Основні вимоги до виготовлення ляльок-оберегів

Реферат на тему ляльки-мотанки студентки групи ПС-11м-16 Солдатової Вікторії Володимирівни

Історія виникнення ляльки - мотанки

Історія виникнення назви «лялька» сягає прадавніх часів, коли перші ляльки створювались на честь чарівної Богині кохання та весни Лелі (або Лялі), яка була, за міфами, нерозривно пов'язана із весняним відродженням природи, початком польових робіт. Богиню завжди представляли собі юною, красивою, стрункою та високою дівчиною. Саме її образи створювали прадавні слов'яни, щоб лялька оберігала та вдихала силу життя в дитину.

З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона не була. Це дуже нагадує про традицію, яка існувала в Древньому Римі, де з глини виготовляли лари – символічні фігурки-зображення предків, і римлянин завжди возив їх із собою, і де б він не був – з ним були його предки, його земля і потужний захист всього роду…

В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою роду, і вважалося, що в ляльку, яку везла до нової оселі молода жінка, вселяється дух Праматері Роду, його Хранительки.

Іноді бабуся чи мати робила ляльку нашвидкуруч, щоб «зайняти дитину», аби та не плакала. Тоді в голівку дитячої ляльки зав’язувався шматочок хліба (до цих пір така народна «пустушка» називається «куклою»), і для дитини це була і іграшка, і заспокоєння, і перший образ, який вона сприймала. І разом з тим, така «кукла» несла енергію любові, яка незримо формувала в майбутній людині підсвідоме ставлення до предків, до роду, до землі, яка її народила.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

У деяких регіонах України ляльку робили не з самої тканини, а й допомогою інших матеріалів: наприклад, голову могли вирізати з дерева або робити з макової голівки. Втім, останній випадок – це теж зразок обрядової магії, адже мак – це водночас і символ родючості, і могутній оберіг проти нечистої сили. Мак-видюк здавна сіяли біля порогу хати, щоб він захищав оселю від нечисті.

Древні народи вважали, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – з хрестом замість обличчя. Обличчя як такого у традиційної ляльки-оберегу немає. Це має подвійну причину: по-перше, хрест, як один з найдревніших оберегів, має сильне захисне значення, а по-друге, ляльку остерігалися пов’язувати з конкретною людино, якщо це не диктувалося спеціальними магічними обрядами, бо вважалося, якщо ляльці зробити обличчя, а особливо очі, в них може влетіти дух живої істоти.

Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, як оберіг для нової домівки.

Хворій дитині давали пограти з лялькою. Після чого її знищували. У народі вірили, що вона вбере в себе її недугу. Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька. Вона охороняла це місце від нечистої сили до народження наступної дитини.

На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай.

Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена.

При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну та здоров'я.

Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

В Україні народну ляльку робили з соломи, тканини, шматочків старого одягу, ниток. Спосіб простий - перекручування й перев'язування тканини.

На обличчі такої ляльки різними нитками намотується хрест.

Ляльок-мотанок або не одягали або шили їм одяг. Іноді це були мініатюрні народні костюми, традиційні для тієї чи іншої місцевості.

Колись такі ляльки робили всюди: наші прапрабабусі інших ляльок і не знали.

Першим збирачем і дослідником української народної іграшки на Черкащині був священик із Суботова Марко Грушевський

Час на місці не стоїть,і навіть в наш час лялька-мотанка не втрачає свою популярність. Нова доба в історії розвитку ляльки-мотанки продовжується на основі спогадів наших дідусів і бабусь, які ще застали час, коли лялька була основною іграшкою, основною забавкою дитини. Під впливом спогадів та емоцій,старше покоління предає свій досвід молодому поколінню. Зі спогадів Мущенко Марії Іванівни, 1950р.н., уродженки та жительки села Медведівка.

Основні вимоги до виготовлення ляльок-оберегів

Основні вимоги до ляльок-оберегів: при виготовленні заготовки тіла ляльки нічого не можна проколювати голкою – все приматується і прив’язується, голівка ляльки робиться окремо, після чого на ній вимотується сакральний хрест, і чим більше у нього смуг, тим складніше його зробити. Потім змотується й прив’язується тулуб, ручки та усе інше. Всі перемотування повинні бути нитками і тканиною, теж хрестом, тільки потрібно ретельно рахувати вузлики - їх кількість повинна бути непарна. Голку можна брати в руки, коли починаєш прикрашати та наряджати. Навіть волосся до голови не бажано пришивати, я, наприклад, кріплю хустками та іншими головними уборами. Безумовно, коли майстер створює ляльку на замовлення для конкретної людини, він намагається виконати свою роботу сумлінно, що відрізняє його від масових виробників, які, як правило, нехтують традиційними методами виготовлення ляльок-оберегів. У мене всі до єдиної ляльки зроблені за правилами. Щоб захиститися від хвороб, заведено так, що з оберегів без обличчя роблять набір із 12 маленьких лялечок і однієї великої, кожна з яких символізує ту або іншу хворобу. Ляльки ставлять у спальні, тому як вважається, що хвороби вселяються в людину, коли вона спить. Але для того, щоб "магія" не закінчувалася, рекомендують раз у рік спалювати старі ляльки і робити нові, бажано, напередодні Великодня. Крім цього, існує безліч інших обрядових ляльок. Принцип виготовлення той же, але в кожної своя специфіка. Припустимо, ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору), Вербница (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з веночками опускати в ріку); весільні ляльки - наречений і наречена, з'єднані разом; помічниця по господарству - лялька з дуже довгими ручками, до яких прив'язано багато стрічок; зерновушки - ляльки, набиті зерном, які приносять достаток у будинок і т.п. Ну а національний колорит додається вже в основному за рахунок головних уборів, костюмів, квітів та прикрас. Одягни в сарафан - буде російська, а у вишиванку - українка. Головне, по можливості використовувати для вбрань бавовну, вовну або шовк. І найважливіше, що варто запам'ятати, - якщо у вас поганий настрій, можна навіть не починати роботу, інакше ризикуєте одержати ляльку Чакі.

Робота з виготовлення ляльки цікава тим, що сама символіка підсилювалася думкою: ниточка не обрізалася, поки лялька не скрутиться. Це символ безкінечності нашого життя. Так само робився хрестик і вся накрутка, а ця основна нитка йшла і йшла, поки повністю лялька вже вся не скрутиться і не буде готова.

Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник (або нижня спідничка ) і запаску. Всі елементи одягу були оберегами: спідниця символізувала землю, сорочка позначала три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами були вишиванка та намисто, які уособлювали достаток. Також повинен був бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка, що символізували зв’язок з небом, інколи схожий на обрядовий убір нареченої. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника.

Ця лялька відрізняється від звичайної іграшки відсутністю особи. За старовинним повір'ям через особу в ляльку вселяється душа. А душа буває доброю чи злою. Засобами для виготовлення служать натуральні матеріали (сіно, солома, дерево, трави, сухе листя, насіння, зерно). Прикрашали мотанку народними орнаментами і вишивкою.

Процес виготовлення називався «крутити куклу». Ляльки майстрували з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини тощо. Хустку, яку наповнювали ганчір'ям, мотком ниток, крупою, травою, зав'язували так, щоб виходила кругла або циліндрична голова. У вигляді мотанки робилась також кукла, загорнутий у тонке полотно розжований хліб , яку давали замість соски немовлятам.

Мотанки не мають рук, ніг і тулуба. Виразною є лише голова. Обличчя «пусте» або з хрестом, вишитим різнокольоровими нитками так, що утворювався посередині квадрат.

Відомо, що не тільки сама лялька мала сакральне значення, а й її вигляд і одяг ніс символічне навантаження. Так у Берегині спідниця символізує зв’язок з Матір’ю-Землею, сорочка уособлює світ людей, а хустка чи віночок забезпечують зв’язок із Всесвітом. Ляльку обов’язково прикрашали, особливої уваги надаючи весільній, для якої робили віночок зі стрічками, оздоблювали низ сорочок вишивкою, а на шию надівали декілька рядів червоного намиста.

Інший неодмінний атрибут ляльки-берегині – розпростерті в жесті захисту руки, адже лялька – ще й символ Богині-Матері, яка дає життя і пряде нитки людських доль. Та ниточка, якою мотається лялька-берегиня – це символ щасливої нитки, що її пряде кожному з нас Велика Богиня, золота нитка, яка єднає покоління в міцний єдиний Рід, береже і захищає, дає силу, наснагу і добробут. І майстриня, створюючи ляльку-мотанку, закладає у своє творіння щасливі побажання, яких вона просить для майбутнього власника ляльки у Хранительки Долі.

Відомо багато ляльок для дітей. Це були найпростіші ляльки, які мотала матуся для того, щоби «зайняти» дитину, а для зовсім маленьких робили «кукли». Це лялька, в голову якої загортали хліб, розжувавши його перед цим, ганчірку закручували, міцно прив’язували гілочку, щоби вийшов хрестик, і давали дитині смоктати. Ще відомі ляльки-зернівки (в них зашивали зерно і ставили на покуть, саме його кидали в перші борозни), утішниці (така лялька була дуже нарядною і мала при собі солодощі, які давали дитині, коли та марудила), соні (в них закладали трави, які оберігали сон дитини) та інші. Використовували ляльки різнобічно, окрім згаданої оберегової та заспокійливої функцій, слід сказати і про лікувальну властивість мотанок. Коли дитина хворіла, мати нашвидкуруч робила ляльку і клала її в ліжечко, а через день викидала чи спалювала, промовляючи замовляння від хвороби. Такі дії симпатичної магії, вірили наші предки, допомагають подолати недугу.

Цікавими є і весільні ляльки, або як їх ще називають нерозлучники. Особливістю таких ляльок є спільна рука для молодої і молодого як символ майбутнього нерозривного подружнього життя. Таких «молодят» обов’язково садили перед молодими, коли вони їхали по селу, а до ляльок робили почот з боярами та дружками. Відголоском цього звичаю є традиція саджати ляльку на машину, правда, вже не мотанк. І оберегове значення цієї дії майже невідоме. Цікаво, що кожна дівчина на посаг готувала не лише рушники і сорочки, а й ляльки-мотанки, якими їй дозволялось бавитись, поки у подружжя не було власних дітей, такі дії навіть вітались, бо вважали, що так швидше молода затяжіє. А коли тривалий час не було дітей, то таку ляльку клали в ліжечко, щоби привернути душу до цієї родини. Коли дитинка народжувалась, ця лялечка передавалась їй з обереговою метою.

На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай.

Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена. При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовля. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну та здоров'я. Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Один із різновидів ляльки-мотанки – солом’яні ляльки. Зазвичай, такі їх використовували у ритуально-культових обрядах.

Також були ляльки-мотанками у вигляді козачків, якими могли бавитися хлопчики. У такий спосіб їм не тільки прищеплювали інтерес і любов до національного коріння, але й соціальну роль оборонців.
Є ляльки-мотанки, які слугують оберегами та мають особливу силу, коли вони зроблені людиною з добрими помислами. Ляльки-трав’янки захищають від хвороб. Незаміжні дівчата робили ляльки, які ставили на підвіконня – сигналом для парубків, що дівчина готова йти під вінець. Особливість такої ляльки – великі перса та яскраве вбрання. Існувала лялька Спиридон-сонцеворот, яка зручно вміщалася в кишеню. У руках Спиридон тримав колесо, що є символом руху. Його майстрували ті, хто хотів змін у житті, і, кажуть,Спиридон цьому сприяв.
Моталися ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору, така лялька символізувала відродження), Вербниця (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з віночками опускати в річку); весільні ляльки - наречений і наречена, з’єднані разом; помічниця по господарству - лялька з дуже довгими ручками, до яких прив'язано багато стрічок; зерновушки - ляльки, набиті зерном, які приносять достаток у будинок і т.п.

Була лялька-годувальниця. Її робили дівчата в період повноліття для того, щоб вдало вийти заміж, продовжити рід, народжувати дітей. Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту, привертала гарного жениха. А подарунком до Різдва була лялька – Ангел. Ляльку-зернинку дарували з побажанням великого урожаю.

Ляльки були буденні і святкові. Буденними ляльками діти бавились кожен день, мами намотували їх нашвидкуруч з клаптиків тканин, що знаходили в хаті. Руки в такої ляльки були не завжди, а якщо були, то символічні і короткі. Святкові ляльки-мотанки були чепурними і гарними: вони мали вінок зі стрічками на голові або корону, елементи вишивки на «одязі», багато намотаних спідниць з дорогої тканини. Називались такі ляльки «Боярині» або «Дружки».

Хрест

Хрест - символ життя, неба та вічності.
Також, правильний (рівнокінцевий) хрест символізує принцип з'єднання і взаємодії двох начал: жіночого (горизонтальна риска) і чоловічого (вертикальна). Хрест вважається символом життя, тому обличчя намотували саме ним. Він нагадує про чотири сторони світу, стільки ж сезонів у році, означає життя , рух Сонця по небосхилу. Коло – річний шлях Землі навколо Сонця. Найвища точка у колі символізує день зимового сонцестояння, нижня точка – день літнього сонцестояння. Звідси права та ліва точки – дні весняного та осіннього рівнодення.

Хрест у колі — це солярний, сонячний знак. Серед солярних знаків, мабуть, немає жодного, що приносить шкоду. Навпаки - всі знаки пов’язані з придбанням як матеріальних, так і духовних благ, примноження їх. Солярна символіка - символіка сонячної стихії, Сонця. Лялька з таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. Солярна символіка - одна з найсвітліших в слов’янській традиції. Чотири сектори – чотири пори року, чотири сторони світу, чотири стихії – вода, вогонь, повітря і земля. Або як поділ на божественне (вертикальна смуга) і земне (горизонтальна смуга).

Також вважалося, що хрест замість обличчя означав переплетення стосунків чоловіка та жінки. Голова ляльки символізувала сонце, а нитки, намотані хрестом, веселку. Також наші предки вважали, що сакральна істота з хрестом замість обличчя символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини).

Більш виразні й складні хрести робили в осередку зародження ляльок, менш виразні – у віддалених місцевостях. У районі Чигирина та Кременчука, хрести набиралися з кольорових ниток у такий спосіб, що посередині, на розхресті, утворювався квадрат чи ромб. На Олександрійщині, як свідчить проведене анкетування, добиралися білі і червоні нитки, рідше інших кольорів.
Також хрести поділяють на прямий, тобто такий, що має горизонтальну та вертикальну риски, і косий, що має дві діагональні риски, причому прямий хрест уособлює чоловіче агресивне творче начало, косий - більш м’яке творче начало.
Прямий хрест також може служити примітивною моделлю Світового Древа.

Та головне – спосіб творення і внутрішня основа ляльки. Вона має вузловий характер і робиться шляхом зав’язування і намотування шматочків тканини , ниток, стрічок без допомоги голки. Ось чому лялька має назву «мотанка». Майстер змотував спіраль — символ безкінечності Буття і вічності, і, покриваючи її шматинкою, вкладав свої думки й наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голова обмотувалася ниткою, яка викладалася у формі хреста. І обов’язково вузлова лялька моталася за рухом сонця — тоді вона принесе вдачу та щастя.

Найважливіший етап — намотування хреста на обличчі ляльки.Підбирали нитки, виходячи із значення кольорів:

зелений — колір здоров'я та багатства;

червоний — колір життя, вогню, кохання;

жовтий — колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу;

синій — колір творчості та саморозвитку;

фіолетовий — колір мудрості;

золотий — колір Божої любові.

Легенда з минулого

Раніше, коли дівчатка трішки підростали, мами давали їм для гри лялечок - хороводниць на довгих паличках. Їх потрібно було крутити одночасно обома руками. Таким чином дівчатка розвивали дві руки, адже скоро їм потрібно було сісти за веретено. Однією рукою крутити веретено, а іншою скручувати вовну. У хлопчиків також були ляльки-бійці на паличках. Їх також було двоє, і вони були з мішечками, якими вони билися. Так поступово хлопчиків готували до плетіння лаптів. І якщо у малого не виходило зав'язувати вузлики, йому говорили :"Тобі ще в ляльки потрібно гратися", тобто тренуватися.

Колискові пісні

А ну-ну-ну, котарику, та загонь вівці в кошарику.
Нехай вівці не блудять і Кірюшу не будять.
Бо Кірюша малесенький, а він спатки радесенький.
Бог дав, спало б, не плакало, Бог дав, росло б, не боліло
І серденько не скорбіло.
А-а, а-а, а-а, а-а, а-а, а...

Ой, люлі, люлі, люлі, налетіли гулі.
Стали думать ще й гадать, чим Кірюшу гудувать.
Чи кашкою та молочком, чи яблучком та медочком.
А ви, гулі, не гудіть, спить Кірюша, не будіть.
Бо Кірюша манесенький, а він спати радесенький.
А-а, а-а, а-а, а-а, а-а, а...

А ну-ну-ну, коту, не лізь на колоду, бо розб’єш головку.
Буде головка боліть, нечим буде завертіть.
Одна була сукненочка, та й ту хлопці вкрали,
На кукли порвали, кукол наробили, на вікна посадили.

Льон збирала, тонкі нитки пряла

Льон збирала,
Тонкі нитки пряла,
Тонкі нитки пряла,
Сповиточки ткала.

Ой біленькі ткала,
Доленьку прохала,
Щоб було дитя вродливе,
Щоб було дитя щасливе.

Золоті ляльки

Українська народна казка Полтавщини

Колись давно-давно жив собі один цар. І надумав він випробувати мудрість царя сусідньої держави. Для цього він велів своїм майстрам-ювелірам зробити із золота три однакові ляльки й послав їх з гінцем царю-сусіду. Гінцеві ж наказав:

— Ляльки ці мають однакову форму, вагу й розміри. Але вартість їх різна. Одна з них дуже дешева, друга дорожча, а третя — найдорожча. Хай розкаже цар, у чому тут таємниця.

Цар уважно розглянув ті ляльки, що прислали йому, але різниці між ними не бачив. Розпитував своїх найдосвідченіших майстрів, але всі вони говорили, що ляльки між собою нічим не відрізняються.

Тим часом слава про ляльки котилася далі і далі. Почув про них сирота-хлопчина, який сидів у в’язниці. Якось хлопчик каже сторожеві:

— Якби мені показали ті ляльки, я б знайшов різницю між ними, але за це хай мене випустять на волю.

Сторож про все доніс царю. Невдовзі показали хлопцеві ляльки. Він, придивившись, помітив у них у вухах дірочки. Взяв тоненьку дротинку і обережно просунув її у вухо першої ляльки. Дротинка виткнулася у неї з рота. Взяв тоді другу ляльку. Дротинка виткнулася з іншого вуха. У третьої ляльки дротинка застряла у вусі.

Усі присутні були дуже здивовані. Тоді хлопчик мовив:

— Ляльки подібні до людей, то й цінити їх треба, як цінять людину. Перша лялька нагадує базікала — язикату та ненадійну людину, тому ціни їй зовсім немає. Друга лялька мені нагадала неслуха — неуважну, пихату і вперту людину. Ні доброго слова, ні мудрої поради вона не послухає. Третя лялька нагадує мудру людину. Їй нема ціни, а тому ця лялька з усіх найдорожча.

Хлопчика похвалили за розум і став він радником у свого царя.

Речі знайдені поблизу Мізина. Серед них найдавніші скульптурки жінок.

Фігурки, знайдені Вікентієм Хвойкою

Найдревніші фігурки тварин, знайдені в районах Трипілля

Фігурки жінок (Трипільська культура)

Додаток (мої роботи)

Ведунка

Ведунка - образ жінки з дитиною. Вона підтримує її, вчить, веде, виводить у життя... Особливість Ведунки - руки матері і діти - одне ціле. Лялька є оберегом матері і дитини.

Жінка – птаха

Зазвичай , оберіг повинен бути в кожній хаті. От і ми з дітками вирішили виготовити оберіг для нашого садочка. Так як ДНЗ №21 має гарну назву «Жайворонок», ми виготовили ляльку з розпростертими руками «крилами». Вона наче хоче обійняти всіх діток і захистити їх. Ми віримо ,що вона буде добрим і вірним оберегом нашого садочка багато років.

1333333311

Композиція :"Українці"

12877

Панно - оберіг "Дерева"

Світ рослин дуже близький людині, і найбільш могутнім захисником людей з давніх часів вважалися дерева. До них відносились, як до живих істот. Дерево було годувальником, і пророком

Травниця

Вербиченька

Панно "Сонце"

Словяни вірили, що вони діти сонця, а небесне світило – це всевидяще око, від якого нікуди не можливо сховатись. Сонце – головний оберіг. Наше сонце, створене своїми руками , стало оригінальним доповненням святкової зали і своїми теплими промінцями оберігає дитячий садок від неприємностей, стало джерелом радості і тепла.

Вербиченька і Травниця

Марія

Пеленашки

Ляльку-пеленашку робили за кілька днів до народження дитини і клали в колиску, щоб нагріла місце немовляті. Колись всі ці тонкощі мала знати кожна дівчина, а вміти робити ляльку-мотанку було обов'язком, таким же як вишивати.

Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 129; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!