Спроби роззброєння.
Договір про заборону випробувань ядерної зброї. Проблеми роззброєння перебували в центрі уваги світової громадськості, зокрема сесій Генеральної Асамблеї ООН у 1950-1960-х роках. Так, XIV сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1959 р. ухвалила резолюцію на підтримку ідеї загального та повного роззброєння, однак в умовах «холодної війни» вона мала декларативний характер.
Першим реальним кроком на шляху роззброєння став Московський договір про заборону ядерних випробувань у повітрі, під водою та в космосі, підписаний 5 серпня 1963 р. керівниками урядів СРСР, США, Великої Британії — трьох тодішніх ядерних держав.
Перемовини, що передували підписанню договору, не були успішними. Каменем спотикання стало питання про контроль. Нарешті всі погодилися, що вибухи в трьох сферах можна контролювати національними засобами без міжнародного контролю. Дозволялися тільки підземні ядерні вибухи, але згодом відповідні перемовини були проведені й щодо них. На жаль, Франція та Китай, які створили власні ядерні арсенали пізніше, не приєдналися до договору 1963 р. і продовжували здійснювати випробування в атмосфері. Проте Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї мав велике значення, оскільки був першою конкретною угодою з обмеження гонки озброєнь. Згодом до Московського договору приєдналося понад 130 держав світу. У 1963 р. Генеральна Асамблея ООН закріпила своїм рішенням радянсько-американську домовленість «не розміщувати в космічному просторі будь-які об’єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення».
|
|
|
Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі. Перемовини та консультації з підготування Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі тривали шість років (1969-1975 рр.). У цій роботі брали участь представники 33 європейських країн (за винятком делегації Албанії), а також США та Канади — держав, які відіграють важливу роль у світовій та європейській політиці, у тому числі — як члени НАТО.
Нарада відбулася 31 липня — 1 серпня 1975 р. у столиці Фінляндії — м. Гель- сінкі. Вона завершилася підписанням 1 серпня 1975 р. Підсумкового акта — найважливішого політичного документа, що відіграє велику роль у формуванні міжнародних відносин і в наші дні. Він має такі розділи:
- І — з питань безпеки в Європі;
- II — з економічного, науково-технічного співробітництва та охорони навколишнього середовища;
- III — з гуманітарних питань;
- IV — з урахування та виконання положень Підсумкового акта, продовження розвитку міжнародних контактів, у тому числі — організації нових зустрічей і нарад, подібних до Гельсінської.
|
|
|
Такі зустрічі держав-учасниць загальноєвропейської наради відбулися згодом у Белграді (1977-1978), Мадриді (1980-1983), Стокгольмі (1984-1987), Відні (1986—1989).
Гельсінкська нарада була унікальним, безпрецедентним явищем у міжнародному житті, відігравши велику роль у стабілізації становища у світі, запобіганні тичці між двома системами, що могла б призвести до загибелі людської циві- зації.
Одним із результатів форуму в м. Гельсінкі стало створення постійної Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), яка до 1990-х років юпила понад 50 держав Європи, СІ1ІА та Канади. Нині вона має політичні ме- інізми, що забезпечують можливість оперативно реагувати на порушення прав одини. НБСЄ (з 1994 р. прийнято назву Організація з питань безпеки й іівробітництва в Європі — ОБСЄ) опікується також питаннями безпеки та шброєння, співробітництва у сфері економіки й охорони навколишнього середо- пца, формування образу нової, неблокової Європи.
Параграф 27
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!