НЕАРКТИЧНЕ ЦАРСТВО (Nearctis)
Це царство охоплює всю Північну Америку з прилеглими островами, на південь — до межі з Неотропіками. В межах Неарктично-го царства виділяють 4 біофілотичні області. Північну частину материка, на південь приблизно до південної межі темнохвойних лісів, займає Канадська область. Далі на південь на сході материка міститься Місісіпська область, а на заході — Кордільєрська і Сонорська (див. другий форзац).
Флора царства містить 8 ендемічних родин. Із них одна — Gyrothiraceae з печіночників — властива Кордільєрській області, 2— Hydrastidaceae (близькі до жовтецевих, 1 вид) і Leitneriaceae (1 вид — коркове дерево Leitneria floridana) ростуть у Місісіпській області.
У Сонорській області поширені 5 ендемічних родин — Crosso-somataceae (1 рід, 4 види), Fouquieriaceae (1 рід, 5—7 видів, найвідоміший ксерофільний колючий чагарник окотильо — Fouquieria splendens), Simondsiaceae (близькі до букових, 1 вид), Koeberliniaceae і Pterostemonaceae.
У Канадській області ендемізм доходить лише до родового рангу. В Сонорській області, крім ендемізму в ранзі родин, ендемічні роди становлять близько 10%, а ендемічні види — до 40%. Флора трьох південних областей має багато спільних родів і родин з Неотропіками. Навпаки, в Канадській області є чимало спільних з Палеарктикою родів (голарктичних).
Фауна безхребетних Неарктики також демонструє зв'язки з Неотропіками, з одного боку, і з Палеарктикою — з другого. Двостулкові молюски Lampsillinae з родини уніонід, до яких входить понад 20 родів і близько 600 видів, поширені на заході Неарктики і трохи заходять у Неотропіки. Серед термітів є роди, спільні з Палеарктикою, а наличникові (Phasmoptera) представлені різноманітно, мають в основному неотропічне походження і досягають ендемізму в ранзі роду (Timema).
|
|
|
Волохокрильці утворюють в Неарктиці ендемічну родину Helicopsychidae — слимакових волохокрильців (будиночки їх личинок дуже важко відрізнити за формою від черепашок черевоногих молюсків).
Твердокрилі мають багато спільних з Неотропіками родів (Dynastes та багато інших). З палеарктичними твердокрилими родинні зв'язки проявляються менше. Навпаки, у фауні лускокрилих Неарктики переважають роди палеарктичного (ангарсько-берінгійського) походження.
Іхтіофауна Неарктики містить низку стародавніх форм — панцирні щуки (Lepidosteidae), що досягають у довжину понад 3 м (заходять у північні області Неотропіків), мулові риби (Amiidae), лопатоноси (рід Scaphirynchus), споріднені з середньоазіатськими несправжньолопатоносами (рід Pseudoscaphirhynchus). Родина веслоносів (Polyodontidae) має тут ендемічний рід Polyodon, а другий рід цієї родини поширений у Східній Азії (рід Psephurus).
Родини щукових, лососевих та осетрових споріднюють іхтіофауну Неарктики з Палеарктикою, а родини зубатих коропів, американських сомів і харацинових — з неотропічною іхтіофауною. Дуже показова відсутність домінуючих в Євразії і в Африці коропових.
|
|
|
Різноманітні в Неарктиці хвостаті земноводні, причому більшість груп хвостатих демонструють зв'язки з Палеарктикою. У родині скритозяберників (Cryptobranchidae) один вид—алегамський скритозяберник (Cryptobranchus alleghaniensis) —живе в Місісіп-ській області, а другий — велетенська саламандра (Megalobatrachus japonicus) — у Східно-Азіатській області Палеарктики. Амбісто-мові (Ambystomatidae — 28 видів) поширені головним чином у Неарктиці, проникаючи на північ неотропіків. Сиренові (Sirenidae, 3 види) ендемічні для Місісіпської області, а протеї (Proteidae), крім цієї області, мають одного представника в Європі. Амфіума (Amphiuma means), що належить до монотипової родини, водиться також на півдні Місісіпської області.
Справжні і безлегеневі саламандри (родини Salamandridae і Plethodontidae) властиві як Неарктиці, так і Палеарктиці (а безлегеневі проникають і в Неотропіки), але в розглядуваному царстві обидві родини представлені низкою ендемічних родів.
Із безхвостих земноводних у Неарктику заходять з Неотропіків вузькороті жаби, квакші (численні і в Старому Світі); тут знаходимо часникових жаб, ропух і справжніх жаб. Заслуговує на увагу гладконіг (Ascephus truei), який водиться на півночі Сонорської області і споріднений з новозеландськими ліопельма-ми. Ці два роди об'єднуються у дуже стародавню родину гладконогих (Leiopelmidae).
|
|
|
Кайманові і мулові черепахи (див. 2.7) властиві Неарктиці і Неотропікам, на півдні Неарктики поширена низка ендемічних родів прісноводних черепах, із сухопутних черепах тут живе черепаха-гофер (Gopherus polyphemus), яка належить до монотипового
роду. Трикігтеві черепахи, дуже поширені в Ефіопському та Орієнтальному царствах, представлені в Місісіпській області 3 видами
роду Тrіоnух.
Південь Неарктики населяють ігуанові ящірки, сюди проникають з Неотропіків ядозуби, двоходки, сцинки, тейіди, веретільни-цеві, нічні ящірки (див. 2.7).
На півдні Сонорської області поширені 2 види безногих ящірок (родина Anniellidae). У Сонорську область проникають удави, всі області Неарктики населяють вужеподібні (низка ендемічних родів), у Сонорській і Місісіпській областях виявлено 2 види аспідів (вплив Неотропіків), і тут зосереджена більшість справжніх гре-мучників роду Crotalus.
На півдні Місісіпської області водиться представник в основному неотропічної родини алігаторів — Alligator mississippiensis, що досягає понад 4 м завдовжки.
|
|
|
Субендемічні для Неарктики індикові (Meleagrididae), які трохи заходять у Карібську область Неотропіків (2 монотипові роди).
У Неарктиці живе більше половини видів родини американських славок (Parulidae), значна частина видів віреонових (Vireoni-dae), пересмішників (Mimidae). З півдня в Неарктику широко проникають американські грифи, колібрі, тиранові, касики, танагри
(див. 2.7).
У Сонорській області живе своєрідна кропив'яна синиця (Cha-maea fasciata), яку виділяють в особливу монотипову родину
Chamaeidae.
У північних регіонах Неарктики виявлено родини птахів, спільні з Палеарктикою,— чистунові, тетерукові, омелюхові, синицеві, королькові. Різноманітні вівсянкові, представлені низкою ендемічних родів, але в Канадській області живуть види, спільні з Палеарктикою (сніговий подорожник, лапландський подорожник). Спільність на рівні видів характерна й для інших голарктичних родин птахів, особливо пов'язаних водним середовищем (чистунові, пла-стинчастодзьобі, кулики).
Теріофауна Неарктики містить найдавнішу серед гризунів монотипову родину аплодонтових (Aplodontidae). Гризун Aplodontia rufa, який живе під землею, населяє вологі місця західних областей Неарктики.
Гоферові (Geomyidae, близько 40 видів) субендемічні для описуваного царства, тільки трохи заходять у Карібську область Неотропіків. Велика родина сумчастих стрибунів (Heteromyidae — 65 видів) властива в основному південним областям Неарктики, де зосереджена більшість видів й ендемічні роди Perognathus, Mic-rodipodops, Dipodomys.
Особливу монотипову родину, ендемічну для Неарктики, утворює вилоріг (Antilocapra americana), який населяє прерії заходу Неарктики. Роги у вилорога у вигляді чохла сидять на кістковій основі (як у порожнисторогих), але чохол щороку відпадає й відростає знову (як в оленів).
Із Неотропіків у межі описуваного царства проникають сумчасті (Didelphis marsupialis доходить до Південної Канади), летючі миші родини листоносих і вампірів, броненосці, американські дикобрази, єноти, пекарі (див. 2.7). Спільними з Палеарктикою виявляються кротові, кажанові, пищухові, зайцеві, білячі, хом'яки і полівки, мишівки, куницеві. Є ціла низка спільних з Палеарктикою родів (Sorex, Lepus, Citellus, Marmota, Microtus та ін.), а також спільних видів (бобер, вовк, бурий і білий ведмеді, горностай, лось, благородний олень, сніговий баран та багато інших, особливо на півночі Канадської області).
Характерна відсутність у Неарктиці гризунів родини мишачих (Muridae), що компенсується великою кількістю і різноманітністю хом'якових (Cricetidae). Деякі хом'якові займають вільну екологічну нішу і стають конвергентне схожими з мишами (білоногі хом'ячки, або «оленячі миші», роду Peromyscus). У цілому Неарктична біо-філота має стародавнє автохтонне ядро, що склалося в основному в Сонорській і Місісіпській областях, і великі нашарування імміграційних компонентів неотропічного походження в південних областях. Значна спільність взаємно-обмінного характеру з палеарктичною біофілотою характерна для Канадської області (берінгійські контакти).
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 648; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!