ТЕМА 12. Політична свідомість і політичні ідеології
1. Сутність, структура й функції політичної свідомості.
2. Політична психологія.
3. Політична ідеологія: поняття й сутність.
4. Сучасні політичні ідеології.
1. Сутність, структура й функції політичної свідомості. Політична свідомість – форма суспільної свідомості, що відбиває політичне буття – все політичне життя суспільства, систему політичних відносин, політику, політичну діяльність.
У політичній свідомості можна виділити три аспекти: соціально-психологічний, теоретико-ідеологічний, діяльно-практичний. Головними елементами політичної свідомості є політична психологія й політична ідеологія, які можна розглядати як три рівні – теоретичний, емпіричний і повсякденний.
Теоретичний рівень політичної свідомості відрізняє орієнтація на розкриття законів, що керують політичним життям суспільства. Емпіричний рівень політичної свідомості базується на безпосередній практиці, участі в політичному процесі різних соціальних спільнот і відбиває політичну дійсність у формі відносин, ілюзій, переживань, подань.Повсякденний рівень тісно пов'язаний з емпіричним рівнем, але має й ряд відмінностей. Так, емпіричний рівень характеризує практичний досвід суб'єкта.
Формами політичної свідомості виступають індивідуальна, групова й масова. Індивідуальна політична свідомість формується в процесі політичної соціалізації й виражає здатність особистості оцінювати політику й діяти в ній. Носіями групової свідомості виступають політичні партії й інші політичні об'єднання громадян. Масова політична свідомість визначає тип і рівень політичної культури суспільства й обумовлює найбільш типові, масові варіанти політичної поведінки.
|
|
|
Як атрибут політичного життя свідомість виконує ряд специфічних функцій: регулятивна, пізнавально-інформаційна, оцінна, мобілізуюча.
2. Політична психологія. Політична психологія – це область політичної свідомості й політичної поведінки людей, що виражає переважно оцінне й, як правило, емоційно-пофарбоване відношення до подій і фактів політичного життя, до політичної системи й насамперед державної влади. За змістом в політичній психології можна виділити стійку частину (здоровий глузд, менталітет, психічний склад етносу, традиції й т.д.) і більш рухливу, нестійку (настрою, переживання, емоції, почуття, очікування).
Серед стійких психологічних феноменів велике значення має політична ментальність – сукупність стабільних політичних цінностей, способів реагування суб'єктів політики на різноманітні соціальні зміни й політичні події. Найважливіше значення серед нестійких, швидко-минаючих проявів політичної психології мають настрої – загальні, яскраво виражені риси психології, що охоплюють на певний період часу великі маси людей і визначає їхнє відношення до тієї або іншої політичної події або проблеми.
|
|
|
3. Політична ідеологія: поняття й сутність. Політична ідеологія – система ідей, поглядів, уявлень, що містить теоретичне (концептуальне) осмислення політичного буття з погляду інтересів, потреб, цілей і ідеалів певних соціальних груп і шарів, національних утворень.
Політична ідеологія виконує наступні функції:
- Функцію вираження й захисту інтересів певної соціальної групи;
- Орієнтаційну, тобто задає систему змістів і орієнтацій людської діяльності;
- Мобілізаційну, тобто виступає як безпосередні мотиви політичної діяльності й мобілізує суспільство, соціальні групи на їхню реалізацію;
- Інтегративну, тобто поєднує людей на базі загальних оцінок, ціннісних орієнтацій, політичних уявлень;
- Легітимації влади, тобто забезпечує раціональне обґрунтування (виправдання) діяльності правлячої еліти.
Сучасні політичні ідеології.
Лібералізм. Класичний лібералізм зародився в ХVІІ столітті як ідеологія буржуазії. Для лібералів особистість завжди вище якої б там не було групи або спільності. Серед всіх свобод для лібералів першорядною вважається економічна свобода, свобода підприємництва. Основні положення лібералізму можна звести до наступних: абсолютна цінність людської особистості й споконвічна рівність всіх людей; приватна власність як необхідна умова індивідуальної свободи; вільний ринок, конкуренція й підприємництво; поділ влади, права й свободи особи (совісті, слова, зборів і т.д.); загальне виборче право.
|
|
|
Консерватизмвиник як реакція на Велику французьку революцію, що розглядалася її представниками як причина суспільного хаосу й руйнування. Вихідними цінностями консервативної політичної доктрини є порядок, стабільність і традиціоналізм. Політичним ідеалом консерватизму є сильна держава й чітка політична стратифікація, при якій влада належить еліті, воля трактується як підпорядкування влади й лояльність їй.
В 70–і роки ХХ століття формується неоконсерватизм, що став провідною ідеологією в США (рейганизм), Великобританії (тетчеризм), Франції, Німеччині й Італії. У сучасному консерватизмі органічно сполучаються дві тенденції: повага класичного лібералізму до волі окремого індивіда й традиційний для консерваторів захист таких цінностей, як релігія, родина, закон, порядок, протестантська етика.
|
|
|
Соціалізм (комунізм)як ідейно-політична течія і ідеологія сформувався спочатку в утопічній формі. Соціалізм (з лат. Socialis – суспільний) – ідейна течія, метою якої є побудова безкласового суспільно–політичного ладу, заснованого на суспільній власності й повній (економічній, політичній, соціальній) рівності всіх громадян.
У середині ХІХ ст. у Європі виникає лівий соціал-демократичний рух, у якому відразу виділилися два напрямки: радикально-революційний (марксистський) і соціал-демократичний (еволюційний). Соціалістична (комуністична) ідеологіяпропонує наступні принципи устрою соціалістичного (комуністичного) суспільства: скасування приватної власності на засоби виробництва; відсутність експлуатації людини людиною; плановий розвиток економіки, відсутність безробіття, неухильний ріст добробуту всього народу; забезпечення рівного права на працю і його винагороду відповідно до принципу «від кожного – по здатностях, кожному – по праці»; безкоштовні й загальнодоступні такі блага як житло, освіта, медичне обслуговування; утвердження й реалізація ідей гуманізму й демократії.
Соціал-демократіявиникаєв останній третині ХІХ ст. у Західній Європі як реформістська ідейно-політична течія лівоцентристської спрямованості. Стрижнева ідейно-політична концепція соціал-демократів – «демократичний соціалізм», що мислиться через здійснення політичної й економічної демократії, створення «держави добробуту». Таке суспільство не може бути створене в окремій країні, а виникає лише на новому щаблі цивілізації. Соціал-демократи, особливо знаходячись при владі, внесли значний вклад у створення розвиненої системи соціальної захищеності, що регулюється державою. Ця система в основному функціонує й тоді, коли соціал-демократів змінюють при владі партії консервативної або ліберальної орієнтації.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 229; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!