Природне осіменіння
Термін “осіменіння” означає введення сперми у геніталії самки (у ссавців) чи з метою започаткування (зачаття) нового організму. Осіменіння буває зовнішнім (на-приклад у риб) та внутрішнім – у свійських тварин; природним та штучним.
Природне осіменіння відбувається через спаровування.
Природне осіменіння тварин або спаровування відбувається при безпосередньому контакті самця і самки, що супроводжується статевим актом з проявом усіх як без-умовних, так і умовних статевих рефлексів.
У практиці тваринництва застосовуються такі види спаровування тварин: вільне, ручне, косячне, варкове, класне, гаремне, які застосовують, залежно від виду тварин, напрямку їх продуктивності, наявних умов, розмірів та складу череди.
При вільному паруванні самець постійно перебуває у стаді, що в певній мірі стимулює статеву активність самок: у них прискорюється інволюція статевих органів, ознаки статевого циклу проявляються яскравіше, зростає їх повноцінність. Самець самостійно виявляє самок у охоті і покриває їх (причому, одну і ту ж самку він може покривати декілька разів, що забезпечує високу заплідненість самок). Таке спарову-вання можливе на пасовищах, у загонах, під час прогулянок тварин.
Проте вільне парування затрудняє облік осіменінь. Селекційно-племінна робота при цьому не можлива. Нерегульоване безконтрольне використання самців часто при-водить до статевого їх виснаження з гальмуванням статевих рефлексів, виділенням неповноцінної сперми і зниженням заплідненості самок. Крім того, безконтрольне спаровування тварин може стати причиною розповсюдження інфекційних та інвазій-них захворювань, що передаються через статевий акт (бруцельоз, вібріоз, трихомо-ноз та ін.). Вільне парування має обмежене застосування, головно – в м’ясному ско-тарстві. Річне навантаження на одного плідника при вільному спаровуванні складає 35–50 самок.
|
|
|
Варіантами вільного парування у конярстві є косячне, у вівчарстві – класне та гаремне.
Осіменіння тварин
Ручне парування передбачає ізольоване утримання самців-плідників, індивіду-альний добір до них маток і контрольований їх контакт для спаровування. Це дозволяє підбирати у відповідності з планами селекційно-племінної роботи пари тварин, прово-дити загальний клінічний, гінекологічний та андрологічний огляд, раціонально вико-ристовувати плідників, вести належний облік осіменених тварин і регулювати наванта-ження на плідників. Річне навантаження на одногоплідника при цьому буває у два рази вищим, ніж при вільному паруванні (наприклад, навантаження на одного бугая зростає до 60–100 корів, барана – 50–60, жеребця – 40–50, кнура – 15–20 самок і більше).
|
|
|
Залежно від способу утримання тварин організація ручного спаровування може мати свої особливості. Так, при літньо-табірному утриманні тварин бажано спеці-ально обладнати парувальний майданчик з навісом, тоді як у стійловий період спа-ровування тварин краще проводити у манежі, чи хоча б у тамбурі. Безумовно, для повноцінного прояву статевих рефлексів слід уникати присутності у місці спарову-вання тварин сторонніх осіб та предметів, не допускати сторонніх звуків та інших подразнень.
З метою профілактики передачі через статевий акт інфекційних та інвазійних за-хворювань перед спаровуванням тварин їх необхідно дослідити, звертаючи особливу увагу на стан статевих органів, їх слизових оболонок. Тварин з ознаками гінекологіч-них та андрологічних захворювань не допускають до спаровування. Щоб забезпечити стійке благополуччя господарства по захворюваннях, що передаються через статевий акт, необхідно періодично досліджувати самок та самців на ці захворювання і в пер-шу чергу на трихомоноз, вібріоз, бруцельоз. У самців необхідно також досліджувати сперму та змив з препуція на наявність збудників цих захворювань.
|
|
|
Перед осіменінням статеві органи самок необхідно обмити теплою водою. Час осіменіння самок залежить від їх виду та фізіологічного стану. Тих самок, у яких ін-волюція статевих органів завершилась у нормальні строки і їх фізіологічний стан, і, зокрема, стан геніталій не викликає підозри і у них чітко виражені ознаки статевого циклу осіменяють звичайно у першу охоту після отелення.
Для уточнення стану статевих органів, їх готовності до осіменіння можна застосо-вувати ректальне дослідження самок.
Корів найкраще осіменяти під кінець охоти. Тому, якщо її виявляють пізно ввече-рі, вночі чи вранці, то осіменіння проводять зранку, а якщо охота виникає вдень, то осіменіння переносять на вечір. При цьому допускають подвійний коїтус зінтервалом 5–10 хвилин. Якщо після першого осіменіння охота у корів не припиняється, то їх осіменяють повторно через 10–12 годин. Найкращі наслідки дають вечірні осіменін-ня. У тих випадках, коли охоту у корів виявляють за допомогою бугая-пробника, або коли практикують ректальне оцінювання стану дозрівання фолікула у яєчнику, можна застосувати одноразове осіменіння самок протягом однієї охоти. Для перевірки ста-ну геніталій можна провести вагінальне дослідження самок за допомогою піхвового дзеркала, звертаючи при цьому увагу на стан слизових оболонок піхви та присінку, ступінь розкриття шийки матки, характер тічкового слизу.
|
|
|
Розділ 3
Овець, у яких охота буває значно коротшою, осіменяють зразу після виявлення охоти і, якщо вона продовжується, – осіменяють повторно через 12–24 години.
Кобили відрізняються від інших тварин значно тривалішою охотою. Перше спаро-вування їх з жеребцем проводять на другий день (ввечері) після виявлення охоти і по-вторюють через кожних 48 годин аж до відбою, а при яскраво вираженій охоті – через кожних 24–36 годин.
У тих випадках, коли застосовують ректальне визначення дозрівання фолікула у кобил, час їх осіменіння можна наблизити до очікуваної овуляції. Дозрілий фолікул кобили досягає діаметра 4–5 см, його стінки бувають тонкі, напружені, не флуктують. У кобил перед осіменінням необхідно корінь хвоста забинтувати чистим бинтом, відвести набік та зафіксувати, тазові кінцівки розкувати і при потребі одягти пару-вальну шлею. Розковують і жеребця. Його статевий член і препуційний мішок об-мивають теплою водою і витирають стерильними серветками. Перед садкою та після неї плідникам роблять проводку, а самок залишають після осіменіння на деякий час у
станку або роблять їм невеличку проводку.
У свиней овуляція супроводжується розривом великої кількості дозрілих фоліку-лів і розпочинається у дорослих свиноматок через 18–24 години від початку охоти, у молодих – через 24–30 годин, тому перших осіменяють у кінці першої доби після виявлення охоти, а других – через добу після виявлення охоти. Практично, виявлених у охоті зранку спаровують перший раз ввечері, а тих, у яких охоту виявили ввечері, спаровують ранком наступного дня. Оскільки охота у дорослих свиноматок триває 12–15 годин, а у молодих 20–30 годин, тому після першого осіменіння їх осіменяють повторно через 15–18 годин. Для своєчасного виявлення початку охоти користуються кнурами-пробниками.
У кролівництві до кожного плідника підбирають 5–8 самок; для спаровування по-міщають самця у окрему клітку і підсаджують до нього самку. Після статевого акту її негайно видаляють і через годину знову підсаджують, це сприяє підвищенню заплід-неності табагатоплідності. У теплу поруроку самця використовують для спаровуван-ня тричі, а зимою – двічі на день.
З економічної точки зору для попередження неплідності та одержання максималь-ної кількості приплоду доцільно домогтися швидшого поновлення у всіх самок (ко-рів, свиней та ін.) статевої циклічності після родів з тим, щоб можна було провести осіменіння в оптимальний час.
Після статевого акту необхідно залишати самок у спокої, а через 5–15 днів по-вторити виявлення у них охоти. Кобил перевіряють через кожних 5 днів аж до кінця парувального сезону, оскільки у них часто трапляється резорбція зародка з послідую-чим поновленням статевої циклічності.
Ручне спаровування застосовують також при розведенні хутрових тварин. Косячне парування застосовується у табунному конярстві. За табуном (косяком)
кобил закріплюють на весь пасовищний період одного повновікового жеребця-плід-ника, який випасається з ними цілодобово під контролем табунника, виявляє серед
Осіменіння тварин
них тварин у стані охоти і покриває їх. При цьому за одним дорослим плідником за-кріплюють 20–35 кобил, за молодим – 15–20, за старим – 12–15 кобил. Забезпечивши раціональне використання жеребців, надаючи час від часу одноденний відпочинок жеребцю, поліпшуючи його раціон, застосовуючи раннє гінекологічне обстеження осіменених кобил, можна збільшити майже у два рази навантаження на плідника.
Варкове парування також застосовується у конярстві. Тих кобил, яких потрібно покрити, виділяють у окрему загородку (варок, баз) і пускають до них на декілька го-дин двічі на день, зранку і ввечері, жеребця-плідника, який сам виявляє самок у охоті і осіменяє їх. У іншу пору доби самок утримують окремо від самців. Навантаження маток на одного плідника складає 40–50 кобил.
Класне парування застосовується у вівчарстві. Відібравши за певними ознаками вівцематок у окрему групу і закріпивши за ними відповідного класу баранів-плідни-ків, їх випасають разом і тут відбувається вільне спаровування. Середнє навантажен-ня на одного барана-плідника становить 25–30 вівцематок.
Підготовка самок до осіменіння. Організація осімінення. Успіх осіменіння тва-рин у значній мірі залежить від підготовки їх до цього важливого заходу. При цьому мають на увазі такі ветеринарно-зоогігієнічні заходи:
Ø необхідно забезпечити маточне поголів’я достатньою кількістю перевірених за якістю нащадків та станом здоров’я плідників або ж їх спермою;
Ø усі самки і самці, повинні мати відповідну вгодованість, тому, виходячи з плану парувань та осіменінь, вносять відповідні зміни у раціони годівлі тварин та систему їх утримання. Враховуючи специфіку молочного скотарства, зокрема, значні витрати поживних речовин коровами у перший місяць лактації на молокоутворення і неможливість збалансування їх за рахунок кормів раціону, підготовку самок до осі-меніння потрібно починати ще у сухостійний період. З цих же міркувань, відлучення ягнят і підготовку маточних отар овець до осіменіння проводять за 45–60 днів до по-чатку парувальної кампанії; відлучення поросят, особливо раннє, необхідно супрово-джувати відповідною організацією годівлі та утримання свиноматок;
Ø одночасно з організацією повноцінної годівлі необхідно забезпечити постій-ний нагляд за ростом, розвитком і статевим дозріванням самок, за перебігом у них статевих циклів, вибором оптимального часу і способу їх осіменіння;
Ø організувати ветеринарний контроль за перебігом у самок післяродового пері-оду і займатися профілактикою субінволюції матки та персистентного жовтого тіла;
Ø добрі наслідки в цьому плані дає активний моціон усіх корів, починаючи з другого дня після отелення;
Ø з метою активного впливу на перебіг післяродового періоду, прискорення по-новлення відтворної функції на всіх фермах бажано запровадити акушерську та гіне-кологічну диспансеризацію корів. Це дозволяє своєчасно виявляти усі випадки роз-ладів статевої функції, активно впливати на неї і своєчасно вилучати тих тварин, стан геніталій у яких несприятливий для осіменіння. У м’ясному скотарстві та вівчарстві, де осіменіння самок має сезонний характер, можна застосувати синхронізацію їх ста-тевої функції;
Розділ 3
Ø успіх осіменіння самок в значній мірі залежить від часу їх осіменіння, тому в кожному господарстві необхідно своєчасно виявляти тварин в охоті, об’єктивно оці-нювати у них фізіологічний стан геніталій, характер тічкового слизу, їх реакцію на самця-пробника і вибирати оптимальний час для осіменіння;
Ø виявлених у стані охоти тварин потрібно вилучити з загального стада, піддати у манежі санітарній обробці (замити і обробити антисептиком зовнішні статеві орга-ни) і лише тоді осіменяти;
Ø щоб уникнути надто сильного збудження плідника під час статевого акту, яке негативно впливає на прояви інших статевих рефлексів та на якість сперми, роблять йому проводку перед садкою та після неї;
Ø доставлення тварин на пункт штучного осіменіння, їх фіксація, осіменіння повинні проводитися лагідно, спокійно, без завдання болю чи застосування холодних інструментів. Після осіменіння залишають самку на деякий час у станку або роблять їй невеличку проводку (при занепокоєнні). Осіменіння тварин слід проводити у від-повідності з діючими технологічними вимогами.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 28; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!