Основні напрямки зовнішньої політики Росії в пер. Пол.. ХІХ ст.
Реформи Олександра I: наміри та конкретні заходи
12.031801-вбивство Павла І – почуття провини на все життя. Швейцарець Ф. Лагарп – наставник 1784-1795 р. 5 квітня 1801 створив Постійну раду-дорадчий орган для обгов найважл держ пит. Зосеред зусилля на розробці реформи в колі своїх "молодих друзів" (В. П. Кочубей, А. А. Чарторийський, А. С. Строганов, М. М. Новосильцев)-Негласний комітет. До часу коронації (верес 1801) радою підготовл проект "жалуваної грамоти рос народові", яка мала дати гарантії (свободи слова, друку, совісті, особиста безпека, гарантія приватної власності), Проект маніфесту з селян пит (заборона продажу селян без землі, встановлення порядку викупу селян у поміщика) і проект реорганізації Сенату. У ході обговорення проектів суперечності між членами ради, і в результаті жоден з трьох документів оприлюднено не було. Лише оголошено про припинення роздачі державних селян у приватні руки. 1802-Сенат одерж право робити подання. Подальший розгляд селянського питання призвело до появи 20 лютого 1803 указу про "вільних хліборобів", дозволяв поміщикам відпускати селян на волю і закріплювати за ними землю у власність, що створювало категорію особисто вільних селян. 08.09.1802-замість колегій 8 міністерств, потім 12-кожне має певне коло питань.
Паралельно здійснював адміністративну реформу і реформу освіти-принцип все становості навч закладів, безоплатності на початках. 09.07.1804-Статут про цензуру-найліберальніший за все 19ст. Послаблення у конфесійній політиці(пересталось гоніння на іновірців, якшо у їх вченнях нема нічого проти влади). Олександр I став знаходити переваги в самодержавстві. Розчарування в найближчому оточенні змусило його шукати опору в людях, особисто відданих йому і не пов'язаних з сановної аристократією. Він наближає до себе А. А. Аракчеєва, і М. М. Сперанського, якому доручив розробку нового проекту держ реформи. Проект Сперанського припускав фактичне перетворення Росії в конституційну монархію, де влада государя була б обмежена двопалатним законодавчим органом парламентського типу. Реалізація плану Сперанського почалася в 1809, коли була скасована практика прирівнювання придворних звань до цивільних і був введений освітній ценз для цивільних чиновників. 1 січня 1810 було створено Державну раду, що замінила Постійну. Передбачалося, що спочатку широкі повноваження Державної ради будуть, потім, звужені після установи Державної думи. Протягом 1810-11 у Державній раді обговорювалися запропоновані Сперанським плани фінансової, міністерської і сенатської реформ. Реалізація першої призвела до скорочення бюджетного дефіциту, до літа 1811 завершено перетворення міністерств.
|
|
|
Тим часом сам Олександр I відчував сильний тиск придворного оточення, включаючи членів його сім'ї, які прагнули не допустити радикальних реформ. Певний вплив на нього, мабуть, зробила і "Записка про давньої і нової Росії" Н. М. Карамзіна, яка дала, очевидно, привід йому засумніватися в правильності обраного ним шляху. Важливе значення мав фактор і міжнародного становища Росії: посилення напруги у віднос із Фр й необхідн підготовки до війни давали можливість опозиції трактувати реформаторську діяльність Сперанського як антидержавну, а самого Сперанського оголосити наполеонівським шпигуном. Все це призвело до того, що схильний до компромісів Олександр, хоча й не вірив у провину Сперанського, у березні 1812 відправив його у відставку.
|
|
|
Реформи поза центр губ, де вони не торкались інтересів рос поміщиків. Лист 1815-конст царства Пол. 1818-доруч Новосильцеву підг проект конят – «Статутну грамоту Рос імп». Трав 1816-«полож про естляндських селян»-особиста свобода, лише оренда землі. Ств військ поселень-їх господарства рентабельні. Після 1820 відмовл від лібер реформ. 1822-забор товар і масон лож; скасов попер реформи.
|
|
|
2.Декабри́сти:ідеологія та практична діяльність
— перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад. Вони боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. Основною причиною декабристського руху стала криза феодально-кріпосницької системи, війна 1812, яка призвела до активного поширення західноєвропейських ідей, глибшого ознайомленим з соціальним та політичним життям Європи. Першому таємному товариству декабристів передувало створення більш ранніх організацій. Всі вони послужили школою майбутнього руху, його безпосередньою передумовою. Після війни 1812 виникають 4 ранні переддекабрістскі організації: дві офіцерські артілі: в Семенівському полку, серед офіцерів Головного штабу (Священа артіль), Кам'янець-Подільський гурток Володимира Раєвського та Товариство російських лицарів Михайла Орлова та Матвія Дмитрієва-Мамонова. Одним із провідних осередків декабристського руху був Київ. 1816 створений Союз порятунку, таємна організація, яка ставила за мету шляхом військового перевороту встановити конституційну монархію та скасувати кріпосне право. До складу організації входили 30 осіб, серед яких були Сергій Трубецькой і Павло Пестель. Але єдності між членами товариства не було, що призвело до його розпаду. На основі Союзу порятунку створено 1818 Союз благоденства з членством понад 200 осіб. Центральні органи містилися спочатку в Москві, а потім у Петербурзі. Товариство мало філії у Кишиневі, Тульчині, Полтаві.1821 внаслідок реорганізації своїх об'єднань майбутні декабристи створили два осередки: 1822 Пн товариство у Петербурзі (М. Муравйов, С. Трубецькой, Є. Оболенський) та Пд в Тульчині (з 1821 керівниками були П.І.Пестель, М.П.Бестужев-Рюмін, С.І.Муравйов-Апостол, С.Г.Волконський-на чолі Корінна дума).
|
|
|
Товариство об'єднаних слов'ян. Водночас з Південним товариством в Україні діяла ще одна таємна організація — Товариство об'єднаних слов'ян, утворена братами Андрієм і Петро Борисовими та Юліаном Люблінським у Новограді-Волинському 1823. Намагаючись зібрати в єдине ціле всі опозиційні сили, у вересні 1825 року Товариство об'єднаних слов'ян об'єдналося з Південним товариством, перетворившися на його філію. Поряд з декабристськими товариствами в Україні у 1821-1825 існувало Малоросійське таємне товариство на чолі з відомим масоном Василем Лукашевичем.
Декабристи надавали великого значення створенню конституційних проектів. Складені декабристами програмні документи виявляють глибокі ідейні протиріччя в їх середовищі.Проект конституції Північного товариства передбачав перетворення Р на федерацію 14 держав і 2 обл; столиця Нижн Новгор; закон орган-Народне віче; вибори за майн цензом; ств все стан гласн суд з адвокатурою і присяжними; імператор найвищ викон влада; скасув кріпосного права на умовах наділення селян землею з розрахунку 2 десятини на двір; закріплювалося велике землеволодіння. Пестель в «Руській правді» виступав за республ, само визнач лише для поляків-інші в єдиний народ; закон вл-Народне віче з 500 чол; викон-Держ дума; найв контрольна влада-Верховний собор; аг вибор право; повне ліквід кріпацтва. Пестель-після револ перев влада-до ТУ, який встанов револ диктатуру. Муравйов-до УЗ, які запровадять Конст. 14 (26) грудня 1825 у день присяги військ та Сенату на вірність новому цареві, Миколі I, члени Пн тов організували в Петербурзі повстання-щоб Сенат ухвал Маніфест до рос народу(лікв самодерж, кріп). Хотіли налати «закон» форми перевороту, «диктатором» обрано трубецького, «нач штабу» оболенського. 13.12.25-Миколі присяг Держрада і Сенат. Намагаючись виправити становище та продовжити боротьбу, 29 грудня 1825 члени Васильківської управи С.І.Муравйов-Апостол і М.П.Бестужев-Рюмін підняли повстання Чернігівського піхотного полку в с. Триліси поблизу Василькова на Київщині. Проте вже 3 січня 1826 біля с. Ковалівки повстанці зазнали поразки в бою з переважаючими силами лояльних Миколі I військ.
.
3. Державний курс Мико́ли І
Період його правління позначився зміцненням самодержавства та рос шовінізму. Зайняв престол після раптової смерті свого брата, Олександра І і жорстокого придушення повстання декабристів 1825. Прагнучи зміцнити імперію, встановив у країні режим військово-поліцейської диктатури. Зміни на початку сеперечливі – усунув Аракчєєва і повернув Кочубея і Сперанського. При ньому величезну роль в державному управлінні відіграла особиста канцелярія царя і особливо її «Третій відділ» — управління таємної політичної поліції і жандармерія. В 1830-31 придушив повстання в Польщі, був одним з організаторів розгрому Угорської революції 1848-49.Кодифікація законів – друге відділ імператорської канц – М. Балудянський (але все роб Сперан) – 1832-15 Т «Зводу законів Рос імп».
Політика Миколи І щодо України була спрямована на повну нівеляцію національних особливостей, прав і традицій українського народу Микола І заснував перший в місті Києві університет під назвою Імператорський університет Св.Володимира, указ про це він підписав 8 листопада 1833 року. Основним напрямком зовнішньополітичної діяльності уряду Миколи І стала підтримка реакційних режимів в усій Європі. За Миколи І Росія вела війни за завоювання Кавказу і Середньої Азії, Найперші його кроки після коронації були дуже ліберальними . Надзвичайно бурхливо розвивалася російська промисловість, яка вперше почала складатися як технічно передова і конкурентоспроможна, змінило свій характер кріпосне право.
Найважливішим напрямком його внутрішньої політики стала централізація влади. Для здійснення завдань політичного розшуку в липні 1826 створ особливий корпус жандармів - Третє відділення особистої канцелярії(країна поділ на 8 жандарм округів) - секретна служба-збір інформ про настрої населення, доноси, агенти. Після придушення повстання Царство Польське втратило самостійність, сейм і армію і було розділене на губернії. Деякі автори називають Миколи I «лицарем самодержавства »: він твердо захищав його засади і припиняв спроби змінити існуючий лад - незважаючи на революції в Європі. Після придушення повстання декабристів розгорнув у країні масштабні заходи з викорінення «революційної зарази».
39-43-грошова реф-запров твердий кредитний рубль. 1826-статут про цензуру. Освіта-принцип становості- рівень осв мав відпов статусу учня. Уваров-33-48-теорія офіц народність. Правосл проголош панівним- Микола вів справи РПЦ. Віднов політика пере слід розкольників. П. Кисельов 37-41-реф упр держ селянами-запров селян волосне і сільське само вряд; зберіг общин землекорист. 02.04.42-про «зобов’язаних селян»-вся замля належ поміщ. сел. лише користув.
4.Російська суспільно-політична думка другої чверті XIX ст. розвивалася під сильним впливом революційного виступу декабристів. Револ традиц декабристів продовж передові представники студентської молоді. Вчилась у Московському унів поет О. Полежаєв виступив з протестом проти реакційної політики царизму. Микола I наказав віддати його в солдати «під найсуворіший нагляд». На рубежі 20-30-х уряду стало відомо про існування в Москві револ гуртків братів Критських і Сунгурова,. Вступивши до Московського унів в 1829, Герцен і (1812-1870), син багатого московського поміщика, з М. П. Огарьовим (1813-1877) створили револ групу студентів. Учасники її виявляли особливий інтерес до суспільно-політичних питань. Вони були переконаними республіканцями і захоплювалися вченням утопічного соціалізму. Спроби Герцена і Огарьова розгорнути револ агітацію припинені в 1834 їх арештом.
До 30-х XIX ст. відноситься початок літературної діяльності революціонера і демократа В. Бєлінського (1811-1848).. Бєлінський і його однодумці глибоко цікавилися питаннями філософії, особливо естетики, і рішуче засуджували феодально-кріпосницький лад. Демократ переконання Бєлінського знайшли вираження в його юнацькому творі - драмі «Дмитро Калінін», закінченої в 1830. Університетське начальство поспішило виключити його з числа студентів. З середини 30-х XIX ст. Бєлінський присвятив себе виключно літературній праці, співпрацюючи в ряді журналів. 1836-журнал Телескоп, «Філософічний лист» П. Чаадаєва-про роль рос, вона між Зх і Сх, її релігія-лист забор.
Ідеологічна боротьба в Росії 40-х стала більш складною і жвавою. У ході її визначилися різні напрямки суспільного руху. У це десятиліття виникла й оформилася особливий різновид дворянсько-поміщицької ідеології - слов'янофільство. Гурток слов'янофілів склався на рубежі 30-40-х у Москві. Він об'єднував невелику групу дворянських публіцистів і письменників. Ядро його становили А. С. Хомяков, брати Іван та Петро Киреєвські, Ю. Ф. Самарін, А. І. Кошелев, сини письменника С. Т. Аксакова - Костянтин та Іван (статі «про старе і нове», «У відповідь Хомякову»). Ідеї: 1)православ віра найвищ цінність Рос і це її переваги; 2)в Р не склал класи бо не було соц. протистоянь; 3)критика П І; 4)поверн до монарх допетровської; 5)проти насильства; 7)свобода совісті, слова, скасув кріп. Західники-р і Зх-частини цілісного культ-іст простору (М. Грановський, Д. Крюков, О. Герцен, В. Бєлінський): 1)шляхи розв Р і Зх мало відрізнялися; 2)П І спрям Р на прав шлях розв; 3)за конст-монарх; 4)скасув кріп згори; 5)своб слова. Белін критик церкву за прислугу самодерж. М. Бакунін-соціалізм-за скасув імп. Герцен-поєдн слов’янофіл з соц. доктриною.
5.Економіка та соціальне життя в першій половині ХІХ ст.: основні тенденції.
У 1804 в Р наліч бл тисячі мануфактур (не рахуючи гірських заводів) при 95 тис. робітників, з яких майже половина були найманими. До початку XIX ст. відносяться перші досліди застосув машинної техніки в текстильному виробн. Нові риси намітилися і в с/г. У перші роки XIX ст. виникли нові галузі, що мали промисл значення: почалися посіви цукрових буряків, стало розвиватися тонкорунне вівчарство і т. д. Але кріпосн віднос не дозволяли здійснити радикальну перебудову поміщ господарств. Населення з 1812 по 1817 скоротилося майже на 10% (з 45 млн. до 41 млн. чоловік). Сотні тисяч селянських родин розорені. Недоїмки по податках вже в 1814 перевищили 160 млн. руб. асигнаціями. Сильно постраждала промисл, найбільш розвинена саме в районах, захоплених війною. З 40-х розшир посів картоп, цукр і бур. «Місячина». Домін дріб, переваж селян промисл. Урал-центр металург-на експорт. У 30-40-х XIX ст. Р продовж залиш відсталою аграрною країною, господарське розвиток якої затримувалося пануванням феодального землеволодіння. Механізація промисловості пред'являла зростаючий попит на машинне обладнання, але зрушення у машинобудуванні намітилися тільки в 50-х роках, а більша частина необхідних для російських фабрик і механізмів надходила з-за кордону.-з Англ Одночасно з розвитком, хоча і повільно, внутрішнього ринку росла і зовнішня торгівля Основну масу експорту становило сільськогосподарську сировину, передусім льон, лляне насіння, шерсть, сало, шкіри. Кріпосна Росія у світовій торгівлі виступала одним з головних постачальників продуктів харчування і сировини для промислових країн Європи, в першу чергу для Англії, що поглинає понад 40% всього російського експорту. При всьому цьому першорядне значення для економічного розвитку мав внутрішній ринок країни. Ємність його вже на першій чверті XIX ст. визначалася майже в 1 млрд. руб. і в багато разів перевищувала обороти російської зовнішньої торгівлі. До того ж внутрішній попит в Росії був порівняно більш стійкий і постійний, а розміри зовнішньої торгівлі різко коливалися в залежності від військово-політичної обстановки, від митної політики держав і т. д. Зросло знач ярмарків. Зовн політ-активний торгов баланс-протекціоніст митна політика. Експорт-зерно, льон, шкіра. Імпорт-пром товари. Водний і гужовий транспорт. Буд шосе і 1837-перша залізн.
Дворяни-найпивілейованіші–спадкове(право волод кріпак, звільн від служби, подушн подат, виїзд закордон вільний). Особисте-за вислугу-не мали кріпаків. Духовенство-звільн від подат, рекрут повин і тілесн покар. Под. на приходська(священ і церков служителі) і чорне(з нього признач найвищ церк ієрарх). Міщан-вільне насел міст(1\3 мешкан)-плат подуш подат, відбув рекрут. Купецтво-вже не спадков, куп привілеї купл. 1832-новий привілейов стан-почесні громад двох ступенів(спадкове і особисте0-звільн від рекрут, тілесн покар і держповинн. Ремісн-запис в цехи. Селяни- державні; поміщицькі; удільні; економічні; посесійні.
Основні напрямки зовнішньої політики Росії в пер. Пол.. ХІХ ст.
Важливою стороною зовн політики було повернення до принципів Священ союзу. Зросла роль Р в боротьбі з будь-якими проявами «духу змін» в європейського життя. Саме за правління Миколи I Р отримала прізвисько «жандарма Європи». На прохання Австр імп Р взяла участь у придушенні угор револ, направивши 140-тисячний; в результаті був врятований трон Франца Йосипа. Остання обставина не перешкодила австр імператору, побоювався надмірного посилення позицій Росії на Балканах, незабаром зайняти недружню до Миколи позицію в період Крим війни і навіть погрожувати їй вступом у війну на боці ворожої Росії коаліції, що Микола I розцінив як невдячна віроломство; російсько-австрійські відносини були безнадійно зіпсовані аж до кінця існування обох монархій. Протист з Фр-створ Антифр коал. Суперниками на між нар арені після Віден конгр вист.-В.Б. Австр і Фр. 1807-Тильзит мир-О І вигр війну в Швец, Фінл до Р. М І посередн і врегул прус-дан конфл і внутрішнім ситуац. 06-12 –р-т війна-бесараб-до Р.
Особливе місце у зовнішній політиці Миколи I займав Сх питання. Р за Миколи I відмовилася від планів по розділу Осм імперії, які обговорювалися для попередніх царів (Катерині II і Павла I), і почала проводити зовсім іншу політику на Балканах - політику захисту православ насел та забезпечення його релігійних і цивільних прав, аж до політичної незалежності. Вперше ця політика була застосована в Акерманської договорі з Туреччиною 1826. За цим договором Молдавія і Валахія, залишаючись у складі Османської імперії, отримали політичну автономію з правом обрання власного уряду, яке формувалося під контролем Р. Через півстоліття існування такої автономії на цій території було утворено державу Румунія - по Сан-Стефанского договором 1878. При новому зіткненні Р з Тур васальна залежність знищувалася. Так утвор Сербський князівство за Адріанопольському договором 182, грецьке королівство - по тому ж договору і за Лондонським протоколом Поряд з цим Росія прагнула забезпечити свій вплив на Балканах і можливість безперешкодного мореплавства в протоках ( Босфор і Дарданелли ).
У ході рос-тур воєн 1806-1812 рр.. і 1828-1829 років Р добилася великих успіхів у здійсненні цієї політики. На вимогу Р, що оголосила себе покровителькою всіх християнських підданих султана, султан був змушений визнати свободу і незалежність Греції і широку автономію Сербії ( 1830 ). Після 28-29-гирло Дун і Сх узбер до Ч.м. до Рос. 26-28-Р-іран війна-Сх вірменія-до Р. Завойов гірс Кавказ Ці ж причини: підтримка православних християн Османської імперії та розбіжності по Східному питання, - штовхнули Росію на загострення відносин з Туреччиною в 1853, наслідком чого стало оголошення нею війни Р. Початок війни з Туреччиною в 1853 ознаменований блискучою перемогою рос флоту під командуванням адмірала П. С. Нахімова, розгромив противника в Синопській бухті. Це був останній великий бій вітрильного флоту.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 464; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!