Поняття і види систематизації нормативно-правових актів
Систематизація – це діяльність правотворчих органів щодо упорядкування та вдосконалення правових актів, приведення їх до певної внутрішньо узгодженої системи.
Систематизація правових актів традиційно здійснюється міністерством юстиції, яке співпрацює з іншими міністерствами та окремими фахівцями.
Види систематизації:
Консолідація - це об’єднання, зовнішня обробка нормативного матеріалу – розташування його за галузями права, у хронологічному порядку; як наслідок, видають збірник нормативно-правових актів з окремих галузей права.
Інкорпорація - Це спосіб систематизації, внесення поточних змін і доповнень до чинного законодавства в межах конкретного правового акта; як наслідок, нормативні акти офіційно перевидаються зі змінами і доповненнями на конкретну дату.
Кодифікація - Це спосіб систематизації, за яким нормативні акти переробляють, удосконалюють, а на їх основі створюють новий нормативний акт (кодекс, статут, положення), що регулює відносини у певній галузі права. Як наслідок, кодекс за формою і за суттю є новим правовим актом, що змінює старий
Звід законів - Це об’єднання, зовнішня обробка нормативного матеріалу, розташування його за галузями права, у хронологічному порядку тощо; як наслідок – видають збірник нормативних актів з окремих галузей права.
На сьогодні поширення набуває новий вид систематизації правових актів з використанням комп’ютерних технологій.
|
|
|
Поняття і класифікація соціальних норм
Соціальні норми - це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.
Риси соціальних норм:
1. Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість однотипних випадків;
2. Адресуються всім суб'єктам, що діють у сфері, яка регламентується нормою;
3. Встановлюють права та обов'язки суб'єктів, визначаючи міру можливої та необхідної поведінки;
4. Мають суспільний характер, тому що регламентують відносини між людьми;
5. Виробляються в процесі життєдіяльності суспільства та вдосконалюються в процесі вдосконалення суспільних відносин;
6. Забезпечуються суспільством шляхом створення умов щодо їх виконання, а також застосування засобів громадського впливу у випадку їх порушення.
Отже, соціальні норми - це правила поведінки, що формуються в суспільстві, реалізуються в реальній поведінці суб'єктів та забезпечуються суспільством з метою надання суспільним відносинам упорядкованості. Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.
|
|
|
І. За способом виникнення:
- Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;
- Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.
II. За способом існування:
- Усні норми, що існують у свідомості суб'єктів і передаються з покоління в покоління;
- Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.
III. За способом забезпечення:
- Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб'єктів (мораль, традиції, звичаї);
- Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);
- Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);
- Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та правові).
IV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:
- Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;
- Норми культури - правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;
- Організаційні норми - правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;
|
|
|
- Традиції - правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб'єктів;
- Звичаї - правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;
- Політичні норми - правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;
- Корпоративні норми - правила поведінки, що утворюються громадськими об'єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;
- Релігійні норми - правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;
- Норми етики - засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;
- Норми права - правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.
Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.
Саме право:
- Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;
|
|
|
- Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;
- Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;
- Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;
- Право має загальнообов'язковий характер - є обов'язковим для всіх суб'єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб'єктів;
- Право має імперативний характер - встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов'язки) поведінки суб'єктів;
- Право має загальний характер - поширюється на невизначене коло суб'єктів та кількість життєвих випадків; - Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб'єктами покладених обов'язків чи порушення, наданих іншим суб'єктам, прав.
Отже, право - це система загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.
Види норм права
Норма права – це формально обов’язкові правила фізичної поведінки, які мають загальний характер, встановлюються або санкціоновуються державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечуються її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.
Види норм права
1. За функціональною спрямованістю:
– регулятивні (правоустановчі), що встановлюють права і обов'язки суб'єктів;
– правоохоронні, що регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, що встановлені регулятивними нормами.
2. За предметом правового регулювання — аналогічно до поділу на галузі права: конституційні, цивільні, кримінальні та ін.
3. За функціональним призначенням норми права поділяються на:
а. Відправні, що мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять у собі відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин, у свою чергу, поділяються на: норми-начала, норми-принципи; визначально-установчі норми; норми-дефініції.
б. Норми-правила поведінки. На відміну від відправних, це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.
4. За характером диспозиції:
зобов'язуючі — вказують на необхідну, з точки зору держави, поведінку;
забороняючі — вказують на неприпустиму, недозволену, з точки зору держави, поведінку;
уповноважуючі (дозволяючі) — вказують на можливу поведінку суб'єкта.
5. За характером регламентації бажаної поведінки суб'єктів:
категоричні (імперативні) — приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік прав і обов'язків суб'єктів і не попускають жодних відхилень від них;
диспозитивні;
рекомендаційні;
заохочувальні.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 739; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!