Розділ 2.Переддипломні дослідження.
Містобудівельна ситуація.
Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат розташована в смт Яблунів на центральній вулиці Івана Франка 68.Смт. Яблунів Косівського району - розташоване у чудовій, мальовничій місцевості на березі річки Лючка біля підніжжя Карпат. Зі всіх сторін до поселень прилягають ліси. Через селище проходить дорога, яка з'єднує Коломию і Косів. Відстань до Косова 17 км, а до Коломиї 16 км. Межує з селами Стопчатів, Люча, Уторопи. Відстань до Коломиї 17км, до Косова 16км. Висота над рівнем моря 336м. Присілки: Баньки, Мелок, Середній. Через селище протікає р.Люча з притоками Медвежий, Дубовий, Сарат, Тліноса, Золотий Потік, Глибокий Потік, Григорів Потік.На території Яблунівського лісництва знаходяться пам’ятки природи: Лебедине озеро; водоспад Рушір; дендрарій, закладений у 1970р. лісничим Володимиром Шевчуком на площі 1,6га, де росте 90 екзотичних рослин.Санаторна спеціальна загальноосвітня школа-інтернат розміщена в пристосованих адміністративних будинках.
Історичний аналіз.
Яблунівська спеціальна школа-інтернат започаткувала свою історію з 1962 року як лісна школа-інтернат. У 1963 році вона була реорганізована в допоміжну школу-інтернат і розмістилась у приміщеннях колишнього райкому партії, райвиконкому. У школі працювало 16 педагогів, 1 фельдшер, 22 технічні працівники та навчалось 85 дітей у 6 класах.
З 1991 року – Яблунівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку. Розміщена в шістьох приміщеннях: 2 навчальні корпуси, 2 спальні корпуси, харчоблок, медпункт. Є спортивний зал, бане приміщення, пральня, ігрова кімната для учнів початкових класів, кабінет практичного психолога, дитячий майданчик, обладнані майстерні(швейна, шевська, народних промислів).
|
|
|
У школі навчається 125 дітей з гірських віддалених сіл Косівщини та Верховинщини.
Архітектурно-планувальний аналіз.
На території школи-інтернату знаходяться досить значна забудова: головний корпус, столова, туалет, склад №1, склад №2, котельня, корпус №1, та медпункт.(додаток 2). З вул. Ів.Франка на дану територію є два входи: головний вхід і технічній, а в’їзд на ділянку розташований на прилеглій вулиці. Серед малих архітектурних форм тут присутні: альтанка, лавочки та урни для сміття.(додаток 1).Планування на даному об’єкті відсутнє і потребує значних змін та вдосконалення. Доріжки не мають чітких контурів, розмірів та покриття у поганому стані, а подекуди і відсутнє зовсім.
Ландшафтний аналіз.
Рельєф місцевості без різких перепад висот, тому перешкод у втіленні проекту не має. Зелених насаджень на даній території спостерігається не багато. В основному це плодові види, такі як: сливи,яблуні. Поодиноко зустрічаються: туя, сосна.(додаток 3). Потрібне відновлення газону та насаджень. Зелених насаджень спостерігається на ділянці мало, вони в поганому стані. Не має ландшафтних груп, не створено декоративних акцентів. В подальшому плануванні потрібно акцентувати увагу на створенні нових зелених насаджень та груп. Зелені насадження об’єкту потребують реконструкції, яка полягає у вирубці сухо вершинних і хворих дерев. При цьому залишити найбільш здорові, життєздатні та довговічні дерева. Також потрібно ввести чагарниковий ярус для підвищення біологічної стійкості насаджень і естетичності вигляду насаджень. Введення декоративних форм дерев і чагарників покращить видовий склад деревостану, створить більш цікаві пейзажі.
Потрібно звернути увагу на підбір асортименту трав для газонів. Також потрібно вести належний догляд за газонами. Адже нерегулярне скошування, не виконання таких операцій як прочісування, проколювання дернини, боротьби з бур’янами несвідомо сприяє переведенню партерних і звичайних садово-паркових газонів у категорію лучних. Оскільки на території майже немає квіткового оформлення, потрібно запроектувати більшу кількість квітників.
|
|
|
Урбоекологічний аналіз.
|
|
|
На дану територію впливають такі чинники, як: клімат,грунти, геологія та гідрологія.
Клімат.
Температура повітря по місяцях, (°С)
| Температура | I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| Середня | -5,1 | -3,2 | 1,4 | 8,1 | 13,5 | 16,6 | 17,9 | 17,3 | 13,5 | 8,0 | 2,6 | -2,1 | 7,4 |
| Денна максималь-на | -3 | -1 | 6 | 12 | 18 | 20 | 22 | 22 | 18 | 12 | 5 | 0 | 11 |
| Нічна мінімальна | -7 | -5 | -1 | 4 | 8 | 11 | 13 | 12 | 9 | 4 | 1 | -4 | 3 |
Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 13,1 °С) зафіксована в 1963 р., найвища (3,1°С) – в 2007 р.
Найнижча середньомісячна температура в липні (15,4°С) спостерігалась у 1979 р., найвища (21,2°С) – в 1989 р.
Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 34,1°С) зафіксовано 20 січня 1963 р., абсолютний максимум (37,3°С) – 20 серпня 1946 р.
В останні 100–120 років температура повітря в Івано-Франківську, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0°С. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року. У середньому за рік в Івано-Франківську випадає 689 мм атмосферних опадів, найменше – у січні–лютому, найбільше – у липні.
|
|
|
Середня кількість опадів, (мм)
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| 31 | 32 | 35 | 54 | 87 | 98 | 104 | 81 | 53 | 36 | 37 | 41 | 689 |
Мінімальна річна кількість опадів (412 мм) спостерігалась у 1946 р., максимальна(962мм)–в1978р. Максимальну добову кількість опадів (93 мм) зафіксовано 17 липня 1948 р. У середньому за рік у місті спостерігається 155 днів з опадами; найменше їх (10) у жовтні, найбільше(15)–у грудні. Щороку в Івано-Франківську утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 79%, найменша вона у квітні–травні (73%), найбільша – у грудні (85%).
Відносна вологість повітря, (%)
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| 83 | 82 | 78 | 73 | 73 | 75 | 75 | 76 | 78 | 80 | 84 | 85 | 79 |
Загальна хмарність, (бали)
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| 7,5 | 7,6 | 7,2 | 6,9 | 6,6 | 6,5 | 6,2 | 5,6 | 5,9 | 6,3 | 7,7 | 8,0 | 6,8 |
Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша – у грудні.
Повторюваність вітру різних напрямків, (%)
| Пн | ПнС | С | ПдС | Пд | ПдЗ | З | ПнЗ | Штиль |
| 5,8 | 3,1 | 15,8 | 16,6 | 4,5 | 9,6 | 23,4 | 21,2 | 29,4 |
Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу і північного заходу, найменшу – з північного сходу.
Швидкість вітру по місяцях, (м/с)
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| 2,9 | 3,2 | 3,4 | 3,2 | 2,8 | 2,8 | 2,7 | 2,4 | 2,4 | 2,6 | 3,1 | 2,9 | 2,9 |
Найбільша швидкість вітру – у березні, найменша – у серпні–вересні. У січні вона в середньому становить 2,9 м/с, у липні – 2,7 м/с. Кількість днів з грозами в середньому за рік становить 25, градом – 4, снігом – 60. Клімат помірно континентальний, середня тривалість без морозного періоду – 160-170 днів, середня кількість опадів – 760-1110 мм. Гірські вершини в рівнинній частині сягають 300-450м над рівнем моря, а в гірській – від 700 до 1000м. Впоперек хребтів течуть найдовші річки: Черемош – 80км, Пістинька – 56км, Рибниця – 54км, Лючка–24км. Кліматичні умови на території району сприяють відпочинковому туризму протягом усього року: в літній період – для пішохідного, автомобільного та водного, у зимовий період – для гірськолижного спорту.
Геологія і гідрологія.
Ґрунтотворні породи відіграють важливу роль у формуванні відповідних якостей грунту. Від механічного і хімічного складу материнських порід залежить режим їх зволоження, аерація умови розвитку рослинного покриву та інші агротехнічні якості грунтів. Для глибшого розуміння грунтотвірних процесів в різних природних умовах зупинимось коротко на характеристиці геологічної будови території та грунтотвірних порід, ведуче місце серед яких займають четвертинні відклади. За геологічною будовою ця місцевість відзначається складністю. На крайньому півдні в межі II вклинюється древнє ядро Кар пат, представлене тут Чичвинськими горами, які о північним краєм Мармароського масиву. В будові їх беруть участь різноманітні кристалічні сланці, кварцити, гнейси, амфіболіти та Інші породи, які ви никли підчас верхнього палеозого тріасу та юри. На північ від Чичвин розташована група гірських хребтів - Чорнигори і Гринявських. У тектонічному відношенні вона входить у зону Магури і сформована з крейдяних і олігоценових товщ, що являють собою червоні пісковики, чорні сланці, кварцити, конгломерати та інші породи,Найбільше поширення мають Четвертинні відклади, вони як основні ґрунтотворні породи мають велике значення для сільського господарства. Основним типом четвертинних нашарувань є алювіальні відклади, утворення яких пов'язано з діяльністю річкових вод. Поширені вони в межах сучасних і давніх долин, на річкових терасах. Склад алювіальних річкових відкладів різний. Серед них поширені поширені піщано-глинисті особливо піщано-галечникові верстви. У після льодовиковий час і в сучасну епоху ріки району перебувають у стані поглиблення долин та нагромадження наносів у межах своїх русел і заплав. Протягом неогену і особливо в четвертинному періоді, а також в сучасних геологічних умовах гори посилено руйнуються, внаслідок дії різних геологічних сил. Посилене вивітрювання приводить до руйнування і розкладання гірських порід на окремі складові частини. Корінні кам'яні породи вкриваються чохлом з продуктів власного руйнування, схили гір на бувають згладженого вигляду. Наноси, які утворились на схилах і біля підніжжя гір від зміщення продуктів руйнування гірських порід, називається делювіальними. У зміщенні продуктів руйнування по схилах гір велику роль відіграють також стічні поверхневі і підземні води. Під час випадання дощу та розтавання снігу стічна вода зносить дрібні часточки продуктів вивітрювання. Струмки стічних вод біля підніжжя схилу відкладають знесені частки у вигляді конусів виносів. В окремих частинах гір конуси біля підніжжя схилів з'єднується своїми краями і утворюють пролювіальні тераси. Часто підземні води викликають сповзання великих мас гірських порід. Починається зсув у верхніх частинах схилів. В місці виникнення зсуву здебільшого утворюється цирк. Зміщені у зсуві маси землі мають складну, наче зім'яту поверхню, знерівняну численними невеличкими підняттями і зниженнями. Зсуви розміщуються групами. Такий чином, на території дослідженого району можна виділити такі генетичні типи четвертинних відкладів:алювіальні відклади поширені в межах сучасних (р.Черемош, Яблуниця, Пістинька, Лючка та ін..) і давніх річкових долин. В цих відкладах заплав рік можна назвати дві фації: руслову і заплавну. Ріки несуть багато грубого матеріалу щебеню, гальки, різно-зернистого піску. Цей матеріал відкладається головний чином вздовж русел, а більш дрібні частинки мулу відкладаються переважно на підвищених частинах заплавин. Представлені алювіальні відклади сучасних річкових долин вкриті галькою діаметром 10-15мм. гравієм, суглинками, глинами. Делювіальні відклади мають значну площу поширення і являють собою відклади дрібно-уламкових продуктів площинного змиву талими сніговими і дощовими водами. Велику роль в утворенні делювіальних відкладів відіграє рельєф місцевості, характер процесів вивітрювання, рослинний покрив і інші природні явища, які викликають руйнування і переміщення продуктів вивітрювання. Від рельєфу залежать умови перенесу і відкладання матеріалу різної грубизни. Глибоко розчленований рельєф підсилює розмив порід на схилах і сприяє нагромадженню потужних товщ відкладів у підніжжя гряд. Потужність делювіальних відкладів в досліджуваному районі від 1 до 5 м. Пролювіальні відклади являють собою продукти виносу тимчасовими потоками з ерозійних ритвин, ярів різного за літологічний складом матеріалу. Винесений матеріал концентрується у підніжжя схилів річкових долина а також на дні ярів і балок. За механічним складом пролювій неоднорідний. Поблизу гір, як правило, в цьому переважає грубий щебінчатий матеріал, в міру віддалення від підніжжя гір щебнюваті наноси стають дрібнішими і поступово переходять в піски і суглинки. Потужність їх від 3 до 5 м. Елювіальні відклади складені продуктами вивітрювання корінних дочетвертинних порід. Вони поширені на вершинах хребтів. Представлені вони в основному малопотужними (ЗО-150см) буруватими, або бурувато-сірими не карбонатними важкими суглинками. Часто суглинистий покрив замінений щебнистими відкладами, Елювіально-делювіальні відклади знаходяться в місцях переміщення елювіальних відкладів у напрямі пологого схилу і приурочені до низькогір'я. Літологічне вони мало чим відрізняються від елювію. Гравітаційні відклади. В результаті діяльності гравітаційних факторів на території району розповсюджені такі відклади: зсувні, осип-ні, обвальні та лавинні. Осипні і обвальні відклади іноді об'єднуються в колювіальну групу. Дуже поширені і обвали, які час то зустрічаються там, де залягають верстви пісковиків. Часто зустрічаються осипища, які зміщуються вниз по схилах, утворюючи канал осипання. Вкладаються вони з різного по величині уламкового матеріалу.
На території досліджуваного району протікає велика кількість порівняно невеликих річок: Черемош, Пістинька, Лючка, Рибниця та ін. Всі вони належать до системи Пруту. Значна густота гідрографічної сітки зумовлена в даному районі гірським характером рельєфу, а також сприятливими кліматичними, геологічними ґрунтовими умовами. Густота її в середньому становить 1,1 - 1,3 км/км2. Русла річок звивисті. Переважна ширина їх 5-8 м, глибини порядку 0,5 -їм. Пожили русла мають нелині розміри і досягають 65см/км, тому й швидкість течії дорівнює 1-2 м/сек і більше. За своїм режимом річки району належать переважно до типу гірських, змінного живлення. Річний хід рівня характеризується порівняно невисоким весняним водопіллям, нестійкою літньо-осінньою меженню, що порушується високими інтенсивними дощовими паводками і частими підйомами рівня взимку. В другій декаді річки звільняються від криги. Підйом рівня весною починається з встановленням позитивних температур, найчастіше в першій половині березня. Найвищий рівень весняного водопілля буває переважно в другій-третій декадах березня, при ранніх потепліннях - в першій декаді лютого, в пізні весни - в третій декаді квітня. Весняне водопілля характеризується інтенсивним підйомом рівня ріки (в середньому 0,5 - 0,8м на добу). Спад водопілля відбувається менш інтенсивно, ніж підйом і закінчується звичайно в квітні-травні. Загальна тривалість водопілля в середньому становить 1-2 місяці.
Грунти.
В Косовському районі поширені в основному дерново-підзолисті, дернові, лучні, лучно-болотні, дерново-буроземні, буроземно-підзолисті, бурі лісові та гірське лучні грунти.
Номенклатурний список ґрунтів:
1. Дерново-підзолисті грунти на алювіально-делювіальних відкладах.
2. Дернові грунти на алювіально-делювіальних відкладах.
3. Лучні та лучно-болотні на алювіально-делювіальних відкладах.
4. Дерново-буроземні та лучно-буроземні грунти на алювіально- делювіальних відкладах. 5. Буроземно-підзолисті грунти на алювіально-делювіальних відкладах.
6. Бурі лісові та дерново-буроземні грунти на продуктах звітрювання пісковиків сланців.
7. Гірсько-лучні грунти на елювії Карпатського флішу.
1. Дерново-підзолисті грунти на алювіально-делювіальних від кладах. Цей генетичний тип грунтів сформувався під покривом лісової рослинності, яка в минулому покривала дані масиви території, поєднуючи в часі підзолистий та дерновий ґрунтотворні процеси, в умовах достатнього атмосферного зволоження. Поширені вони в північній частині території району. Дерново-підзолисті грунти залягають переважно на вирівняних вододілах, плато і положистих схилах, а їх змиті відміни поширені на вузьких вододільних гребенях та схилах різної крутизни. За ступенем підзолистості серед них зустрічаються дерново-середньо, сильно і слабопідзолисті.
2. Дернові грунти на алювіально-делювіальних відкладах. Грунти цього типу залягають на широких вирівняних вододільних просторах, схилах, улоговинах, а також на над заплавних терасах на слабо і добре дренованих ґрунтотворних порадах. Сформувались вони під покривом лісової та лучної трав’янистої рослинності, поєднуючи в часі процес опідзолення з дерновим грунто утворюючим процесом. За товщиною гумусових горизонтів ці грунти поділяються на - глибокі, в яких в темно-сірий колір забарвлений горизонт сягає 50-70см та дернові опідзолені, у яких ілювіальний горизонт має сірий або ясно сірий колір і загальний гумусовий горизонт становить 30-40см та наносні алювії. Чистий алювіальний горизонт у них відсутній. За механічним складом серед дернових грунтів найбільш поширені середньо-суглинкові та легкосуглинкові грунти. Ці грунти значно краще піддаються окультуренню ніж дерново-підзолисті, природна родючість їх також краща.
3. Лучні та лучно-болотні на алювіально-делювіальних від кладах. Грунти цього генетичного типу сформувались під покривом лучної трав’янистої рослинності в умовах неглибокого (1,8-3 м)рівня підґрунтових вод, Таким чином верхня частина профілю формується під впливом атмосферних опадів, а нижня зазнає впливу підґрунтових вод, тому лучні грунти на території району зустрічаються не оглеєні і в різній мірі оглеєні. Ці грунти залягають на заплавах річок і над заплавних терасах, балках, з рівним і слабо хвилястим рельєфом, утворились на досить дренових делювіально-алювіальних відкладах.
4.Дерново-буроземні та лучно-буроземні грунти на алювіально-делювіальних відкладах. Ці гунти утворились внаслідок дернового процесу ґрунтоутворення, що проходив під лучною трав’янистою рослинністю на бурих лісових грунтах. Розташовані вони на заплавах гірських річок та над заплавних терасах, а також в підніжжях гір. Сформувались на делювіально-алювіальних відкладах. В цих місцях добре розвинений трав’янистий покрив, широко представлений кореневищними та розлого-кущовими злаками. Цей тип грунтів не є зональним, він виник в наслідок давнього і інтенсивного пасовищного тваринництва та окультурення господарською діяльністю людини. Вони є основним фондом орних земель в гірській зоні Карпат. Характерною ознакою даних грунтів є наявність дернового горизонту темно-сірого з бурим відтінком забарвлення, більшою насиченістю обмінним кальцієм. Горизонт (Н) буває забарвлений в темнувато-сірий з бурим відтінком колір до глибини 36-65 см. і горизонт (Нр) відповідно повністю або частково.
5. Буроземно-підзолисті грунти на алювіально-делювіальних відкладах. Утворились ці грунти в результаті поєднання підзолистого та буроземного процесів. Поширені вони в передгір’ї і в горах, у нижньому, зрідка в середньому поясах на слабо дерновому суглинковому делювії. В передгір’ї ці грунти залягають на висоті від 150 до 400 м на горбах та увалах. В горах ці грунти залягають на видовжених делювіальних шлейфах, конусах виносу, на схилах і вододілах, до висоти 400-500 м. над рівнем моря. Залежно від рельєфу, а також від кліматичних умов можуть утворюватися різною мірою оголені грунти цього типу. В межах району, враховуючи різні умови грунтоутворення, ці грунти діляться на ряд різновидностей.
6. Бурі лісові та дерново-буроземні грунти на продуктах звітрювання пісковиків і сланців. Поширені під лісами і безлісних площах гірської території. Залягають на добре дренованих кислих материнських породах, що являють собою елювій-делювій карпатського флішу на схилах різної крутизни. Бурі лісові та дерново-буроземні грунти лісово-лучної зони Кар пат, що залягають на схилах закономірно змінюють свої внутрішні властивості із збільшенням висоти над рівнем моря, їх механічний склад легшає і зменшується вміст загального обмінного й органічного звязаного кальцію, а також і фосфору проти вмісту органічної речовини. Залежно від умов поверхневого стоку і внутрішньої тренованості, а також від кліматичних умов вказані властивості грунтів можуть змінюватися у межах кожного з вертикальних поясів. У межах кожного з поясів ці грунти мають різну глибину профілю (рухаючи до корінної породи ) і різний ступінь щебінюватості, в зв’язку з чим виділяються види: глибокі і неглибокі не щебенюваті, щебенюваті і камянисті. Ці ознаки мають важливе виробниче значення при використанні грунтів в сільському господарстві та лісовій справі.
7. Гірсько-лучні грунти на елювії Карпатського флішу. Гірсько-лучні (полонині) грунти займають найвищі частини Кар пат, що лежать за лінією лісів в так званій полонинній (субальпійській і альпійській) зоні і в Гринявських горах та по вододільному гребню Чорногірсько-Чичвинського хребта. Сформувались вони під трав’янистою рослинністю і дрібними на півчагарниками (чорниці, брусниці та ін.). Грунтотвірними породами є в основному продукти звітрювання пісковиків (Чорногора) та давніх кристалічних сланців в Чичвинських горах. Глибина ґрунтового покриття не перевищує 50-60 см. В комплексі з гірсько-лучними грунтами залягають гірські оторфовані та гірські торфовища. Щебінь зустрічається у всіх горизонтах.
Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 131; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!