МАДАГАСКАРСЬКЕ ЦАРСТВО (Madagascariensis)
В межі Мадагаскарського царства входять острів Мадагаскар і дрібні острови та архіпелаги, що оточують його,— Маскаренські, Сейшельські, Амірантські, Коморські. Відповідно до сучасних геологічних уявлень, до кінця крейдового періоду ще зберігався сухопутний зв'язок між сучасним Мадагаскаром (який був тоді, безперечно, частиною Африканського континенту) та Індією. І пізніше з міру дрейфу Індії на північний схід, у бік Азії, квазісухопут-ний зв'язок ще зберігався в вигляді ланцюга островів,
Відокремлення Мадагаскару від Африки сталось пізніше — вже в еоцені. І тут Коморські острови являють собою дериват переривчастого сухопутного «моста», що функціонував в міру віддалення мадагаскарської брили від континенту Африки.
У зв'язку з цим можна зрозуміти характер взаємних впливів мадагаскарської, ефіопської та індо-малайської біофілот, що здійснювались у межах найбільш транспортабельних груп організмів аж до четвертинного періоду. Проте ряд віддалених зв'язків між названими біофілотами треба інтерпретувати і ширше — як результат скорочення ареалів колись дуже поширених груп, що жили і в Палеарктиці, і в Ефіопському царстві, але потім були витіснені активнішими й прогресивнішими формами. Таке пояснення в ряді випадків добре підтверджується палеонтологічними даними. Наприклад, сучасне поширення підряду напівмавп (Prosimii) у Мадагаскарському, Ефіопському та Орієнтальному царствах доповнено тепер даними про еоценові напівмавпи з Палеарктики і навіть Неарктики. Отже, в третинному періоді ця група була значно більше поширена. І високий рівень ендемізму напівмавп (на рівні родин), і велика різноманітність їх у Мадагаскарському царстві пояснюються збереженням стародавньої групи в сприятливому рефу-гіумі, ізольованому від впливу нових і сильних фауністичних «припливів».
|
|
|
Отже, просторова ізоляція Мадагаскарського царства настала досить давно, щоб тут збереглось багато компонентів давніх палеогенових і неогенових біофілот, які колись займали великі території Старого і навіть Нового Світу.
У зв'язку з компактністю, порівняно малою територією розглядуваного царства і переважним значенням власне мадагаскарського біофілотичного комплексу порівняно з сейшельським, мас-каренським і коморським комплексами Мадагаскарське царство розглядають як таке, що складається з однієї — Мадагаскарської — області. Названі острівні комплекси можна виділити як підобласті, і про специфічні риси цих комплексів буде сказано далі.
У флорі квіткових рослин Мадагаскарського царства налічується від 6 до 9 ендемічних родин (при різному розумінні обсягу родин), на видовому рівні ендемізм досягає 85%. Найвідоміша родина Didieraceae, 11 видів якої ростуть в аридних районах Західного і Південно-Західного Мадагаскару. Це дводомні чагарники і дерева, які мають вигляд сукулентів і скидають листя на сухий період. Із дуже поширених родин найбільшої видової різноманітності досягають орхідні, складноцвітні і молочайні, чим флора Мадагаскару принципово відрізняється від флори Африки.
|
|
|
Надзвичайно багато представлена в Мадагаскарському царстві родина пальм. На Сейшельських островах росте ендемічна сейшельська пальма (Lodoicea seychellarum), яка досягає 30 м заввишки, з плодами діаметром до 0,5 м і масою до 25 кг. У родині бананових (Musaceae) на особливу увагу заслуговує мадагаскарське «дерево мандрівників» (Ravenala madagascariensis), оскільки другий вид цього роду (R. guianensis) трапляється в Гвіані і Північній Бразілії.
Із наземних молюсків для фауни Мадагаскару характерні великі, до 10 см, клаватори (Clavator clavator), споріднені з африканськими ахатинами. Серед павукоподібних ендемічні скорпіони роду Grosphus з родини Buthidae та роду Heteroscorpius з родини Scorpionidae. Величезні тенетні павуки роду Nephila споріднюють мадагаскарську фауну з орієнтальною та австралійською. Енто-мофауна має в основному ефіопський характер, але на родовому і видовому рівнях багато ендеміків. Зокрема, багато представ лені ендемічні форми метеликів родини Papilionidae.
|
|
|
Прісноводні риби дуже нечисленні — менш як 20 видів, в основному це види ефіопського походження.
Зате дуже своєрідна герпетофауна Мадагаскарського царства. Тут трапляються представники роду Rhacophorus, якого немає в Африці, а центр його різноманітності міститься в Орієнтальному царстві. В основному ефіопська родина сухопутних черепах Те-studinidae має в Мадагаскарському царстві низку оригінальних представників. Особливо своєрідна ендемічна павуча черепаха Ру-xisarachnoides, що живе в західних посушливих районах Мадагаскару, її довжина не перевищує 10 см. Поряд зцим крихітним видом в межах царства живуть інші види роду Testudo, такі, як промениста, дзьобогруда і плоска черепахи, а також гігантська черепаха (Testudo gigantea), яка досягає в довжину 123 см. Останній вид був раніше дуже поширений на більшості островів описуваного регіону, але тепер майже всюди винищений і зберігся тільки на острові Альдабра.
У Мадагаскарському царстві представлені всі три роди родини пеломедузових черепах (Pelomedusidae), поширеної як в Ефіопському, так і в Неотропічному царстві. Особливий інтерес викликає наявність на Мадагаскарі представника роду Podocnemis, інші 7 видів цього роду живуть тільки в Південній Америці. Ще своєрідніше підкреслені неотропічні зв'язки мадагаскарської гер-петофауни в родині Iguanidae. Близько 700 видів цієї родини ящірок живуть у Неотропіках, широко проникаючи в Неарктику і на південь, в Антарктичне царство. Проте в Старому Світі, і зокрема в Ефіопському царстві, цієї родини зовсім немає (за винятком деяких островів Тихого океану), його заміняють представники ящірок-агамід. І тільки на Мадагаскарі агамід немає, зате там трапляються 2 ендемічні роди ігуан — Chalarodon і Hoplurus.
|
|
|
Пантропічна родина геконів представлена на Мадагаскарі ендемічним родом Uroplates, до якого входить 6 видів, а також цілком своєрідними денними геконами роду Phelsuma. Проте цей рід геконів доводиться вважати субендемічним — один вид (Phelsuma andamanensis) поширений за межами Мадагаскарського царства — на Андаманських островах.
Ефіопсько-орієнтальний підряд хамелеонів досягає в Мадагаскарському царстві найбільшої різноманітності, причому на родовому рівні. Тут живе і найбільший вид (понад 60 см завдовжки), що належить до дуже поширеного роду (Chamaeleo oustaletit), і крихітні хамелеони ендемічних родів Brookesia і Evoluticauda (довжина деяких видів не перевищує 45 мм).
Цікаво, що в Мадагаскарське царство не проникають такі дуже поширені родини ящірок Старого Світу, як агами, варани, лацертиди. Тут немає жодної родини отруйних змій, а також ву-зькоротих змій, пітонів (підродина), яйцевих змій (підродина) — всі вони живуть на сусідньому материку. Зате виявляються оригінальні представники родини несправжньоногих, близькі до південноамериканських удавів. Це мадагаскарський удав (Асrаn-tophis madagascariensis) і мадагаскарський деревний удав (Sanzinia madagascariensis) — монотипові представники ендемічних родів.
До окремої ендемічної родини Bolyeridae виділяють 2 види невеликих змій з маленького острівця Раунд поблизу Маври-кія (на Маврикії цих змій винищили інтродуковані людиною-свині). Як на самому Мадагаскарі, так і на Коморських і Сей-шельських островах поширений нільський крокодил (Crocodylus nilotcus), який досягає там особливо великих розмірів.
Дуже своєрідна фауна птахів — уже на рівні родин виявляють 6 ендемічних груп. Передусім це вимерлі в історичні часи (можливо, всього тільки близько 150 років тому) епіорніси, яких виділяють навіть в окремий ряд Aepyornithiformes. Відомо 9 видів мадагаскарських епіорнісів, причому найбільший вид Аеруоrnis maximus досягав 3 м заввишки і мав масу близько 400 кг. Довжина яєць епіорніса досягала 34 см, а їх обсяг становив до 12 л.
Ще в олігоцені епіорніси були значно більше поширені, прощо свідчать датовані цією епохою залишки їх із Північної Африки.
Інші ендемічні родини Мадагаскарського царства — мадагаскарські пастушки (Mesitornithidae) з 2 родами і 3 видами, винищені в XVII ст. дронтові (Raphidae) з 2 родами і 3 видами, філепітові (Philepittidae) з 2 родами і видами, монотипова родина червонодзьобих повзиків (Hyposittidae) і вангові (Vangidae), представлені 9...11 родами й 11...14 видами. Із згаданих родин найбільше обмежений ареал був у родини дронтових,. приуроченої тільки до Маскаренських островів.
Родина мадагаскарських пастушків має віддалену спорідненість з триперстками, а також з американською сонячною чаплею і новокаледонським кагу (обидва ці види виділяють у моно-типову родину ряду журавлеподібних).
На рівні родів в орнітофауні Мадагаскарського царства багато ендемічних форм, а також спільних як з ефіопською, так і з орієнтальною фауною. Велика кількість ендемічних форм-пов'язана передусім з острівним характером цього регіону. Тим же пояснюється і відсутність тут ряду дуже поширених родин птахів — синиць, сорокопудів, вівсянок, справжніх в'юрків.
Теріофауна Мадагаскарського царства цікава тим, що тут збереглась низка примітивних і прадавніх груп, яких немає на сусідньому материку і які мають споріднені зв'язки з фауною дуже віддалених регіонів. Особливо вражає велика кількість і своєрідність нижчих приматів. Тут ендемічна родина лемурів (Lemuridae), до якої входить 6 родів з 16 видами, родина індрі (Indridae), що охоплює 3 роди з 4 видами, і монотипова родина руконіжок (Daubentoniidae).
Серед комахоїдних варта уваги родина тенреків (Теnrесіdae), що налічує 9 родів і 28 видів. Ці невеликі звірки, що зовні схожі на землерийок, а деякі — на їжаків, тепер водяться тільки на самому Мадагаскарі і на Коморських островах. Колись ця родина була поширена значно більше, принаймні в міоцені тенреки населяли також Ефіопське царство (викопні форми цього періоду знайдено в Кенії). Крім того, ряд систематиків об'єднує цю своєрідну групу в одну родину з ефіопськими водяними землерийками (Potamogalidae). Незалежно від того рангу, якого надають тенрекам, залишається безперечним, що ці примітивні комахоїдні знайшли на Мадагаскарі постміо-ценовий рефугіум, зникнувши (або майже зникнувши) в Ефіопському царстві у зв'язку з широкою експансією прогресивніших форм комахоїдних (стрибунців і землерийкових).
Рукокрилі, для яких острівний характер Мадагаскарського царства відіграє меншу ізолюючу роль, ніж для інших груп ссавців, представлені тут досить широко. Проте і в цій групі є ендемічна монотипова родина мадагаскарських присосконогів (Myzopodidae, Myzopoda aurita). Найближчі родичі цього своєрідного звірка з присосками на крилах і на підошвах задніх ніг водяться в Центральній і на півночі Південної Америки (2 види родини американських присосконогів Thyropteridae). Великий рід летючих лисиць Pteropus, найрізноманітніший в Орієнтальному та Австралійському царствах, представлений на Мадагаскарі і навколишніх островах 8 видами. Цього роду немає в Ефіопському царстві, якщо не брати до уваги 1 виду, що водиться на острівці Пемба біля узбережжя Східної Африки.
Із хижаків тільки віверові водяться в Мадагаскарському царстві, причому є низка ендемічних родів — фаналока (Fossa), фаланук (Eupleres)—і навіть 2 ендемічні підродини — мадагаскарські мунго (Galidinae) і фоси (Cryptoproctinae). Остання підродина монотипова, єдиний вид—фоса (Сrурtорrocta ferox)—досягає майже 1,5 м завдовжки (хоч половина довжини припадає на хвіст) і є найбільшим хижим звіром мадагаскарських лісів.
Гризуни представлені ендемічною підродиною мадагаскарських хом'яків (Nesomyinae), більш як 10 видів цієї групи займають екологічні ніші піщанок, тушканчиків, пацюків і навіть вовчків, набувши схожості з цими тваринами також у зовнішньому вигляді.
Водночас характерна відсутність родини мишачих (Muri-dae), яка дуже різноманітно представлена в тропіках Старого Cвіту.
Тільки 1 вид копитних населяє Мадагаскар — це китицевуха свиня і то висловлюють припущення, що її було завезено людиною. Порівняно недавно, в пліоцені і на початку плейстоцену, на острові водився також карликовий бегемот.
КАПСЬКЕ ЦАРСТВО (Capensis)
Південна окраїна Африканського континенту являє собою таку своєрідну в усіх відношеннях територію, що, незважаючи на обмежену площу (до 200 тис. км2), заслуговує виділення в окреме, Капське царство. Межі цього царства проходять на півночі по уступу Роджерса. Це пасмо хребтів Роххефелдбер-ге і Нювефелдберге, який є вододілом між басейном ріки Оранжевої на півночі і річками, що течуть на південь. На сході межею царства слід вважати пониззя ріки Грейт-Фіш, а на північному заході — пониззя ріки Бюффелс. Західна і південна межі окреслюються узбережжям материка (рис. 42).
Таким чином, в межі Капського царства входять складчасті хребти пермсько-тріасового віку (найдавніша складчаста структура на Африканському континенті), оточені хребтами плоскогір'я Мале Карру і Велике Карру, і південне узбережжя континенту.
Для цієї області характерний клімат середземноморського типу, з жарким сухим літом і прохолодною дощовою зимою, чим Капське царство різко відрізняється від розташованих далі на північ від уступу Роджерса тропічних областей з літнім періодом дощів.
Відповідно до сучасних геологічних уявлень, південна частина Африки зберігала континентальний зв'язок з Південною Америкою аж до крейдового періоду, а з Антарктидою — навіть до третинного періоду. І навіть після розходження названих материкових мас внаслідок дрейфу зв'язок між ними зберігався у вигляді низки островів і архіпелагів, що сприяло обмінові найрухомішими елементами біофілот.
Для Капського царства характерна наявність папороті Тоdea barbara з родини Osmundaceae. Показово щодо давніх зв'язків капської біофілоти, що цей вид росте також у Східній Австралії і на Новій Зеландії.
Флора квіткових рослин Капського царства характеризується винятково високим ендемізмом. Близько 7 родин обмежені в своєму поширенні цим невеликим регіоном, тут виявлено понад 210 ендемічних родів, а на видовому рівні ендемізм досягає щонайменше 80% (із загальної кількості близько 7,5 тис. видів флори царства).
З ендемічних родин заслуговують на увагу Roridulaceae — невисокі чагарники з клейкими виростами по краях листя, до яких прилипають численні комахи (але самі рослини не утилізують їх), родина Bruniaceae — більш як 70 видів дрібних чагарників і напівчагарників, родина Реnаеасеае — близько 20 видів низьких вересовидних чагарничків.
Ціла низка родин має в Капському царстві осередок різноманітності, що свідчить про давність флори або намічає зв'язки її з флорами інших царств. Так, родина Proteaceae, основний центр різноманітності якої лежить в Австралійському царстві, має тут другий центр з ендемічними родами (Leucadendron та ін.), з різними видами роду Protea. Щоб зрозуміти таку відокремленість центрів різноманітності протейних при відсутності представників цієї родини в північній півкулі, треба мати на увазі, що в верхній крейді і в третинному періоді протейні були поширені і в північних областях земної кулі, а пізніше вони були відтіснені на південь. Аналогічні центри (австралійський і капсь-кий) має родина Restionaceae, причому є навіть роди, спільні для обох центрів.
Деякі субендемічні родини і роди, що виходять іноді далеко за межі Капського цаства, мають, однак, тут великі осередки видоутворення. Виняткової різноманітності досягають види родини Aizoaceae — листкові сукуленти, відомі під назвою «живих каменів». Інші області поширення цієї родини — Південна Австралія, Каліфорнія, Південна Азія. Проте більшість із 2500 видів ростуть саме в Капському царстві, а також у прилеглих районах Ефіопського царства. Особливо характерні тут_ численні сукулентні види родів Mesembryanthemum, Cheiridopsis, Pleiospilos, Lithops. Велика родина ластовнієвих (Asclepiadaceae) також має осередок різноманітності в Капському царстві, де зосереджено більш як половину з двох із лишком тисяч видів родини. Найвідоміші сукулентні стапелії (Stapelia), Huernia, Саralluma, прутовидні, майже безлисті чагарники лептаденії (Leptadenia), епіфітні дишидії (Dischidia). Максимуму видової різноманітності досягають у Капському царстві роди верес (Еrіса), пеларгонія (Pelargonium), характерні сукулентні жовтозілля (Senecio), види товстянкових (Сrаssulaceae) та лілійних (Aloё, Gasteria, Haworthia).
У цілому флора Капського царства являє собою прадавній осередок, що зберіг у субтропічному рефугіумі своєрідний комплекс, раніше значно більше поширений. Про це свідчать як сучасні зв'язки на рівні родин і родів, так і палеонтологічні дані. Найбільшої уваги варті зв'язки флори Капського царства з флорами Антарктичного та Австралійського царств (спільні роди Acaena, Gunnera, Leptocarpus, Bulbinella), а також. зв'язки з середземноморською флорою Палеарктики (рід Еrіса та ін.).
Фауну Капського царства звичайно вважають менш своєрідною порівняно з флорою цього регіону. Проте такий висновок можна зробити тільки при традиційному аналізі фауни головним чином наземних хребетних. Справді, в цій групі тварин спостерігаємо найчастіше субендемічні форми і групи форм, які більш-менш значно виходять у своєму поширенні за межі царства. Це пояснюється порівняно більшою рухливістю та обширністю використовуваної території у великих тварин, що має значення в межах такого обмеженого щодо площі царства. Але серед безхребетних, і зокрема комах, є велика кількість ендемічних форм і груп. Багато які з них демонструють давні антибо-реальні зв'язки Капського царства з Неотропічним та Австралійським. Так, серед черевоногих молюсків є рід ритида (Rhytida), спільний для Капського царства, Австралії і Нової Зеландії. У ранзі родин заслуговують на увагу акавиди (Acavidae), які водяться на півдні Африки, Південної Америки та Австралії.
Дуже характерне поширення родини перипатопсид (Peripatopsidae) із класу первиннотрахейних типу оніхофор. Такі роди, як Peripatopsis і Opisthopatus, населяють Капське царство, а близькі до них роди тієї ж родини виявляють у Південній Австралії, в Новій Зеландії, на Новій Гвінеї та на південному заході Південної Америки (рис. 43). Безперечно, це є свідченням зв'язків Капського царства, які своїм корінням сягають в епоху існування єдиного південного праматерика Гондвани.
Із павукоподібних у Капському царстві є дві ендемічні родини сольпуг. Найхарактерніша родина риючих сольпуг Нехі-sopodidae, які живуть у ґрунті, озброєні могутніми хеліцерами і короткими сплощеними ногами (Chelipus macronyx та ін).
Ендемічні для Капського царства і деякі групи багатоніжок, зокрема Anopsobiinae; з ендемічних видів можна згадати яскраво забарвлену синю сколопендру (Rhysida afra).
Серед комах особливо широко розвинений ендемізм у твердокрилих. Так, ендемічна більшість родів триби Crepidogasterini з жужелиць, багато груп чорнишів, довгоносиків. Цікаво, що рід жужелиць Axinidium має найближчих родичів на заході Північної Америки (рід Promecognathus). Пантропічний ряд термітів представлений у Капському царстві кількома дуже поширеними африканськими родами (Hodotermes, Bellicositermes та ін.).
Кам'янисті сухі місцезнаходження в межах Капського царства населяють невеликі товсті саранові, які своїм забарвленням і формою наслідують дрібне каміння або рослини-сукуленти з родини Aizoaceae. З ендемічних родів згадаємо Methone і Batrachotettix.
З прісноводних риб Капському царству властиві види роду Galaxias, що належить до родини Galaxiidae, яка має своїх представників також у Південній Америці і в Австралії.
Фауна наземних хребетних Капського царства формувалась в основному вже після того, як перервались контакти цього царства з іншими царствами південної півкулі. Ось чому цей компонент біофілоти несе на собі переважний вплив ефіопської бі-офілоти й ендемізм форм досягає в цій групі тварин тільки ро-
дового, видового та підвидового рівнів. Крім того, історично молоді зв'язки й спільне опустинювання територій на північ від Капського царства спричинили широке розселення багатьох ари-дних форм хребетних, що й проявляється в переважанні не ендемічних, а субендемічних форм.
Примітивна родина безхвостих земноводних Pipidae, властива також Ефіопському і Неотропічному царствам, представлена в Капському царстві родом Xenopus. Тут же поширені види родини Rhacophoridae, яка є також в Ефіопському та Орієнтальному царствах. Деякі види земноводних ведуть риючий спосіб життя. Такі члени родини вузькоротих (Microhylidae), зокрема жа-би-поросята з роду Hemisus і кілька видів роду Arthroleptis.
Серед сухопутних черепах є кілька дрібних видів (завдовжки всього тільки до 12 см), які водяться лише в межах Капського царства. Такі вічкаста і шишкувата черепахи (Testudo oculifera і Т. tentoria). Вони населяють посушливі місця, так само як і ящірки родини Gerrhosauridae, представленої в Ефіопському та Мадагаскарському царствах. Принаймні 2 роди цієї родини су-бендемічні для Капського царства: Gerrhosaurus і Tetradactylus. Змії тут досить різноманітні, і в цій групі також впадає в око переважання наземних і риючих форм. Тільки знаменитого і дуже звичайного повсюди бумсланга (Dispholidus typus) можна віднести до лазячих змій. Інші види змій більшою чи меншою мірою схильні до риючого способу життя. Це строкаті аспіди роду Elaps, щиткові кобри роду Aspidelaps і гадюки роду Bitis. Ці роди змій досить широко представлені також на півдні Ефіопської області. Але деякі види, наприклад пучкоброва і карликова гадюки (Bitis cornuta і В. peringueyi), поширені тільки в межах Капського царства.
Птахи, як тварини з великою рухливістю, не так чітко характеризують біофілоту Капського царства. Можна назвати птахів-мишей (Coliiformes) з єдиними родиною і родом та б видами. Крім Капського царства, птахи-миші водяться також в Ефіопському царстві. Родина жайворонкових (Alaudidae) також досягає в Капському царстві великої різноманітності форм, особливо в роді Mirafra.
Серед ссавців є низка видів і родів, чітко пов'язаних у своєму поширенні з капською біофілотою. Родина золотокротів (Chrysochloridae) з ряду комахоїдних поширена в південній половині Африки, але більшість видів зосереджена саме в Капському царстві. Ці риючі звірки розміром від 7 до 24 см, сліпі, з сильними передніми лапами і шкірястою подушечкою на передньому кінці морди, ведуть підземний спосіб життя в пустинях, саванах і рідколіссях. Систематично золотокроти споріднені з тенреками і видровими землерийками (дві останні групи об'єднують тепер в одну родину).
Представники іншої родини комахоїдних — стрибунцевих (Маcroscelididae) — також найбільш різноманітні в Капському цар стві, хоч і поширені по всьому Ефіопському царству і навіть виходять в межі Південної Палеарктики. Ці невеликі тварини (до 32 см завдовжки) з довгим хвостом, стрибальними задніми кінцівками, великими вухами, великими очима і з довгим рухливим хоботком на кінці мордочки населяють посушливі ландшафти, живлячись мурашками, термітами і сарановими.
Стрибунці — найбільш обособлена родина комахоїдних, що має споріднені зв'язки з тупайями і лемурами і, можливо, заслуговує включення до ряду приматів.
Населяє Капське царство кафрський довгоніг, який виділяють в окрему родину (Pedetidae) ряду гризунів. Цей великий, завбільшки як заєць, гризун з довгим хвостом і сильними, як у кенгуру, задніми ногами проникає на північ до екватора. В родині землекопових (Bathyergidae) капський землекоп (Georychus capensis) приурочений у своєму поширенні в основному до меж Капського царства. Із мишачих тут ендемічні або субен-демічні капський пацюк (Paratomys luttledalei), коротковуха піщанка (Desmodillus auricularis), а з хом'якоподібних — пів денноафриканський хом'як (Mystromys albicaudatus). Цікаво, що цей хом'як цілком ізольований від основного ареалу Cricetidae великою областю, населеною гризунами родини Muridae.
Хижі звірі також мають у Капському царстві характерних представників. Це чотирипалі сурикати (Suricata tetradactyla) з родини віверових, які живуть великими колоніями в норах або природних сховищах серед скель або кам'янистих розсипів. Ці невеликі смугасті хижаки до 35 см завдовжки за звичку стояти підвівшись на задніх ногах перед входом до нори дістали назву «земляні чоловічки». З невеликої родини гієн, до якої входить всього тільки 4 види, земляний вовк (Proteles cristatus) характерний для Капського царства, а бура гієна (Нуаеnа brunnea) хоч і виходить за його межі, але приурочена до морських узбереж континенту (за що її часто називають також береговою гієною).
До окремої монотипової підродини Otocyoninae належить ве-ликовухий лис (Otocyon megalotis).
Із непарнокопитних тут був поширений особливий вид зебр — квагга (Equus quagga), повністю винищений до 80-х років минулого століття. На підвидовому рівні слід назвати номінативні підвиди гірської зебри (Equus z. zebra) і саванової зебри (Е. b. bur-chelli), характерні в основному для Капського царства (останній підвид тепер винищений).
Парнокопитні представлені в Капському царстві цілою низкою пізніх вселенців у ранзі субендемічних видів і підвидів. Це саса-бі — номінативний підвид дуже поширеної антилопи топі (Dama-liscus lunatus), бонтбок (D. doreas), білохвостий гну (Gonnochaetes gnou), капський орикс (Oryx g. gazella), косуляча антилопа (Pe-lea capreolus), спрингбок (Antidorcas marsupiailis).
Копитні в Капському царстві — це пришельці з півночі, Ефіопії, геологічне недавні іммігранти. Вони швидше «розчиняють» своєрідність Капського царства, ніж його виявляють.
Таким чином, сучасні найширші зв'язки біофїлоти Капського царства простежуються з біофілотою Ефіопії. Ці молоді контакти особливо добре видно в групах птахів і ссавців. Саме тому в зоогеографічному районуванні, що ґрунтується традиційно на цих двох групах, Капському царству надається завжди тільки ранг підобласті. Проте аналіз флори, а також фауни безхребетних дає змогу виявити своєрідність біофілоти Капського царства та її давні зв'язки з біофілотами Неотропічного, Австралійського, а в ряді випадків також Мадагаскарського та Орієнтального царств.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 650; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!