’ям Владислав ІІ Ягелон. Він охрестився і одружився на Ядвізі. Він провів масове хрещення литовців за католицьким обрядом.
Об’єднання Литви з Польщею зустріло великі перешкоди, перш за все - незадоволення з боку литовської та руської верхівки.
|
|
|
Кревська унія проіснувала недовго, вже у 1392р. князь Вітовт (1350 – 1430 рр.) проголосив себе великим князем Литовським і відновив існування окремого Великого князівства Литовського.
Ставши великим литовським князем (1392 – 1430 роки княжіння),Вітовт посилив центральну князівську владу, а також вплив Литви у регіоні. З 1398 р. Литовська держава стала називатися Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське.
Вітовт ліквідовує південно-західні руські удільні князівства (Київське, Новгород-Сіверське, Волинське та Подільське). Управління ними було передане намісникам.
1399 р. – Битва на річці ВорсклаПід час чергової втечі хана Орди Тохтамиша до ВКЛ 1398 Вітовт уклав з ним угоду, за якою зобов’язувався допомогти тому поновити владу в Орді, а останній, після ретронізації, мав допомогти Вітовтові підкорити Велике князівство Московське і всю Русь. Умови угоди стали широко відомі, й невдовзі правитель ВКЛ опинився майже в повній політ. ізоляції. Відмова Вітовта видати Орді Тохтамиша прискорила розв’язку литов.-ординського конфлікту. 5 серп. ворогуючі армії зійшлися на берегах р. Ворскла. Ген. битва відбулася 12 серп., за кілька годин до заходу сонця і завершилася оточенням і майже цілковитим винищенням литов.- рус. армії. Переслідуючи рештки армії Вітовта, ординці оточили Київ і, взявши великий відкуп з киян, спустошили потім Поділля й Волинь. Ця битва увійшла в історію як одна з найбільш масових і кривавих битв епохи середньовіччя. Вона перекреслила амбітні плани Вітовта, надовго позбавивши його можливості вести активну політику на сх.
|
|
|
Іншою загрозою Литві (також і Польщі) став тевтонський орден. У 1410 р.Ягайло і Вітовт зуміли об’єднати зусилля і завдали поразки німецьким лицарям біля Грюнвальда.
15 липня 1410 р. – Грюнвальдська битва– битва, яка відбулася між військами держави Тевтонського ордену та об'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського поблизу сіл Грюнвальд і Танненберг (нині територія Польщі). Перемога союзницьких військ у Грюнвальдський битві підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила експансію його лицарів на схід. 1 лютого 1411 рр. було підписано Торунський мир, за яким орден повертав на користь Литви Жемайтію та Добжинську землю на користь Польщі, а також сплачував контрибуцію.
Городельська унія — угода між польським королем Владиславом II Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 р. в замку Городель на річці Західний Буг.
Причини укладення
• Суттєве зміцнення позицій Великого князівства Литовського внаслідок перемоги в Грюнвальдській битві
• Посилення прагнень литовських князів здобути незалежність від Польщі
• Згода поляків на певні поступки Литві з метою збереження польсько-литовської унії
Основні умови
• Заперечувала положення Кревської унії 1385 р. й підтверджувала існування Великого князівства Литовського з його політичною самостійністю
• Надання Вітовту прав пожиттєвого правителя Великого князівства Литовського під зверхністю польського короля
• Уніфікація адміністративно-територіального устрою за польським зразком, запровадження у Литві власного сейму та посадових осіб, подібних до польських
• Українські землі після смерті Вітовта не переходили під владу польського короля, як це передбачалося Віленською унією, а залишалися у складі Литовської держави
• Зрівняння у правах і привілеях шляхти католицького віросповідання Литви і Польщі. Литовці-католики, на відміну від православних, мали можливість повністю розпоряджатися своїми землеволодіннями (до цього землеволодіння належали їм умовно)
Наслідки
• Призвела до релігійного розколу між православними народними масами й окатоличеною знаттю у Великому князівстві Литовському і, зокрема, на українських землях
Невдоволена політикою Вітовта православна українська й білоруська знать пов’язувала надії з братом Ягайла Свидригайлом (1355-1452 рр). Після смерті Вітовта литовсько-руська знать змусила Ягайла віддати великокнязівський трон Свидригайлові (1430-1432 роки правління), який зажадав від Польщі повернення Литві Поділля, захопленого відразу після смерті Вітовта, і, за підтримки української знаті, розпочав війну проти Польщі. Врешті між Литвою і Польщею було укладене перемир’я, за яким Західне Поділля відійшло до Польщі, а Східне – до Литви. Волинь залишалася за Литвою.
Але серед литовських вельмож, незадоволених посиленням впливу української та білоруської знаті, виникла підтримана поляками змова проти Свидригайла. У 1432 р. здійснено палацовий переворот. Свидригайло тікає, а великим литовським князем проголошується брат Вітовта Жигимонт (Сигізмунд), котрий відновив унію з Польщею. Українська і частина білоруської знаті відмовилася його визнати і проголосила утворення самостійної держави «Великого князівства Руського», яке очолив Свидригайло. До її складу увійшли Київщина, Чернігово-Сіверщина, Волинь, Східне Поділля, Смоленщина, Вітебщина та Полоцька земля.
Щоб розколоти українську еліту, Ягайло проголошує зрівняння православних у правах з католиками. Частина українських і білоруських феодалів, не вірячи в перемогу, перестала підтримувати Свидригайла. 1 вересня 1435 р. у битві біля м. Вількомира військо Свидригайла зазнало нищівної поразки.
Після вбивства Жигимонта у 1440 р. великим литовським князем став Казимир Ягайлович. Тоді ж, через побоювання нового повстання, були відновлені удільні Київське та Волинське князівства під управлінням Свидригайла. Проте після смерті Свидригайла у 1452 р. було остаточно ліквідоване Волинське князівство, а у 1471 і Київське.
1500-1503 рр., 1507-1508 рр., 1512-1522 рр. – війни між Литвою та Москвою. Як відповідь на соціальний гніт та окатоличення з боку Литви, в Україні зростають промосковські настрої. 1508 р. – повстання на чолі з Михайлом Глінським за захист православ’я і відновлення Київського князівства. Було придушене.
Окремо слід зупинитися на правових нормах, що панували в період Литовсько-Руської держави.
Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялися від управління та суду великих земельних власників та створювали органи місцевого самоврядування. Походить від привілею 1188 р., яке отримало місто Магдебург у Німеччині. Першим містом України, якому у 1324р. було надане магдебурзьке право, стало місто Володимир-Волинський. Згодом воно було надане Львову (1356), Кам’янцю (1374), Києву (1494-1497) та ін.
Система самоврядування в українських містах, що мали магдебурзьке право
Заможні міщани (патриціат), цехові майстри, багате купецтво обирали
Магістрат Орган міського самоуправління, що здійснював адміністративно-судові функції і складався з двох колегій, члени яких обиралися довічно
Лава Суд у кримінальних справах, членами якого були засідателі — лавники
Рада Адміністративний орган і суд у цивільних справах, членами якого були райці
Війт Очолював Лаву. Обирався лише зі шляхтичів. Його посада бувала також спадковою або персонально наданою
Бурмістр Обирався по черзі з райців на квартал для керівництва діяльністю Ради
Магдебурзьке право сприяло тому, що в житті українських міст почала домінувати заможна верхівка, яка складалася переважно з іноземців (поляків, німців, вірмен, євреїв). Українські громади були витіснені на другорядні ролі.
В період ВКЛ та Речі Посполитої на українських землях діяли норми Литовських статутів.
В основі статутів лежали положення як українського звичаєвого права, так і норми Руської правди.
29 вересня 1529 р. - Перший Литовський Статут, був подібним до Руської правди. Складався з 13 розділів.
- Провідною думкою цього кодексу була охорона інтересів держави і, зокрема, шляхти, а особливо магнатів.
- гарантували особливі права шляхти (не можна карати без суду, забезпеч. володіння землею тощо.)
- обмежувалися права "простих холопів" (за бійку між шляхтичами - 12 коп. штрафу, за те, що "хлоп" вдарив шляхтича, йому відрубували руку). Так, мисливський собака оцінювався в 2 рази дорожче за «мужика тяглого».
1566 р. - Другий Литовський Статут (Волинський) (14 розділів) значно розширив шляхетські права у карному законодавстві. З уваги на особливу роль волинської шляхти при його укладанні називається Волинським. Здійснив адміністративно-політичну реформу держави. Згідно з новим адміністративним поділом, на теренах майбутньої України встановлено такі адміністративні одиниці-воєводства: Київське,Волинське,Брацлавське,Підляське та Берестейське.
1588 р. - Третій Литовський Статут запроваджений у зв'язку з виникненням держави Речі Посполитої.
Цей статут, що діяв, зокрема, у Київській, Подільській та Волинській губерніях до 1840, юридично запровадив кріпосне право на Брацлавщині (тепер Вінницька і частина Хмельницької області) і Придніпров’ї. Написаний руською мовою, а в 1614 його перекладено і видано польською, згодом — французькою, латинською та ін. мовами.
3.Українські землі у складі інших іноземних держав
Московська держава прагнула приєднати до себе давні землі Київської держави. Невдоволенні обмеженнями своєї ролі в житті країни українські князі почали переходити на бік Москви. Ці процесі почалися в 1470-1480 рр. на півночі України, в Чернігівщині. Москва використала це як привід для збройної інтервенції і захопила всю Сіверщину з Черніговом, Путивлем, Стародубом, Новгородом-Сіверським. Війна за Сіверщину тривала з перервами від 1501 до 1514 р. та завершилася укладенням миру, за яким Москва закріпила за собою Смоленськ і значну частину Білорусії. У битві під Оршею у вересні 1514 р. литовці завдали поразки московським військам, але скористатися своєю перемогою і взяти після цього Смоленськ не змогли
У середині XV ст. у результаті розпаду Золотої Орди утворюється окрема Кримська Орда, на чолі якої стала династія Гіреїв. У 1475 р. Велика Орда напала на Крим, скинула Манглі-Гірея й посадила на кримський престол Джанібека. Кримська аристократія звернулася по допомогу до Туреччини, яка радо втрутилась в кримські справи, висадила на півдні велике військо і в червні 1475 р. змусила капітулювати Орду. Ханом знову став Манглі-Гірей, але вже як васал Туреччини (1478). До того ж південь Криму й Азов стали окремою турецькою провінцією. Для Османської імперії Кримське ханство надовго стало потужним засобом тиску на Польщу й Москву.
У 1484 р. Манглі-Гірей вступив у союз з Москвою і під її впливом захопив і пограбував Київ. Місто зазнало страшного погрому, якого не пам’ятало з часів Батия. Воно було спалене, а золоті чаші Софії хан послав у дарунок Івану ІІІ. Вся Київщина була спустошена, її населення було частково знищене, а частково забране у кримський полон (ясир).
Надалі майже кожен рік повторюються татарські наїзди, які спустошили землі аж до Поліських боліт і Десни. Вся Україна вздовж Росі й Десни обернулась у пустелю. Сотні тисяч людей пішли у неволю.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 593; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!