Правові засади діяльності місцевих органів виконавчої влади
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ
ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 5
1.1. Місцеві органи виконавчої влади в Україні в
системі державних органів 5
1.2. Правові засади діяльності місцевих органів виконавчої влади 10
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ТА ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ
ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 12
2.1. Системно-правова характеристика місцевих
органів виконавчої влади 12
2.2. Склад і структура місцевих державних адміністрацій 14
2.3. Правовий статус місцевих державних адміністрацій як
ключової ланки місцевих органів виконавчої влади
та їх повноваження 22
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ
ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 27 3.1. Відносини місцевих державних адміністрацій у
системі вертикальних та горизонтальних зв'язків 27
|
|
|
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33
ВСТУП
На сучасному етапі державотворення Україна стоїть на шляху розбудови демократичної, соціальної та правової держави. У зв’язку із цим виникає необхідність формування нової системи державного управління, яка повинна забезпечити становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії.
Одним із вирішальних чинників побудови такої держави є проведення науковообгрунтованої реформи системи виконавчої влади. Реформування потребує і уся система органів виконавчої влади, у тому числі місцевих. У цьому процесі важливим є питання вдосконалення системи місцевих органів виконавчої влади та її функціонування.
Актуальність теми дослідження. Політичні та соціально-економічні перетворення, які відбулися в Україні, обумовлюють необхідність створення такої системи місцевих органів виконавчої влади, яка б забезпечила ефективне державне управління на місцевому рівні, захист прав та законних інтересів громадян, належний соціально-економічний розвиток відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
|
|
|
Водночас необхідно відзначити, що на сьогодні ступінь дослідження правового регулювання діяльності системи місцевих органів виконавчої влади є недостатнім. Зокрема досі немає жодного комплексного дослідження із даної тематики. Окремі аспекти зазначеного питання розглядались у науковій юридичній літературі. Були досліджені наукові праці як вітчизняних учених Авер’янова В.Б., Битяка Ю.П., Васильєва А.С., Калюжного Р.А., Кисіля С.П., Колпакова В.К., Нагребельного В.П., Нижник Н.Р., Опришка В.Ф., Рабіновича П.М., Сіренка В.Ф., Скакун В.Ф., Шаповала В.Ф., так і зарубіжних учених Атаманчука Г.В., Бахраха Д.М., Бачило І.Л., Веделя Ж., Козиріна А.М., Козлова Ю.М., Комарова С.А., Коренєва А.П., Лазарєва Б.М., Локка Дж., Петрова Г.І., Полянського І.А., Савостіна А.А., Тихомирова Ю.О. та інших.
Вивчення, аналіз та практика застосування законодавства України, а також праць вищезгаданих науковців дозволили визначити коло проблем в організації системи та напрямках діяльності місцевих органів виконавчої влади.
Завдання дослідження. Визначити місце та роль місцевих органів виконавчої влади в системі державних органів; проаналізувати законодавство, що регулює діяльність місцевих органів виконавчої влади; охарактеризувати систему місцевих органів виконавчої влади; узагальнити основні теоретичні та практичні положення, які визначають правовий статус місцевих органів виконавчої влади в Україні; проаналізувати основні правові та організаційні форми діяльності місцевих органів виконавчої влади та розробити пропозиції щодо їх вдосконалення.
|
|
|
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері державного управління на місцевому рівні.
Предметом дослідження є законодавство про місцеві органи виконавчої влади, їх система, повноваження та форми діяльності.
РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ
ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Місцеві органи виконавчої влади в Україні в системі державних органів
На сучасному етапі державотворення в Україні система державних органів представляє собою симбіоз новостворених державних органів за період незалежності та тих, що існували у період радянської доби.
Система державних органів в Україні представляє собою апарат державного управління, який забезпечує реалізацію державної влади на всій території та в усіх сферах суспільного життя. Що стосується апарату державного управління, то майже всі науковці досить однозначно трактують даний термін. Зокрема, С.А. Комаров визначає державний апарат як частину державного механізму держави, що представляє собою сукупність державних органів, які наділені владними повноваженнями для реалізації державної влади[1]. Більш вдале визначення на нашу думку дав М.М. Марченко, так він визначив державний апарат як систему органів держави за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються основні функції, досягаються цілі і задачі, що стоять перед державою на різних етапах його розвитку[2].
|
|
|
Таким чином підсумовуючи вищесказане можна дати наступне визначення системи державних органів. Під системою державних органів слід розуміти апарат держави, що представлений впорядкованою, чітко організованою, цілісною системою органів законодавчої, виконавчої та судової влади, які наділені відповідними владними повноваженнями, діяльність цих органів направлена на реалізацію державної влади на всій території та в усіх сферах суспільства. Отже, звідси випливає, що всі державні органи за своїм функціональним призначенням відносяться або до законодавчої, або до виконавчої, або до судової гілок влади. Це підтверджується також статтею 6 Конституції України, згідно якої державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Однак, для того, щоб визначити яке положення займають місцеві органи виконавчої влади в системі державних органів потрібно з’ясувати сам феномен поняття «виконавча влада». Для цього необхідно перш за все з’ясувати предметне та функціональне призначення виконавчої влади.
Після прийняття Конституції України виконавча влада стала досить самостійною гілкою державної влади, поряд із законодавчою та судовою гілками влади, які у сукупності створюють механізм державно-правового управління суспільством.
У науковій літературі містяться досить різні, як за змістом так і за формою викладення визначення виконавчої влади.
Виконавча влада відповідно до теорії «розподілу влад» – влада правозастосовча, яка здійснює функцію виконання законів, котрі приймаються парламентом, тобто законодавчою владою[3]. У «Юридичній енциклопедії» дається наступне визначення: «Виконавча влада – одна з гілок влади у державі за теорією поділу влади, сукупність повноважень і функцій по управлінню державою, система державних органів і посадових осіб, що здійснюють ці повноваження та функції»[4]. В.М. Шаповал дав наступне визначення виконавчої влади: «Виконавча влада – це широка сукупність державних органів та установ, що здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції[5]». Ідея розподілу системи органів виконавчої влади та їх посадових осіб за функціональною складовою є досить слушною. Це дозволяє передусім визначити функціональне призначення кожної посадової особи в системі виконавчої влади, і як результат покращити ефективність діяльності системи органів, що відносяться до цієї гілки влади.
Однак, у науковій літературі містяться також інші думки та підходи щодо визначення виконавчої влади. Так В. Колпаков вважає, що «Виконавча влада – це здатність держави за допомогою управлінської діяльності реалізовувати веління законодавчої влади»[6]. Подібної точки зору також дотримується І. Полянський, який визначає поняття виконавчої влади наступним чином, виконавча влада – це державна влада, яка передбачає наявність особливих ланок державного апарату, діяльність яких спрямована на реалізацію загальних норм, установлених суб’єктами законодавчої (представницької) влади, з метою врегулювання різних сторін суспільного життя[7]. Варто також зазначити, що існує нормативне визначення поняття «виконавча влада». Так, відповідно до Указу Президента «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 року N 810/98, виконавча влада – це одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю.
Варто також зазначити, що виконавча влада від інших гілок державної влади, відрізняється своїм призначенням, завданнями і змістом діяльності. Так основним призначенням і завданням виконавчої влади є забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Що стосується змісту діяльності виконавчої влади, то він полягає у здійсненні виконавчо-розпорядчих дій, які направленні на виконання Конституції та законів України, а також інших функцій виконавчої влади.
Крім того, виконавчу владу від інших гілок влади відрізняють притаманні лише їй специфічні методи здійснення своєї діяльності, які використовуються для досягнення певних цілей. Цю гілку влади характеризує поєднання таких основних методів, які використовуються для втілення в життя владної волі, як переконання, примус, авторитет. Всі вищевказані методи при здійсненні виконавчої влади застосовуються не окремо один від одного, а комплексно, що дає змогу досягти бажаного ефекту найоптимальнішим шляхом.
Отже, підсумовуючи все вищенаведене, можна дати наступне визначення виконавчої влади. Виконавча влада – це одна з гілок державної влади, основним призначенням якої є здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, її зміст складає виконавчо-розпорядча діяльність органів державної влади, що направлена на управління різними сферами суспільного життя, шляхом реалізації відповідних владних повноважень методами і засобами, які визначаються законодавством.
Що стосується поняття органу виконавчої влади, то в юридичній науці серед вчених немає якихось кардинальних розбіжностей у визначенні такої категорії. Так А.С. Васильев під органом державної виконавчої влади розуміє первинний елемент апарату державного управління, який утворюється державою для здійснення від її імені задач і функцій державної виконавчої влади[8]. Російський вчений Д.М. Бахрах під виконавчими органами державної влади розуміє такі, що наділені наступними ознаками:
- здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність, владні повноваження по відношенню до інших організацій, громадян;
- наділені оперативною самостійністю;
- як правило мають постійні штати;
- утворюються вищестоящими органами;
- підзвітні та підконтрольні вищестоящим органам виконавчої влади;
- їх створення, структура, порядок діяльності в основному регламентуються нормами адміністративного права. При цьому автор підкреслює, що ці ознаки взаємопов’язані, виконавчим органам державної влади притаманна саме вся перерахована сукупність особливостей[9]. Проте, найбільш повне, на думку автора, визначення органу виконавчої влади дав професор Ю.П. Битяк. Так, він під органом виконавчої влади (державного управління) розуміє організацію, яка є частиною державного апарату, має певну компетенцію, структуру, територіальний масштаб діяльності, утворюється у порядку встановленому законом або іншим правовим актом, володіє певними методами роботи, наділена повноваженнями виступати за дорученням держави і покликана у порядку виконавчої діяльності здійснювати керівництво економікою, соціально-культурним будівництвом та адміністративно-політичною діяльністю. Варто зазначити, що в українському законодавстві під поняттям органи виконавчої влади розуміється самостійний вид органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення однієї гілки державної влади – виконавчої.
Таким чином, все вищевказане дає змогу відокремити органи виконавчої влади від інших органів апарату держави та органів місцевого самоврядування. Визначальними ознаками органів виконавчої влади на відміну від інших державних органів є: по-перше, характер діяльності – виконавчо-розпорядчий, по-друге, порядок утворення цих органів та призначення їх керівників, по-третє, обсяг та зміст компетенції, по-четверте, підзвітність, підпорядкованість та підконтрольність вищестоящим органам.
Правові засади діяльності місцевих органів виконавчої влади
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 200; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!