Національний та міжнародні рівні охорони ПІВ
Передусім зазначимо, що охорона прав інтелектуальної власності(далі – ПІВ) – це сукупність усіх правових засобів, що забезпечують ефективність інтелектуальної власності.
Правовідносини у сфері права інтелектуальної власності регулюються відповідним законодавством у цій сфері. Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно із ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України “Про міжнародні договори України” встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Відповідно до ст. 12 Закону України “Про міжнародні договори України” міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною згідно із нормами міжнародного права.
|
|
|
Таким чином, найвищу юридичну силу у сфері правової охорони інтелектуальної власності має Конституція України.
Другий рівень складають міжнародні конвенції, учасницею яких є Україна та міжнародні угоди. Зокрема, Конвенція про утворення ВОІС, Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., Всесвітня конвенція про авторське право, Угода ТРІПС, Угода про співробітництво у галузі охорони авторського та суміжних прав тощо.
Третій рівень складають закони України. Це у сфері авторського права, насамперед –
· Цивільний кодекс України;
· Господарський кодекс України;
· Закони України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції Закону України від 11 липня 2001 р. № 2627-III, з подальшими змінами та доповненнями), "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про видавничу справу" (зі змінами та доповненнями), "Про телебачення і радіомовлення", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування",
|
|
|
у сфері права промислової власності –
· Цивільний кодекс України,
· Господарський кодекс України,
· Закони України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (у редакції Закону України від 1 червня 2000 р. № 1771-III, з подальшими змінами та доповненнями), "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" (у редакції Закону України від 17 січня 2002 р. № 2986-III), "Про науково-технічну інформацію", "Про лікарські засоби", "Про захист економічної конкуренції", "Про рекламу" (у редакції Закону України від 11 липня 2003 р. № 1121-IV), "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".
Національне законодавство про охорону ПІВ
Див 35
35. Законодавство України про інтелектуальну власність надзвичайно молоде, й його становлення продовжується одночасну зі становленням державності та формуванням правової держави. У процесі розбудови правової держави Україна надзвичайно важливою є роль цивільного законодавства, складовою частиною якого є законодавство про інтелектуальну власність. Вперше термін „інтелектуальна власність" було використано в Законі України „Про власність" від 7.02.1991 року.
|
|
|
Правові засади розвитку творчої діяльності людини і охорони її результатів закладені в Конституції України, яка проголосила свободу літературної, художньої і технічної творчості й захист інтелектуальної власності. У ст. 54 Конституції закріплено основний принцип охорони інтелектуальної власності - кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
У ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватись Й розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної і творчої діяльності.
Відносини у сфері інтелектуальної діяльності регулюються цілою низкою актів цивільного законодавства, центральне місце серед яких посідає Цивільний кодекс України, Книга четверта якого - «Право інтелектуальної власності» -містить загальні й спеціальні норми. Глава 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» стосується питань, що регулюються однаково стосовно будь-якого інтелектуального продукту, її призначення полягає у визначенні кола об'єктів і суб'єктів інтелектуальної діяльності, закріпленні основних принципів і підходів щодо охорони відповідних прав, встановленні строку чинності виключних прав, визначенні змісту особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності, загальних правил використання інтелектуального продукту й передачі майнових прав іншим особам, засад захисту порушених прав.
|
|
|
Спеціальні правила щодо особливостей створення і використання певного об'єкта вміщені у главах 36-46 Книги четвертої Цивільного кодексу України, а також у Книзі п'ятій ЦК (глави 75, 76), в якій врегульовуються договірні відносини з приводу розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Крім Цивільного кодексу, авторське і патентне право регулюються Кримінальним кодексом і Кодексом про адміністративні правопорушення, в яких передбачено відповідальність за порушення авторських прав і патентного права. Їх регламентація передбачена Цивільно-процесуальним кодексом, Господарським кодексом, Господарсько-процесуальним кодексом, Митним кодексом.
Авторське право розглядають як складову частину цивільного права, але воно, крім Цивільного кодексу, регулюється і спеціальним законом. Таким з є Закон України від 23.12.1993 р. „Про авторське право і суміжні права". Він базується на міжнародних нормах використання творів, враховує сучасні тенденції правового регулювання традиційних і нових об'єктів авторського права. У Законі також передбачено охорону суміжних прав, тобто права тих, хто доносить до публіки створені авторами твори - виконавці, організації телемовлення й виробники фонограм.
Авторське право також регулюється Законом України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 23.03.2003 р., Законом України „Про телебачення і радіомовлення" від 14.02.1992 р., Законом України „Про видавничу справу", від 5.06.1997 р., Законом України „Про кінематографію" від 13.01.1998 р. та іншими законами України в частині, що стосується авторських і суміжних прав.
Патентні закони багатьох країн за своєю суттю нерівнозначні. Як правило, вони містять основні положення патентного права. Характерні питання, що регулюються цими законами, наступні: умови патентоспроможності винаходів. Закон встановлює коло винаходів, що охороняються, дає визначення новизни, рівня винахідницького мистецтва, промислової придатності, корисності об'єкта патентування;
обсяг вимог, що висуваються при отриманні прав на винахід;
порядок розгляду винаходу в патентному відомстві і розгляд спорів, що виникають під час отримання прав на винахід; обсяг прав і обов'язків патентовласника.
Патентне право регулюється такими Законами України:
„Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.1993 року;
„Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.1993 року;
„Про науково-технічну інформацію" від 23.06.1993 pоку.
Ст. 489-491 Цивільного кодексу України присвячені регламентації права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Комерційне найменування підлягає правовій охороні, якщо воно допомагає відрізнити одну особу серед інших і не вводити в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право на комерційне найменування виникає з моменту першого використання і охороняється незалежно від подання заявки на нього.
Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:
1) право на використання комерційного найменування;
2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, а також само забороняти його використання;
3) інші майнові права, встановлені законодавством.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з торговельними марками, здійснюється відповідно до ст. 492-500 Цивільного кодексу України та згідно із Законом України від 15.12. 1993 р. „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Комерційна таємниця підлягає комплексній правовій охороні. Так, відносини щодо охорони комерційної таємниці регулюється:
главою 46 Цивільного кодексу України;
ст.57, 67, п.1 ст.68, п.6 7 ст. 148 Кримінального кодексу України;
окремими статтями Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі";
ст. 7 і 9 Закону України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"; нормативно-правовими актами Держпатенту України.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!