Дорожньо-транспортна аварійність і безпека руху. Причини ДТП

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки.

Лекція № 7 ( самостійне вивчення )

Тема «Небезпечні події та аварії на транспорті»

План навчального заняття

1.Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.

2.Вимоги до транспортування небезпечних речовин

Ключові терміни і поняття

٭ аварія ٭ катастрофа

٭ ДТП ٭ небезпечна подія

Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях

Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо із загибеллю людей, припадає на транспорт, що свідчить про високу потенційну небезпеку транспорту, як галузі господарства. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 мільйонів тонн вантажів (в тому числі велика кількість небезпечних), понад 3 мільярди пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько 60% вантажних перевезень, автомобільний - 26%, річковий і морський - 14%.

Рис. 2 4 . Класифікація транспортних аварій (катастроф )

Оскільки транспортом перевозиться 15% потенційно небезпечних вантажів (вибухонебезпечні, пожежонебезпечні, хімічні та інші речовини), загроза життю і здоров'ю людей збільшується.

На сьогоднішній час скоротилося оновлення основних фондів всіх видів транспорту, ступінь зношення транспортних засобів складає понад 50%, а на деяких підприємствах і значно більше. Що стосується залізничного транспорту, то основними причинами аварій та катастроф є: пошкодження колій; рухомого складу; засобів сигналізації і блокування; через помилки диспетчерів, неуважність та недбалість машиністів.

Рис. 2 5 . Розподіл кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру, що виникли протягом 9-ти місяців 2006 року за регіонами України

Ступінь зношення пасажирських вагонів складає 60%. Підлягає заміні більше 20% залізничних колій, 16% залізничних колій знаходиться в аварійному стані. Стан технічних засобів не забезпечує повною мірою безпечної експлуатації залізничного транспорту. Серед основних причин виникнення надзвичайних ситуацій доречно від-мітити елементарні помилки обслуговуючого персоналу.

Надзвичайні ситуації найчастіше виникають при сході потягу з колій, зіткнен-нях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у ваго-нах. Не виключені розмиви залізничних колій, обвали, осипання, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів виникають вибухи, пожежі.

Аварійні ситуації при перевезеннях залізницею радіоактивних речовин, сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) є найбільш небезпечними. Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей і радіоактивного забруднення навколишнього середовища, а при потраплянні СДОР у зовнішнє середовище - до гострих отруєнь пасажирів і хімічного зараження повітря, ґрунтів та об'єктів залізничного господарства. Складна обстановка може скластися в результаті аварії в межах залізничної станції.

Імовірний ризик для життя людини при користуванні морськими транспортними засобами значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах транспорту, але нижчий, ніж на автомобільних. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 чоловік, з яких 2000 гине.

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення з іншим судном, перекидання, пожежі, витік небезпечних речовин, порушення правил експлуатації та безпеки, помилкові дії команди та ін. Складне становище може виникнути при швидкому розгортанні аварійної ситуації, особливо у відкритому морі. Раптове перекидання корабля чи його надмірний крін призводить до того, що пасажири втрачають шанси на врятування і потрапляють у надзвичайно складну ситуацію.

Перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом (літаками і гелікоптерами) набуло величезних масштабів у всіх розвинутих країнах, у тому числі в Україні. Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці, аж до вимикання двигунів. Світова статистика свідчить, що майже половина аварій і катастроф відбувається на зльотному полі і половина у повітрі на різних висотах.

Падіння літака може бути причиною жертв на його борту та на землі, а при падінні може призвести до руйнування виробничих і житлових споруд і порушення виробничих процесів. Особливо небезпечне падіння їх на АЕС та об'єкти хімічної промисловості, бо при цьому можливий викид у зовнішнє середовище радіоактивних та хімічних речовин або СДОР.

Аварії на транспорті

Будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це обумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

Дорожньо-транспортна аварійність і безпека руху. Причини ДТП

Дорожньо-транспортною називається аварійність, з участю хоча би одного, який був би у дорожньому русі механічного транспортного засобу, потягнувши за собою смерть або поранення людей, пошкодження транспортних засобів.

Для ДТП характерні три обставини:

1) в пригоді приймає участь хоч би один транспортний засіб. Любі трагічні події на дорозі без участі транспортних засобів до ДТП не відносяться;

2) транспортний засіб, який бере участь в пригоді, обов’язково повинен находитися в русі. Наприклад, якщо відбулося запалення автомобіля під час проведення ремонтних робіт на стоянці, ця подія до ДТП не відноситься;

3) в результаті пригоди відбулася смерть або поранення людей або нанесення матеріальної шкоди.

Причини ДТП з боку водія поділяються на безпосередні, при яких виникають умови, які погіршують обробку інформації (наприклад, втома, алкогольне сп’яніння) і професійні, пов’язані з діяльністю водія. Причини ДТП пов’язані з умовами і станом водія, поділяються на фізіологічні, залежні від особистих якостей і від досвіду.

Класифікація причин ДТП, безпосередньо пов’язаних діяльністю водія : спроба самовбивства або спеціального зіткнення; несвідомий стан або сон; помилка впізнання; помилка при прийняті рішення; помилкова поведінка, помилка в зв’язку з відволіканням від керма сторонньої особи.

Причині ДТП з боку пішоходів: перехід проїжджої частини у місці, не призначеному для цього або на заборонений сигнал світлофора; перехід вулиць безпосередньо біля транспорту, що стоїть або наближається:, перехід вулиці в місцях, де вона погано продивляється в обидва боки; раптовий вихід пішохода на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть; розваги на проїзній частині або поблизу неї; неуважність під час переходу вулиць; пустощі дітей на дорозі.

Розрізняють десять видів ДТП

Зіткнення
Перекидання.
Наїзд на транспортний засіб, що стоїть.
Наїзд на перешкоду.
Наїзд на пішохода.
Наїзд на велосипедиста.
Наїзд на гужовий транспорт.
Наїзд на тварин.
Падіння пасажира.
Падіння вантажу.

Висновок – щоб уникнути власної загибелі чи оточуючих, не завдати шкоди здоров’ю чи матеріальної шкоди будь-кому, слід знати відповідне законодавство і дотримуватися його вимог, а також “Правил дорожнього руху ” усім його учасникам.

Третій тиждень листопада ООН об’явило Днем пам’яті жертв ДТП

Закон України “Про дорожній рух” визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов’язані:

забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров’я і дотриманням режиму праці та відпочинку;
забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації;
не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або у хворобливому стані, або під впливом ліків, що знижують їх реакцію і увагу;
не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правилам дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державного технічного огляду.
Для забезпечення безпеки руху пішохід зобов’язаний:
рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності – по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;
перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності – на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;
не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці й залізничному переїзді;
не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;

· стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Пасажир, тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, зобов’язаний:

здійснювати посадку в транспортний засіб лише зі спеціального майданчика, а в разі його відсутності – з тротуару чи узбіччя;
здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;
не відволікати увагу водія від керування транспортним засобом;

· під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі – в застебнутому мотошоломі.

Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можли-ві аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше поми-лок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя.
Наприклад, пасажири автомобіля повинні знати, як вести себе під час немину-чого зіткнення. Особливо це стосується того, хто сидить поряд з водієм. Статистика стверджує, що це місце найнебезпечніше. Найбільш безпечним за статистикою вважається місце за спиною водія. Пасажиру поряд з водієм під час удару слід підняти ноги і уперти їх в передню панель, голову схилити на груди, а руками закрити лице, щоб воно не постраждало від можливих осколків переднього скла. Інші пасажири повинні уперти ноги в підлогу чи нижню частину передніх сидінь, по можли-вості викинути руки вперед і також упертися ними в спинку переднього сидіння, напрягти м’язи, згрупуватися.

Повітряний транспорт

        З моменту виникнення авіації виникла проблема забезпечення безпеки авіа-польотів. На відміну від інших видів транспорту, відмови двигунів у польотах прак-тично завжди призводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому що-річно в світі відбувається біля 60 авіаційних катастроф, у 35 з яких гинуть усі пасажи-ри та екіпаж. Біля двох тисяч людських життів щорічно забирають із собою авіаційні катастрофи.
         Порівняльний ризик польотів свідчить про те, що на дорогах світу щорічно гине біля 300 тисяч чоловік, а в авіаційних катастрофах – біля двох тисяч. Ризик потра-пити під колеса машин в 10–15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.
        Аналіз авіаційних катастроф у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних авіалайнерах значно вищий, порівняно з невеликими літаками.
        Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути від слабкого невро-тичного шоку до тяжких багаточисельних травм. Це можуть бути ушкодження тазових органів, органів черевної порожнини, грудної клітки, поранення голови, шиї, опіки, переломи, особливо нижніх кінцівок, асфіксія, що настає внаслідок дихання парами синильної кислоти, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака. При катастрофах деяких травм можна запобігти, якщо дотримуватись певних рекомен-дацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь - якій ситуації, а саме:

коли людина здійснює подорож літаком, найкраще одяг та взуття використати з важкозаймистого матеріалу;
якщо є можливість вибирати крісло, перевагу віддати тому, що розташоване біля виходу, ближче до середньої або хвостової частини літака;
при зльоті та посадці необхідно, щоб ремінь безпеки щільно прилягав до стегон;
зайшовши в літак, визначити, де розташовані основні та аварійні виходи і яким чином вони відкриваються;
сівши в крісло, подумайте над тим, яке фіксоване положення вам потрібно прийняти на випадок виникнення аварії, така позиція визначить ваше виживання і при аварії;
якщо під час польоту виникла пожежа, необхідно якомога більшу частину шкіри закрити від вогню одежею та намагатися менше дихати задимленим повітрям;
якщо літак зробив посадку, намагайтесь якомога швидше рухатись до виходу пригнувшись;
покинувши літак, не стійте біля нього, але при можливості надайте допомогу при швидкій евакуації іншим пасажирам.

Залізничний транспорт

          Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнен-ня, отримання травм під час посадки або висадки на потяг. Крім цього, по залізничних коліях перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактив-них відходів та вибухових речовин.
         Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Обумовлю-ється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей.
         Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик попадання в надзвичайні ситуації, а саме:

при русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче 5 м до крайньої рейки;
на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися до спуску, який відходить від опори до рейок, а також проводів, що лежать на землі;
залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по пішохід-них містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;
підходячи до переїзду, уважно простежити за світловою та звуковою сигна-лізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відк-ритому шлагбаумі, а при його відсутності – коли не видно потяга;
забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває або відбуває;
під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю платформи;
підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;
посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки зі сторони перону і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не попасти в зазор між посадоч-ною площадкою вагона та платформою;
на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних площадках, а також не висовуйтесь із вікон вагонів; при зупин-ках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;
забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски та ін.);
перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;
при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, із собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швид-кість евакуації; надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інвалідам та іншим;
при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.

Морський транспорт

         Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство також пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних, але нижчий, ніж на автомобільних.
         У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8 000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6 000 чоловік, з яких близько 2 000 – гине.
         Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення, пере-кидання, пожежі, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функ-ціональні дії команди і таке інше. Найтяжча в історії мореплавства катастрофа паса-жирського судна “Дона Пас ” в районі Філіппін забрала 3 132 життя. У тому ж році в катастрофі англійського пасажирського порому “Геральд офф фри ентерпрайз” заги-нуло 1193 чоловік. При розслідуванні останньої катастрофи виявилось, що безносе-редньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Людські помилки призвели до загибелі технічно справних кораблів “Михайло Ломоносов ” та “Адмірал Нахімов ” при спокійному морі та ясній погоді. Капітан “Петра Васева ” проігнорував попередження свого помічника про небезпечне зближення з “Адміралом Нахімовим ”, що призвело до катастрофічних наслідків.
         У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля виникає необхідність вжити заходів щодо швидкої евакуації пасажирів. Операція щодо еваку-ації вже сама по собі пов’язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штор-мової погоди.
         При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження організму від відсутності води та їжі.
         Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживан-ня при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50 % усіх тепловитрат організму припадає на долю голови. Утримува-ти себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.
         Перебуваючи на рятувальному плоті, човні чи у воді, людина повинна намага-тися подолати паніку, розгубленість, зберігати самовладання та віру в те, що її вряту-ють. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

Наявність в Україні розвиненої промисловості, її надмірна концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, більшість з яких потен-ційно небезпечні, концентрація на них агрегатів та установок великої і надвеликої потужності, розвинена мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газо- та продуктопроводів, велика кількість об'єктів енергетики та використання у виробництві великої кількості небезпечних речовин - усе це збільшує вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища.
В Україні діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів, на яких зо-середжено понад 13,6 млн. т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.

Загалом ризик виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з технологічними процесами, існує на будь-якому підприємстві і в будь-якій державі. В Україні наявне значне зношення основних виробничих фондів, аварійний стан споруд, інженерних і транспортних комунікацій

Системи водопостачання. Станом на 1998 р. четверта частина очисних спо-руд і мереж (у вартісному виразі) відпрацювали термін амортизації, 22 % водогінних мереж перебували в аварійному стані. Закінчився термін амортизації кожної п'ятої насосної станції. У системі каналізації замортизовано 26 % мереж і 7 % насосних стан-цій. Нині річний рівень аварійності становить три випадки на одну насосну станцію. Каналізаційні мережі та насосні станції окремих населених пунктів перебувають у вкрай незадовільному стані.
Об'єкти комунальної теплоенергетики. Комунальна теплоенергетика – під-галузь житло-во-комунального господарства, яка забезпечує теплом і гарячою водою 70 % житлового фонду та соціально – культурного побуту України. Щорічно підп-риємства теплопостачання виробляють близько 60 млн. Гкал теплової енергії.

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 152; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!