Джерела негативного впливу на територію.

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

Основним джерелом негативного впливу на дану територію є викиди вихлопних газів. Оксиди азоту, представляють найбільшу небезпеку приблизно в 10 разів більш небезпечні, ніж чадний газ

Роздл 3. Проектні пропозиції.

Архітектурно-планувальна та ландшафтно-просторова організація території об’єкту.

Для вдосконалення стану озеленення та благоустрою території слід провести низку заходів, розробити шляхи вирішення існуючих проблем.

3.2.Геопластика рель'єфу.Територія даного об'кту значних змін в рель'єфі не потребує.

Благоустрій території.

Важливим напрямом з вдосконалення даного об’єкту є благ території, що передбачає розмітку дорожньо – стежкової мережі та майданчиків, огородження території, освітлення території, встановлення малих архітектурних форм. Доріжки - невід'ємна частина будь - якої ділянки . Їх потрібно заздалегідь спланувати. Крім виконання своєї головної функції - забезпечення зручного проходу, - вони візуально окреслюють функціональні зони ділянки: квітник , зону відпочинку , будівлі , спортивні майданчики.

Мною запропоновано створити новий парадний вхід, вхід та в'їзд з автостоянкою.

Освітлення, будучи невід'ємною частиною проекту ландшафтної архітектури, не може розглядатися окремо від її основної функції - генерування позитивних емоцій. Не варто вирішувати всі поставлені задачі, використовуючи однотипні ліхтарі: потрібно розробити різні сценарії освітлення, вибравши для кожного випадку найбільш відповідний тип світильників. .). Світло дозволяє реалізувати принцип різноманітності, а також справитися із завданням поєднання функції і комфорту, які важко поєднати в єдиний світловий спектакль, а деколи і недоцільно. Великі за розмірами лампи використовуємо для підсвічування дерев. Маленькі – для підсвічуванням доріжок і газонів, що виконують функцію маркіровки. Наземні світильники на додаток до всіх функцій вмонтовуваних в грунт великих джерел застосовуємо також для бічного підсвічування малих архітектурних форм і рослин. . принципам декоративного освітлення ці світильники маскуємо в траві та кущах.

Формування насаджень.

Одна з основних умов успішного озеленення це правильний підбір рослин, що відповідає певним умовам. За допомогою насаджень на ділянці…………створено найбільш сприятливі мікрокліматичні й санітарно-гігієнічні умови. Крім огороджуючих функцій зелені насадження використовуються як наочний матеріал для ознайомлення дітей з рослинним світом , а також для покращення зовнішнього вигляду ландшафту даного об’єкту. При озелененні ділянки ДДЗ не слід застосовувати дерева і чагарники з отруйними плодами, листям, з колючками, квітами, які забруднюють територію навколо, а також тими, які приваблюють комах. Раціональне розміщення озеленених ділянок, смуг захисних насаджень, квітників, груп і поодиноких екземплярів дерев і чагарників при підборі відповідного асортименту сприяють створенню комфортного середовища. Зелені насадження дають змогу наглядно вивчати властивості різних рослин, допомагають вихованню естетичного почуття, любові до природи. Тому важливим є саме розмаїття асортименту рослин.

Квіткове оформлення концентрується біля входу на ділянку перед головним фасадом будівлі, в місцях чекання батьками дітей. Велике значення має правильний підбір квітів за терміном цвітіння, висотою та їх декоративним видом. Квітники з однолітніх рослин розбивають вздовж доріжок для того, щоб діти мали змогу поливати та спостерігати за ними. Багатолітні рослини розміщуються далі від доріжок на газонах у вигляді вільних груп. Квітники можуть займати 1 - 1,5 відсотків всієї площі ділянки. У саду вирощуються основні види дерев і чагарників, які властиві для даної місцевості. До них відносяться яблуні, груші, сливи, вишні, малина і т.д. Цільове призначення зелених насаджень на цій території визначається функціями майданчиків і споруджень, які розташовуються на ній, а також характером використання ділянки в педагогічних цілях. Плануючи озеленення ділянки, потрібно продумати добір деревних рослин, насамперед, найпоширеніших у даній місцевості. Вони повинні бути різноманітні за висотою, формою крони, строкам цвітіння. Групи дерев і чагарників можна розміщувати на газонах, місцях перетинання доріжок, біля майданчиків, басейнів та в інших місцях, які потребують затінення. Бажано мати алеї, обсаджені деревами.З асортименту дерев, які бажано висаджувати на території ДДЗ, слід виділити наступні: клен (гостролистий, прирічний, татарський), липа дрібнолиста, береза (пухната й бородавчаста), тополя запашна, модрина європейська, ялина звичайна, горобина, дуб, ясен. При формуванні зелених насаджень для ділянки ДДЗ враховують наступні особливості: масштабність, декоративність і корисні властивості. Масштабність проявляється у використанні дерев другої і третьої величини. Дерева першої величини - дуб решітчастий, каштан звичайний, липа дрібнолиста, береза бородавчаста, використовуються в обмеженій кількості. На великих територіях можливе також додаткове введення хвойних дерев таких, як піхта, ялина і декоративних видів кленів.Враховуючи масштаб дитячого сприйняття, краще використовувати невисокі, близько розташовані рослини. Для архітектора-дизайнера важливим є взаємозв`язок внутрішнього і зовнішнього простору, який проявляється у влаштуванні внутрішніх двориків, що використовуються як "світлові кишені" для освітлення приміщень, а також як ігрові майданчики. При цьому архітектурно-ландшафтна організація зовнішнього простору є продовженням внутрішнього. У зв`язку з цим передбачається: створення групових майданчиків і загальних міжгрупових; зони для занять на свіжому повітрі чи у зимовому саду. Важливого значення набувають території для поглиблення пізнання при безпосередньому спілкуванні дитини з природним середовищем, зміцнення здоров`я та інтелектуального розвитку. Це має стати основною метою при організації благоустрою територій дитячих дошкільних закладів.

Календарний план виконання робіт.

3.6.Агротехнічні заходи. При розбивання скверів, бульварів, створення зелених насаджень у населених пунктах або в дошкільних закладах особливого значення набуває підготовка ділянки. Підготовка ділянки також полягає у догляді за грунтом. Догляд за грунтом безпосередньо полягає передусім у підтриманні оптимальної морфологічної структури шляхом його спушування в пристовбурових ділянках. Для того щоб рослини прийнялися і добре розвивалися, слід забезпечити кваліфікований догляд за ними хоча б протягом трьох років. Порушення технології посадки дерев і чагарників в багатьох випадках є причиною недовговічності, низької декоративності, захворювань, а також загибелі рослин. Якраз цього періоду достатньо, щоб замовник міг переконатися в якості виконання робіт згідно з проектом. Садіння дерев . Якість приживання плодових саджанців, їх нормальний ріст і розвиток, врожайність і довговічність дерев у значній мірі залежать від комплексу агротехнічних вимог: правильної підготовки посадочних ям та саджанців до висаджування, передсадивного удобрення, якості садіння, поливання, обрізування тощо. При осінньому садінні дерев ями викопують за 10 – 12 днів, а при весняному, щоб запобігти висиханню ґрунту, – за 1 – 2 дні до садіння. Для яблуні, груші та грецького горіха їх діаметр 80 – 100 см, глибина 60 см, а для кісточкових – діаметр 80 см, глибина 50 см. У посадочні ями для зерняткових порід вносять по 150 г суперфосфату, 100 г калійної солі та аміачної селітри і по 8 – 10 кг перегною, і такі ж норми мінеральних і органічних добрив вносять і при садінні для кісточкових порід. Органічні і мінеральні добрива в ямі рівномірно перемішують з землею верхнього шару грунту. Після цього ями на 2/3 об’єму засипають на конус верхнім шаром грунту. Перед висаджуванням корені саджанців вмачають у бовтанку, виготовлену з суміші землі чи глини з коров’яком. Саджанець у яму ставлять вертикально, спрямовуючи викривлення штамба в ряд, а корені рівномірно розподіляють по конусу землі. Засипають корені пухким вологим грунтом і добре ущільнюють його, щоб не було порожнин між корінням. Саджанці, щеплені на насіннєвих підщепах, висаджують так, щоб коренева шийка (місце переходу штамба в корінь) була розміщена на 3 – 4 см вище поверхні грунту. Саджанці на вегетативно розмножуваних слаборослих підщепах ставлять на конус землі так, щоб місце щеплення було на 3 – 4 см вище поверхні грунту. Деревця з проміжними вставками карликових підщеп ставлять на конус землі так, щоб щеплення проміжної вставки на сіянець було розміщене на рівні поверхні грунту, тобто сама вставка не заглиблювалася у грунт. Навколо посадженого деревця роблять ямку і поливають з розрахунку 10 – 12 л води на яму. Як тільки вода вбереться, ямку мульчують перегноєм або верхнім шаром пухкої землі. Через 2 – 3 дні після осідання землі деревце підв’язують способом «вісімки» до кілків, висота яких не повинна перевищувати висоти штамба. Післясадивне обрізування є початковим етапом закладання і формування крони. Незалежно від строків садіння саджанці обрізують весною до початку розпускання бруньок. Надземну частину однорічних саджанців зрізують на 20 – 25 см вище висоти штамба. Так, якщо в яблуні на середньорослій підщепі висота штамба становить 60 см, то висаджені однорічні саджанці обрізують на висоті 80 – 85 см від поверхні грунту. Роблять це садовим ножем на добре розвинуту бруньку. При правильному зрізі його площина починається на рівні нижньої частини бруньки і закінчується на рівні її верхівки. У зоні штамба всі бокові розгалуження вирізують на кільце. Коли на штамбі починають проростати бруньки (перша декада травня), їх, щоб не утворились нові пагони, видаляють вручну. Штамб після цього стає гладеньким, і вирізувати пагони ножем більше не потрібно. Саджанці грецького горіха після садіння не вкорочують. При доброму догляді деревця вже в рік садіння дають приріст пагонів до 40 – 60 см. У таких дерев закладають крону і починають її формувати.

Процес садіння дерев нескладний, але вимагає акуратності й точності, бо сам^ від якості цієї роботи залежить рівень приживлювання, швидкість росту, час вступу дерева в плодоношення. Серед основних факторів, які визначають якість садіння, головним є глибина висаджування дерева, щільність утоптування грунту та правильність розміщення саджанця у визначеному місці (дотримання ліній ряду і рослин у ряду). Глибину садіння дерева і точність його розміщення регулюють за допомогою садильної дошки або шнура.Яблуню та грушу висаджують так, щоб їх коренева шийка в сильнорослих дерев або місце щеплення на вегетативних підщепах були вище від поверхні грунту на З—4 см. Після того, як земля осяде, вказані частини дерева повинні бути на рівні поверхні грунту.Сливу та абрикос можна заглиблювати на 10—15 см і нижче кореневої шийки; це сприятиме кращому вкоріненню та усуненню можливого відчахування при недостатній сумісності прищепи з підщепою.Під час садіння корені розправляють у ямі рівномірно, щоб вони не загиналися, а землю притоптують настільки щільно, щоб саджанець при порівняно значних зусиллях не можна було витягти із землі.Якщо сад закладається дворічками і старшого віку, то посаджені дерева через 3—4 дні, коли земля в ямах осяде, підв’язують до кілків, які забивають у дно ями з південного боку дерева до загортання її землею.Висаджені й обрізані однорічні деревця мають незначну парусність, а тому можна обійтися і без підв’язування їх до кілків. Але при осінній посадці їх слід підгорнути землею заввишки до ЗО см, що захистить штамб від морозів і водночас служитиме тимчасовою опорою. Дерева, висаджені навесні, обрізують зразу після садіння, а висаджені восени обрізують тільки рано навесні до розпускання бруньок. Садити дерево краще вдвох: один тримає саджанець і, розправляючи корені, регулює глибину садіння, а другий засипає яму землею. Обов’язково — не змішаною з добривами, щоб уникнути опіків.З давніх-давен садівники, висаджуючи виноград чи плодові дерева, розсипають жменю ячменю по дну садивної ями на глибину кореневої системи саджанця, після чого деревце чи чубук відразу ж ставлять і все разом засипають землею. Приживлення — стовідсоткове!Після садіння навколо дерев роблять лунки, в які наливають по 3—4 відра води, а потім мульчують перегноєм, торфокришкою чи перепрілою соломою шаром завтовшки 5—8 см. Можна мульчувати і сухим грунтом. Через кожні 15—20 днів поливи повторюють, останній роблять не пізніше 1—5 серпня. При пізніших поливах можливий повторний ріст дерева і воно не підготується вчасно до зими, може загинути при перших, навіть незначних морозах

Яму під посадку викопують таких розмірів, щоб в ній можна було вільно розмістити коріння дерева. Середня глибина ями становить 70-120 см. Ями під саджанці рекомендується викопувати за 7-10 днів до посадки. Після викопування яму на 2/3 об'єму засипають рослинним ґрунтом. Перед засипкою в дно ями, дещо відступивши від центру, забивають посадочний кіл завтовшки 5-6 см, а потім горбочком насипають землю. Саджанці опускають в яму, на горбик, розправляючи при цьому корені, встановлюючи як можна ближче до посадкового кола. Через яму (з краю на край) перекидають планку , яка вкаже рівень землі по центру ями, при цьому коренева шийка повинна знаходитися на 5-8 см вище рівня планки, щоб після того, як рослина разом із землею осяде, шийка опинилася на рівні поверхні. Якщо рослина встановлена на необхідній висоті, яму починають засипати землею. При цьому слід обережно засипати корені, накладаючи землю до кореневої шийки. Землю слід сильно ущільнювати шляхом пошарового ущільнення. Якщо яма заповнена, по її периметру встановлюють валик із ґрунту.

Садіння чагарників. Середня глибина ями для чагарників становить 30-60 см. Чагарники висаджуються в раніше підготовлені котловани, котрі заповнюють ґрунтом на 15-20 см вище поверхні ділянки з врахуванням усадки. Корені при посадці вільно розподіляються по ґрунту у відкритій ямі, а потім засипають землею. Землю пошарово ущільнюють носком ноги. Після посадки по периметру котловану влаштовують ґрунтовий валик для утримування води. Норма поливу - 20-30 л на одну рослину. Поверхню посадкового місця вкривають дрібним торфом або рубленою травою. Влаштування газонів. Травостій на газонах може створюватись способами посіву газонних травок, посадкою вегетативних органів травок й розкладкою дернини. Посів є найбільш поширеним і відносно дешевим методом створення газонів. Для отримання стійкого, довговічного газону слід ретельно підготовити підгрунтовий шар, провести рихлення грунту основи газону на 15-20 см.Оптимальними строчками висіву є весна та рання осінь. Рекомендується висівати спочатку крупне насіння із загортанням до 3 см, потім дрібне - на глибину до 0,5-1,5 см.

АБО

Перед влаштуванням газону необхідно правильно підготувати ділянку. Для цього, в першу чергу, приберіть з відведеної під газон території сміття. Не потрібно нічого закопувати, інакше по газону босоніж не походиш. Головними якостями звичайних садово-паркових газонів є їхня декоративність, довговічність, стійкість до частого скошування, витоптування та тіньовитривалість, а також за певних умов посухостійкість і морозостійкість. Створення міцної стійкості дернини можливе при сумісному вирощуванні видів трав з різними типами пагоноутворення, тобто таких, які належать до різних життєвих форм (кореневищних, кореневищно-кущових, рідше - щільно-кущових і стрижнекореневих). Для створення садово-паркових газонів підходять усі види трав, що застосовуються в партерних газонах, але можуть бути використані й інші - вівсяниця валійська (типчак), лучна, овеча, східна; тонконіг вузьколистий, сплюснутий і звичайний, райграс багатоукісний; житняк гребінчастий, пустельний і сибірський. Роботи зі створення та влаштування газону розпочинаються на етапі планування поверхні, глибокої обробки ґрунтового шару та внесення органічних і мінеральних добрив.Для першокласного газону дуже важливим є дренаж. Його закладають після зняття родючого шару грунту. Він складається з таких шарів: бутового, товщиною 15 см, шару дрібних камінців, гравію чи грубозернистого піску, товщиною 5 см і, відповідно, - родючий шар, товщиною 15 см. Грунт укочують важким катком, після чого знову розпушують поверхневий шар на 2-3 см, висіваючи в нього насіння і знову укочують легким катком. Попереднє укочування необхідне для запобігання осідання грунту і для доброго проростання насіння.На даному об`єкті створення газону буде проводитись шляхом посіву насіння трав. Рівномірність посіву – основа отримання доброго трав`яного покриву. При посіві травосуміші насіння ретельно перемішують. Рекомендується спочатку висівати крупне насіння з загортанням до 3 см., а потім дрібне на глибину до 0,5-1,5 см. Мульчування посівів проводиться тонким шаром перегною або торфу. Після мульчування обов`язкове коткування легким катком. Після посіву насіння при сухій погоді слід утримувати грунт у вологому стані протягом п`яти днів, проводячи полив у ранні чи пізні вечірні години. При досягненні травостоєм 7-8 см. проводиться скошування газону.

Влаштування квітників. Товщина родючого шару повинна бути не менше 20-40 см. Спочатку планують, очищають ділянку, потім засипають ґрунт, заправлений добривами (гній - 80, азот - 10, фосфор - 9, калій-10 г/м2). Підготовку ґрунту здійснюють за 2-3 тижні до посадки. Перед посадкою ґрунт вирівнюють граблями, розбивають на ділянки з розмірами в залежності від видів рослин.
Рано навесні висівають однорічники з добрим вегетаційним періодом (флокси та ін.) Насіння цинії та інших теплолюбних однорічників висівають у другій декаді травня.

Агротехніка догляду за зеленими насадженнями
Догляд за деревами та чагарниками. У весняний та весняно-літні періоди максимального росту коренів рослини слід забезпечувати елементами ґрунтового живлення та водою.
В осінній період, а також наприкінці літа під час активізації росту коренів" забезпечення рослин фосфором, калієм та водою підвищує стійкість рослинному організму в зимовий період.
Органічні добрива розподіляють рівномірно по пристовбурній площі по проекції крони, дещо відступивши від кореневої шийки рослини. Після розподілу добрива вносять в ґрунт, тобто перекопують поверхню площадки.
Всі порізи кори та деревини необхідно огладити гострим садовим ножем для того, щоби поверхня рани була рівною. На цю поверхню слід нанести шар масляної фарби на оліфі, а ще краще змастити садовою замазкою. Для попередження сонячного опіку кору рослин з ніжною корою можна фарбувати сумішшю ґрунту і гашеного вапна. Пошкоджену при опіках кору зрізають гострим ножем та замазують масляною фарбою. Розчищену порожнину дупла, яке утворилося в результаті бактеріальної гнилі, покривають 3-5% розчином мідного купоросу, 3% розчином кремній органічної смоли і т.д. Дупла покривають кам'яновугільним лаком, а потім у порожнечу закладають пломбу.
Формувальна обрізка - цей вид обрізки застосовують з метою збереження крони рослини або надання їй відповідної форми, у молодому віці проводять слабу обрізку, так звану прищипку пагонів, на одну, на дві, іноді на три бруньки, не більше 20-30% річного приросту, в середньому віці проводять укорочення пагонів до 50% довжини річного приросту.
Санітарну обрізку проводять на протязі всього періоду вегетації, вилучаючи при цьому гілля біля самої їх основи; пагони вилучають над брунькою, ретельно зберігаючи її.
Розрізняють три основних типи чагарників: з зимуючими квітковими бруньками; з незимуючими або літніми; як з зимуючими та і з літніми.
До першого типу належать чагарники, обрізку яких проводять влітку після цвітіння. В порядку проріджування вирізають окремі старіючі скелетні гілки, вкорочують надмірно довгі пагони поточного року.
Чагарники другого типу обрізають в період спокою, тобто пізньою осінню або рано навесні, до розпускання бруньок. Вкорочують частину минулорічних пагонів із зберіганням в їх основі декількох бокових бруньок. Обрізку чагарників третього типу проводять після цвітіння, вирізаючи старі пагони формування, ослаблене і всихаюче гілля. Санітарна обрізка спрямована на вилучення хворих, всихаючих та пошкоджених гілок. Проводять щорічно протягом вегетаційного періоду.
Догляд за газонами. Заходами по догляду за газонами включають в себе - полив, механічна обробка дернини, внесення добрив, боротьба із шкідниками, ремонти, скошування.
Полив газону здійснюють за допомогою шлангів з розбризкуючими насадками, підключених до водопровідної мережі на невеликих ділянках. Загальна кількість поливів за сезон може складати від 5 до 20 разів та більше. На піщаних ґрунтах поливи повторюють кожні 5-7 днів. Поливають газони відразу ж після сковування травостою.
Без регулярного скошування не може бути досягнуто нормального травостою і стійкого дернового покриву. Кращий час для стрижки ранок або вечір. Ремонт газонів направлений на відновлення дернового покриву.
Молодий газон необхідно скошувати в період, коли пагони досягнуть висоти 15-20 см. кратність скошування партерних та звичайних газонів-1 раз на декаду, в середньому на сезон травостій скошують 5-10 разів. Останній раз у сезоні газони скошують приблизно за 25-30 днів до настання морозів, невеликі ділянки скошують ручними косарками з шириною захвату ЗО см.
Основний профілактичний захід по боротьбі з бур'янами-систематичне скошування травостою. Боротьбу з будяками проводять шляхом хімічного впливу на будяки.
Прочісування - обробка поверхні дернини за допомогою спеціальних металічних або спеціальних ротаційних щіток, при якій з поверхні газону вилучаються сміття, стара відмерла трава.
Проколювання - обробка за допомогою спеціальних борін або голчастих катків, що забезпечують руйнування повстяного шару, який перешкоджає нормальній життєдіяльності травостою. Роблять 200 проколів на 1 м2 газону.
При землеванні газону на поверхню наносять шар перегною завтовшки не більше 2-4 см. Роботу проводять через кожні 2-3 роки, восени після останнього скошування.
Ремонт газонів включає в себе відновлення травостою на локальних ділянках, до поточного ремонту відносяться роботи по рихленню витоптаних ділянок, підсипці родючого ґрунту, програблюванні та вирівнюванні поверхні та підсіву насіння газонних трав з їх наступним закопуванням. Проріджені травостої підсівають після рихлення дернини та внесення добрив з наступним поливом. Поверхню газону обробляють дисковими боронами, вносять добрива та прикотковують.
Догляд за квітником. Найбільш інтенсивним та регулярним полив повинен бути в період росту, бутонізації та цвітіння, а також розвитку органів рослин. Відносна вологість ґрунту в ці періоди повинна складати 70-80% для вологолюбних рослин та 60-70% для посухостійких. Норма поливу для однорічників складає 15-20, для багаторічників-30-40 л/м2 квітника. Кратність поливу у період інтенсивного росту може коливатися від 3-5 разів на сезон в лісовій зоні до 7-10 разів в степовій.
Для збереження вологи, збільшення повітрообміну проводять рихлення квітників. Перше рихлення здійснюють рано навесні, як тільки просохне верхній шар ґрунту, в подальшому рихлення проводять до змикання рослин по мірі ущільнення поверхні ґрунту та проростання будяків.
Мульчування - агроприйом, який значно покращує умови росту багаторічників. В якості мульчі використовують торф або торфокомпости. Мульчу наносять по поверхні квітника шаром 2,5-3 см, якщо квітник новий та 5-8 см, якщо він 4-5 річний. Строк мульчування: початок весни-до розвитку нових пагонів; повторність мульчування 1 раз на 2-3 роки. Ріст і розвиток квіткових трав'янистих рослин визначається правильним забезпеченням їх елементів мінерального живлення-азотом, фосфором та калієм. Азотне живлення сприяє потужному росту пагонів, надає листю темно-зелений колір, уповільнює процес старіння рослин. Азотні добрива вносять весною та на початку літа.
Фосфорне живлення підвищує морозостійкість багаторічників прискорює цвітіння та плодоношення. Фосфорні добрива вносять у борозни при посадці або восени при рихленні ґрунту на глибину 8-10 см. В літній період фосфорні добрива вносять в розчинному вигляді.
Калійні добрива підвищують морозостійкість та сприяють кращому поглинанню азоту з ґрунту та накопиченню крохмалю в цибулинах бульбоцибулинах, кореневищах.
Боротьбу з бур'янами необхідно вести систематично. Значну частину будяків вилучають при рихленні ґрунту.

Розділ 4. Охорона праці.

Електробезпека. З кожним роком зростає виробництво та споживання електроенергії, а відтак і кількість людей, які в процесі своєї життєдіяльності використовують (експлуатують) електричні пристрої та установки. Тому питання електробезпеки набувають особливої ваги. Електробезпека — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1 %, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20—40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму, під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом. Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін. Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. В зв'язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Пожежна безпека. Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди. Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку». Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд. За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.
Протипожежна профілактика – це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації. У зв’язку з напрямом діяльності, для кожного виду підприємства розробляються свої правила і вимоги з пожежної безпеки згідно з законом України «Про пожежну безпеку». Усі заклади та установи освіти перед початком
навчальногороку мають
бути прийняті відповідними комісіями, до складу яких включаються
представники органів державного пожежного нагляду. Керівники, вчителі, вихователі,викладачі,обслуговуючий персонал та інші працівники закладів, установ і організацій
а також учні,
вихованці, студенти, слухачі зобов'язані знати і виконувати
правила пожежної безпеки, а в разі пожежі - вживати всіх залежних
від них заходів до евакуації людей і гасіння пожежі. Відповідальність за пожежну безпеку закладів, установ і
організацій несуть їх керівники - директори, завідуючі і
уповноважені ними особи, які залежно від характеру порушень і
наслідків несуть адміністративну, кримінальну чи іншу
відповідальність згідно з чинним законодавством. Навчання та перевірка знань з питань пожежної безпеки
керівних, педагогічних працівників і спеціалістів проводиться один
раз на три роки одночасно з перевіркою знань з питань безпеки
життєдіяльності (охорони праці). Керівник (власник) закладу, установи, організації
зобов'язаний:

забезпечити виконання даних Правил і здійснювати контроль за
дотриманням установленого протипожежного режиму всіма учасниками
навчально-виховного процесу, вживати заходів щодо попередження
пожежної небезпеки і усунення недоліків, що спричиняють пожежну
небезпеку; забезпечити об'єкт первинними засобами пожежогасіння
відповідно до норм, а також пожежним обладнанням і установками
автоматичного виявлення і гасіння пожеж; призначати відповідальних осіб за протипожежний стан усіх
структурних підрозділів; організувати вивчення вимог пожежної безпеки цих Правил і
проведення протипожежного інструктажу з працівниками закладів,
установ. Безпека під час грози. Якщо ти опинився в епіцентрі грози на відкритій місцевості, то:

· не ховайся на пагорбах;

· присядь навпочіпки в суху яму, траншею. При цьому ступні ніг повинні бути разом, спина зігнута, голова та груди опущені на коліна, тіло повинно мати якомога менший контакт із землею;

· ні в якому разі не ховайся за високі дерева, особливо за ті, що стоять окремо. Найбільш небезпечні дуб, тополя, ялина, сосна;

· перечекай грозу під березою та кленом, в чагарнику - блискавка майже ніколи не влучає в них;

· можна сховатися в лісі під деревами - там найбезпечніше;

· не стій поруч із металевими предметами. Якщо ти знаходишся в поході, всі металеві предмети віднеси на декілька метрів вбік від наметів.

Якщо ти в приміщенні:

· відключи з електромережі телевізор, інші електроприлади;

· не користуйся телефоном;

· не торкайся до водопровідних кранів;

· не стій біля димарів, печей, камінів.

Щоб блискавка не потрапила у будівлю, на даху повинен стояти громовідвід.

Якщо вразила блискавка

Не лякайся, дій швидко, без метушні - від тебе залежить життя людини:

· ні в якому разі не прикопуй постраждалого в землю! Це ще більше утруднить його дихання, обов'язково викличе охолодження тіла та порушення кровообігу;

· роби потерпілому штучне дихання до тих пір, доки не з'явиться його власне;

· при першій же можливості викликай швидку допомогу.

Безпека при русі. У цей час аварійність у транспорті перетворилася в одну з найважливіших соціально-економічних проблем. Особливу тривогу викликають аварії на суспільному транспорті, які становлять чи не третина всіх дорожніх подій. Якщо при зіткненні легкових автомобілів одержують травми й гинуть одиниці, то в автобусах, що потрапили в аварію, тролейбусах, маршрутних таксі страждають десятки людей. Особливе занепокоєння викликають маршрутні таксі. При участі "Газелей" на вулицях міст постійно відбуваються серйозні аварії. Перебуваючи в суспільному транспорті, при відсутності вільних сидячих місць постарайтеся встати в центрі салону, тримаючись за поручень для більшої стійкості. Зверніть увагу на розташування аварійних і запасних виходів.
Електричне харчування трамваїв і тролейбусів створює додаткову погрозу поразки людину електрикою (особливо в дощову погоду), тому найбільш безпечними є сидячі місця. Якщо виявилося, що салон перебуває під напругою - покиньте його. При аварії у виходів можливі паніка й тиснява. У цьому випадку скористайтеся аварійним виходом, висмикнувши спеціальний шнур і видавивши скло. Та не менш важливою є безпека при пішохідному русі. Пішоходи повинні ходити по тротуарах або пішохідних доріжках, притримуючись правого боку, а за їх відсутності — по велосипедних доріжках або в один ряд по узбіччю дороги, назустріч рухові транспортних засобів. На дорогах, що мають розмежувальну смугу, а також на дорогах поза населеними пунктами можна рухатися по зовнішньому краю проїжджої частини назустріч рухові транспортних засобів.
Переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом за наявності роздільної смуги на дорозі забороняється.
Рух пішоходів по швидкісних дорогах заборонено.
Організованим колонам людей дозволяється рухатися тільки з правого боку проїжджої частини у напрямку руху транспортних засобів не більше ніж по чотири особи в ряд і за умови, що колона займе не більше половини ширини проїжджої частини. Для своєчасного попередження водіїв ТЗ про рух колони спереду і ззаду неї повинні бути супроводжуючі з червоними прапорцями, а в темний період доби — із засвіченими ліхтарями: спереду — білого кольору, позаду — червоного.
Пішохідний перехід — ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками, дорожньою розміткою, світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками, а на перехресті — шириною тротуарів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Щурова В.А. Міський і ландшафтний дизайн. Благоустрій територій різного призначення: конспект лекцій / В.А. Щурова. - К.: КНУБА, 2008. - 40 с.

Міський і ландшафтний дизайн: методичні вказівки до курсової роботи для студентів VI курсу / уклад.: В.А. Щурова. - К.: КНУБА, 2007. - 12 с.

Проектирование детских дошкольных учреждений. Справочное пособие к СНиП 2.08.02 - 89. - М.: ЦНИИЭП учебных зданий, 1997. - 94 с.

Нефедов В.А. Ландшафтный дизайн и устойчивость среды / В.А. Нефедов. - Санкт-Петербург, 2002. - 295 с.

Ландшафтная архитектура / под ред. И.Д. Родичкина. - К.: Будівельник, 1990. - 334 с.

Смывина Л.А. Требования к размещению и организации земельного участка: пособ. к МГСН 4.07-96 Дошкольные учреждения (Утверждено указанием Москомархитектуры от 25.06.1997 № 23.) / Л.А. Смывина. - М., 1997. - 120 c.

Кадурина А.О. Основные тенденции проектирования экстерьеров детских садов на основе психолого-педагогического анализа детского восприятия формы, величины и деталей фасадов / А.О. Кадурина, А.Б. Раллев // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. за ред. В.Я. Даниленка. - Харків: ХДАДМ, 2003. - №3. - С.141-150.

Евдокимова Е.С. Технология проектирования в образовательном пространстве детского сада / Е.С. Евдокимова. - Волгоград: “Перемена”, 2001. - с.18.

Кадурина А.О. Архитектура детского сада глазами ребенка / А.О. Кадурина // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. Том 71. Будівництво та архітектура. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 15-18.

Яковлева Н.О. Проектирование как педагогический феномен / Н.О. Яковлева // Педагогика. - №6, 2002. - 18с.

Кадурина А.О. Методические указания к выполнению курсового проекта “Детская площадка” по архитектурному проектированию для студентов 2-го курса по специальности “Архитектура зданий и сооружений” А.О. Кадурина, В.А. Токарь. - Одесса: Типография Одесской государственной академии строительства и архитектуры, 2003. - 43 с.

Евдокимова Е.С. Технология проектирования в образовательном пространстве детского сада / Е.С. Евдокимова. - Волгоград: “Перемена”, 2001. - 18с.

Залесская Л.С. Ландшафтная архитектура / Л.С. Залесская, Е.М. Микулин. - М.: Стройиздат, 1979. - 240 с.

Забелина Е.В. Поиск новых форм в ландшафтной архитектуре: учебное пособие / Е.В. Забелина. - М.: Архитектура-С, 2005. - 160 с.

Колінько В.В. Київ - священий простір / В.В. Колінько, Г.К. Куровський. - К.: Київська ландшафтна ініціатива, 2006. - 232 с.

Ландшафтный дизайн. Каталог, 2003. - № 5.- 108 с.

Благоустройство территории. Всеукраинский журнал-каталог, 2007. - № 1 - 2. - 94 с.

Горохов В.А. Зеленая природа города / В.А. Горохов. - Архитектура. -С, 2005. - 528 с.

Николаев В.А. Ландшафтоведение / В.А. Николаев. - М.: Аспект пресс, 2005. - 163 c.

Шиканян Т.Д. Азбука ландшафтного дизайна / Т.Д. Шиканян. - Кладезь-Букс, 2007. - 144 с..

Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 192; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 23

Мы поможем в написании ваших работ!