Державна політика України у сфері стандартизації
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Київський національний університет технологій та дизайну
Інститут заочної та дистанційної освіти
Кафедра метрології, стандартизації та сертифікації
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до дипломної роботи на тему:
ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ НА ПРИКЛАДІ ТЕКСТИЛЬНОГО І ШКІРЯНОГО ВИРОБНИЦТВА
за спеціальністю 7.18010010 – якість, стандартизація та сертифікація
освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст
Студента групи ЗЯСсп – 10 Кирди Михайла Анатолійовича
Керівник роботи к.т.н., доц. Мухаровський М.Я. _____________________
(підпис)
Консультант к.е.н., доц. Бондаренко С.М. _____________________
(підпис)
Нормоконтроль д.т.н., проф. Хімічева Г. І. _____________________
(підпис)
Завідувач кафедри д.т.н., проф. Зенкін А.С. _____________________
(підпис)
Київ 2012
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
__________ д.т.н., проф. Зенкін А.С.
(підпис) (ініціали, прізвище)
_____________
(дата)
ЗАВДАННЯ
На дипломну роботу
студента Кирди Михайла Анатолійовича
1.Тема роботи: «Визначення рівня гармонізації національних стандартів на прикладі текстильного і шкіряного виробництва» затверджена наказом ректора від «30» вересня 2011 р. № 149-уч.
2. Мета роботи. Вивчення сучасного стану стандартизації технологій шкіряної та текстильної промисловості та рівня гармонізації стандартів чинних у цій сфері з міжнародними та європейськими стандартами.
|
|
|
3.Вихідні дані: 1. Павлов В.І., Мишко О.В., Опьонова І.В., Павліха Н.В.Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів. – К.: Кондор, 2004. 230 .; 2. Постанова Верховної Ради № 1532-ІУ від 19 лютого 2004 року "Про утворення спільної парламентсько-урядової комісії з інтеграції України до Світової організації торгівлі".; 3. ." Закон України "Про стандартизацію" 17.05.2001р., №2408-Ш Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 31, ст. 145..; 4. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 № 229 про «Державну програму стандартизації на 2006–2010 роки»
4. Основні задачі роботи (проекту): 1. Провести аналіз нормативно-регуляторної політики в сфері стандартизації; 2.Визначити рівень гармонізації національних стандартів в галузі текстильного і шкіряного виробництва; 3. Запропонувати нові технології для розроблення і погодження стандартів всіх рівнів і видів; 4. Розрахувати економічну ефективність від впровадження гармонізованих стандартів.
5. Дата видачі завдання «_______» ___________________________ 2011р.
6. Термін подання роботи (проекту) до захисту «_____» __________ 2012 р.
|
|
|
Науковий керівник к.т.н., доц. Мухаровський М.Я.
____________ ____________________________
(дата) (підпис)
Завдання отримав ____________ ______________________________
(дата) (підпис)
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ
| CEN | – | Європейський комітет стандартизації |
| CENELEC | – | Європейський комітет стандартизації у сфері електротехніки і електроніки |
| EASC | – | Євро-Азіатська Рада зі стандартизації |
| EN | – | Європейські стандарти |
| ETSI | – | Європейський інститут стандартизації у сфері телекомунікацій |
| IEC | – | Міжнародна електротехнічна комісія |
| ISO | – | Міжнародна організація з стандартизації |
| ITU | – | Міжнародний союз електрозв’язку |
| ВООЗ | – | Всесвітня організація охорони здоров’я ООН |
| ГАТТ | – | Генеральна угода тарифів і торгівлі |
| ДСТУ | – | національний стандарт, затверджений Держспоживстандартом України |
| ДСТУ ISO | – | національний стандарт, через який впроваджено стандарт Міжнародної організації з стандартизації (ISO) |
| ЄС | – | Європейський Союз |
| МДР | – | Міждержавна Рада стандартизації, метрології та сертифікації |
| НД | – | нормативний документ |
| СНД | – | Співдружність Незалежних Держав |
| СОТ | – | Світова організація торгівлі |
| СФС | – | Санітарні та фіто санітарні стандарти |
| ТБТ | – | Технічні бар’єри торгівлі |
| ФАО | – | Продовольча і сільськогосподарська організація ООН |
|
|
|
ЗМІСТ
| С. |
| ВСТУП | 6 |
| РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ НА УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ | 9 |
| 1.1. Державна політика України у сфері стандартизації 1.2. Нормативно-регулятивна політика України в сфері стандартизації. 1.3. Шляхи удосконалення національної системи стандартизації Висновки до розділу1 | 9 16 21 26 |
| РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ В ГАЛУЗІ ТЕКСТИЛЬНОГО І ШКІРЯНОГО ВИРОБНИЦТВА | 27 |
| 2.1. Сучасний стан стандартизації в галузі текстильного та шкіряного виробництва в Україні і за кордоном | 27 |
| 2.2. Розробка організаційних заходів щодо поновлення діючих нормативних документів | 34 |
| Висновки до розділу 2 | 38 |
| РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЗАСТОСУВАННЯ ГАРМОНІЗОВАНИХ СТАНДАРТІВ НА БАЗІ XML-ТЕХНОЛОГІЙ | 39 |
| 3.1. Застосування новітніх інформаційних технологій для поліпшення нормативної документації | 39 |
| 3.2. Методика розробки стандарту в форматі консорціуму W3C | 40 |
| 3.3. Особливості розробки стандарту консорціуму OASIS | 43 |
| Висновки до розділу 3 | 46 |
| РОЗДІЛ 4. ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ГАРМОНІЗОВАНИХ СТАНДАРТІВ» | 47 |
| Вступ 4.1. Трудомісткість і вартість розроблення національного стандарту на загальні технічні умови (ДСТУ) | 47 48 |
| 4.2. Трудомісткість і вартість розроблення національного стандарту гармонізованого з міжнародним | 49 |
| 4.3. Розрахунок економічного ефекту Висновки до розділу 4 | 50 50 |
| ВИСНОВКИ | 51 |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ | 52 |
| ДОДАТКИ | 58 |
|
|
|
ВСТУП
Успішність діяльності різних підприємств та галузей економіки на внутрішньому і зовнішньому ринках цілком залежить від того, якою мірою їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств і від її вирішення значною мірою залежать ефективність діяльності і національної економіки. З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а навпаки, ускладнюється. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю за якістю готової продукції, практично неможливо.
Основним кінцевим продуктом діяльності зі стандартизації є стандарт. Це офіційно визнаний документ, який може мати силу закону. Стандарт повинен задовольняти дві тісно переплетені вимоги. Перша – стандарт повинен максимально широко описати властивості того чи іншого об’єкта, процесу, виробу чи групи виробів, друга – стандарт повинен бути придатний для того, щоби перевіряти або підтверджувати відповідність цих властивостей. Якщо в стандарті досягається оптимальне поєднання цих двох вимог, то стандартизація в цьому випадку сприяє розвитку економіки, науки і техніки.
Стандартизація та процедури оцінки відповідності є важливими елементами в системи керування економікою. Стандартизація встановлює правила, загальні принципи чи характеристики стосовно різних видів діяльності або її результатів (тобто продукції, процесів, послуг), розробляючи і приймаючи доступні всім нормативні документи.
Стандартизація у нашій державі розвивається за подібною схемою, що і стандартизація у світі. Нині Україна вважається країною з перехідною економікою, тому і в стандартизації відбувається етап становлення. Результатом успішної діяльності з стандартизації, як і у нас, так і в кожній
іншій країні світу, є вдосконалення управління господарством і державою, підвищення технічного рівня продукції, інтенсифікація і стимулювання 
ефективності суспільного виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, встановлення раціональної номенклатури продукції, ефективне і раціональне використання ресурсів тощо.
За останні роки Україна зробила помітні поступи у наближенні до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі.
У вересні 2004 року Україну було обрано до Ради ISO (Міжнародної організації зі стандартизації), що є свідченням підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Це свідчить також про результат наполегливої роботи Держспоживстандарту України, УКрНДНЦ та його Агентів в системі виготовляння та розповсюдження офіційних та легалізованих копій нормативних документів.
Членство в СОТ має стати стимулом для створення стабільного законодавства, привабливого ринкового та інвестиційного середовища, яке сприятиме проведенню структурної перебудови та модернізації економіки в цілому та окремих її галузей, сприятиме підвищенню потенціалу експортно-технологічних виробництв, розширенню присутності на зовнішніх ринках.
За розрахунками, сукупне зростання добробуту від вступу України до СОТ, складе 10,2% обсягу споживання України та зростання ВВП на 4,8% у довгостроковій перспективі. Можна очікувати, що вступ до СОТ призведе до зростання експорту товарів та послуг на 9,2% та імпорту на 11,8%.
Тому для оцінки наслідків від вступу до СОТ у галузевому розрізі необхідно звернути увагу на аналіз впливу на таку галузь як текстильна та шкіряна промисловість.
Метою дипломної роботи є вивчення сучасного стану стандартизації технологій шкіряної та текстильної промисловості та рівня гармонізації стандартів чинних у цій сфері з міжнародними та європейськими стандартами. Питання гармонізації НД з міжнародними та європейськими є актуальними для України в цілому і зокрема для технологій легкої промисловості.
Для вирішення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:
¾ Провести аналіз нормативно-регуляторної політики в сфері стандартизації ;
¾ Визначити рівень гармонізації національних стандартів в галузі текстильного і шкіряного виробництва;
¾ Запропонувати нові технології для розроблення і погодження стандартів всіх рівнів і видів;
¾ Розрахувати економічну ефективність від впровадження гармонізованих стандартів.
Позитивне вирішення поставлених завдань дозволить в повному обсязі розкрити тему роботи.
Об’єкт дослідження – вивчення сучасного стану стандартизації технологій текстильного і шкіряного виробництва.
Предмет дослідження – аналіз нормативних документів на текстильні і шкірні вироби [18,19]
Матеріал дослідження – нормативно правові документи, нормативні документи різних категорій, каталоги, класифікатори
Методи дослідження – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ НА УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ
Державна політика України у сфері стандартизації
Законодавство України у сфері стандартизації складається з Закону України «Про стандартизацію» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері та цілим рядом основоположних стандартів.
Згідно Закону України «Про стандартизацію» об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.[1]
Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.
Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:
– забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;
– відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;
– доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;
– відповідності стандартів законодавству;
– адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням
стану національної економіки;
– пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;
– дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;
– участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;
– прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі (981_008), що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року (995_342). (Частину другу статті 5 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 3164-IV (3164-15) від 01.12.2005)
Державні стандарти України установлюються на:
1) вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо);
2) продукцію міжгалузевого призначення;
3) продукцію для населення і народного господарства;
4) організаційно-методчні та загальнотехнічні об’єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, організація робіт по стандартизації і метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин);
5) елементи народногосподарських об’єктів державного значення (транспорт, зв’язок, енергосистема, оборона, оточуюче природне середовище, банківсько-фінансова система тощо);
6) методи випробувань. Вони містять обов’язкові вимоги, котрі забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону.
Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти України, або у випадку необхідності установлення вимог, 
що доповнюють чи перевищують останні в державних стандартах, а стандарти науково-технічних та інженерних товариств – на випадок потреби розповсюдження результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Остання категорія нормативних документів може використовуватись на засадах добровільної згоди відповідних суб’єктів діяльності. Технічні вимоги містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції. [2] Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються та які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.
Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умовно (без правової основи). Вони розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції і самого виробництва, що містяться звичайно у інших видах нормативно-технічної документації. Об’єктами стандартизації на підприємствах можуть бути окремі деталі, вузли, складальні одиниці, оснащення і інструмент власного виготовлення, певні норми у галузі проектування і продуктування виробів, організації та управління виробництвом тощо. Такі стандарти використовуються для створення внутрішньої системи управління якістю праці і продукції.
Стандарти і технічні умови – це документи динамічного характеру. Вони повинні періодично переглядатись і уточнюватись з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до вироблювальної або проектованої продукції. Сучасні напрямки удосконалення стандартизації зводяться до розробки державних і міжнародних стандартів не на кожний конкретний виріб, а групи однорідної продукції, а також включення до них обмеженої кількості показників, що характеризують найбільш суттєві якісні характеристики. Це дасть можливість істотно зменшити кількість одночасно функціонуючих стандартів, спростити їх зміст і здешевити весь процес стандартизації.
Сучасні напрямки вдосконалення стандартизації полягають у розробці державних і міжнародних стандартів не для кожного конкретного виробу, а для групи однорідної продукції, і в обмеженні кількості показників до найбільш істотних. Це дає змогу помітно зменшити кількість чинних стандартів, спростити їхній зміст і здешевити весь процес стандартизації.[3]
Суб'єктами стандартизації є:
– центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації;
– рада стандартизації та технічного регулювання; (Абзац третій статті 6 в редакції Закону N 3164-IV (3164-15) від 01.12.2005)
– технічні комітети стандартизації;
– інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.[4]
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації виконує такі основні функції:
- забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації, у тому числі вживає обґрунтованих заходів для прийняття і застосування органами стандартизації на території України, а також регіональними органами стандартизації, створеними на території України, членами яких вони є, Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі (981_008), що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року (995_342);
- вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;
- бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;
- 
встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;
- вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;
- співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;
- приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;
- організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації;
- забезпечує адаптацію стандартів, процедур оцінки відповідності, процедур сертифікації та практики відповідно до сучасних досягнень науки і техніки;
- встановлює процедуру та приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;
- забезпечує відповідність національних стандартів цьому Закону;
- встановлює символи або знаки, що засвідчують відповідність продукції національним стандартам (далі - знак відповідності стандартам);
- бере участь у розробленні технічних регламентів та підготовці робочої програми з технічних регламентів;
- бере участь у підготовці міжнародних і регіональних стандартів, які розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями, та підготовці рекомендацій для процедур оцінки відповідності, забезпечуючи врахування інтересів України;
- співпрацює та проводить консультації з відповідними органами у сфері стандартизації інших держав, у разі потреби вживає заходів для розв'язання суперечок або скарг, які виникають;
- формує програму робіт з стандартизації та не рідше одного разу на шість місяців публікує актуалізовану програму;
- веде реєстр стандартів та документів з стандартизації;
- організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET);
- організовує розповсюдження офіційних публікацій національних стандартів, правил усталеної практики і класифікаторів та іншої друкованої продукції стосовно прийнятих національних стандартів, стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких він є чи з якими співпрацює відповідно до положень цих організацій або відповідних договорів, а також делегує ці повноваження іншим організаціям;
- забезпечує і сприяє співробітництву між виробниками, постачальниками, споживачами продукції, процесів і послуг та відповідними державними органами у сфері стандартизації.
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації може виконувати інші функції та повноваження згідно із законами України.[4]
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації вносить подання до Кабінету Міністрів України щодо делегування повноважень стосовно організації розроблення, схвалення, прийняття, перегляду та зміни національних стандартів у галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів центральному органу виконавчої влади в цій сфері діяльності.
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації створює технічні комітети, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.[5]
Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці.
Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати.
Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації.
Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.
Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.
Центральні органи виконавчої влади та організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:
- розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;
- представляти Україну у відповідних спеціалізованих міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов'язання, передбачені положеннями про ці організації;
- створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;
- видавати і розповсюджувати свої стандарти, документи спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим організаціям.
Центральні органи виконавчої влади та організації повинні інформувати центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами для виконання Кодексу доброчинної 
практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі (981_008), що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року (995_342).
Міністерство оборони України, враховуючи особливості цієї сфери, визначає порядок застосування стандартів для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.
Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 276; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!