Оцінюючи сьогоднішній стан суспільства, можна чітко сказати,
Ставлення до фемінізму
В українському
Суспільстві
(на прикладі інтерв’ю з українськими жінками)
В цій частині роботи міститься аналіз стану українського суспільства і його відношення до гендерної ідеї крізь крізь призму часу. Мета цього підрозділу – описати проблеми які стають на шляху феміністок, і вияснити їх причинно наслідковій зв'язок.
Становлення громадянського суспільства – це досить повільний і складний процес, який тісно пов'язаний з особистісним розвитком як жінки, так і чоловіка. Тим не менш, мусимо визнати, проблема гендерної нерівності існувала завжди і всюди, починаючи від племінних союзів і закінчуючи сформованою нацією. У суспільній свідомості стереотипи функціонують у вигляді стандартних уявлень про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям „чоловіче” і „жіноче”. (Тетяна Бойчук, Чи потрібен фемінізм Україні?, https://kredens.lviv.ua/chu-potriben-feminism-ukraini/ , 20.12.17)
Фемінізм - етап, який не має можливості існування, без інших демократичних перетворень, і передбачає встановлення рівних можливостей для самореалізації жінок і чоловіків.
В той час, як половина громадян Європейського Союзу вважають недостатніми заходи, які вживаються задля забезпечення рівних можливостей жінок та чоловіків, та необхідним продовження боротьби з дискримінацією. Українське суспільство переживає нелегкий час трансформації становлення своєї суверенності, зміни на користь демократично-правової держави, зміни громадської думки. Тому і питання гендерної рівності тільки почало набирати обертів. Адже суспільство віддзеркалює традиції, культуру, і історичні події.
|
|
|
У становленні жіночих прав, Радянська влада відіграла не малу роль. Ліва ідеологія пропагувала емансипацію, активність жінок, але ідеї фемінізму в Радянському Союзі не поширювались. Пояснювалось це тим, що жінки отримали вже достатньо прав, і їм немає вже на що претендувати. Тому активність обмежувалась робітничими бригадами і громадськими жіночими організаціями охорони прав робітниць, які були повністю під контролем влади. Усі невирішені питання були покликані розв'язувати жіночі ради на виробництві, а також спілки радянських жінок. Тим не менш, система радянської влади не відмовлялась від поділу сфер життя на чоловіче і жіноче, так як домашня, й далі вважалась виключно жіночою, а для політики, вважали жінку заслабкою і не достатньо розумною. В наслідку цього, на жінок було покладено подвійне навантаження. Тому не дивлячись на досить правдиву ілюзію рівноправності і свободи до самореалізації, вони не припиняли боротись за свої права.
|
|
|
В наші часи успадковані радянські методи навчання, виховання, стереотипи, викликають страх боротьби за свої права, протесту, і навіть дійшло до змін цінностей в суспільстві (серед людей старших). Не дивлячись на те, що минуло вже багато часу, спадщина й досі не відпускає свідомість не малої частини суспільства. Яка в результаті, затримує процес розвитку тому, що суспільний чинник грає дуже важливу роль в розвитку фемінізму так, як жіночий рух в Україні завжди ілюстрував своєю діяльністю, потреби суспільства, які виникають в певному історичному періоді. Український фемінізм відрізняється від фемінізму англосаксонського типу тим, що не намагається докорінно змінити суспільні відносини, а бореться з актуальними проблемами.
Після розпаду СССР, почалася нова поляризація суспільства, поява нових бідних і нових багатих, гламурна фемінність, яка, власне, позиціонувалась як ультра-слабка, ультра-немічна, ультра-гарна, ультра- товаризована, появилися нові стандарти перебування вдома, ніде непрацювання, ведення праздного способу життя. Це проявилося не тільки в якійсь елітній культурі, театрально-подіумній культурі, але також і в масовій культурі». Ольга Михальова (с. 10-12)Gendernyi-zhurnal-Ya-30 сім я-2012 .
|
|
|
Минуло 27 років, як Україна стала незалежною державою, осмислення проблем, перешкод на шляху до успішної країни, і розуміння того, що задля кращого майбутнього країни, що докласти сил повинен кожен, почало з’являтись тільки після подій в 2014 році. Саме після революції, суспільство почало відчувати в собі силу,і вірити в себе, вірити в те що суспільство здатне впливати на політичні процеси в країні. Разом з боротьбою за демократичну, правову країну і фемінізм стає все більше на слуху в українському суспільстві. Але існує проблема з розумінням значення цього слова, очевидна підміна понять, нав’язування ідеї ,, боротьба жінки проти чоловіка”, тому іноді навіть освічена людина не може до кінця пояснити його значення, не кажучи про те, як фемінізм проявляється в сучасному суспільному житті.
Сьогодні на питання «Чи є гендерна нерівність в українському суспільстві» всі жінки, незалежно ідентифікують вони себе з феміністками чи ні, впевнено відповідають «Так, є!». С.10 Ольга Михальова (с. 10-12) Gendernyi-zhurnal-Ya-30 сім я-2012 Ставлення до фемінізму в українському суспільстві (на прикладі інтерв’ю з українськими жінками)
Основною причиною нерівності в українському суспільстві на сьогоднішній день вважається домінування чоловічої думки на всіх рівнях соціального життя, від державного правління до родини. Останнім часом можна спостерігати введення подвійних стандартів для чоловіків і жінок, відділення жінок та визначення для жінок окремих сфер, дискримінаційних формулювань таких, як «жіночий погляд», «жіноча сфера», «жіноча логіка». С.10 Ольга Михальова (с. 10-12) Gendernyi-zhurnal-Ya-30 сім я-2012 Ставлення до фемінізму в українському суспільстві (на прикладі інтерв’ю з українськими жінками)
|
|
|
Громадська діячі вважають, доречнішим говорити про Як зазначають громадські діячі, наразі більш доречним буде говорити про розвиток неопатріархату, який сформулювався після Розпаду СССР.
Загальновизнаною думкою є те, що жінки і чоловіки на підсвідомому рівні сприяють підтриманню цієї нерівності. Українки зазначають що в професійний сфері це досить актуальна проблема, горизонтальна гендерна сегрегація. зазначили, що у професійній сфері актуально говорити про гендерну горизонтальну сегрегацію (є «чоловіча» сфера, а є «жіноча»). Права ж у соціальній сфері, юридичні права мають бути рівними: «..зараз Україна не може на меті мати досягнення повної рівності та взаєпорозуміння між чоловіками і жінками. С.10 Ольга Михальова (с. 10-12) Gendernyi-zhurnal-Ya-30 сім я-2012 Ставлення до фемінізму в українському суспільстві (на прикладі інтерв’ю з українськими жінками)
З проявами нерівності відкрито можна зустрітись переважно у сфері праці, наприклад, під час працевлаштування. Навіть за умов наявності однакових дипломів, досвіду роботи, роботодавець зазвичай надасть роботу чоловіку, а не жінці. «Жінка повинна постійно переконувати громадськість, що вона в силах виконувати ту чи іншу роботу, що вона відповідає певній керівній посаді». «на практиці жінки вже навчились переконувати у своїх можливостях та здатності працювати, керувати на рівні з чоловіками, тому поступово ми наближаємось до досягнення рівності у професійному середовищі».
Оцінюючи сьогоднішній стан суспільства, можна чітко сказати,
Оцінюючи можна сказати, жінки переконані, що жінка все одно може досягти всього до чого прагне. В сучасному суспільстві сформувались певні лінії рольової поведінки для чоловіків і для жінок у сімейній сфері, професійній сфері та у соціальному середовищі загалом. Такі лінії поведінки сприяють п ширенню серед громадськості гендерних стереотипів, які якщо й мали якісь об’єктивні обставини для формування та існування, то зараз вже могли застаріти і не відповідати умовам життя в сучасності. Такі застарілі гендерні стереотипи можуть створювати певні проблеми як для жінок, так і для чоловіків, що призводить до гальмування розвитку суспільства. С. 10-11
Якщо аналізувати перспективи розвитку феміністичного руху на території України, мусимо звернути увагу на чинники, які гальмують розповсюдженню феміністичних ідей: страх українок перед фемінізмом, як правило виникає через необізнаність, незнання ідеології і сутності жіночого руху і мети його існування; через панування гендерних стереотипів, політичні партії обмежують доступ жінок до структур влади і їх діяльність; також досі фемінізм не сприймається в академічній науці, адже «жіноча тема» досі є вторинною академічною темою; низький рівень гендерного виховання в середніх школах і вищих навчальних закладах; низький рівень просвітницької діяльності жіночого руху і просунення ідеї. Але я ще хочу звернути увагу ще на один важливий чинник, низький рівень життя, в який входить низький рівень економіки, відсутність місць праці, старіння нації, низька заробітна плата, яка вплинула на масову еміграцію починаючи з 2010 року, відсутність соціального страхування.
Суспільство не здатне розглядати другорядні проблеми, боротись за права частини, цього суспільства, не маючи першочергових умов . Не дарма тільки найрозвинутіші країни можуть похизуватись високим рівнем толерантності до оточуючих і відсутністю дискримінації до громадських меншин.
Проте, незважаючи на зазначені чинники, на викривлене ставлення суспільства до фемінізму, результати проведених інтерв’ю з жінками різних професійних сфер та життєвих прагнень показують, що перспективи поширення фемінізму залишаються. Процес подолання гендерної нерівності й практично- го втілення засадничих положень фемінізму триває і з часом, очевид- но, набуватиме більш окреслених рис, пов’язаних із загальним проце- сом демократизації та лібералізації суспільства, що обумовлюють загальні цивілізаційні процеси. С.12
Політична сфера і жінка Питання інтерв’ю, яке стосувалось (не)сумісності політики і жінки, викли-кало досить різну реакцію: 12 із 18 жінок вважають, що політика може бути заняттям не лише для чоловіків. Незважаючи на те, що жінки скла- дають більшу частину населення, можна прослідкувати наступну тенденцію: в органах державної влади налічується 75% жінок та 25% чоловіків. З них керівні посади зай- мають 95% чоловіків. Тобто, чим вище рівень влади, тим більше керівників -чоловіків. Респондентки визна- ють, що жінці складніше потрапи- ти у політику, ніж чоловіку. Сучасне політичне середовище, Верховна Рада, нагадують елітарний закритий чоловічий клуб, до якого немає до- ступу жінкам. Для того, щоб жінці туди потрапити, почасти, як вважають ре- спондентки – «не феміністки» – їй тре- ба відмовитися від «істинних жіночних рис» і стати схожою на чоловіка. Респондентки погоджуються з тією думкою, що збільшення кількості жінок у владі значно покращило б якість вирішення суспільних про- блем, адже «жінки краще можуть сприйняти ситуацію, проаналізувати всі деталі, побачити картину неве- ликими частинами, а чоловіки більш схильні оцінювати ситуацію в цілому, що зазвичай може негативно вплину- ти на остаточне рішення». «Наші жінки самі винні в тому, що їх мало в політиці. Нас не навчили відстоювати свою думку, активно бо- ротися за свої позиції, нас не вчили впевнено просувати свої інтереси у політиці. Українки оцінюють сучасне становище через погляд чоловіків», говорить респондентка гр. (А). Інша опитана жінка гр. (Б) її підтримує: «Жінки легко відмовляються від при- таманного їм лідерства, віддаючи ці ролі чоловікам. Проте зараз існує стільки проблем, які можуть вирішити лише жінки, а чоловіки ними навіть не переймаються. Це стосується сфе- ри сімейної, культурної; проблем охорони здоров’я. Також питання благодійності. Це все може вирішити тільки жінка». Одна з респонденток-феміністок зазначає: «Народитись в Україні жінкою – це ніби діагноз, з яким ви не зможете з тією ж швидкістю, що і чоловіки, потрапити у вищі щаблі органів влади. Жінці буде набагато важче самореалізуватись у політиці. В нас немає тих необхідних ресурсів, які зосереджені в руках чоловіків. Тут я маю на увазі матеріальні ресур- си». Незважаючи на те, що дум- ки, отримані у процесі інтерв’ю, розділилися на два полюси: «за» і «проти» жінки в політиці, всі респон- дентки притримуються тієї позиції, що жінкам треба забезпечити сво- боду особистого вибору її життя: якщо вона відчуває в собі сили, праг- нення, амбіції та здатність вирішувати державні питання, то нехай займається цим. Також респондент- ки зазначають що, долаючи гендерні стереотипи нашої країни, треба правильно оцінити необхідність та- ких кардинальних змін: чи прагне більшість жінок-українок займатись політикою? Поки що вони не готові відповісти на це питання схвально. Ставлення до фемінізму за результатами інтерв’ю Відповісти на питання «Що таке фемінізм?» і надати конкретне виз- начення цьому феномену для усіх респонденток виявилося досить складним завданням, адже пра- вильному сприйняттю феміністичних ідей в Україні заважають радянські прагнення досягти рівноправ’я між жінками і чоловіками, через які, «втомлена» від активної діяльності за часів Радянського Союзу сучасна жінка більше прагне повернутися до сімейної сфери і реалізуватися саме там. На прохання описати сучасну українську феміністку, респондент- ки реагували досить по-різному: одні говорили, що це неможливо, немає якогось середнього об- разу; іншим респонденткам вда- валось знайти слова для опису середньостатистичної феміністки. Проте і тут думки та емоційне забарв- лення сприйняття дещо різнилося. Наведу окремі приклади опису феміністок: • «Жінка, якій вдається об’єднувати сім’ю і кар’єрне зростання. Це успішна жінка з вищою освітою, скоріш за все.. Їй складно, зрозуміло, пробиватись, проте вона звикла і впевнено йде до перемоги.» (35 років, гр. А). • «Феміністки бувають різними, тому і ставлення до них будуть різними. Є такі крайнощі, але скоріше поодинокі випадки – феміністки-лесбійки... я їх не розумію. А є жінка-феміністка, яка всього досягає власною працею. Вона не сподівається на підтримку чоловіка. Їй треба забезпечувати себе, свою сім’ю (дитину). Вона по- винна в будь-якому випадку почува- ти себе незалежною і вільною» (44 роки, гр. Б).
Перспективи фемінізму в сучасній Україні. Оцінюючи перспективи розвит- ку феміністичного руху на теренах України, треба відзначити чинники, які гальмують процес поширення феміністичних ідей: самі українки бо- яться фемінізму, через незнання кон- кретного змісту фемінізму як ідеології і руху; через панування гендер- них стереотипів, фемінізму бояться політичні партії, тим самим обмежу- ючи доступ жінкам до владних струк- тур та сфер праці, де зосереджені основні ресурси країни; фемінізм переважно залишається несприй- нятим академічною наукою, адже «жіноча тема» досі є вторинною академічною темою; низька потре- ба у гендерному вихованні й освіті на рівні середніх шкіл та закладів вищої освіти; відсутність активної просвітницької діяльності самих феміністок, а також страх просунен- ня ідей фемінізму у представників бізнес-сфери. Проте, незважаючи на зазначені чинники, на викривлене ставлення суспільства до фемінізму, результати проведених інтерв’ю з жінками різних професійних сфер та життєвих прагнень показують, що перспективи поширення фемінізму залишаються. Процес подолання гендерної нерівності й практично- го втілення засадничих положень фемінізму триває і з часом, очевид- но, набуватиме більш окреслених рис, пов’язаних із загальним проце- сом демократизації та лібералізації суспільства, що обумовлюють загальні цивілізаційні процеси.
Авторка: Ольга Михальова (с. 10-12)Gendernyi-zhurnal-Ya-30 сім я-2012
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 80; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!