Уже в ХVI ст. деякі науковці достатньо серйозно обговорювали можливість літання людини. Про це писали П’єр Белон, Ієронімус Карданус, Джіамбаттіст Делла Порта.
Ренесанс змінив середньовічні принципи створення творів мистецтва, вніс у них дух гуманізму. Авторитетний дослідник Чарлз Мак-Коркодейл цілком обґрунтовано довів, що і у XV – XVI ст. вплив давнього світу на архітектуру залишався вагомим, натомість «відкриття» античності відбувалося не плавно, а різкими поштовхами. Не зважаючи на те, що церква залишалася головним замовником, посилилася система приватного замовлення на будівництво світських будинків. Великі аристократичні й патриціанські італійські сім’ї розгорнули широке будівництво нових, оригінальних палаців, замків та не міських маєтків. Успішний спротив італійських міст-держав папській владі призвело до позитивних результатів в сфері мистецтва. Зусиллями кращих представників впливового роду Медичі Флоренція перетворилася у найбільший осередок науки і мистецтва.
До зародження нового напрямку в архітектурному мисленні причетний визначний архітектор Леон Баттіста Альберті (1404 – 1472). Він вважав архітектуру природним сполученням і вершиною всіх наук і мистецтв. У той час як «Десять книг» архітектора-будівельника Марка Вітрувія (І до н.е.) залишалися неабияким авторитетом для середньовічних архітекторів, працю Л. Альберті «Десять книг про архітектуру» (1485) сучасники високо оцінили за її практичне спрямування. Врешті-решт італійська архітектура стала еталоном вишуканості і розкоші в усій Європі. Один сучасник так відгукнувся про італійські палаци і маєтки: «вони були настільки багато і прекрасно прикрашені, що їх вигляд вражав всякого гостя. Всякого, хто спробував би змалювати те, що він бачив всередині, сприйняли би за брехуна». Перші ж успіхи французького Ренесансу сталися після завойовницьких італійських походів лише у XVI ст. Ріст міст в Україні пожвавило будівництво нових дерев’яних і кам’яних укріплень та замків. Архітектура ж монастирів та церков відповідала характеру фортець.
|
|
|
Таким чином, вепоху Відродження посилюється процес диференціації науки в окремі галузі. Саме на цей період припадає велика кількість відкриттів, розробка нових концепцій щодо пояснення різних явищ природи, наразі в центрі уваги перебував духовний світ людини. У силу об’єктивних причин з другої половини XV ст. почалося наукове, систематичне, всебічне вивчення природи. Це було обумовлено і великими географічними відкриттями (Христофор Колумб, Васко да Гама, Магеллан). На карті з’являються нові материки. Торгівля набуває світового характеру, стимулюючи технічні удосконалення, зокрема, у суднобудуванні. Нова колоніальна система стала основою первісного накопичення капіталу.
|
|
|
Визначальним було і утвердження нових поглядів на світобудову. Із XVI ст. запанувала геліоцентрична система, ґрунтовно пояснена М. Коперником.
Середньовічна техніка була початково носієм духу перетворення, що XVI – XVII ст. став домінуючим і в науці. Науково-технічні досягнення дозволили людському суспільству опанувати нові спеціальності. Широкого розповсюдження отримали такі виробництва, як фарбування, виготовлення спиртних напоїв, ліків. Необхідно віддати належне і алхімії. Саме вона посприяла більш глибокому вивченню та використанню нових речовин і матеріалів.
Спостерігалося доволі стрімке удосконалення транспортних засобів, які безпосередньо вплинули на соціально-економічну ситуацію середньовічного суспільства. Упродовж ХІІІ – ХV ст. великий стрибок здійснило мореплавання. Запровадження сучасного принципу рульового управління, використання компасу – важливі складові модернізації корабля.
Можна стверджувати, що поєднання математики й дослідного природознавства з експериментальним дослідженням заклало фундамент сучасної науки.
Лекція 7.
Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 11; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!