Землі історико-культурного призначення
ЗК визначає поняття земель історико-культурного призначення через їх склад. Згідно зі ст.53 ЗКУ,
«1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.».
Особливості правового режиму земель історико-культурного призначення:
особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню. (ст.ст.91,96 ЗКУ).
законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.
землі історико-культурного призначення «можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності», слід пам’ятати, що режим земель під відповідними пам’ятками визначається режимом самої пам’ятки.;
частина об’єктів культурної спадщини (заповідники, музеї-заповідники) одночасно є об’єктами ПЗФ, тобто мають складний правовий режим.;
здійснюється зонування прилеглих територій навколо окремих об’єктів з метою їх захисту та збереження традиційного середовища розташування
Встановлена підвищена відповідальність за порушення правового режиму земель історико-культурного призначення.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!