Окремі аспекти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах членства України в Світовій Організації Торгівлі

 

Державне регулювання ЗЕД в умовах членства України в СОТ – багатоаспектний процес, на якій мають вплив як зовнішні, так і внутрішні фактори, а саме: кон’юнктура та тенденції світових товарних ринків; система міжнародно-правових актів (право СОТ); особливості двосторонніх та багатосторонніх відносин України з окремими державами (групами держав) в рамках союзів, альянсів, асоціацій; стан та перспективи розвитку галузей економіки держави та її внутрішніх ринків; політичні реалії, які визначають зовнішньоекономічний вектор держави. Тому єдиного алгоритму

розроблення та запровадження механізму державного регулювання ЗЕД не

існує.

Державне регулювання ЗЕД в рамках членства в СОТ здійснюється

методом розробки та реалізації державної політики у сфері ЗЕД, яка являє

собою систему заходів, що спрямовані на найбільш сприятливий розвиток

економіки держави в умовах глобалізації, на створення оптимальних умов

для входження економіки України в світове господарство, захист

економічних інтересів держави та інтересів національних суб’єктів ЗЕД на

зовнішніх та внутрішніх ринках, обмеження впливу іноземних суб’єктів

123

(держав, ТНК, суб’єктів господарювання) на найбільш не захищені галузі

національної економіки з метою недопущення формування її неефективного

функціонування. Окрім того, створення та запровадження такого механізму

багато в чому залежить і від конкретних відносин, що пов’язані із ЗЕД,

зокрема, відносин з оподаткування, валютно-фінансових, інвестиційних

тощо. З огляду на вище вказане доцільно, на нашу думку провести аналіз

окремих аспектів державного регулювання здійснення ЗЕД в умовах

членства України в СОТ, а саме в податковій, валютно-фінансовій та

інвестиційній сфері, як таких, що мають найбільш суттєвий вплив на

створення та запровадження ефективного механізму державного

регулювання здійснення ЗЕД.

Що стосується податкового регулювання зовнішньоекономічних

відносин, то приєднання України до СОТ спричинило деякі позитивні зміни в

законодавчій практиці держави, зокрема, було запроваджено постійний

моніторинг податкової системи на предмет недопущення дискримінаційних

заходів щодо держав-членів СОТ. Разом із тим, питання доцільності

запровадження такої податкової політики залишається актуальним в

контексті вирішення проблеми оподаткування ЗЕД крізь призму виконання

іншими членами організації подібних умов стосовно вітчизняних

експортерів. І хоча можна в цілому констатувати, що Податковий кодекс

України [92], відсутність якого вважалася найбільшим бар’єром на шляху до

повноцінної інтеграції України в СОТ та користування перевагами цієї

організації, певною мірою вирішив проблему недопущення

дискримінаційних заходів, все ж основні механізми адміністрування

податків, пов’язаних із зовнішньоторговельними операціями та акцизним

збором і ПДВ фактично залишаються на тому ж рівні розв’язання проблеми,

на якому вони перебували до його прийняття. Прогрес тут на нашу думку

відбувся лише в запуску системи електронного адміністрування ПДВ.

124

Разом із тим, результати досліджень, викладені в працях

І. В. Клименка, О. А. Федірка та І. В. Уса, демонструють, що в Україні після

інтеграції в СОТ поширеними стали фіктивні зовнішньоекономічні операції,

які супроводжуються фальсифікацією документів, використанням

неіснуючих іноземних партнерів і, як наслідок, незаконним отриманням ПДВ

із бюджету. Спекулювання з відшкодуванням ПДВ зумовлюють зниження

його ефективності та віддачі для бюджету країни, а також зменшують його

вплив на результати експортно-імпортних операцій. Для суб’єктів

господарювання, особливо для експортоорієнтованих підприємств, вчасне

відшкодування ПДВ є важливим чинником стабільності економічної

діяльності. Відсутність відшкодування ПДВ автоматично підвищить

експортну ціну товару, що негативно впливатиме на

конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішньому ринку [139,

с. 77-84]

Можна констатувати, що після вступу України в СОТ в оподаткуванні

імпорту здійснюються лібералізаційні заходи: вже не є об’єктом

оподаткування повернення майна, переданого до оперативної оренди

нерезиденту, демонстраційні товари для виставок, ярмарків, конференцій;

упаковки, піддони та інші товари, що ввозяться у зв’язку з комерційною

операцією, ввезення яких не є комерційною операцією. Водночас

Податковим кодексом України передбачено низку звільнень від акцизного

оподаткування, зокрема операцій у сфері ЗЕД [139, с. 77-84].

Таким чином, можна стверджувати, що державне регулювання

оподаткування ЗЕД в умовах членства України в СОТ має чіткий вектор на

подальшу лібералізацію податкових режимів та максимальну ліквідацію

податкових стимулів вітчизняним суб’єктам господарювання. З одного боку,

це свідчить про послідовність влади у своїх прагненнях до міжнародної

торговельної спільноти, з іншого – ставить під загрозу вітчизняного

виробника, оскільки податкові платежі становлять значну частину

125

собівартості продукції, що суттєво впливає на рівень її цінової

конкурентоспроможності.

Зважаючи на необхідність більш глибокої інтеграції вітчизняної

економіки до світової та враховуючи особливості здійснення ЗЕД в умовах

членства України в СОТ, особливу увагу на нашу думку слід приділити

аналізу державного впливу на валютно-фінансову сферу як одну з основ

ефективного забезпечення товарообігу між Україною та її зарубіжними

партнерами.

Гроші та їх обіг усередині держави є одним із найважливіших

елементів державного суверенітету, а якщо йдеться про участь країни в СОТ

то можна стверджувати, що стабільна внутрішня фінансова система –

необхідна складова національної безпеки держави. В процесі інтеграції

України в СОТ до неї частково інтегрувалася і національна фінансова

система, оскільки окремі фінансові потоки підпадають під регулювання

нормами та угодами СОТ, тобто в рамках СОТ держави-члени позбавляються

певних суверенних прав стосовно фінансової сфери. Прикладом цього може

бути вільний імпорт валюти та доларова експансія на внутрішні ринки країн-

членів організації. Безперечно, центральні банки держав-ченів СОТ, як,

власне, і Національний банк України (далі – НБУ), наділені певним

інструментарієм стабілізації валютного ринку, однак щодо держав-учасниць

СОТ за окремими видами операцій більшість протекціоністських заходів

стосовно регулювання валютно-фінансових відносин застосувати немає

можливості через узяті державою членом СОТ (в тому числі і Україною)

зобов’язання за Угодами системи ГАТТ/СОТ.

В умовах членства будь-якої держави в СОТ її валютно-фінансова

політика має досить чутливий ефект для інтересів інших держав-членів СОТ.

Наприклад, девальвація національної валюти призводить до подорожчання

іноземної валюти, зокрема долару, а отже, дорожчають і товари, що

експортуються з країн, валюта яких прив’язана до долара. Відповідно

126

ускладнюється імпорт таких товарів, оскільки вони втрачають цінову

привабливість, а тому і конкурентоспроможність стосовно національних

товарів при цьому знижується. Далі вартість вітчизняних товарів порівняно з

імпортними підвищується, сприяючи тим самим їхньому експорту. Таким

інструментом часто користується Китай, який постійно прибігає до

експортних експансій на найбільші ринки світу – американський та

європейський.

Можна стверджувати, що з одного боку, в умовах глобалізаційних та

інтеграційних процесів валютно-фінансове регулювання є частиною

внутрішнього суверенітету держави, а з іншого ж в умовах наявності цілої

низки міжнародних зобов’язань у рамках членства держави в СОТ державне

регулювання валютно-фінансових відносин повинне виходити з принципів

цієї організації в питаннях обігу валюти, створюючи при цьому стабільну

систему механізмів та інструментів, здатних забезпечити найбільш

ефективний розвиток національної валюти й зміцнити фінансову

незалежність держави [16].

Аналізуючи засоби забезпечення державного регулювання валютно-

фінансових відносин в аспекті членства України в СОТ, потрібно виходити

з того, що в межах цієї організації зазначені відносини розглядаються як

відносини з приводу надання широкого спектра фінансових послуг

(кредитних, депозитних, розрахункових, страхових тощо). Оскільки СОТ – це

не валютний союз і не фінансова організація, а її сутнісним призначенням є

оптимізація експорту та імпорту товарів й послуг між різними країнами, то й

валютно-фінансові відносини між її членами повинні обмежуватися лише

наданням відповідних послуг.

На нашу думку, в такій ситуації, основним завданням державної

політики у сфері валютно-фінансових відносин в умовах членства в СОТ є

зміцнення національної банківської системи, подолання розриву між

фінансово-банківським сектором і реальною економікою. Основна увага має

127

зосереджуватися на забезпеченні стійкості та надійності банківської системи,

посиленні її консолідації, активному залученні в банківську сферу

іноземного капіталу, значному розширенні механізмів довгострокового

кредитування та інструментарію банківських послуг. При цьому консолідація

повинна бути спрямована на структурні реформи, збільшення пропозиції

капітальних ресурсів, виконання зобов’язань із конвергенції доходів, а також

прискорення економічної і фінансової інтеграції [7, с. 8-11].

Ще одним прикладом реалізації валютно-фінансової політики держави

може бути підвищення банківської кредитної ставки. В умовах свободи обігу

міждержавних банківських капіталів, що особливо притаманно СОТ,

зазначена процедура дозволяє залучати в державу іноземний капітал,

знижуючи кредитні можливості для капіталу у власній валюті, що виключає

можливість його інвестування та значно послаблює рівень його

конкурентоспроможності, і в цілому сприяє інвестиційній привабливості

держави, а отже, відбувається її економічне зростання за рахунок залученого

іноземного капіталу.

Глобалізаційні процеси створюють нові економічні умови організації

міжнародних господарських зв’язків. Із точки зору політики глобалізація

являє собою боротьбу найбільш розвинених країн за ринки збуту своєї

продукції та сировинні джерела. Країни, що розвиваються, намагаються

втрутитися в цю боротьбу, але вони в переважній більшості самі є такими

ринками збуту та сировинними базами для найпотужніших світових

економік. З огляду на це, в контексті здійснюваної зовнішньоекономічної

політики інтеграція України до СОТ розглядається як перспективний крок до

посилення власних позицій. У рамках СОТ Україна може вести конкурентну

боротьбу з країнами, які мають подібний рівень економічного та

технологічного розвитку, а тому влада повинна визначити модель поведінки

України в рамках цієї організації.

128

Незважаючи на інституціональне забезпечення діяльності СОТ, за

своєю сутністю це все ж таки глобальний торговельний майданчик, на якому

формуються зовнішньоекономічні відносини країн або визначаються

багатосторонні торговельні картелі, умови яких хоча й не суперечать СОТ,

але мають низку особливостей для тих країн, що до них приєдналися. Такі

формати торговельних відносин для України є надзвичайно перспективними,

оскільки дають можливість за рахунок реалізації дипломатичного потенціалу

реалізувати валютно-фінансовий та економічний потенціал.

Слід мати на увазі, що СОТ, вимагаючи відкритості внутрішніх ринків

та уніфікації умов здійснення валютно-фінансових відносин, у такий спосіб

створила небезпечну ситуацію, яка може призвести до появи та накопичення

спекулятивних капіталів. Такі капітали в подальшому будуть «перетікати» з

економік найбільш розвинутих країн до економік інших держав членів СОТ,

імпортуючи разом із собою можливі ризикогенні фактори, що

стимулюватимуть появу нових фінансових криз. У цьому аспекті

лібералізація й регулювання валютно-фінансової сфери України набувають

особливого значення в умовах глобалізації світової економіки, одним із

головних проявів і водночас викликом якої є формування глобальних

фінансових ринків, зокрема СОТ, де «правила гри» здебільшого

визначаються транснаціональними корпораціями. У цих умовах у найбільш

складному становищі виявляються держави з перехідною економікою, в яких

валютно-фінансові системи ще перебувають у стадії становлення, зокрема й в

Україні.

Можно констатувати, що валютно-фінансова взаємодія держав-членів

СОТ є потужним потенціалом для фінансування модернізації їхніх економік,

зокрема підвищення експортного потенціалу. Його використання дозволить

зокрема й Україні ефективно вирішувати внутрішні економічні проблеми й

забезпечить надійний запас міцності, що сприятиме мінімізації ризиків,

породжених фінансовою глобалізацією. Валютно-фінансова взаємодія може

129

відіграти ключову роль у реалізації нової парадигми економічного

співробітництва України та СОТ, заснованого насамперед на активній

діяльності компаній і банків з експорту фінансових послуг, умови для якого

забезпечують рівноправне співробітництво на міждержавному рівні та

посилення вагомості України в СОТ.

Отже, в рамках СОТ Україна має підтримувати відповідний рівень

розвитку організаційно-правового забезпечення валютно-фінансових

відносин. Аналізуючи національне законодавство, що регулює валютно-

фінансові відносини можна зазначити, що в Україні створена досить

розгалужена система нормативно-правових актів, які визначають загальні

засади регламентації валютно-фінансових відносин, зокрема, й щодо

банківського сектору, а саме: Закон України «Про банки та банківську

діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, який визначає структуру банківської

системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності,

реорганізації та ліквідації банків [96, ст. 1], Закон України «Про

Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-XIV [115], Постанови

Правління НБУ, зокрема:

- Про затвердження Положення про порядок формування та

зберігання обов'язкових резервів для банків України та філій іноземних

банків в Україні від 11.12.2014 р. № 806 [104];

- Про затвердження переліків і тарифів операцій (послуг), що

здійснюються Національним банком України, його територіальними

управліннями та структурними одиницями за операціями (послугами),

пов'язаними з діяльністю клієнтів і банків – кореспондентів Національного

банку України від 12.08.2003 р. № 333 [100];

- Про затвердження деяких нормативно-правових актів

Національного банку України від 08.09.2011 р. № 306, в якому, зокрема,

затверджуються Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків,

130

відкриття відокремлених підрозділів та Положення про порядок подання

відомостей про структуру власності та інші [99].

Зазначені регулятори містять найбільш реальні засоби державного

регулювання валютно-фінансових відносин у рамках членства України в

СОТ, при цьому варто зазначити, що низка обмежень та повноваженнь щодо

контролю з боку держави за діяльністю приватних банків не є обтяжливим

елементом існування банківського сектору.

В рамках членства України в СОТ із метою підвищення ефективності

функціонування банківського сектору і, як наслідок, ефективності існування

ринку фінансових послуг, а також задля підвищення рівня безпеки

вітчизняної валютно-фінансової системи нами пропонується низка заходів,

запровадження яких дозволить на нашу думку покращіти якість правового

забезпечення державного регулювання валютно-фінансових відносин.

Насамперед, вважається за доцільне введення диверсифікованого

нормативу обов'язкових резервів, у зв’язку із чим ми пропонуємо внести

зміни до п. 7. Постанови Правління НБУ Про затвердження Положення про

порядок формування обов'язкових резервів для банків України та філій

іноземних банків в Україні від 11 грудня 2014 року № 806 та викласти його в

такій редакції [104]: «З метою забезпечення стабільності розвитку

фінансового сектору та з метою стимулювання діяльності вітчизняних

банківських установ норматив обов'язкових резервів установлюється в різних

пропорціях для банків-резидентів та банків-нерезидентів. Норматив

обов'язкових резервів для банків-резидентів не може перевищувати норматив

обов'язкових резервів для банків-нерезидентів. Для спеціалізованих банків

можуть установлюватися окремі нормативи обов'язкового резервування».

Варто зауважити, що подібний диверсифікований підхід до встановлення

нормативів обов'язкових резервів є цілком обґрунтованим та необхідним в

контексті досить нерозвиненого вітчизняного ринку банківських послуг та

фактичної відсутність «чистих» банків-резидентів. Справа в тому, що

131

експансія іноземного капіталу в Україну останнім часом стала настільки

агресивною, що вітчизняна валютно-фінансова система вже в недалекому

майбутньому може стати суто резервним придатком до валютно-фінансової

системи держав походження іноземних банків. При цьому така експансія

отримала форму поглинання вітчизняних банків з їх розгалуженою

інфраструктурою, фактично не збільшуючи доходи Державного бюджету,

натомість поступово насичуючи вітчизняну економіку кредитними грошима,

які не мають реальної купівельної спроможності. Іноземні банки в такий

спосіб позбавляють національні економіки від цих грошей, створюючи

передумови стабілізації власної грошової одиниці та дестабілізації

української. У цьому зв’язку необхідно зауважити, що в таких умовах

захисна реакція є логічним проявом політичної волі та економічної

спроможності державної влади.

Із метою вдосконалення засобів державного регулювання валютно-

фінансових відносин у рамках членства України в СОТ вважається

доцільною також розробка та реалізація «Державної програми розвитку

вітчизняного банківського сектору та його участі в створенні промислово-

фінансових груп на 2016–2021 роки». Метою цієї програми може бути

створення банків з часткою державної власності з поступовою концентрацією

навколо них промислових підприємств, а в подальшому – створення

промислово-фінансових груп за участю підприємств державної форми

власності та державних банків в експортоорієнтованих галузях економіки. В

цьому аспекті вбачається необхідною не лише розробка відповідної

програми, а й прийняття низки нормативно-правових актів, спрямованих,

зокрема на:

- створення сприятливих умов розвитку експортоорієнтованих

галузей економіки (хімічна промисловість, агропромисловий комплекс,

машинобудування) шляхом надання низки преференцій підприємствам

зазначених галузей;

132

- надання державних низьковідсоткових кредитів та довгострокових

позичок підприємствам зазначених галузей;

- створення спеціальних економічних зон на територіях компактного

розміщення підприємств зазначених галузей.

Результатами реалізації такої державної політики може бути: по-перше,

створення потужних банків-резидентів з часткою державної власності та

посилення позицій вітчизняного банківського сектору загалом; по-друге,

протидія експансії іноземного капіталу у вітчизняну економіку та

перетворення України із споживача валютно-фінансових послуг в їх надавача

в рамках членства України в СОТ. Окрім того, зазначені новації дещо

посилять захисні механізми вітчизняної економіки, при цьому не

притискаючи прав приватного сектору та жодним чином не впливаючи на

процеси лібералізації ринку валютно-фінансових послуг України.

Окрім того, механізм державного регулювання валютно-фінансових

відносин у контексті здійснення ЗЕД в умовах членства України в СОТ має

цілком адаптивний характер зі своєю специфікою, яка виявляється в тому, що

адаптація вітчизняного законодавства до норм угод СОТ відбувається не

лише шляхом трансформації цих угод на рівень національного

законодавства, а й з використанням двосторонніх договірних механізмів.

Інакше кажучи, безперебійність валютних потоків, які переходять з однієї

економіки в іншу настільки важлива, що в системі права СОТ лише Угода

про фінансові послуги [22] регулює окремі аспекти такого переходу. Тому

саме у сфері валютно-фінансових операцій Україна може отримувати

найбільш сприятливі ведення бізнесу шляхом проведення двосторонніх

консультацій та перемовин, з іншими державами членами СОТ.

Державне регулювання здійснення ЗЕД тісно пов’язане з інвестиціями

та інвестиційним процесом, який у рамках СОТ, особливо зважаючи

на необхідность стимулювання вітчизняної економіки, набуває особливої

значущості.

133

Сутність інвестиційних відносин у контексті їх правового регулювання

в рамках СОТ найбільш вдало, на нашу думку, розкриває Г. М. Вельямінов,

який зазначає, що міжнародні інвестиційні відносини часто мають

торговельний характер (купівля-продаж іноземних акцій, іншої власності),

проте їх слід трактувати як особливі, майнові відносини. Головне в них –

захист, охорона майнових прав на інвестиційні капітали. Не випадково

інвестиційні відносини не підпадають під сферу регулювання в рамках

системи МВФ, у тому числі й відносини у сфері руху капіталів. [16].

Аналізуючи національне законодавство у сфері інвестиційної

діяльності, варто зазначити, що в Україні існує досить велика кількість

нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, положень та

інструкцій), загалом понад 100, які визначають загальні засади здійснення

інвестиційної діяльності та регулюють окремі її аспекти. Законодавчу базу

державного регулювання інвестування на даний час становлять:

Господарський кодекс України, глава 38 якого визначає основні засади

здійснення інвестиційної діяльності іноземних інвесторів на території

України [67]; Закон України «Про інвестиційну діяльність» (перший

нормативний акт, у якому викладено загальні правові, економічні та

соціальні умови інвестиційної діяльності на території України) від

18.09.1991 р. № 1560-XII [111]; Закон України «Про захист іноземних

інвестицій на Україні» від 10.09.1991р. № 1540а-XII [107] та Закони України

«Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР [120];

«Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької

діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного

походження» від 17.02.2000 р. № 1457-III [127]; «Про інститути спільного

інвестування» від 05.07.2012 р. № 5080-VI [112]; «Про ратифікацію Конвенції

про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними

особами» [118], інші нормативно-правові акти різного рівня ієрархічності.

134

Слід зазначити, що основними проблемами щодо правового

регулювання інвестиційної діяльності в Україні є те, що законодавча база у

цій царині з року в рік постійно змінюється, впливаючи на притік (відтік)

іноземних (вітчизняних) інвестицій та на варіацію рівня ефективності їх

використання. Зокрема, це стосується: ускладнення (спрощення) процедури

залучення іноземних (вітчизняних) інвестицій; дозвільної системи; надання

(або скасування) податкових пільг для іноземних інвесторів; конкретизації

напрямків вкладень інвестицій та обмежень (заборони) діяльності іноземних

інвесторів в окремих сферах економіки; гарантування незмінності

законодавства щодо діяльності нерезидентів протягом тривалого періоду;

обґрунтування скасування наданих гарантій та ін. [136, с. 302-308].

Актуальною та остаточно не вирішеною залишається й проблема

балансу інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів, захисту їх прав,

підстав та умов їх допуску до галузей національної економіки. Якщо

розглядати інвестиційну діяльність у рамках членства України в СОТ то

інвестиції слід вважати певного виду послугами – їх можна порівняти з

кредитними послугами на особливих умовах повернення та з особливою

процедурою надання. При цьому конкурентоспроможність вітчизняних

інвесторів настільки низька порівняно з іноземними, що вирівняти

пропозицію вітчизняних та іноземних інвестицій на ринку можна лише за

рахунок державного регулювання, зокрема, шляхом створення певних

захисних механізмів щодо доступу іноземних інвесторів до вітчизняного

ринку. Слід також зауважити, що іноземний інвестор є більш потужним та

спроможним з точки зору наявності вільних активів, які він ладен вкладати у

вітчизняну економіку, натомість вітчизняний інвестор таких можливостей

майже не має. Саме тому, обираючи засоби державного регулювання

інвестиційної діяльності, необхідно на нашу думку, виходити з балансу

інтересів «держава-вітчизняний інвестор», «держава-іноземний інвестор».

135

Якщо ж аналізувати наявний механізм державного регулювання

інвестиційних відносин в контексті іноземного інвестування в умовах

членства України в СОТ, то слід зауважити, що необхідно переглянути певні

параметри і критерії залучення іноземних інвестицій на територію держави,

при цьому, ми вважаємо, що зобов'язання України як держави-члена СОТ у

сфері регулювання інвестиційної діяльності мають в основному (та необхідно

зауважити – вибірково) зводитися до виконання норм Угоди про пов'язані з

торгівлею інвестиційні заходи (далі – ТРІМС) [146], які були вироблені

в процесі Уругвайського раунду. ТРІМС – це угода щодо заходів у сфері

інвестиційної політики, яка безпосередньо стосується зовнішньоторговельної

діяльності [146], і є багатобічним документом міжнародного права,

підписаним у результаті Уругвайського раунду перемовин у рамках ГАТТ.

Ця Угода визначає діяльність урядів стосовно іноземних інвестицій у

виробничій сфері (питання регулювання іноземних інвестицій у сфері послуг

регулює Генеральна угода з торгівлі послугами [22]). Як основоположні

принципи Угода встановлює національний режим і усуває кількісні

обмеження для полегшення інвестицій за кордоном. Під заходами в Угоді

маються на увазі дії виконавчої влади, які здійснюються відповідно до

опублікованих законів або адміністративних розпоряджень і мають

обов'язковий характер. У Додатку до Угоди наводиться перелік заходів, які

несумісні з вимогами останньої, зокрема, урядам держав-членів СОТ

забороняється застосовувати такі обмежувальні заходи стосовно підприємств

з іноземними інвестиціями:

- зобов'язувати такі підприємства для своєї діяльності купувати або

використовувати певну частку матеріалів походження країни, на території

якої вони здійснюють інвестиційну діяльність (місцевої продукції);

- зобов'язувати такі підприємства купувати або використовувати

імпортну продукцію в тому ж обсязі, що й місцеву;

136

- обмежувати таким підприємствам отримання іноземної валюти для

виробничої діяльності обсягами іноземної валюти, отриманої від їх

діяльності або від експорту місцевої продукції;

- обмежувати експорт окремих місцевих товарів більше певного

обсягу, залежного від розміру виробництва.

Окремо в Угоді передбачається диференційований перехідний період

для окремих груп держав-членів СОТ, протягом якого вони мають привести

національне законодавство з питань державного регулювання іноземних

інвестицій у відповідність з вимогами цієї Угоди: для промислово-

розвинутих держав – 2 роки; для держав, що розвиваються – 5 років; для

найменш розвинених держав – 7 років (останні два терміни можуть бути

продовжені). При цьому в перехідний період не може збільшуватися

невідповідність національного регулювання з вимогами зазначеної Угоди

[54, с. 18-20]. Така конструкція передбачає, на нашу думку, настання

ситуації, за якою реально умови, які висуває СОТ до своїх членів в контексті

державного регулювання здійснення інвестиційної діяльності, не

сприятимуть захисту національних інтересів держави, тобто її публічних

інтересів, натомість майже всі норми СОТ щодо недопущення обмежень у

регулюванні інвестиційної діяльності переважно стосуються питань захисту

інтересів ТНК, тобто приватних інтересів. Вказана ситуація на практиці може

призвести до того, що вітчизняні підприємства наразі обмежуватися роллю

ланок у транснаціональних технологічних ланцюжках.

У той же час в умовах недосконалої конкуренції існує об’єктивна

необхідність державного втручання в здійснення інвестиційної діяльності, і

ТРІМС можє слугувати певним засобом для того, щоб таке втручання було

ефективним, однак, для України як держави, що приймає іноземні інвестиції

(в тому числі у зовнішньоекономічну сферу), для посилення

конкурентоспроможності та збільшення рівня інвестиційної привабливості з

позиції реалізації інтересів національної економіки необхідно включити у

137

свою інвестиційну політику не лише засоби, пов'язані із заохоченням

іноземного капіталу, але й ті, що диференціюватимуть доступ інвесторів до

різних об'єктів, а також будуть пов'язані з вимогами, які обмежують

можливості іноземного інвестора на користь національного. При цьому, слід

пам’ятати, що процес здійснення ЗЕД в умовах членства в СОТ ґрунтується

на виконанні не лише всіх Угод СОТ, а ще й двосторонніх угод між

країнами-членами СОТ, які, до речі, можуть не збігатися з окремими

положеннями загальних для СОТ Угод і містити низку унікальних засобів

регулювання двосторонніх відносин у рамках СОТ. У цьому аспекті для

України надзвичайно ефективним є виокремлення перспективних напрямів

двосторонніх відносин із певними державами-членами СОТ та спрямування

політичних й економічних інструментів на задоволення власних потреб щодо

реалізації інвестиційного потенціалу України, а також стимулювання

вітчизняних інвесторів у процесі двосторонніх відносин із такими

державами.[61].

Таким чином, створення дієвої системи правового регулювання в

податковій, валютно-фінансовій та інвестиційній сферах в умовах членства

України в СОТ дозволить ефективно та досить швидко інтегруватися державі

в світовий економічний простір та подолати наявні проблеми у створенні та

запровадженні механізму державного регулювання ЗЕД.

Приєднання України до СОТ активізувало необхідність трансформації

та модернізації вітчизняного зовнішньоторговельного законодавства,

вдосконалення багатьох його аспектів відповідно до принципів, норм і

стандартів системи угод СОТ. Основною проблемою, яка потребує

вирішення на сучасному етапі розвитку держави є захист національного

товаровиробника і внутрішніх ринків від експансії іноземних суб’єктів, які

здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, що робить актуальним

необхідність створення та запровадження ефективного механізму державного

регулювання ЗЕД в умовах членства в СОТ, що ґрунтується на нормах

138

системи угод СОТ, в цілому не протирічить їм та враховує специфіку

імплементації цих норм в національне законодавство. Створення такого

механізму дозволить на нашу думку, врахувати національні економічні

інтереси держави, в умовах трансформації економіки України в глобальний

економічний простір.

У цьому контексті доцільно запропонувати схематичне

узагальнювальне бачення зазначеного механізму державного регулювання

ЗЕД в умовах членства України в СОТ (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схематичне зображення механізму державного регулювання

ЗЕД в умовах членства України в СОТ.

1. Аналіз потреб розвитку

окремої галузі або

окремого регіону в

контексті ЗЕД

2. Проведення SWOT-

аналізу та визначення

пріоритетних напрямків,

в тому числі й у контексті

інтенсифікації ЗЕД

3. Розробка державної

політики і відповідного

нормативно-правового

забезпечення

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ

України;

Міністерство промислової політики України.

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

Міністерство економічного

розвитку і торгівлі України;

Міністерство регіонального

розвитку, будівництва та

ЖКГ України; Міністерство

юстиції України

4. Аналіз розроблених

нормативно-правових актів

на предмет суперечності

з нормами угод системи

ГАТТ/СОТ

Верховна Рада України;

Міністерство

економічного розвитку і

торгівлі України;

Міністерство юстиції

України; Міністерство

закордонних справ

України

5. Усунення найбільш

гострих суперечностей,

проведення двосторонніх

консультацій та

перемовин щодо

можливості застосування

окремих менш

суперечливих засобів

регулювання ЗЕД

Міністерство

економічного розвитку і

торгівлі України;

Міністерство

закордонних справ

України

6. Коригування нормативно-

правових актів та усунення

норм, суперечливих угодам

системи ГАТТ/СОТ

Міністерство економічного

розвитку і торгівлі України;

Міністерство юстиції

України; Міністерство

закордонних справ України

7. Прийняття та

застосування розроблених

та узгоджених нормативно-

правових актів

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

Міністерство економічного

розвитку і торгівлі

України, Міністерство

регіонального розвитку,

будівництва та ЖКГ

України; Міністерство

юстиції України

8. Можливий розгляд

суперечок за заявами інших

членів СОТ у СВС, у разі

неповного усунення

суперечливих норм;

консультації та

дипломатичні перемовини;

укладання нових

двосторонніх договорів та

пошук компромісів

Міністерство економічного

розвитку і торгівлі України;

Міністерство юстиції

України;

Міністерство закордонних

справ України

Пріоритет – національні стратегічні інтереси

стадії/етапи

відповідальні органи

Пріоритет – дотримання зобов’язань, узятих

після підписання угод системи ГАТТ/СОТ

Пріоритет – дотримання зобов’язань, узятих після Пріоритет – національні стратегічні інтереси підписання угод системи ГАТТ/СОТ

стадії/етапи

139

Сам механізм представлений у вигляді декількох циклічних етапів

розробки, прийняття та реалізації норм регулювання ЗЕД, у тому числі їх

взаємоузгодження з нормами угод системи ГАТТ/СОТ. Спрощення всіх його

стадій можна звести до трьох:

- визначення пріоритетних цілей та завдань розвитку промислового

сектору чи сфери робіт, послуг у контексті здійснення ЗЕД;

- розробка відповідного нормативно-правового забезпечення та його

узгодження з нормами СОТ;

- прийняття нормативно-правових актів та їх подальше коригування

в разі наявності заперечень у інших держав членів СОТ, які є партнерами

України в конкретних двосторонніх угодах.

2.3. Організаційно-правові засади захисту внутрішнього ринку

в умовах членства України в Світовій Організації Торгівлі

Намагання будь-якої держави захистити внутрішній ринок є не тільки

цілком природнім, але й необхідним з огляду на задоволення суспільних

потреб та дотримання національних економічних інтересів. Внутрішній

ринок, а особливо національний виробник на даному ринку – це запорука

стабільного розвитку економічного середовища і, відповідно, фінансування

соціальних програм. Участь держави в СОТ не повинна перешкоджати

дотриманню її національних інтересів, більше того, членство в цій організації

розглядається як додаткова можливість для реалізації внутрішньодержавного

виробничого потенціалу. Полеміка стосовно того, чи отримала Україна

реальні переваги від вступу до СОТ, чи, навпаки, зазнала певних втрат своїх

конкурентних позицій на світових ринках, не припиняється навіть після

восьми років членства в цій організації. Одні автори, зокрема В. Г. Горник,

140

І. Олексюк, Л. Руснак [23; 83], акцентують увагу на тому, що внутрішній

ринок став відкритим, а тому й беззахисним перед іноземною валютною та

товарною експансією, інші ж, серед яких В. Базидевич, М. Г. Бугрій,

В. В. Димед, І. В. Ус [8; 11; 32], навпаки, наводять аргументи на користь

активізації промислового розвитку та інтенсифікації ЗЕД. Однозначно ж

оцінити (насамперед – позитивні) результати участі України в СОТ не

видається можливим через негативний вплив глобальної фінансово-

економічної кризи 2008–2010 рр. та події 2014-2016 років (в першу чергу

агресивні дії РФ щодо України та наслідки таких агресивних дій – фактично

військове втручання). Хоча саме ці події й продемонстрували необхідність

розробки ефективної політики захисту внутрішнього ринку та національного

товаровиробника, особливо в умовах членства України в СОТ. Окрім того,

сучасна влада повинна чітко усвідомлювати прерогативи інтересів

вітчизняного промислового сектору над інтересами ТНК та іноземними

суб’єктами господарювання, оскільки в іншому разі експансія капіталу в

українську економіку призведе до критичного рівня залежності соціально-

економічної сфери держави від товарів, робіт, послуг іноземного

походження. Усвідомлення цієї парадигми було притаманно багатьом

економічно розвиненим державам упродовж усього періоду розвитку СОТ,

саме тому в межах організації були розроблені заходи захисту національних

ринків держав-членів СОТ, щоправда, переважно нетарифного характеру.

На підставі аналізу організаційно-правового забезпечення

функціонування СОТ можна виокремити наступні групи заходів:

1) антидемпінгові, які містяться в ст. VI ГАТТ та Угоді про

застосування ст. VI ГАТТ;

2) компенсаційні, що викладені в ст.ст. VI і XVI ГАТТ, Угоді про

субсидії і компенсаційні заходи;

3) спеціальні захисні заходи, які передбачені ст. XIX ГАТТ, Угодою

про захисні заходи;

141

4) спеціальні захисні заходи щодо сільськогосподарських товарів, які

викладені в Угоді про сільське господарство.

Розглядаючи кожен з обмежувальних заходів окремо, слід передусім

звернутися до ст. VI ГАТТ, яка містить механізми регулювання найбільш

розповсюдженого виду обмежувальних заходів – антидемпінгового

регулювання. Демпінг, через який товари однієї країни потрапляють на ринок

іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість товарів, повинен

засуджуватися, якщо він спричиняє матеріальну шкоду чи загрожує

спричиненням матеріальної шкоди промисловості, створеній на території

сторони, чи значно затримує створення вітчизняної промисловості. З метою

усунення демпінгу чи запобігання йому сторона може стягувати з будь-якого

товару, який постачається в демпінговому порядку, антидемпінгове мито

в розмірі, що не перевищує демпінгову маржу для цього товару [21].

Угода про застосування ст. VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі

1994 року [143] визначає основні організаційно-правові та інституціональні

засади антидемпінгових заходів щодо застосування кожною окремою

країною та процедуру розгляду антидемпінгових спорів у відповідних

органах СОТ. Зокрема, ця Угода містить принципи антидемпінгової

боротьби, можливі попередні заходи та цінові зобов’язання, що

застосовуються до країни, яка імпортує продукцію за демпінговими цінами, а

також визначає порядок стягнення та отримання антидемпінгових мит,

тривалість і перегляд антидемпінгових мит та цінових зобов'язань.

Так, п. 7.1. Угоди визначає, що попередні заходи можуть

застосовуватися тільки тоді, коли [143]:

- розслідування порушене відповідно до положень ст. 5 ГАТТ, із цією

метою подане публічне повідомлення, а зацікавленим сторонам надана

належна можливість подавати інформацію та робити зауваження;

- зроблено попереднє позитивне визначення щодо демпінгу та

подальшої шкоди для галузі вітчизняного виробництва;

142

- відповідні уповноважені органи влади вважають такі заходи

необхідними для того, щоб не допустити завдання шкоди протягом періоду

розслідування.

Попередні заходи можуть набути форми попереднього мита або

забезпечення у вигляді готівкового внеску або боргового зобов'язання, що

дорівнює сумі попередньо обчисленого антидемпінгового мита, яка не

більша, ніж попередньо обчислена демпінгова різниця. Попередні заходи

застосовуються не раніше ніж через 60 днів від дати порушення

розслідування. Застосування попередніх заходів обмежується найкоротшим

можливим періодом, не перевищуючи чотирьох місяців, або, за рішенням

зацікавлених органів влади, на вимогу експортерів, які представляють значну

частку торгівлі цим товаром, – на період, що не перевищує шести місяців

[143].

Термін «компенсаційне мито» має позначати спеціальне мито, яке

стягується з метою усунення дії будь-якої дотації чи субсидії, наданої, прямо

чи опосередковано, на виробництво, виготовлення чи експорт будь-якого

товару. Жоден товар, що походить із території будь-якої сторони, який

імпортується на територію будь-якої іншої сторони, не повинен обкладатися

антидемпінговим чи компенсаційним митом через звільнення такого товару

від мит чи податків, якими обкладається аналогічний товар, призначений для

споживання в країні походження чи експорту, або з причин повернення

сплачених таких мит чи податків [21].

При цьому в ст. VI ГАТТ зазначається, що ніяке компенсаційне мито не

може стягуватися з будь-якого товару, що походить із території будь-якої

сторони, який імпортується на територію іншої сторони, у розмірі, що

перевищує суму дотації чи субсидії, стосовно яких було визначено, що вони

прямо чи опосередковано надавалися на виробництво, виготовлення чи

експорт такого товару в країні походження чи експорту, включаючи будь-яку

спеціальну субсидію на транспортування певного товару.

143

Зазначається також, що жодна сторона не повинна стягувати будь-яке

антидемпінгове чи компенсаційне мито з імпорту будь-якого товару, що

походить із території іншої сторони, якщо вона не встановить, що ефект

демпінгу чи субсидування, відповідно, є таким, який спричиняє або створює

загрозу спричинення матеріальної шкоди вітчизняній промисловості.

Сторони можуть надавати звільнення від зазначених вище вимог лише для

того, щоб дозволити стороні стягувати антидемпінгове чи компенсаційне

мито на імпорт будь-якого товару з метою усунення дії демпінгу чи

субсидування, які спричиняють чи створюють загрозу спричинення

матеріальної шкоди промисловості на території іншої сторони, яка експортує

такий товар на територію імпортуючої сторони. У той же час зазначається,

що сторони повинні надавати звільнення для того, щоб дозволити стягнення

компенсаційного мита у випадках, коли вони визначать, що субсидія

спричиняє чи створює загрозу спричинення матеріальної шкоди

промисловості на території іншої сторони, яка експортує відповідний товар

на територію імпортуючої сторони [21].

У ст. XVI ГАТТ зазначено, що у випадку, якщо будь-яка сторона надає

чи застосовує будь-яку субсидію, включаючи будь-яку форму підтримання

доходу чи ціни, яка прямо чи опосередковано призводить до зростання

експорту будь-якого товару з її території чи до зменшення імпорту будь-

якого товару на її територію, вона повинна письмово повідомити сторони про

обсяг та характер субсидування, про передбачений вплив субсидування на

обсяг імпорту на її територію чи експорту з її території відповідного товару

чи товарів, а також про обставини, які призвели до необхідності

субсидування. У будь-якому разі, коли визначено, що будь-яке таке

субсидування завдає чи створює загрозу завдання серйозної шкоди інтересам

будь-якої іншої сторони, сторона, яка надає субсидію, повинна на вимогу

іншої сторони обговорити із зацікавленою стороною чи сторонами

можливість обмеження субсидування. Крім того, зазначається, що сторони

144

визнають, що надання стороною субсидії на експорт будь-якого товару може

створити шкідливий вплив для інших сторін, як імпортуючих, так і

експортуючих, а також спричинити непотрібне порушення їх звичайних

комерційних інтересів і може ускладнити досягнення цілей ГАТТ.

Відповідно, сторони повинні намагатися уникати використання субсидій на

експорт первинних товарів. Проте, якщо сторона прямо чи непрямо надає

будь-яку форму субсидії, яка призводить до зростання експорту будь-якого

первинного товару з її території, така субсидія не повинна застосовуватися

у спосіб, результатом якого є отримання цією стороною більш значної частки

у міжнародному експорті цього товару, і при цьому необхідно брати до уваги

частки сторін у такій торгівлі цим товаром протягом попереднього

репрезентативного періоду, а також будь-які особливі фактори, які могли

вплинути чи можуть впливати на таку торгівлю цим товаром [21].

Більш детально питанням надання субсидій присвячена Угода про

субсидії і компенсаційні заходи від 15.04.1994, відповідно до п. 1. якої

субсидією є [148]:

- фінансове сприяння, що надається на території члена СОТ урядом або

будь-яким державним органом, тобто коли: уряд практикує пряме

переведення грошових коштів (наприклад дотацій, позик або вливань

капіталу), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов'язань

(наприклад, гарантій за позиками); уряд відмовляється від доходів, що йому

належать, або не стягує їх (наприклад, такі фіскальні стимулюючі заходи, як

податкові кредити); уряд надає товари та послуги, крім загальної

інфраструктури, або закуповує товари чи послуги; уряд здійснює платежі до

механізму фінансування, або доручає, або наказує приватній установі

виконувати одну чи більше функцій, які б за звичайних умов виконувалися

урядом, причому практика їх застосування такою установою фактично не

відрізняється від практики, яку здебільшого вів би уряд; або

145

- підтримка доходів чи цін у будь-якій формі в розумінні Статті XVI

ГАТТ 1994;

- вигода, що надається таким чином.

Крім того, в Угоді про субсидії і компенсаційні заходи визначаються

можливі види субсидій, а також організаційно-правові аспекти їх

застосування конкретними країнами [148].

Спеціальним захисним заходам присвячена ст. XIX ГАТТ, відповідно

до якої у випадку, якщо в результаті непередбачених обставин та впливу

зобов'язань, узятих на себе стороною за угодою ГАТТ, включаючи тарифні

поступки, імпорт будь-якого товару на територію цієї сторони збільшується

в такій кількості та на таких умовах, що це спричиняє чи загрожує

спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам на цій території

аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів, сторона має право

відносно такого товару, а також у ступені та протягом часу, які можуть бути

необхідними для попередження чи усунення наслідків такої шкоди, повністю

або частково призупинити виконання зобов'язання чи скасувати або змінити

поступку. У випадку, якщо будь-який товар, що є предметом поступки згідно

з преференційним режимом, імпортується на територію сторони за обставин,

що визначені вище, таким чином, що це спричиняє чи загрожує спричинити

серйозну шкоду вітчизняним виробникам аналогічних або безпосередньо

конкуруючих товарів на території тієї сторони, яка отримує чи отримувала

таку преференцію, імпортуюча сторона має право, на вимогу тієї іншої

сторони, повністю чи частково призупинити виконання відповідних

зобов'язань або скасувати чи змінити поступку відносно такого товару, у

такому ступені і протягом такого часу, які можуть бути необхідними для

попередження або усунення наслідків такої шкоди [21].

Таким чином, норма ст. ХIX ГАТТ відкриває досить широкі

можливості для застосування Україною заходів стимулювання вітчизняного

товаровиробника шляхом призупинення виконання зобов'язань за угодами

146

СОТ або скасування чи взагалі зміни поступок іншим членам, але лише на

обмежений і заздалегідь встановлений термін. Такий тимчасовий захід є

достатньо ефективним, особливо якщо протягом періоду призупинення дії

зобов’язань буде запроваджена відповідна програма розвитку тієї чи іншої

галузі, яка з-поміж іншого передбачатиме більш суттєві стимули:

субсидування, дотації галузі тощо. З юридичної точки зору в такий спосіб не

порушуватимуться норми угод СОТ, оскільки їх дія буде тимчасово

призупинена, а тому пред’явити жодних претензій до України щодо

неправомірного або надмірного стимулювання національного

товаровиробника в інших держав-членів СОТ не буде підстав.

Деталізує організаційно-правові механізми захисних заходів у рамках

СОТ відповідна Угода про захисні заходи, яка встановлює правила їх

застосування. Під захисними розуміються такі заходи, які передбачено в

ст. XIX ГАТТ 1994 року. Зокрема, член СОТ може застосувати захисний

захід до товару лише в тому випадку, якщо цей Член СОТ визначив

відповідно до положень, наведених нижче, що такий товар імпортується на

його територію в такій збільшеній кількості, в абсолютному або відносному

виразі до вітчизняного виробництва, і на таких умовах, що завдає або

загрожує завданням серйозної шкоди галузі вітчизняного виробництва

аналогічних товарів або товарів, що безпосередньо конкурують

з імпортованими [145].

Спеціальні захисні заходи щодо сільськогосподарських товарів у

рамках СОТ деталізуються Угодою по сільське господарство, яка, зокрема,

визначає загальні положення про спеціальні захисні заходи, а також

зобов'язання щодо внутрішньої підтримки. Так, загальні правила внутрішньої

підтримки викладені в ст. 7 передбачають, що кожен член СОТ повинен

забезпечити, щоб будь-які заходи з внутрішньої підтримки на користь

виробників сільськогосподарської продукції, які не підпадають під дію

зобов'язань щодо зменшення підтримки, оскільки відповідають критеріям,

147

викладеним у Додатку 2 до Угоди по сільському господарству до цієї Угоди,

і надалі відповідали цим критеріям. Причому будь-який захід із внутрішньої

підтримки на користь виробників сільськогосподарської продукції,

включаючи будь-яку зміну такого заходу, а також будь-який захід,

установлений згодом, про який Член СОТ не може довести, що він відповідає

встановленим критеріям або має бути звільнений від зобов'язань щодо

зменшення підтримки відповідно до будь-яких інших положень цієї Угоди,

повинен включатися Членом СОТ до розрахунку його загального СВП

поточного періоду [147].

Угодою по сільському господарству також визначаються та

регулюються зобов'язання щодо експортної конкуренції, експортних

субсидій, засади подолання уникненню зобов'язань щодо експортних

субсидій, правила введення заборон та обмежень на експорт а також

санітарні та фітосанітарні заходи й спеціальний та диференційний режими

[147].

Узагальнюючи викладене вище, видається можливим зробити висновок

стосовно того, що в рамках СОТ заходи захисту внутрішнього ринку та

національного товаровиробника не тільки не заборонені, а, навпаки,

виступають одним із ключових предметів, які потребували узгодження

протягом увсього перемовного процесу в межах ГАТТ. Тобто на сучасному

етапі функціонування глобального торговельного форуму захист

внутрішнього ринку дозволяється, щоправда, він має бути побудований з

урахуванням загальноприйнятих принципів добросовісної конкуренції.

Ключове значення для членів СОТ мають відносини конкуренції, «чистота»

яких і повинна регулюватися тими угодами, що розробляються і

приймаються в межах СОТ. Це не означає, що СОТ обмежує державну

підтримку внутрішнього товаровиробника, навпаки, мова йде про розробку

певного набору засобів його державного стимулювання та регулювання

внутрішнього ринку. Що ж стосується повноти та балансу тих чи інших

148

засобів у комплексі державно-правового впливу, то це стосується кожної

окремої країни і навіть може відрізнятися залежно від її торговельного

партнера. Іншими словами, СОТ дає однакові можливості для побудови

варіативних моделей державної зовнішньоекономічної політики для всіх

своїх членів. Власне, саме в цьому і проявляється запропонований у

дисертаційному дослідженні, але не закріплений в угодах системи

ГАТТ/СОТ принцип варіативності.

Слід зауважити, що стратегічні переваги інтеграції України зумовлені

різким загостренням конкуренції в низці секторів економіки, що пов'язано з

вільним допуском на національний ринок імпортних товарів. Негативні

тенденції мають більшою мірою тактичний характер і полягають у такому

[57, с. 124-132]:

- по-перше, обмеження в отриманні переваг стосуються передусім

внутрішніх ринків товарів з ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної

продукції і стандартизованих масових готових виробів невисокої

технологічності;

- по-друге, вступ до СОТ, не будучи гарантією врегулювання всіх

торговельних проблем із зарубіжними партнерами, призвів до активізації

жорсткого нетарифного регулювання, наслідки якого проектуються на

поповнення внутрішнього ринку України імпортними товарами;

- по-третє, лібералізація торгівлі не лише сприяє зростанню

іноземних інвестицій, але й стримує їх, оскільки вигіднішим виявляється

імпорт товарів і послуг, а не імпорт фінансових інструментів.

Проте, на думку деяких дослідників, вступ України в СОТ з огляду на

існуючі можливості формування системи захисних механізмів і захисних

засобів у побудові зовнішньоекономічної політики дозволить створити умови

для інтенсифікації інтеграційної політики, що сприятиме виконанню

Україною зобов’язань за Угодою про партнерство і співпрацю з ЄС [19].

Хоча, як це відомо сьогодні, вступ до ЄС загалом та навіть укладення Угоди

149

про партнерство – це питання не лише економічного, а й політичного

характеру, причому політичного в перщу чергу у відносинах ЄС та Росії. Це

означає, що Україна, яка розраховувала від вступу до СОТ отримати,

зокрема, можливість швидкої інтеграції в ЄС, на сьогодні де-факто лише

отримала нові умови ведення ЗЕД. Негативний вплив на інтеграційні процеси

безумовно має суспільно-політична та економічна ситуація, що склалася між

Україною та РФ. На даний час – це фактичне припинення будь-яких

економічних та політичних зв’язків в контексті триваючої агресії РФ. Саме

тому на сьогодні для України обмежувальні та захисні заходи в межах СОТ з

урахування євроінтеграції є найбільш важливими елементами в процесі

створення національної моделі зовнішньоекономічної та

зовнішньоторговельної політики, орієнтованої на отримання максимального

результату від участі в СОТ, беручі до уваги перспективи створення

єфективної робочої моделі взаємовідносин щодо функціонування вільного

ринку торгівлі з ЄС, що зараз є стратегічним пріоритетом нашої держави.

Слід однак відзначити, що в сучасних умовах під впливом загострення

соціального напруження та високого політичного тиску задля захисту

національних економік від кризових явищ уряди багатьох країн суттєво

підвищують використання протекціоністських заходів у різних сферах

діяльності. Важливу роль у запобіганні зростанню протекціонізму (особливо

в державах із розвиненою економікою) повинна відігравати система

регулювання торгівлі СОТ, проте помітних зрушень у протидії

протекціонізму на даний час так і не було досягнуто. Із настанням фази

поступового економічного відновлення світової економіки кількість

торговельних обмежень суттєво не зменшується. Так, за даними незалежного

міжнародного проекту Global Trade Alert (GTA), у період із середини 2008 р.

(із початку світової фінансової кризи) менш ніж за два роки було зафіксовано

1339 протекціоністських заходів, і кількість їх на даний час лише постійно

зростає. За оцінками незалежного міжнародного проекту Global Trade Alert,

150

найбільшими порушниками еквівалентності міжнародної торгівлі стали

країни Великої двадцятки та держави-члени ЄС (табл. 2.1). При цьому

найпоширенішими заходами були державна допомога/надання пільг

вітчизняним виробникам – 28 %, заходи щодо захисту торгівлі

(антидемпінгові, компенсаційні та захисні мита) – 20 %, тарифний захист

внутрішнього ринку – 13 %, держзамовлення – 6 % [139].

Таблиця 2.1

Ранжування країн за розміром негативного впливу на торговельних

партнерів [139]

Місце

в рейтингу

За кількістю

запроваджених

дискримінаційних

заходів

За кількістю

тарифних ліній

(категорій

продуктів), що

підпадають під дію

дискримінаційних

заходів

За кількістю секторів,

що підпадають

під дію

дискримінаційних

заходів

За кількістю

торговельних

партнерів, що

підпадають під дію

дискримінаційних

заходів

1 2 3 4 5

1 ЄС (227) В’єтнам (927) Алжир (62) ЄС (180)

2 Російська Федерація

(105)

Венесуела (785) ЄС (58) Аргентина (175)

3 Аргентина (88) Казахстан (729) Нігерія (45) Китай (172)

4. Великобританія (53) Нігерія (599) Казахстан (43) Німеччина (161)

5 Німеччина (52) ЄС (549) Німеччина (42) Великобританія (154)

6 Індія (50) Аргентина (476) США (42) Бельгія (153)

7 Бразилія (44) Російська Федерація

(438)

Китай (41) Фінляндія (153)

8 Франція (44) Аргентина (413) Індонезія (40) Індія (153)

9 Китай (42) Індонезія (387) Російська Федерація

(39)

Індонезія (151)

10 Італія (42) Індія (369) Венесуела (38) Франція (149)

Щодо України найбільша частина відвертих дискримінаційних заходів

припадає на країни СНД: зі 167 дискримінаційних заходів лише Російською

Федерацією запроваджено 70, Білорусію – 19, Казахстаном – 17.

Протекціоністська складова зовнішньоторговельної політики України за цей

період характеризувалася 27 протекціоністськими заходами, що вплинули на

торгівлю з 93 країнами партнерами. При цьому 7 заходів відповідали

принципам і правилам СОТ, 6 заходів потенційно могли спричинити

151

дискримінацію комерційних інтересів торговельних партнерів, і 14 заходів,

що були юридично запроваджені, з високою ймовірністю дискримінували

іноземні комерційні інтереси.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що: по-перше, в

сучасних умовах більшість розвинених держав вдаються до застосування

протекціоністських заходів державного регулювання ЗЕД, що є прямим

порушенням принципу недискримінації. З одного боку, це демонструє

пріоритетність національних інтересів для промислово розвинених країн та

готовність їх захищати навіть шляхом грубого порушення принципів СОТ, а

з іншого - відсутність будь-якої реакції від керівних та координаційних

структур СОТ щодо застосування економічно розвиненими країнами засобів

регулювання внутрішнього товаровиробника методами, забороненими в

СОТ, що дає змогу говорити про лобіювання конкретних інтересів у середині

організації, і, відповідно, про вибірковість підходів СОТ залежно від

конкретного учасника; по-друге, найбільш поширеними інструментами

протекціонізму, а тому й найбільш дієвими є: податкові пільги, пряма

державна допомога (в тому числі надмірні державні закупівлі) та тарифи на

імпорт. На нашу думку Україна повинна взяти до уваги досвід розвинених

країн та з метою інтенсивного розвитку найбільш пріоритетних галузей

промисловості застосовувати відповідні інструменти в поєднанні з

положеннями ст. ХІХ ГАТТ; по-третє, значними перешкодами для ЗЕД

вітчизняних підприємств є торговельні обмеження, які встановлюються щодо

України з боку інших держав, із мотивів порушення українськими

виробниками різного роду стандартів або задля захисту національного

товаровиробника. Україна має застосовувати адекватні й абсолютно

ідентичні засоби регулювання ЗЕД товаровиробників - нерезидентів із метою

врівноваження зовнішньоторговельного балансу.

В Україні більшість антикризових заходів традиційно має

короткостроковий характер, натомість бракує стратегічно зорієнтованої

152

політики розвитку національної промисловості та експортного потенціалу,

що робить національну модель економічного розвитку вразливою до

зовнішніх шоків і зменшує віддачу від інтегрованості до світової економіки

[162].

Отже, стосовно процесу розвитку зовнішньої торгівлі України після

приєднання до СОТ слід зазначити, що у глобальному вимірі статус члена

СОТ відкрив Україні нові інституційні можливості для поглиблення

інтеграції до світової економіки, зокрема щодо участі у виробленні

глобальних правил світової торгівлі, а також сприяв початку нового етапу

співробітництва України зі стратегічними торговельними партнерами –

Євросоюзом і державами окремих регіонів світу. Ще до формального

отримання Україною повноправного статусу члена СОТ (у 2008 р.) почалися

перемовини про створення розширеної зони вільної торгівлі з ЄС. Базисом

угоди Deep and Comprehensive Free Trade Agreement є зобов’язання України,

зафіксовані в Угоді про приєднання до СОТ. Отже, членство України в СОТ

сприяє її євроінтеграції та інтеграції до інших торговельних об’єднань, що

розглядають правила СОТ як базові. Водночас приєднання України до СОТ

дещо обмежує можливості автономної зовнішньоекономічної політики

України [48].

Доцільно зауважити, що будь-які обмеження є штучними, оскільки

членство в СОТ за всіма принципами міжнародного права не може жодним

чином перешкоджати розвитку зовнішньоекономічної політики будь-якої

країни за іншими необхідними для неї векторами. У деякому сенсі

ускладнюється процес налагодження торговельних зв’язків та пошуку форми

співробітництва з країнами, які не є членами цієї організації, хоча таке

ускладнення лише додаткове завдання для вітчизняної дипломатії, яке

потребує зваженого та системного розв’язання. У цьому і полягає

багатовекторність зовнішньоекономічних відносин, яка була притаманна

153

Україні в період 2000–2004 років і яка, як демонструють економічні

показники розвитку країни, мала на той час високу ефективність.

Що ж стосується протекціоністських заходів у рамках самої СОТ, то

тут також не може бути однозначності. З точки зору теорії міжнародного

публічного права членство в СОТ зумовлює взяття кожним з учасників низки

зобов’язань, причому такі зобов’язання повинні бути уніфіковані, а обсяг

прав може варіюватися залежно від рівня розвитку країни. Курс СОТ на

лібералізацію зовнішньоторговельної політики країни ще не означає

неможливість застосування останньою заходів стимулювання вітчизняного

виробника та внутрішніх ринків. У цьому контексті проблема балансу

протекціонізму та лібералізації полягає у створенні складної багаторівневої

та диверсифікованої моделі державного регулювання сфери ЗЕД. Захист

національного виробника та забезпечення стабільності й незалежності

внутрішніх ринків – одна з необхідних умов забезпечення суверенітету

країни, а тому норми СОТ не можуть суперечити правам держави,

визначеним у концептуальних документах та угодах ООН, та обмежувати їх.

Зусилля влади повинні постійно спрямовуватися на віднайдення таких

скритих форм стимулювання розвитку експортоорієнтованих галузей

економіки, які в поєднанні з їх легітимізацією шляхом укладення відповідних

двосторонніх договорів з іншими-країнами членами СОТ, не

порушуватимуть засадницькі норми цієї організації.

Слід зауважити, що з огляду на потребу захисту внутрішнього ринку та

вітчизняного виробника Україна як член СОТ може запровадити контроль за

окремими сферами діяльності суб’єктів ЗЕД. Першочергово цей контроль

має бути спрямований на послаблення можливостей суб’єктів

господарювання – нерезидентів – застосовувати агресивні конкурентні

стратегії щодо суб’єктів ЗЕД – резидентів – та на постійний моніторинг

дотримання законодавства суб’єктами ЗЕД у сфері обігу капіталів. Основним

фундаментом здійснення ЗЕД закордонними партнерами на вітчизняному

154

ринку є навіть не продукція, а капітал, оскільки для експорту та імпорту в

Україну продукції імпортери витрачають кошти переважно з території

України через власні представництва або мережі торговельних агентів. У

зв’язку із вищезазначеним, вважаємо за доцільне запровадити державний

контроль за концентрацією іноземного капіталу та внести відповідні зміни в

Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 року №

2210-III, зокрема, доповнити його ст. 251 такого змісту:

«Стаття 251. Державний контроль за концентрацією іноземного

капіталу

1. Державний контроль за концентрацією іноземного капіталу –

комплекс цілеспрямованих заходів уповноважених органів державної влади в

процесі здійснення контролю за процедурою надходження в державу

іноземного капіталу, зокрема в процесі його нагромадження, перерозподілу,

використання (здійснення платежів, переказів), для недопущення надмірної

концентрації платіжних засобів та фінансових інструментів, що може

призвести до отримання додаткових вигод, які прямо чи опосередковано

порушують конкурентні умови здійснення всіма суб’єктами господарювання

своєї діяльності на території України.

2. Концентрацією іноземного капіталу визнається:

- злиття капіталів різних суб’єктів господарювання під виглядом

надання необґрунтованої фінансової допомоги, кредитів, лізингу, пільг тощо;

- концентрація капіталу внаслідок отримання суб’єктом

господарювання необґрунтованих податкових, експортних та інших пільг із

боку держави;

- створення суб’єктами господарювання додаткових резервних фондів

або надмірне накопичення готівкових коштів шляхом залучення іноземних

інвестиційних ресурсів без збільшення обсягів виробництва або провадження

реструктуризаційних, модернізаційних та інших заходів, спрямованих на

оновлення основних фондів;

155

- інші випадки, визначені в ч. 2 ст. 22 цього Закону.

3. Антимонопольний комітет України разом із Національним банком

України визначають порядок отримання дозволу на концентрацію іноземного

капіталу суб’єктами господарювання, за умови, якщо така концентрація

необхідна для:

- виведення суб’єкта господарювання із кризи (на підставі наявності

відповідного аудиторського висновку), проведення санації в порядку,

визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII;

- погашення заборгованості з виплати заробітної плати та інших

соціальних платежів працівникам, погашення заборгованості перед

бюджетами та позабюджетними фондами;

- в інших випадках, коли сукупна величина концентрації іноземного

додатково залученого капіталу не перевищує нормативно встановленої

суми».

Таким чином, запровадження такого демократичного інструменту

державного контролю у сфері ЗЕД, як контролю за концентрацією

іноземного капіталу, дозволить вирівняти фінансові можливості суб’єктів

ЗЕД – резидентів та нерезидентів, а тому може вважатися опосередкованим

засобом державного стимулювання ЗЕД. Розглядаючи цей засіб у контексті

захисту економічної конкуренції, вважаємо за доцільне в разі надмірної

концентрації іноземного капіталу, що не відповідає умовам запропонованої

норми, застосовувати до суб’єктів господарювання та їх посадових осіб

відповідні санкції як економічного, так і адміністративного характеру.

Щодо іноземного досвіду застосування обмежувальних заходів, то слід

зауважити насамперед те, що головною метою створення CОТ є поступове

зниження рівня протекціонізму в торговельних відносинах країн-членів,

зниження митних тарифів, формування системи торговельних відносин, яка б

дала змогу уникати торговельних конфліктів. Проте політика протекціонізму,

156

яка здійснювалася і здійснюється всіма країнами світу, історичний досвід

переконують у необхідності застосування державами інструментів

протекціонізму, допоки не вдасться досягти лідируючих позицій у

міжнародній торгівлі. Економічно розвинуті країни діють прагматично: у разі

власної зацікавленості вони лібералізують ринки, а коли необхідно

забезпечити доступ власних товарів на іноземні ринки, вони вимагають

усунути торговельні бар'єри. Звичайно, країни - лідери також ідуть на певні

поступки: знижують середній рівень своїх митних тарифів, обмежують

використання нетарифних заходів, але роблять це вкрай вибірково. Зокрема,

вони особливо захищають своє сільське господарство і легку промисловість,

які є стратегічними статтями експорту для країн, що розвиваються, та в той

же час стратегічними галузями, які забезпечують національну безпеку

економічно розвинутих країн [32, с. 28].

Отже, чи можливим є застосування механізмів захисту внутрішнього

ринку в умовах членства України в СОТ? З огляду на те, що за своєю

сутністю СОТ – це певна форма організації глобальної торгової дипломатії,

відповідь на це питання очевидна: для досягнення будь-яких цілей Україна

повинна використовувати всі можливі дипломатичні, економічні та юридичні

засоби для побудови двосторонніх відносин між країнами-членами СОТ у

такий спосіб, щоб національні інтереси дотримувались якомога більшою

мірою. Не слід при цьому вважати, що інші країни не володіють і не

застосовуватимуть подібних заходів досягнення власних інтересів, і тому

виникає ситуація, за якої успіх України залежить від здатності влади вести

конструктивний діалог із торговельними партнерами.

Із метою підвищення ефективності ЗЕД і зважаючи на необхідність

захисту внутрішнього ринку і, відповідно, внутрішнього товаровиробника

вважаємо за потрібне розроблення конкретного механізму державного

регулювання захисту внутрішнього ринку в умовах членства України в СОТ.

Передбачається, що такий механізм має поєднати функціональні та

157

інституційні засади державного регулювання різних сфер соціально-

економічного середовища України: фінансової, виробничої, соціальної тощо.

Здійснивши аналіз обмежувальних заходів у рамках СОТ, найбільш

прийнятними для України й такими, що викликатимуть найменше

економічних санкцій, вважаємо обмеження, які застосовуватимуться:

– до імпорту сільськогосподарських товарів у разі затоварення

(значного перевищення пропозиції над попитом);

– у разі нанесення імпортом збитків галузі вітчизняної промисловості;

- для забезпечення рівноваги платіжного балансу.

Застосування цих обмежень має бути вибірковим, оскільки деякі галузі

виробництва та агропромислового комплексу залежні від імпорту продукції,

більше того, система двосторонніх торговельних зв’язків, що склалася

у вітчизняній практиці ЗЕД, передбачає з боку України досить довготривале

виконання обов’язків, які не завжди відповідають кон’юнктурним інтересам

нашої держави, особливо зважаючи на мінливість глобальної економічної

системи та її надзвичайну чутливість до глобальних фінансово-економічних

ризиків. З огляду на це, доцільно запропонувати модель державного

регулювання процесу застосовування обмежувальних та стимулюючих ЗЕД

заходів у рамках членства України в СОТ (рис. 2.2).

Загалом модель передбачає застосування управлінського впливу

з боку держави на вітчизняну виробничу сферу з огляду на розвиток ЗЕД

в умовах членства Україні в СОТ. Органи державного управління, переважно

Кабінет Міністрів України та Міністерство економічного розвитку і торгівлі

України, повинні застосовувати всі доступні в рамках СОТ заходи

обмеження імпорту тієї продукції, яка може виготовлятися вітчизняним

виробником, та заходи стимулювання найбільш перспективних з точки зору

конкурентоспроможності галузей національної економіки. В основу

функціонування цієї моделі пропонується покласти такий процес

(рис. 2.3).

158

Рис. 2.2. Модель державного регулювання застосовування

обмежувальних та стимулюючих заходів ЗЕД у рамках СОТ

На першому етапі відбувається SWOT-аналіз галузей виробництва,

в результаті якого планується виокремити найбільш перспективні з погляду

експорту. Тобто на цьому етапі фактично визначається об’єкт управління

в запропонованій нами моделі.

Країни-члени СОТ

Внутрішня виробнича

сфера

Внутрішній ринок

забезпечення попиту на

максимальну кількість

груп товарів на

внутрішньому ринку

імпорт продукції та послуг, від яких

залежать різні галузі вітчизняної

промисловості

імпорт продукції, що

виробляється або

потенційно може

вироблятися в Україні

імпорт продукції та

послуг, які

не виробляються та

не надаються

національним виробником

застосування

обмежувальних заходів

у межах, передбачених

СОТ

стимулювання вітчизняного

виробництва та мінімізація

імпортозалежності стимулювання вітчизняного

виробництва та мінімізація

імпортозалежності

експорт найбільш

конкурентоспроможної

продукції українського

виробництва

розширення асортименту конкурентоспроможної продукції

з метою вирівнювання сальдо зовнішньої торгівлі

Органи державної влади

(Кабінет Міністрів України,

Міністерство економічного розвитку

і торгівлі України, Міністерство

закордонних справ України тощо)

159

Рис 2.3. Процес застосовування обмежувальних та стимулюючих

заходів ЗЕД в рамках СОТ

ІІ етап

І етап

Інституціональна складова Функціональна складова

Міністерство економічного розвитку і

торгівлі України (далі –

Мінекономрозвитку)

Проведення SWOT-аналізу галузей

виробництва з метою виявлення

найбільш перспективних із точки зору

експорту

Кабінет Міністрів України,

Мінекономрозвитку, Міністерство

фінансів України, НБУ

Розробка та прийняття програм

розвитку перспективних, з точки зору

експорту, та пріоритетних, з точки

зору забезпечення національної

безпеки, галузей промисловості

Мінекономрозвитку, Міністерство

закордонних справ України

Аналіз правової бази СОТ та аналіз

двосторонніх угод з країнами членами

СОТ

ІІІ етап

А

Країни, що

порушують норми

СОТ

Б

Країни, які застосовують

щодо України

обмежувальні заходи

В

Країни

пріоритетного

співробітництва

Г

Країни-споживачі

та потенційні

споживачі

Мінекономрозвитку, Міністерство

закордонних справ України

Розробка стимулювальних та

обмежувальних заходів

ІV етап

А

Усунення поршень

норм СОТ

щодо України в

судовому порядку

Б

Застосування обмежувальних

заходів у рамках норм СОТ

щодо імпорту та засобів

стимулювання (субсидіювання)

імпортозамінних галузей

виробництва

В, Г

Стимулювання розвитку

національних галузей виробництва,

продукція яких здатна замінити

імпортовану шляхом застосування

стимулюючих заходів

(субсидіювання)

Мінекономрозвитку, МЗС України Застосування обмежувальних та

стимулюючих заходів

V етап

Мінекономрозвитку, МЗС України Аналіз результатів

VІ етап

Усунення недоліків та

суперечностей

160

На другому етапі цей об’єкт уточнюється, оскільки необхідно брати до

уваги галузі промисловості, не лише перспективні з точки зору експорту, а й

ті, що є пріоритетними в контексті забезпечення національної безпеки.

Іншими словами, формується певного роду необхідний і допустимий

об’єктний склад подальшого процесу державного управління ЗЕД. При

цьому якщо на попередньому етапі інституціональне забезпечення

покладалося виключно на Мінекономрозвитку, то на другому етапі необхідно

залучити якамого більше суб’єктів управління економічною сферою держави

для того, щоб розроблені програми були ефективними, а механізми,

закладені в них, дієвими та виваженими з точки зору ресурсно-

функціонального забезпечення.

На третьому етапі силами Мінекономрозвитку та Міністерства

закордонних справ України відбувається аналіз правової бази СОТ та

двосторонніх угод із країнами-членами СОТ на предмет виявлення партнерів,

які порушують норми СОТ або застосовують щодо України обмежувальні

заходи. Результатом цього етапу має стати виділення чотирьох категорій

зовнішньоекономічних партнерів України:

- країни, які порушують норми СОТ щодо України (група А);

- країни, що застосовують обмежувальні заходи до продукції та послуг,

експортованих з України (група Б);

- країни так званого пріоритетного співробітництва, тобто ті, без

імпорту продукції яких неможливий поступальний інноваційноорієнтований

розвиток вітчизняної виробничої сфери (група В);

- країни, що залежать від імпортованих з України товарів і послуг, та

країни, які є потенційними споживачами вітчизняного імпорту (група Г).

Такий поділ є необхідним для диверсифікації стимулюючих та

обмежувальних заходів регулювання ЗЕД.

На ІV етапі відбувається власне розробка комплексу стимулюючих та

обмежувальних заходів у рамках норм угод системи ГАТТ/СОТ окремо щодо

161

кожної з групи країн. Так, до країн групи А застосовуються насамперед

арбітражні та інші судові процедури в межах правил СОТ та відповідне

обмеження імпорту. Для країн групи Б розробляються обмежувальні заходи

в рамках норм угод системи ГАТТ/СОТ щодо імпорту товарів та послуг із

них. Крім того, розробляються заходи стимулювання передусім

субсидіювання тих галузей вітчизняної промисловості, продукція яких здатна

замінити імпортовану. Тут необхідно досить ретельно підходити до підбору

механізмів обмеження, оскільки від цього залежатиме ефективність

розроблюваної політики. Потрібно застосовувати насамперед ті

обмежувальні заходи, які були визначені вище, а саме: обмеження імпорту

сільськогосподарських товарів, мотивуючи значним перевищенням

пропозиції над попитом; обмеження в разі нанесення імпортом збитків

вітчизняній промисловості; обмеження з метою забезпечення рівноваги

платіжного балансу країни.

Щодо країн груп В та Г доцільно розробити заходи стимулювання

розвитку національних галузей виробництва, продукція яких здатна замінити

імпортну шляхом застосування заходів субсидіювання. Тобто стосовно тих

країн, що залежать від вітчизняного імпорту, слід розширювати його

номенклатуру в такий спосіб, щоб за рахунок найбільш важливих статей

імпорту спонукати країну до імпорту продукції інших галузей

промисловості. З країнами, що є пріоритетними партнерами, доцільно

мінімізовувати залежність від імпорту, залишаючись при цьому в рамках

дружніх торговельних відносин.

На V та VІ етапах відбувається застосування обмежувальних і

стимулюючих заходів та моніторинг їх ефективності, а в разі виявлення

порушень норм угод системи ГАТТ/СОТ або недоцільності застосування тих

чи інших заходів відбувається оперативне реагування у вигляді корегування

розроблених на ІV етапі програм.

162

Таким чином, отримаємо досить виважену та конструктивну модель

державного регулювання застосування обмежувальних та стимулюючих

заходів ЗЕД у рамках СОТ, яка дасть змогу: по-перше оперативно реагувати

на погіршення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі шляхом обмеження

імпорту; по-друге, стимулювати виробництво найбільш

конкурентоспроможної продукції, що сприятиме розширенню географії її

експорту; по-третє, зменшити залежність вітчизняної економіки від

імпортованої сировини чи комплектуючих шляхом стимулювання розвитку

відповідних вітчизняних галузей виробництва; по-четверте, зменшити

залежність від імпорту продукції, без якої неможливе забезпечення

пріоритетних сфер національної безпеки. Отже, обмежувальні та стимулюючі

заходи ЗЕД у рамках СОТ за умови їх ефективного комплексного

застосування можуть дати потужний імпульс розвитку вітчизняної промисловості та сільського господарства, що в подальшому сприятиме посиленню зовнішньоекономічних та зовнішньоторговельних позицій України.

Висновки до розділу 2

Формування механізму господарсько-правового забезпечення

здійснення ЗЕД супроводжувалося постійним пошуком ефективної

національної моделі державного регулювання ЗЕД.

Базові принципи державного регулювання ЗЕД, а саме: свободи

зовнішньоекономічного підприємництва, юридичної рівності і

недискримінації, захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, еквівалентності обміну при

ввезенні та вивезенні товарів кореспондують із загальними принципами СОТ,

разом із тим, необхідно доповнити наявну систему принципів державного

регулювання ЗЕД принципом несуперечливого протекціонізму зміст якого

163

зводиться до постійного пошуку державою таких механізмів захисту та

стимулювання діяльності суб’єктів господарювання у найбільш пріоритетних

галузях економіки, які б не суперечили або суперечили лише в окремих

частинах нормам угод системи СОТ чи конкретним умовам двосторонніх

угод, укладених між Україною та іншими державами-членами СОТ.

Державне регулювання ЗЕД в умовах членства України в СОТ

протягом усього періоду розвитку відносин між СОТ та Україною мало

характер поступової, послідовної лібералізації торговельно-економічних

відносин, однак, останнім часом актуальними стають питання стимулювання

вітчизняного товаровиробника, створення сприятливих умов для його

розвитку на внутрішніх та зовнішніх ринках, зменшення вихідних бар’єрів

при залишенні вхідних бар’єрів із мінімальним відхиленням у бік

лібералізації.

Державне регулювання ЗЕД в умовах членства України в СОТ являє

собою багатоаспектний процес, на якій мають вплив як зовнішні, так і

внутрішні фактори, тому єдиного алгоритму розроблення та запровадження

механізму державного регулювання ЗЕД не існує. Державне регулювання цієї

сфери здійснюється методом розробки та реалізації державної політики у

сфері здійснення ЗЕД, що спрямована на найбільш сприятливий розвиток

економіки держави в умовах глобалізації, на створення оптимальних умов

для входження економіки України в світове господарство, захист

економічних інтересів держави та інтересів національних суб’єктів ЗЕД на

зовнішніх та внутрішніх ринках, обмеження впливу іноземних суб’єктів

(держав, ТНК, суб’єктів господарювання) на найбільш не захищені галузі

національної економіки з метою недопущення формування її неефективного

функціонування.

Окремі аспекти державного регулювання ЗЕД в умовах членства

України в СОТ, а саме: в податковій, валютно-фінансовій та інвестиційній

164

сферах мають найбільш суттєвий вплив на створення та запровадження

ефективного механізму державного регулювання ЗЕД.

Основною проблемою, яка потребує вирішення на сучасному етапі

розвитку держави є захист національного товаровиробника і внутрішніх

ринків від експансії іноземних суб’єктів, які здійснюють

зовнішньоекономічну діяльність, у зв’язку із чим актуальним стає створення

та запровадження ефективного механізму державного регулювання ЗЕД в

умовах членства в СОТ, що ґрунтується на нормах системи угод СОТ, в

цілому не протирічить їм та враховує специфіку імплементації цих норм в

національне законодавство. Створення такого механізму дозволить врахувати

національні економічні інтереси держави в умовах входження економіки

України в глобальний економічний простір.

Держави-члени СОТ досить часто вдаються до застосування

протекціоністських заходів державного регулювання ЗЕД, що є прямим

порушенням принципу недискримінації та свідчить про пріоритетність

національних економічних інтересів для більшості розвинених держав-членів

СОТ й готовність їх захищати навіть шляхом грубого порушення принципів

СОТ та про відсутність будь-якої реакції від керівних та координаційних

структур СОТ щодо таких порушень, що свідчить про вибірковість підходів

СОТ в залежності від конкретного учасника цієї організації. Така ситуація

зумовила необхідність розробки та використання моделі державного

регулювання застосування обмежувальних та стимулюючих заходів

здійснення ЗЕД у рамках членства в СОТ, практична цінність якої полягає в

тому, що вона дасть змогу розробити диверсифіковану та водночас

збалансовану зовнішньоторговельну політику, яка базуватиметься на

принципах відповідності застосування Україною механізмів державного

регулювання ЗЕД з огляду на механізми, які застосовуються державами, що беруть участь в СОТ.

 

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення завдання,

що полягає дослідженні сучасного стану, процесу становлення та

функціонування механізму господарсько-правового забезпечення ЗЕД в

умовах членства в СОТ із наданням пропозицій щодо шляхів гармонізації

законодавства України з цих питань із нормами системи угод СОТ, з

урахуванням вектору європейської та євроатлантичної інтеграції. Одержані в

результаті дослідження основні висновки полягають у наступному.

1. За результатами аналізу історичного шляху становлення та розвитку

вітчизняного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності було

виділено низку етапів, кожен з яких характеризується цілком конкретними

особливостями, які мають свою специфіку та практичну цінність для

формування уявлення про створення та функціонування механізму

господарсько-правового регулювання ЗЕД.

Національне законодавство у сфері ЗЕД протягом усього історичного

періоду своєї еволюції пройшло процес суттєвого перетворення із системи

норм та принципів з акцентом на монополію держави на здійснення ЗЕД, у

досить структуровану систему нормативно-правового регулювання ЗЕД, що

базується на принципах відкритої ринкової економіки і яка в цілому дозволяє

в сучасних умовах адаптуватися до наявних глобалізаційних процесів.

2. Основний зміст діяльності СОТ полягає в намаганні провести

всебічну уніфікацію торговельних правил та принципів під час здійснення

зовнішньоекономічних відносин між різними державами. Разом із тим,

існуюча система угод СОТ дозволяє розвиненим державам отримувати

додаткові економічні вигоди та мати додатковий вплив на менш розвинуті

держави, які є учасниками цієї організації. Аналіз системи угод, що діють у

рамках СОТ, продемонстрував необхідність запровадження певної їх

систематизації, яка значно спростила б процес інтеграції до організації нових

166

членів і в той же час дала змогу мінімізувати вплив економічно розвинених

держав шляхом виокремлення обов’язкових для підписання угод в окремий

систематизований акт, а відносно інших – залишити їх у так званому

факультативному просторі.

Принципи, задекларовані в угодах системи ГАТТ/СОТ, неповною

мірою відбивають сутність цієї організації та формат відносин, який склався

між її членами. Разом із тим, доповнення їх принципом диспозитивності та

принципом варіативності більшою мірою відображатиме демократичність

відносин у рамках СОТ та водночас зніме питання щодо моноспрямованості

СОТ на інтереси транснаціональних корпорацій.

3. Гармонізація вітчизняного законодавства у сфері ЗЕД із вимогами

угод СОТ повинна проводитися з дотриманням низки ключових критеріїв, а

саме: імплементуватися в національне законодавство мають ті норми та

принципи регулювання ЗЕД, які стосуються галузей вітчизняної економіки,

наділених найбільшим конкурентним потенціалом; імплементація таких

норм повинна супроводжуватися розробкою системи індикаторів, за

допомогою яких можна відстежувати наслідки (насамперед негативні) дії

норм, уведених у межах СОТ у національну правову систему, з метою

оперативного коригування механізму господарсько-правового забезпечення

ЗЕД.

Процес гармонізації зовнішньоторгівельного законодавства в умовах

членства в СОТ повинен ґрунтуватися передусім на національних

економічних інтересах України, у зв’язку з чим запропоновано розробити та

прийняти «Загальнодержавну стратегію розвитку нормативно-правового

забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України на 2016-2021 роки»,

структура якої має складатися з: принципів, на яких має будуватися процес

гармонізації вітчизняного законодавства у сфері ЗЕД з нормами угод СОТ;

пріоритетних напрямків його реформування; критеріїв гармонізації, які б

визначали вихідні межі подальшого процесу реформування національного

167

законодавства в зовнішньоекономічній сфері, а також пріоритетності

укладання двосторонніх угод, орієнтованих виключно на досягнення

інтересів держави. Прийнята Стратегія дасть змогу на законодавчому рівні

закріпити прерогативу національних економічних інтересів над

економічними інтересами кожної з держав-членів СОТ.

4. Формування механізму господарсько-правового забезпечення

здійснення ЗЕД супроводжувалося постійним пошуком ефективної

національної моделі державного регулювання ЗЕД.

Базові принципи державного регулювання ЗЕД, а саме: свободи

зовнішньоекономічного підприємництва, юридичної рівності і

недискримінації, захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, еквівалентності обміну при

ввезенні та вивезенні товарів кореспондують із загальними принципами СОТ,

разом із тим, необхідно доповнити наявну систему принципів державного

регулювання ЗЕД принципом несуперечливого протекціонізму зміст якого

зводиться до постійного пошуку державою таких механізмів захисту та

стимулювання діяльності суб’єктів господарювання у найбільш пріоритетних

галузях економіки, які б не суперечили або суперечили лише в окремих

частинах нормам угод системи СОТ чи конкретним умовам двосторонніх

угод, укладених між Україною та іншими державами-членами СОТ.

Державне регулювання ЗЕД в умовах членства України в СОТ

протягом усього періоду розвитку відносин між СОТ та Україною мало

характер поступової, послідовної лібералізації торговельно-економічних

відносин, однак, останнім часом актуальними стають питання стимулювання

вітчизняного товаровиробника, створення сприятливих умов для його

розвитку на внутрішніх та зовнішніх ринках, зменшення вихідних бар’єрів

при залишенні вхідних бар’єрів із мінімальним відхиленням у бік

лібералізації.

5. Державне регулювання ЗЕД в умовах членства України в СОТ являє

собою багатоаспектний процес, на якій мають вплив як зовнішні, так і

168

внутрішні фактори, тому єдиного алгоритму розроблення та запровадження

механізму державного регулювання ЗЕД не існує. Державне регулювання цієї

сфери здійснюється методом розробки та реалізації державної політики у

сфері здійснення ЗЕД, що спрямована на найбільш сприятливий розвиток

економіки держави в умовах глобалізації, на створення оптимальних умов

для входження економіки України в світове господарство, захист

економічних інтересів держави та інтересів національних суб’єктів ЗЕД на

зовнішніх та внутрішніх ринках, обмеження впливу іноземних суб’єктів

(держав, ТНК, суб’єктів господарювання) на найбільш не захищені галузі

національної економіки з метою недопущення формування її неефективного

функціонування.

Окремі аспекти державного регулювання ЗЕД в умовах членства

України в СОТ, а саме: в податковій, валютно-фінансовій та інвестиційній

сферах мають найбільш суттєвий вплив на створення та запровадження

ефективного механізму державного регулювання ЗЕД.

Основною проблемою, яка потребує вирішення на сучасному етапі

розвитку держави є захист національного товаровиробника і внутрішніх

ринків від експансії іноземних суб’єктів, які здійснюють

зовнішньоекономічну діяльність, у зв’язку із чим актуальним стає створення

та запровадження ефективного механізму державного регулювання ЗЕД в

умовах членства в СОТ, що ґрунтується на нормах системи угод СОТ, в

цілому не протирічить їм та враховує специфіку імплементації цих норм в

національне законодавство. Створення такого механізму дозволить врахувати

національні економічні інтереси держави в умовах входження економіки

України в глобальний економічний простір.

6. Держави-члени СОТ досить часто вдаються до застосування

протекціоністських заходів державного регулювання ЗЕД, що є прямим

порушенням принципу недискримінації та свідчить про пріоритетність

національних економічних інтересів для більшості розвинених держав-членів

169

СОТ й готовність їх захищати навіть шляхом грубого порушення принципів

СОТ та про відсутність будь-якої реакції від керівних та координаційних

структур СОТ щодо таких порушень, що свідчить про вибірковість підходів

СОТ в залежності від конкретного учасника цієї організації. Така ситуація

зумовила необхідність розробки та використання моделі державного

регулювання застосування обмежувальних та стимулюючих заходів

здійснення ЗЕД у рамках членства в СОТ, практична цінність якої полягає в

тому, що вона дасть змогу розробити диверсифіковану та водночас

збалансовану зовнішньоторговельну політику, яка базуватиметься на

принципах відповідності застосування Україною механізмів державного

регулювання ЗЕД з огляду на механізми, які застосовуються державами, що

беруть участь в СОТ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. IV Універсал Української центральної ради від 9 січня 1918 року

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/site/const/universal-4.html.

2. Азаров О. М. Вступ України до СОТ як пріоритетний напрямок її

зовнішньоекономічної політики / О. М. Азаров // Зовнішня торгівля: право та

економіка : зб. наук. праць. – К. : УАЗТ, 2002. – Вип. 2. – С. 189–195.

3. Азаров О. М. Правове регулювання міжнародної торгівлі в

системі ГАТТ/СОТ (інституційні засади) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :

12.00.11 «Міжнародне право» / О. М. Азаров. – К., 2002. – 18 с.

4. Акмурадова В. Е. Особливості державного регулювання ЗЕД

в Україні [Електронний ресурс] / В. Е. Акмурадова, О. Г. Кубай. – Режим

доступу: http://www.rusnauka.com/10_DN_2012/Economics/15_105858.doc.htm.

5. Анісімова О. М. Вдосконалення податкової системи України

у зв’язку зі вступом до СОТ [Електронний ресурс] / О. М. Анісімова,

С. Ю. Курська. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/

soc_gum/VPu/Ekon/2008_6/43.pdf.

6. Асланян Г. Ступінь відповідності законодавства України вимогам

Світової організації торгівлі [Електронний ресурс] / Г. Асланян // Парламент.

– 2003. – № 7. – С. 31–38. – Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/

index.php?action=magazine&id=9&ar_id=373&iar_id=493&as=2#top.

7. Атаманюк Ю. А. Формування валютно-фінансових відносин

України з Європейським Союзом : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец.

08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» /

Ю. А. Атаманюк. – К. : Ін-т міжнар. відносин КНУ ім. Т. Шевченка, 2008. –

20 с.

171

8. Базилевич В. Розвиток внутрішнього ринку в умовах глобалізації:

тенденції та суперечності / В. Базилевич // Банківська справа – 2011. – № 2. –

С. 7–13.

9. Бєлашов В. Світова організація торгівлі: прискіпливий погляд

напередодні вступу / В. Бєлашов, В. Балута // Політика і час. – 2005. – № 11. –

С. 7–16.

10. Біла С. О. Переваги та недоліки вступу України до СОТ /

С. О. Біла // Теорія і практика сучасної економіки : Теорія і практика сучасної

економіки: матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Черкаси, 24-26

вересня 2008 р. – Черкаси: ЧДТУ, 2008. – С. 89–91.

11. Бугрій М. Г. Участь України в СОТ: геоекономічний погляд на

здобутки та перспективи / М. Г. Бугрій, І. В. Ус // Стратегічні пріоритети. –

2011. – № 2. – С. 91–97.

12. Будкін В. С. Сутнісні характеристики та форми транскордонного

економічного співробітництва [Електронний ресурс] / В. С. Будкін. – Режим

доступу: http://www.me.gov.ua/file/link/126001/file/U10-08_Bud.pdf.

13. Бураковський І. Л. Вступ України до СОТ: як правильно оцінити

наслідки / І. Л. Бураковський // Економічний часопис-ХХІ. – 2004. – № 7–8. –

С. 6–8.

14. Буряк П. Ю. Європейська інтеграція і глобальні проблеми

сучасності : навч. посібник / П. Ю. Буряк, О. Г. Гупало. – 2-e вид., доп. – К. :

Хай-Тек Прес, 2008. – 352 с.

15. Бутко Б. О. Етапи вступу України до світової організації торгівлі

/ Б. О. Бутко // Вісник Житомир. держ. техн. ун-ту. – 2012. – № 3 (61). –

С. 212–215.

16. Вельяминов Г. М. Международноеэкономическое право и

процесс (Академический курс) : учебник / Г. М. Вельяминов. – М. :

ВолтерсКлувер, 2004. – 729 с.

172

17. Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій / О. М. Вінник. –

К. : Атіка, 2004. – 624 с.

18. Владимирский-Буданов М. Ф. Немецкое право в Польше и Литве

/ М. Ф. Владимирский-Буданов. – СПб, 1868. – 312 с.

19. Вступ України до СОТ та його наслідки для промислового

комплексу м. Києва : аналітична доповідь [Електронний ресурс] / Я. Жаліло,

С. Романенко, Д. Покришка, О. Струк. – Режим доступу:

http://www.niss.gov.ua/Table/28112006/andopov.htm.

20. Гайдуцький А. Інвестиційні аспекти вступу до СОТ для аграрних

секторів країн Центральної і Східної Європи / А. Гайдуцький // Економіка

України : політико-економічний журнал. – 2006. – № 7. – С. 83–89.

21. Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 15.04.1994 [Електронний

ресурс] / Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_003/page.

22. Генеральна угода про торгівлю послугами від 15.04.1994

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/

laws/show/981_017.

23. Горник В. Г. Тенденції розвитку зовнішньоекономічної політики

України [Електронний ресурс] / В. Г. Горник. – Режим доступу:

http://kontrakty.ua/article/55130.

24. Господарський кодекс України :затв. Законом Українивід

16.01.2003 р. № 436-ІV // Офіц. вісникУкраїни. – 2003. – № 11. – Ст. 120.

25. Гуминська Н. В. Реформування українського законодавства у

сфері торгівлі і наближення його до правил і принципів СОТ /

Н. В. Гуминська // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер. :

Міжнародні відносини. – К., 2002. – Вип. 21–24. – С. 57–60.

26. Гуминська Н. В. Формування торговельного режиму за

правилами і принципами СОТ / Н. В. Гуминська // Формування торговельних

режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України) :

173

матеріали IX Міжнар. наук.-теор. конф. – К. : Ін-т міжнар. відносин, 2001. –

С. 146–148.

27. Данилишин Б. Навіщо Україні СОТ, або що змінилося за 5 років

[Електронний ресурс] / Б. Данилишин // Україна й Світова організація

торгівлі. – Режим доступу: http://wto.in.ua/index.php?get=55.

28. Данількевич М. Україна і Світова організація торгівлі /

М. Данількевич // Право України. – 2005. – № 7. – С. 41–43.

29. Дахно І. І. Міжнародне приватне право : навч. посібник /

І. І. Дахно. – К. : Центр учбов. літ., 2008. – 316 с.

30. Державна підтримка сільського господарства України в умовах

СОТ [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Міністерства економічного

розвитку і торгівлі / Державна підтримка українського експорту. – Режим

доступу: http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/wto/ukr/983.html.

31. Дзяд О. В. Принципи СОТ у торгівлі України з ЄС / О. В. Дзяд //

Економіка: проблеми теорії та практики. – Донецьк, 2005. – Вип. 202 (т. 3). –

С. 636–644.

32. Димед В. В. Перспективи інтеграції національного бізнесу

України до Світової торговельної системи в умовах політики подвійних

стандартів СОТ / В. В. Димед // Зовнішня торгівля: право та економіка. –

2007. – № 5 (34). – С. 27–32.

33. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства :

навч. посібник / М. І. Дідківський. – К. : Знання, 2006. – 462 с.

34. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

від 15.04.1994 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_019.

35. Дорогунцов С. І. Розміщення продуктивних сил України : навч.-

метод. посібн. для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко,

Я. Б. Олійник та ін. – К. : КНЕУ, 2000. – 364 с.

174

36. Дорофієнко В. Про деякі аспекти економічних наслідків

приєднання України до СОТ / В. Дорофієнко // Економіст. – 2007. – № 8. –

С. 66–70.

37. Дражниця С. А. Проблеми та пріоритетні напрями глобалізації

торгівлі в Україні в аспекті міжнародної інтеграції в умовах СОТ /

С. А. Дражниця // Вісник. – Львів, 2005. – Вип. 19: Сер.: Економічна. –

С. 318–324.

38. Духнович А. В. Механізм врегулювання суперечок у рамках

Світової організації торгівлі / А. В. Духнович // Юридичні науки. – 2010. –

№ 25. – С. 9–15.

39. Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні : навч.

посібник / Ф. Л. Жорін. – К. : КНЕУ, 2001. – 248 с.

40. Захарченко В. І. Інтеграція промислового комплексу України

у світову промислову систему / В. І. Захарченко // Стратегічна панорама. –

2011. – № 3. – С. 124–132.

41. Зименков Р. И. Россия: интеграция в мировуюэкономику : учебн.

для вузов по экон. спец. / Р. И. Зименков [и др.]; под ред. Р. И. Зименкова ;

Моск. акад. предпринимательства при Правительствег. Москвы. – М. :

Финансы и статистика, 2003. – 429 с.

42. Зінь Е. А. Регіональна економіка / Е. К. Зінь. – К. : Видавн. дім

«Професіонал», 2008. – 528 с.

43. Іринчина І. Б. Регулювання зовнішньоторговельних відносин

України у процесі приєднання до СОТ : автореф. дис. … канд. екон. наук :

спец. 08.05.01 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» /

І. Б. Іринчина. – К. : Київ. нац. екон. ун-т, 2003. – 19 с.

44. Історія вчень про державу та право : навч. посібник для дистанц.

навчання / Г. Л. Трофанчук. – К. : Ун-т «Україна», 2004. – 210 с.

175

45. Камчатнов А. М. Хрестоматия по истории руського

літературного языка (Памятники X–XIV веков по рукописям X–XVII веков) /

А. М. Камчатнов. – М. : Просвещение, 2009. – 826 с.

46. Ким КагВон. Принцип наибольшего благоприятствования в

ГАТТ-ВТО : дисс. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное

право» / Каг Вон Ким. – М., 2000. – 302 c.

47. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності:

навч. посібник / О. А. Кириченко. – 3-є вид., перероб. і доп. – К. : Знання-

Прес, 2002. – 384 с.

48. Ковтун Е. О. Експортно-імпортні операції України на зовнішніх

ринках СОТ [Електронний ресурс] / Е. О. Ковтун, Ю. В. Гуменюк. – Режим

доступу: http://www.rusnauka.com/11_NPE_2013/Economics/2_133656.doc.htm.

49. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка : навч. посібник / [авт.

колектив: Козак Ю. Г., Лук'яненко Д. Г., Макогон Ю. В. та ін.]. – вид. 2-ге,

перероб. та доп. – К. : Центр навч. літ., 2004. – 672 с.

50. Коршунова Г. Правова основа функціонування системи

державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності [Електронний

ресурс] / Г. Коршунова. – Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/

analitic/index.php?ELEMENT_ID=11395&print=Y.

51. Крива В. Роль системи ГАТТ/СОТ у процесі трансформації

зовнішньої торгівлі України / В. Крива // Україна в глобальному середовищі:

нові алгоритми управління економікою : матеріали XIII міжнар. наук.-практ.

конф.; Чернівці, 17-19 квітня 2002 р. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 69–72.

52. Куценко А. О. Багатосторонні угоди в рамках Світової організації

торгівлі, їх вплив на ринок м’ясо-молочної продукції України / А. О. Куценко

// Форум права. – 2010. – № 3. – С. 245–251.

53. Кучма Л. Д. Украина – не Россия / Л. Д. Кучма. – М. : Изд. дом

«Время», 2003. – 560 с.

176

54. Кушерець Д. В. Конкурентоспроможності авіаційної галузі

України [Електронний ресурс] / Д. В. Кушерець. – Режим доступу:

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2007_2/0624.pdf.

55. Кушинська Л. А. Про джерело права русько-візантійських угод

Х ст. / Л. А. Кушинська // Український історичний журнал. – 1999. – № 6. –

С. 89–95.

56. Лагвинец В. Е. Внешнеторговые аспекты регулирования

иностранной инвестиционной деятельности в условиях либерализации

мировой экономики : автореф. дисс. … канд. экон. наук : cпец. 08.00.14

«Мироваяэкономика» / В. Е. Лагвинец. – М. : РУДН, 2004. – 22 с.

57. Лагутін В. Розвиток внутрішнього ринку в Україні: проблеми та

перспективи / В. Лагутін // Вісник КНЕУ. – 2012. – № 2. – С. 5–12.

58. Лініченко Д. В. Міжнародно-правовий механізм врегулювання

торговельних спорів у рамках діяльності Світової організації торгівлі :

автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 «Міжнародне право» /

Д. В. Лініченко – К. : Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2011. – 20 с.

59. Малянова А. Н. Становление и развитие права Всемирной

торговой организации : дисс. … канд. юрид. наук : cпец. 12.00.10

«Международное право, европейское право» / А. Н. Малянова. – М. : РУДН,

2008. – 185 с.

60. Механізм огляду торговельної політики від 15.04.1994

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_020.

61. Мисак С. О. Фінансова політика / [за заг. ред. С. О. Мисак,

Г. Г. Руденка]. – К. : ДОД Ін-т аграрної економіки, 2002. – 140 с.

62. Митний кодекс України : затв. Законом України від 13.03.2012

№ 4495-VI // Відом. Верховної Ради України, 2012. – № 44-45, 46-47, 48.

63. Мицак А. П. Становлення і розвиток митного законодавства на

території України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія

177

та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» /

А. П. Мицак. – Львів, 2005. – 22 с.

64. Міжнародна економіка : навч. посібник / [Козак Ю. Г.,

Лук'яненко Д. Г., Макогон Ю. В. та ін.]. – вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. :

Центр навч. літ., 2004. – 672 с.

65. Міндрул А. Значення Угоди про торговельні аспекти прав

інтелектуальної власності у правовому регулюванні фармацевтичної сфери /

А. Міндрул // Право України. – 2011. – № 3. – С. 101–112.

66. Музиченко П. П. Магдебурзьке право в Україні / П. П.

Музиченко // Юридична енциклопедія : в 6 т. // [редкол.: Ю. С. Шемшученко

(голова редкол.) та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 3.

67. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України /

[за заг. ред. В. К. Мамутова]. – К. : Юрінком Інтер. – 2004. – 688 с.

68. Науменко В. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної

діяльності в Україні / В. П. Науменко, П. В. Пашко, В. А. Руссков. – К. :

Знання, 2004. – 403 с.

69. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України :

підручник / В. Є. Новицький. – К. : КНЕУ, 2003. – 948 с.

70. О вопросах, связанных с созданием на территории СССР и

деятельностью совместных предприятий, международных объединений и

организаций с участием советских и иностранных организаций, фирм и

органов управления : Указ Президиума Верховного Совета СССР № 6362-XI

от 13.01.1987 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://bestpravo.ru/sssr/gn-normy/n0a.htm.

71. О дальнейшем развитии внешнеэкономической деятельности

государственных, кооперативных и иных общественных предприятий,

объединений и организаций : Постановление Совета Министров СССР

№ 1405 от 02.12.1988 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr1437.htm.

178

72. О деятельности ассоциаций делового сотрудничества

с зарубежными странами : Постановление Совета Министров СССР № 109 от

27.01.1988 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr1708.htm.

73. О дополнительных мерах по совершенствованию внешне-

экономической деятельности в нових условиях хозяйствования :

Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР № 1074 от 17.09.1987

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/

baza/soviet/sssr1874.htm.

74. О мерах государственного регулирования внешнеэкономической

деятельности : Постановление Совета Министров СССР № 203 от 07.03.1989

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/

baza/soviet/sssr1365.htm.

75. О мерах по коренной перестройке организации внешне-

экономической рекламы : Постановление ЦК КПСС и Совета Министров

СССР № 179 от 06.02.1988 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr1695.htm.

76. О мерах по обеспечению перестройки механизма

многостороннего сотрудничества, социалистической экономической

интеграции и деятельности СЭВ, предусмотренных решением 43-го

(внеочередного) заседания сессии Совета экономической взаимопомощи :

Постановление ЦК КПСС и Советаминистров СССР № 1204 от 24.10.1987 //

Экономическая газета. – 1987. – № 47.

77. О мерах по совершенствованию управления внешне-

экономическими связями : Постановление ЦК КПСС и Совета министров

СССР № 991 от 19.08.1986 [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://zakon.law7.ru/base19/part2/d19ru2462.htm.

78. О порядке передачи и получения документации, содержащей

изобретения и «ноу-хау», советскими объединениями, предприятиями и

179

организациями при осуществлении нових интеграционных форм

сотрудничества с предприятиями и организациями других стран-членов

СЭВ : Постановление Совета министров СССР № 846 от 27.07.1987

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.consultant.ru/cons/cgi/

online.cgi?req=doc;base=ESU;n=20234.

79. О порядке пропуска через государственную границу СССР

товаров и другого имущества при осуществлении прямыхсвязей

объединений, предприятий и организаций других социалистических стран и

деятельности специальных предприятий, международных объединений и

организаций СССР и этих стран : Постановление Совета министров СССР

№ 718 от 27.06.1987 [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr718.htm.

80. О порядке создания на территории СССР и деятельности

совместных предприятий, международных объединений и организаций СССР

и других стран-членов СЄВ : Постановление Совета Министров СССР № 48

от 13.01.1987 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakonprost.

ru/content/base/82; О порядке создания на территории СССР и

деятельности совместных предприятий с участием советских организаций и

фирм капиталистических и развивающихся стран : Постановление Совета

Министров СССР № 49 от 13.01.1987 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://news50.info/docs/legal/textmz/lawlewwzu.htm.

81. Об иностранных инвестициях в СССР : Указ Президента СССР

№ УП-942 от 27.01.1988 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr0652.htm.

82. Об утверждении положений о хозрасчетных внешнеторговых

организациях (объединениях) и типового положения о хозрасчетной

внешнеторговой фирме научно-производственного, производственного

объединения, предприятия, организации : Постановление Совета Министров

180

СССР № 1526 от 22.12.1986 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr2166.htm.

83. Олексюк І. Інструменти державної політики захисту економічних

інтересів товаровиробників у зарубіжних країнах та Україні [Електронний

ресурс] / І. Олексюк, Л. Руснак // Матеріали Міжнар. наук.-практ. інтернет-

конференції «Сучасна наука в мережі Internet». – Режим доступу:

http://intkonf.org/oleksyuk-i-rusnak-l-instrumenti-derzhavnoyi-politiki-zahistuekonomichnih-

interesiv-tovarovirobnikiv-u-zarubizhnih-krayinah-ta-ukrayini/.

84. Олефір А. О. Реалізація національних економічних інтересів

у регуляторній системі СОТ : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец.

08.05.01 «Світове господарство і міжнародні відносини» / А. О. Олефір. – К. :

Київ. нац. екон. ун-т, 2005. – 19 с.

85. Олефір А. О. Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами

в умовах динамізації конкурентного середовища [Електронний ресурс] /

А. О. Олефір, В. В. Тіпанов. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/

portal/soc_gum/mep/2009_8_9/08-3612/8_Olefir_Tipanov.pdf.

86. Осіпова А. А. Державна підтримка сільського господарства

України в умовах СОТ [Електронний ресурс] / А. А. Осіпова. – Режим

доступу: http://intkonf.org/osipova-aa-derzhavna-pidtrimka-silskogogospodarstva-

ukrayini-v-umovah-sot/.

87. Паньків О. М. Здійснення митної справи у часи Київської Русі /

О. М. Паньків // Інноваційна економіка : всеукраїнський науково-виробничий

журнал. – 2011. – № 4. – С. 221–224.

88. Пивоваров С. Э. Международный менеджмент / С. Э. Пивоваров,

Л. С. Тарасевич, А. И. Майзель. – 2-е изд., испр. и доп. – СПб : Питер, 2001. –

576 с.

89. Пода Т. О. Інституційні і процедурні проблеми функціонування

системи врегулювання міждержавних суперечок СОТ та можливості їх

181

вирішення / Т. О. Пода // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. –

№ 1 (30). – С. 84–91.

90. Пода Т. О. Проблеми функціонування та напрямки реформ

системи врегулювання міждержавних суперечок СОТ : автореф. дис. ... канд.

юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / Т. О. Пода. – К. : Ін-т

законодавства Верхов. Ради України, 2008. – 24 с.

91. Пода Т. О. Реформування системи врегулювання суперечок СОТ:

питання відповідальності, ефективності застосування компенсації та

репресалій / Т.О. Пода // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. –

№ 6 (29). – С. 102–109.

92. Податковий кодекс України : прийнятий від 02 грудня 2010 р.

№ 2755-VI //Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, № 13-14,

№ 15-16, № 17.

93. Принцип недискриминации [Електронний ресурс] //

Всероссийскаяакадемиявнешнейторговли. – Режим доступу:

http://www.vavt.ru/wto/wto/Non-discriminationPrinciple.

94. Присоединение Украины к Всемирной торговой организации:

экономико-правовые аспекты / [авт. кол.: Макогон Ю. В., Хаджинов И. В.,

Овчаренко Р. В., Сидоренко В. В.]. – Донецк : ДонНУ-ДонФ НИСИ, 2006. –

170 с.

95. Про аудиторську діяльність : Закон України від 22.04.1993

№ 3125-XII [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3125-12.

96. Про банки та банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000

№ 2121 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

97. Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської

продукції : Закон України від 17.07.1997 № 468/97-ВР [Електронний ресурс]

182

// Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/468/97-вр.

98. Про єдиний митний тариф : Закон України від 05.02.1992

№ 2097-XII [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2097-12.

99. Про затвердження деяких нормативно-правових актів

Національного банку України : Постанова Правління Національного банку

України вiд 08.09.2011 № 306 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал

Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1203-11.

100. Про затвердження переліків і тарифів операцій (послуг), що

здійснюються Національним банком України, його територіальними

управліннями та структурними одиницями за операціями (послугами),

пов'язаними з діяльністю клієнтів і банків – кореспондентів Національного

банку України : Постанова Правління Національного банку України вiд

12.08.2003 № 333 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної

Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0784-03.

101. Про затвердження плану заходів щодо забезпечення вступу

України до СОТ : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2003

№ 325-р [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/325-2003-р.

102. Про затвердження плану заходів щодо нейтралізації можливих

негативних наслідків у зв'язку із вступом України до СОТ та забезпечення

підвищення конкурентоспроможності національної економіки :

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.2006 № 10-р.

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/10-2006-р.

103. Про внесення змін у додатки 1 і 3 до Постанови Кабінету

Міністрів України від 06 квітня 2016 року за №292 : Постанова Кабінету

183

Міністрів України від 5 травня 2016 року № 322 [Електронний ресурс] //

Офіційний веб-порталКабінету Міністрів України. – Режим доступу:

http://www.kmu.gov.ua/control/ru/cardnpd?docid=249014961.

104. Про затвердження Положення про порядок формування та

зберігання обов'язкових резервів для банків України та філій іноземних

банків в Україні для банків України та філій іноземних банків в Україні :

Постанова Правління Національного банку України від 11 грудня 2014 року

№ 806 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної

Ради України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/

document?id=12896984

105. Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації)

іноземних інвестицій та її анулювання : Постанова Правління Національного

банку України від 06.03.2013 № 139 // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/139-2013-п.

106. Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та

інноваційної діяльності в Україні : Постанова Кабінету Міністрів України від

02.02.2011 № 389 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 28. – Ст. 94.

107. Про захист іноземних інвестицій на Україні : Закон України від

10.09.1991 № 1540а-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46.

– Ст. 616.

108. Про захист національного товаровиробника від демпінгового

імпорту : Закон України від 22.12.1998 № 330-XIV [Електронний ресурс] //

Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/330-14/page2.

109. Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної

промисловості в Україні : Закон України від 18.11.1999 № 1242-XIV

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1242-14.

184

110. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон Верховної Ради

УРСР від 16.04.1991 № 959-XII [Електронний ресурс] // Офіційний веб-

портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/959-12/ed19910416.

111. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18.09.1991

№ 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

112. Про інститути спільного інвестування : Закон України від

05.07.2012 № 5080-VI [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал

Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5080-17.

113. Про Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах

ринкової трансформації економіки : Постанова Кабінету Міністрів України

від 01.06.1995 № 384 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал

Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/

laws/main.cgi?nreg=384-95-%EF&c=1#Card.

114. Про Концепцію трансформації митного тарифу України на 1996-

2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ: Указ Президента України від

06.04.1996 № 255/96 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал

Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://www.gov.lica.com.ua/b_text.php?type=3&id=643048&base=1.

115. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р.

№ 679-XIV [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/679-14.

116. Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньо-

економічних відносинах : Закон України від 15.09.1995 № 327/95-ВР

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/327/95-вр.

117. Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної

діяльності: Указ Президента України від 10.04.2006 № 300/2006

185

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=

300%2F2006.

118. Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення

інвестиційних спорів між державами та іноземними особами: Закон України

від 16.03.2000 № 1547-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. –

№ 21. – Ст. 161.

119. Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової

організації торгівлі : Закон України від 10.04.2008 № 250-VI [Електронний

ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/250-17.

120. Про режим іноземного інвестування: Закон України від

19.03.1996 № 93/96-ВР [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал

Верховної Ради України. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/93/96-вр.

121. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від

16 лютого 2007 року «Про заходи щодо запобігання непродуктивному

відпливу капіталів за межі України» : Указ Президента України від

17.03.2007 № 216/2007 // Урядовий кур'єр. – 2007. – № 55.

122. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від

29 червня 2005 року «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату

в Україні» та від 28 жовтня 2005 року «Про заходи щодо утвердження

гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні» :

Указ Президента України від 24.11.2005 № 1648/2005 // Офіційний вісник

України. – 2005. – № 48. – Ст. 16.

123. Про розвиток літакобудівної промисловості : Закон України від

12.07.2001 № 2660-III [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал

Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2660-14.

186

124. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності

технологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали,

оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені

Є. О. Патона», «Інститут монокристалів» : Закон України від 04.10.2001

№ 2743-III [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2743-14.

125. Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні : Закон

України від 19.09.1997 № 535/97-ВР [Електронний ресурс] // Офіційний веб-

портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/535/97-вр.

126. Про страхування : Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/85/96-вр.

127. Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів

підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів

вітчизняного походження : Закон України від 17.02.2000 № 1457-III //

Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 97.

128. Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі від

05.02.2008 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_049.

129. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : навч. посіб. /

І. І. Дахно, В. М. Барановська, Ю. А. Бовтрук [та ін.] ; ред. І. І. Дахно. – К. :

Центр учбов. літ., 2009. – 472 с.

130. Результати першої річниці членства України у СОТ

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/

control/uk/publish/article?ar t_id=139208&cat_id=38231.

131. Романюк Е. И. Право ВТО: егоособенности и характерне черты

[Електронний ресурс] // Е. И. Романюк, Ю. А. Давыдова. – Режим доступу:

http://www.rusnauka.com/35_PWMN_2008/Pravo/38356.doc.htm.

187

132. Сбітнєв А. В. Сучасні проблеми приєднання України до Світової

організації торгівлі (СОТ) / А. В. Сбітнєв // Економіка: проблеми теорії та

практики. – Донецьк, 2002. – Вип. 161. – С. 53–60.

133. Сбітнєв А. В. Вдосконалення механізму регулювання зовнішньо-

економічної діяльності України щодо міжнародних організацій (на прикладі

вступу до СОТ) : автореф. дис. … канд. екон. наук. : спец. 08.05.01 «Світове

господарство і міжнародні економічні відносини» / А. В. Сбітнєв. – К. : НАН

України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин, 2004. – 17 с.

134. Старостина И. П. К вопросу о сходстве и различии

законодательных памятников Великого княжества Литовского и Русского

государства в XV в. / И. П. Старостина // Древнейшие государства на

территории СРСР : материалы и исследования. – М., 1989. – С. 94–95.

135. Стемпківська О. І. СОТ та аграрний сектор / О. І. Стемпківська //

Матеріали наук.-практ. конф. «Вступ України до Світової організації

торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії» (м. Київ, 17.04.2008). – К. :

НІСД, 2008. – с.

136. Стефанишин Г. С. Правове регулювання інвестиційної діяльності

в Україні / Г. С. Стефанишин, О. І. Лиса // Науковий вісник НЛТУ України. –

2011. – Вип. 11. – С. 302–308.

137. Тараненко О. М. Право і законодавство Київської Русі

[Електронний ресурс] / О. М. Тараненко // Історія української культури. – К. :

Наук. думка, 2001. – Т. 1. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/

istkult/ikult.htm.

138. Тепла М. М. Україна на шляху до Світової організації торгівлі /

М. М. Тепла // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 3. – С. 35–41.

139. Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі України

у посткризовий період : аналіт. доп. [авт. кол. І. В. Клименко, О. А. Федірко,

І. В. Ус]. – К. : НІСД, 2011. – 120 с.

188

140. Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом від

27.06.2014 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_011.

141. Угода _я_H€«____про державні закупки від 15.04.1994 [Електронний ресурс]

// Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_050.

142. Угода про заснування Світової організації торгівлі від 15.04.1994

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_342.

143. Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів та

торгівлі 1994 року від 15.04.1994 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-

портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_010.

144. Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і

торгівлі 1994 року від 15.04.1994 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-

портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/981_011.

145. Угода про захисні заходи від 15.01.1994 [Електронний ресурс] //

Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/981_016.

146. Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи від

15.04.1994 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_009.

147. Угода про сільське господарство від 15.04.1994 [Електронний

ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/981_005.

148. Угода про субсидії і компенсаційні заходи від 15.04.1994

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_015.

189

149. Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою від 12.04.1979

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/981_051.

150. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

[Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –

Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/981_018.

151. Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть :

навч. посібник / [за ред. С. В. Головко]. – К. : Либідь, 2002. – 470 с.

152. Управління міжнародною конкурентоздатністю в умовах

глобалізації економічного розвитку : монографія : в 2 т. Т. I /

Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник, Л. Л. Антонюк та ін.; за заг. ред.

Д. Г. Лук’яненка, А. М. Поручник.. – К. : КНЕУ, 2006. – 816 с.

153. Ус І. В. Інституційні бар’єри на шляху України до СОТ /

І. В. Ус // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 9. – С. 146–150.

154. Усенко І. Б. Магдебурзьке право / І. Б. Усенко // Юридична

енциклопедія : в 6 т. // [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. –

К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 3.

155. Участь у міжнародних організаціях / Світова організація торгівлі

[Електронний ресурс] // Постійне представництво України при ЮНЕСКО. –

Режим доступу: http://unesco.mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/internationalorganizations/

wto.

156. Федорець Л. М. Модель стратегічного розвитку зовнішньо-

економічної діяльності Черкащини / Л. М. Федорець // Бізнес-навігатор. –

2010. – № 3. – С. 59–60.

157. Халецька А. А. Підходи до системи державного управління

зовнішньою торгівлею [Електронний ресурс] / А. А. Халецька // Електронне

наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток».

– Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=390%22&HYPERLINK.

190

158. Хрестоматия по истории русского права / [сост.

М. Владимирский-Буданов]. – Ярославль : В тип. Г. Фалька, 1875.– Вып. 3. –

271 с.

159. Циганкова Т. М. Глобальна торгова система: розвиток інститутів,

правил, інструментів СОТ : монографія / Т. М. Циганкова та ін.; за ред.

Т. М. Циганкової. – К. : КНЕУ, 2003. – 660 с.

160. Часть II. Всемирная торговая организация и вступление России

в ВТО [Електронний ресурс] // Введение в ВТО. – Режим доступу:

http://siteresources.worldbank.org/INTRANETTRADE/Resources/WBITraining/

Ch18.pdf.

161. Чернов В. М. К вопросу о влиянии Литовского статута на

СоборноеУложение / В. М. Чернов // Институт славяноведения. Краткие

сообщения. – М., 1958. – № 24. – С. 85–87.

162. Членство України в СОТ: інституційні та економічні ефекти.

Попередні результати дослідження ІЕД / авт. кол.: І. Бураковський,

В. Мовчан, К. Кравчук та ін.; [за матеріалами Круглого столу «Чотири роки

членства України у СОТ: попередня оцінка економічних наслідків», м. Київ,

26.11.2012]. – К. : Ін-т економ. досліджень і політ. консультацій, 2013. – 46 с.

163. Шекера І. М. Міжнародні зв’язки Київської Русі: З історії

зовнішньої політики Русі в період утворення і зміцнення Древньоруської

держави в VII–X ст. / І. М. Шекера; [відп. ред. К. І. Стецюк; АН Української

РСР, Інститут історії]. – К. : Вид-во АН УРСР, 1963. – 204 с.

164. Шкунов В. Н. Торгово-экономические отношения Российской

империи с сопредельными странами Востока во второй половине XVIII –

первуй половине XIX в. : дисс. … докт. ист. наук : cпец. 07.00.02

«Отечественная история» / В. Н. Шкунов. – Ульяновск, 2009. – 582 с.

165. Шумилов В. М. Международное публичное экономическое

право : учеб. пособие / В. М. Шумилов. – изд. 2-е, испр. и доп. – М. : НИМП,

2001. – 288 с.

191

166. Щодо першочергових заходів зовнішньоторговельної політики

в контексті структурних трансформацій зовнішньої торгівлі України після

вступу до СОТ. Аналітична записка [Електронний ресурс] / І. В. Клименко,

О. А. Федірко, І. В. Ус; Нац. ін-т стратегічн. досліджень при Президентові

України. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/622/.

167. Reinbothe J. &Howard A. TheStateofPlayintheNegotiationson TRIPS

(GATT/ UruguayRound). – 13 EIPR, 1991.__

---

Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 426; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!